Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №501/2009/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 20.07.2026

Справа № 501/2009/26

2/501/1910/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пушкарського Д.В.,

за участю секретаря судового засідання – Карпової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 3326292 від 11.12.2020 року в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі у розмірі 27780 грн., з яких: 8500 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 19280 грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.12.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 3326292, підписаний з використанням електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором А672055.

Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС кредитодавця, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок «CreditPlus».

Ідентифікація cпоживача в ІКС Товариства здійснюється при вході cпоживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку, передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення коду, направленого кредитодавцем на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході (в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку «CreditPlus».

На умовах, встановлених договором, кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір): 8500 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту.

Сторони цього договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника.

Також, сторони домовились, що несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, цього договору, а також, що порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Кредитним договором передбачено, що внесення змін та доповнень до цього договору оформлюється шляхом підписання сторонами додаткових договорів/угод.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та того ж дня перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 8500,00 грн.

30.06.2021 року було укладено договір № 30062021 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3326292.

23.05.2024 року було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3326292.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3326292.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконував, заборгованість не погашав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 27780 грн., з яких: 8500 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 19280 грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 27780 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 грн.

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» та його представник про час та місце судового розгляду повідомлені в установленому законом порядку, у позові та запереченнях на відзив просили розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позов в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, а також просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки давність до вимог позивача сплила 10.01.2024 року.

Суд, вивчивши письмові докази долучені до матеріалів справи, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони»), неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин учасниками справи не звільняє суд від обов`язку застосовувати належні норми права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначає, що суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, проте це не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін. Обсяг цього обов`язку залежить від характеру справи та національних правових традицій (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, рішення від 18.07.2006).

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій ЄСПЛ (Бендерський проти України, № 22750/02, § 42), судові рішення мають достатньо висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Ефективність судового захисту передбачає реальний розгляд аргументів сторін.

11.12.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 3326292, підписаний з використанням електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором А672055.

Відповідно до п. 1.2, п. 1.3, п. 1.4. договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8500 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 до цього договору.

Згідно п. 1.5.1., п. 1.5.2, договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,95 % в день.

Пунктом 1.8. договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 1.8.1. за зниженою ставкою 10 922 грн.; 1.8.2. за стандартною ставкою 13345 грн. Пунктом 4 договору визначено умови пролонгації строку кредиту.

Зокрема, згідно п.4.1. строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2. 4.5 Договору.

ОСОБА_1 також підписав додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту. Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 3326292 від 11.12.2020 року.

У вказаному додатку визначено кількість платежів: один/одноразово; дату повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 10.01.2021 року, суму кредиту - 8500 грн.; суму нарахованих процентів – 2422,50 грн., разом до сплати 10922,50 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 27780 грн., з яких: 8500 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 19280 грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Враховуючи вищенаведене сторони договору погодили його строк 30 днів, до 10.01.2021 року, а також суму відсотків, яку необхідно сплатити відповідачеві 2422,40 грн.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та того ж дня перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 8500 грн.

30.06.2021 року було укладено договір № 30062021 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3326292.

23.05.2024 року було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3326292.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3326292.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановлено, що 11.12.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 3326292, підписаний з використанням електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором А672055. Також, ОСОБА_1 також підписав додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту. Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 3326292 від 11.12.2020 року.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та того ж дня перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 8500,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач не користувався кредитом.

ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих підтверджень, які б спростовували цей факт.

У встановленому законом порядку вказаний кредитний договір не визнаний недійсними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партенрс» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3326292 від 11.12.2020 року за тілом кредиту у розмірі 8500,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» у цій частині є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають вимогам закону, заперечення ж ОСОБА_1 , такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

З приводу нарахування процентів суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. При цьому припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України може застосовуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, відповідно до п. 1.2, п. 1.3, п. 1.4. спірного кредитного договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8500 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 до цього договору.

Згідно п. 1.5.1., п. 1.5.2, договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,95 % в день.

Пунктом 1.8. договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 1.8.1. за зниженою ставкою 10 922 грн.; 1.8.2. за стандартною ставкою 13345 грн.

Пунктом 4 договору визначено умови пролонгації строку кредиту.

Зокрема, згідно п.4.1. строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2. 4.5 Договору.

ОСОБА_1 також підписав додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту. Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 3326292 від 11.12.2020 року.

