Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №943/309/26 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/309/26

Провадження № 2/943/819/2026

17 липня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Пирка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника, адвоката КОЧЕНАШ Юлії Констянтинівни до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майнота визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, -

встановив:

Представник позивачки Коченаш Ю.К. звернулася в суд в інтересах ОСОБА_2 з означеним позовом, покликаючись на те, що має право на спадщину за заповітом в порядку спадкової трансмісії після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельні ділянки, а саме земельна ділянка загальною площею 0,5757 га, в тому числі: земельна ділянка площею 0,0857 га, земельна ділянка площею 0,1643 га, цільове призначення, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельна ділянка площею 0,2500 га, земельна ділянка площею 0,0716 га, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Чаниж Золочівського району Львівської області, які за життя належали ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також позивачка має право на спадщину за законом в порядку спадкової трансмісії після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1000 га, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Чаниж Золочівського району Львівської області, яка за життя належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 , згідно заповіту в державного нотаріуса Буської державної нотаріальної контори Дячик А.В. відкрила спадкову справу № 179/02 та отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17.09.2002 року після смерті ОСОБА_4 , але юридично не зареєструвала за собою права власності на дане майно. ОСОБА_3 11 грудня 2002 року склала заповіт, за яким заповіла позивачці ОСОБА_2 все своє майно. Позивачка має право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 за заповітом, в тому числі має право спадкувати майно по спадковій трансмісії після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданим приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Кушинською Л.Я. від 29.12.2025 року, вбачається, що позивачка прийняла спадщину після смерті матері, вступила в управління та розпорядження спадковим майном, в приватного нотаріуса Кушинської Л.Я. відкрила спадкову справу № 27/2025, але лише на житловий будинок. З метою оформлення спадкових прав на вищевказані земельні ділянки не може юридично оформити прийняття спадщини, оскільки звернулася до нотаріуса, проте було відмовлено, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки. Оскільки ОСОБА_3 за життя не виготовила правовстановлюючі документи на вищевказані земельні ділянки. Тому просить суд визнати за нею право власності на означене спадкове майно та визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

Позивачка ОСОБА_2 , представник ОСОБА_5 до початку судового засідання, подала заяву з проханням справу слухати у відсутності позивачки та представника, позовні вимоги підтримують в повному об`ємі, просять позов задовольнити.

Представник відповідача також подав заяву з проханням справу слухати у їх відсутності, заперечень щодо такого, не подали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку про підставність позову, виходячи з наступного.

Вивчивши матеріали даної справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку про підставність позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Свідоцтвом Серії НОМЕР_1 , виданим Чанизькою сільською радою Буського району Львівської області 27.10.2001 року, підтверджується факт смерті ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис № 21.

Після смерті останнього залишилось спадкове майно, що складається з земельних ділянок, а саме:

- земельної ділянки загальною площею 0,5757 га, в тому числі: земельна ділянка площею 0,2359 га, земельна ділянка площею 0,0898 га, земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Чаниж Золочівського району Львівської області.

Право приватної власності померлого на дані земельні ділянки підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЛВ № 1466 від 01.09.1996 року, реєстровий № 25, виданий на підставі рішення Чанизької сільської ради народних депутатів від 09.07.1993 року.

Згідно витягу з рішення 33 сесії восьмого скликання Буської міської ради Золочівського району Львівської області № 1174 від 18.12.2025року, вбачається, що уточнено розміри, площі та конфігурацію земельних ділянок, а саме: земельна ділянка площею 0,1643 га, земельна ділянка площею 0,0857 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельна ділянка площею 0,0716 га, земельна ділянка площею 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 в с. Чаниж Золочівського району Львівської області, згідно кадастрового плану.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6300019602026 від 14.01.2026 року, земельна ділянка площею 0,0857 га має кадастровий номер 4620687000:17:007:0044, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Чаниж Золочівського району Львівської області, власник – ОСОБА_4 .

З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за № НВ-9932151042026 від 28.01.2026 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620687000:17:007:0044 становить 270235,67 грн.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1200080222026 від 19.01.2026 року, земельна ділянка площею 0,1643 га має кадастровий номер 4620687000:17:007:0045, цільове призначення, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Чаниж Золочівського району Львівської області, власник – ОСОБА_4 .

З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за № НВ-9932149482026 від 28.01.2026 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620687000:17:007:0045 становить 518083,09 грн.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1800077412026 від 15.01.2026 року, земельна ділянка площею 0,2500 га має кадастровий номер 4620687000:14:001:0018, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Чаниж Золочівського району Львівської області, власник – ОСОБА_4 .

З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за № НВ-9932150012026 від 28.01.2026 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620687000:14:001:0018 становить 13776,75 грн.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5300095342026 від 20.01.2026 року, земельна ділянка площею 0,0716 га має кадастровий номер 4620687000:17:007:0046, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Чаниж Золочівського району Львівської області, власник – ОСОБА_4 .

З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за № НВ-9932150522026 від 28.01.2026 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620687000:17:007:0046 становить 3668,77 грн.

Також померлому належало:

- право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1000 га кадастровий номер 4620687000:17:008:0024, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Чаниж Золочівського району Львівської області.

Право постійного користування померлого на дану земельну ділянку підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ЛВ № 437 від 01.09.1996 року, реєстровий № 30, виданий на підставі рішення Чанизької сільської ради народних депутатів Буського району Львівської області від 09.07.1993 року № 95.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2100864642025 від 11.12.2025 року, земельна ділянка площею 0,1000 га має кадастровий номер 4620687000:17:008:0024, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Чаниж Золочівського району Львівської області, власник – ОСОБА_4 .

З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за № НВ-9932151682026 від 28.01.2026 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620687000:17:008:0024 становить 4350.55 грн..

Така і входить до складу спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину його дружина ОСОБА_3 , згідно заповіту в державного нотаріуса Буської державної нотаріальної контори Дячик А.В., відкрила спадкову справу № 179/02 та отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17.09.2002 року після смерті ОСОБА_4 , але юридично не зареєструвала за собою права власності на дане майно.

ОСОБА_3 частково прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 , а саме: житловий будинок, земельну ділянку загальною площею 0,5757 га, однак не встигла оформити спадщину, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 , виданим Буським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.05.2025 року, про що зроблено актовий запис № 201.

ОСОБА_3 за життя розпорядилася належним їй майном, склала заповіт 11.12.2002 року, посвідчений секретарем Чанизької сільської ради за № 45, за яким все своє майно заповіла позивачці ОСОБА_2 , який згідно відмітки старости Чанизького старостинського округу Буської міської ради від 29.09.2025 року не змінювався та не відмінявся.

Позивачка має право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 за заповітом, в тому числі має право спадкувати майно по спадковій трансмісії після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданим приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Кушинською Л.Я. від 29.12.2025 року, вбачається, що позивачка прийняла спадщину після смерті матері, вступила в управління та розпорядження спадковим майном, в приватного нотаріуса Кушинської Л.Я. відкрила спадкову справу № 27/2025, але лише на житловий будинок.

Судом встановлені родинні відносини, те, що позивачка є донькою померлої, вбачається з матеріалів справи та спадкоємцем першої черги по закону, згідно ст. 1261 ЦК України.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , повторно видане 08 квітня 1976 року, про що зроблено актовий запис № 23, доводиться, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками позивачки.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , актовий запис № 14, видане Чанизькою сільською радою Буського району Львівської області від 17 жовтня 1988 року, підтверджується факт, що позивачка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Згідно ч.1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Згідно ст.1268 ЦК України вважається що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління спадковим майном.

Суд приходить до переконання, щопозивачка фактично прийняла спадщину, вступила у володіння і розпорядження спадковим майном після смерті матері ОСОБА_3 , в порядку спадкової трансмісії, а саме на земельні ділянки, які належали на праві власності ОСОБА_4 , згідно ст. 1276 ЦК України.

Інших першочергових спадкоємців, які б претендували на дане майно, судом не встановлено і у суду немає повноваження щодо збирання доказів по справі, лише оцінка наявних у справі.

Позивачка має право спадкувати вказану земельну ділянку з наступних підстав, а саме: на час набуття ОСОБА_4 права постійного користування спірною земельною ділянкою був чинний Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року (далі - 3К України 1990 року), яким було закріплено право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття б).

Положеннями ст. 7 3К України 1990 року передбачалося, що громадянам України селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля також надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п?яти років).

Стаття 22 ЗК України 1990 року (чинна на час видачі ОСОБА_4 , державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, ЗК України 1990 року передбачав право фізичних осіб набувати земельні ділянки у постійне користування (як окремий правовий титул) для ведення особистого підсобного господарства.

ОСОБА_4 відповідно до статті 7,22 ЗК України 1990 року набув право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 0,1000 га, з цільовим призначенням, для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішення Чанизької сільської Ради народних депутатів від 09.07.1993 року № 95, яке виникло у нього після одержання Державного акта на право постійного користування землею серії ЛВ № 437 від 01.09.1996 року.

Разом з тим, після набрання чинності з 01.01.2002 Земельним кодексом України від 25.10.2001 фізичні особи були виключені із суб?єктів, які можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.

Так, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу у країни 2001 року право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Перелік суб?єктів, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, який визначено частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України 2001 року постійно розширюється і зазнає змін, не містить фізичних осіб щодо прав постійного користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року у редакції, яка діяла з 01.01.2002 до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції У країни(є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року щодо зобов?язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право постійного користування землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов?язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

На правовідносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею і Протоколу Першого Конвенції та статтею 41Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищене статтею 41 Конституції України), а й обмежують у можливості припинити відповідне право.

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у постійне користування були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка дозволяла б припинити право громадянина України постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може передаватися у порядку спадкування.

При цьому згідно із частиною другою статті 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов?язки, що нерозривно пов?язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об?єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов?язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут) (стаття 1225 ЦК України).

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов?язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦІК України спадкоємець стає учасником правовідношення з постійного користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, яка конкретизована постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

Так, відповідно до пункту 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, в якому викладено висновки щодо застосування норм права, статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта)земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Отже, належне ОСОБА_4 право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,1000 га, розташованою на території Чанизької сільської ради (на даний час територія Буської міської ради), наданою для ведення особистого підсобного господарства, на підставі рішення Чанизької сільської Ради народних депутатів від 09.07.1993 року, № 95, як майнове право, увійшло до складу спадщини після його смерті та може успадковуватися на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням їх цільового призначення. Реалізувати своє законне право спадкування на спадкове майно в позасудовому порядку позивач не може, так як відсутній оригінал державного акту на право приватної власності на землю у зв`язку з його втратою.

Відповідно до п. «г», ч.1, ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі - прийняття спадщини.

Згідно ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Обставин, які б спростовували твердження позивачки в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

Враховуючи вище викладене, те що відповідач позов визнає, суд приходить до висновку, що позивачка набула права власності на означене спадкове майно в порядку трансмісії, на законних підставах, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 13, 141, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1220, 1222, 1223, 1225, 1233, 1235,1261, 1268, 1276 ЦК України, суд -

ухвалив :

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителькою АДРЕСА_1 , право власності на спадкове майно, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 0,5757 га, в тому числі: земельна ділянка площею 0,0857 га кадастровий номер 4620687000:17:007:0044, земельна ділянка площею 0,1643 га кадастровий номер 4620687000:17:007:0045, цільове призначення, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельна ділянка площею 0,2500 га кадастровий номер 4620687000:14:001:0018, земельна ділянка площею 0,0716 га кадастровий номер 4620687000:17:007:0046, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Чаниж Золочівського району Львівської області, які належали на праві власності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкової трансмісії, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1000 га кадастровий номер 4620687000:17:008:0024, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Чаниж Золочівського району Львівської області яка належала на праві власності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкової трансмісії, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Суддя: Б. М. Журибіда