У вказаному додатку визначено кількість платежів: один/одноразово; дату повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 10.01.2021 року, суму кредиту – 8500,00 грн.; суму нарахованих процентів – 2422,50 грн., разом до сплати 10922,50 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 27780 грн., з яких: 8500 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 19280 грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Враховуючи вищенаведене сторони договору погодили його строк 30 днів, до 10.01.2021 року, а також суму відсотків, яку необхідно сплатити відповідачеві 2422,40 грн.

Разом з тим, в порядку ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п. 4.1. договору та доказів складання та доведення до відома відповідача оновлених графіків платежів, передбачених умовами договору.

Зокрема, пунктом 6 договору визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів. Так, згідно пункту 6.1. договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів.

Проте, відповідачу у період з 11.12.2020 року по 29.06.2021 року нараховувались відсотки у розмірі 19380 грн.

Нарахування відсотків після спливу строку дії договору суперечить умовам кредитування, враховуючи те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» не надано доказів на підтвердження продовження строку кредитного договору у відповідності до пунктів договору, зміни процентної ставки чи оновлення Графіка платежів, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі, визначеному в розрахунку заборгованості.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за відсотками за користування кредитом згідно з договором про надання споживчого кредиту № 3326292 від 11.12.2020 року за період з 11.12.2020 року по 10.01.2021 року складає 4845 грн.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партенрс» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3326292 від 11.12.2020 року за процентами у розмірі 4845 грн.

Таким чином, заперечення ОСОБА_1 у цій частині позову є такими, що заслуговують на увагу, а позовні ж вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» слід стягнути заборгованість договором про надання споживчого кредиту № 3326292 від 11.12.2020 року у розмірі 13345 грн., з яких: 8500 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 4845 грн. – заборгованість за відсотками.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності до вимог позивача суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання відповідного зобов`язання.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким Кодекс було доповнено Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки, визначені, зокрема, статтями 257 і 258 ЦК України, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Крім того, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було встановлено спеціальне регулювання перебігу позовної давності у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зазначила, що строки позовної давності, які не спливли станом на 02 квітня 2020 року, були продовжені на період дії карантину, а в умовах воєнного стану строк позовної давності був продовжений з початку дії воєнного стану до 29 січня 2024 року, після чого його перебіг було зупинено.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Зазначений Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Отже, на момент звернення позивача до суду у квітні 2026 року зазначені зміни вже набрали чинності. Разом з тим виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не має зворотної дії в часі та не змінює порядку обчислення строку позовної давності, який визначався відповідно до законодавства, чинного до набрання Законом № 4434-IX чинності.

Крім того, відповідач не навів належного обґрунтування заяви про застосування позовної давності, оскільки не зазначив, щодо яких саме вимог чи за який конкретний період, на його думку, сплив строк позовної давності, а також не визначив, яка саме частина заявленої до стягнення заборгованості не підлягає стягненню з цієї підстави.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог немає, а тому відповідні доводи відповідача є безпідставними.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов1язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат.

Витрати на правничу допомогу, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, розподіляються за результатами розгляду справи, незалежно від того, чи були вони вже сплачені. Витрати покладаються: 1) на відповідача — у разі задоволення позову; 2) на позивача — у разі відмови в позові; 3) на обидві сторони — у разі часткового задоволення позову пропорційно розміру вимог.

Докази витрат на правову допомогу повинні бути подані під час розгляду справи або не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення, за умови повідомлення про намір подати їх до завершення судового розгляду.

Системний аналіз зазначених положень свідчить про те, що докази понесених стороною витрат на правову допомогу, або тих, які вона планує понести у зв`язку з розглядом справи, повинні бути надані суду стороною під час розгляду справи, або сторона повинна звернутися до суду із заявою про надання цих доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, але у будь-якому випадку така заява повинна бути зроблена стороною до ухвалення рішення, незалежно від того, в якому порядку здійснюється розгляд справи (загальному чи спрощеному).

Позивач стягнення витрат на правову допомогу обґрунтував у розмірі 13000 грн.

З матеріалів справи слідує, що відповідач у відзиві на позов просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

При визначенні та розподілі судових витрат суд враховує критерії, визначені положеннями ЦПК України: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Враховуючи характер спору, незначну складність справи, типовість справ та сталу судову практику, обсяг наданої правничої допомоги, складність справи, принципи справедливості, розумності та співмірності, а також фінансовий стан сторін, суд вважає обґрунтованим зменшити заявлені позивачем витрати на правничу допомогу з 13000 грн. до 3000 грн. і стягнути зазначену суму з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1278 грн. (2662,40 грн. х 13345 грн. /27780 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 02897922) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3326292 від 11.12.2020 року у розмірі 13345 грн., з яких: 8500,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 4845,00 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 02897922) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1278,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя