Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №336/9282/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/9282/25

Номер провадження: 1-кп/336/671/2026

ВИРОК

іменем України

20 липня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082080001173 від 09 серпня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в місті Запоріжжі, громадянки України, яка має середню освіту, офіційно працевлаштована на підприємстві НВК Іскра на посаді прибиральниці, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю:

прокурора – ОСОБА_4 ,

потерпілої – ОСОБА_5 (брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів),

обвинуваченої – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

09 серпня 2025 року в період часу з 13:00 годин по 13:10 годин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись у приміщенні квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті неприязних відносин та раптово виниклого конфлікту, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи в лівій руці ніж, нанесла своєму співмешканцю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , один удар ножем в область передньої поверхні тулуба, внаслідок чого спричинила останньому тілесне ушкодження у вигляді одиночного сліпого колото-різаного поранення тулуба на черевній стінці справа по середньо-ключичній лінії, з пошкодженням, по ходу ранового каналу, шкіри, підшкірно-жирової клітковини, косого м`язу живота, очеревини та тканини печінки.

Вищезазначене ушкодження (колото різана рана, з продовженням у рановий канал) як ознака небезпечна для життя, та яка призвела до розвитку небезпечного для життя стану - шоку, та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 о 16.30 у приміщенні КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР.

Смерть ОСОБА_7 настала від одиночного проникаючого, сліпого, колото-різаного поранення тулубу, на черевній стінці справа по середньо-ключичній лінії, з ушкодженням печінки, що призвело до розвитку шоку який і став безпосередньою причиною смерті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину за правовою кваліфікацією умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, не визнала вважає, що обставини події вказують на перевищення меж необхідної оборони, оскільки саме потерпілий, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, став наносити їй тілесні ушкодження та душити її, вчиняв щодо неї домашнє насильство, яке було систематичним.

В судовому засіданні ОСОБА_3 показала, що вона проживала разом з ОСОБА_7 , в його квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , близько 9-ти років. Спочатку було все добре, а останнім часом, 3-4 роки тому, стосунки між ними погіршились. Були випадки, що ОСОБА_8 виганяв її з квартири, вона уходила від нього, а потім мирились і вона поверталась. Одного разу викликала поліцію, але бажаного результату не отримала, розчарувалася в них і більше їх не викликала. ОСОБА_7 працював на масложиркомбінаті, а у вихідні розслаблявсь, вживав алкогольні напої.

09 серпня 2025 року вони були вдвох вдома, близько 10-00 год. ОСОБА_7 послав її на базар за кавою, він був випивший, на кухні стояла пляшка горілки. В цей день між ними конфлікту не було. Вона пішла на базар, випила 1 пляшку джин тоніка, через деякий час ОСОБА_8 зателефонував і сказав, що вона може не повертатись, він їй двері не відчинить. Вона близько 12-00 год. повернулась додому, піднялась на 9 поверх, довго стукала у двері, але ОСОБА_8 не відчиняв, сусіди не виходили. Згодом, хвилин через 40, ОСОБА_8 відчинив двері, затягнув її в квартиру, між ними виник конфлікт, в ході якого співмешканець почав її бити, вдарив у ногу, схопив за руку та наніс один удар в область живота і намагався вдарити рукою по голові. Вона його відштовхнула і він впав на сідниці, в цей час побігла на кухню, щоб сховатися. Він піднявся та прийшов на кухню схопив її за шию та намагався душити, вона його відштовхнула, він впав і посипалась плитка. Поки він піднімався вона взяла ніж, який висів на магніті біля раковини та лівою рукою нанесла йому удар в область грудної клітини, ніж тримала лезом вверх. Вона боялась за своє життя. Після чого ніж поклала в раковину. ОСОБА_7 був в шортах та синій футболці. Вона хотіла закрити рану, щоб ОСОБА_8 не втратив багато крові. Вона викликала швидку допомогу. Коли приїхала швидка вона спустилась та відчинила двері, ОСОБА_7 був ще живий. Співробітники поліції спілкувались з ОСОБА_7 , потім медики забрали ОСОБА_8 до 5-ої лікарні, де він помер. В неї виявили алкоголь 0,16 проміле, наркотиків не було виявлено. На тілі в неї були синці, на колінах, на стегні, оскільки ОСОБА_8 вдарив її в праве стегно. На шиї тілесних ушкоджень не було виявлено. Вона його любила і не уходила від нього.

Вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин викладених з обвинувальному акті, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_7 був її батьком. 09 серпня 2025 року близько 17-00 год. зателефонувала сусідка батька та повідомила про те, що сталося, а саме між батьком та обвинуваченою виник конфлікт, обоє вживали алкоголь, остання нанесла ножове поранення, внаслідок чого він помер. Зі слів сусідів у них були постійні сварки. Батько був жорстоким їй це відомо, в свій час, в 2008 році, її мати пішла від батька. З батьком вона не живе 17 років. Останнє бачила батька в січні 2025 року, на похороні матері, вона приїздила до м. Запоріжжя. З батьком спілкувалась переважно по телефону, на вихідних він вживав алкоголь. Батько про ОСОБА_3 нічого не розповідав, вона дізналась про неї лише навесні. Батько коли вживав алкоголь міг матом накрити, міг вдарити, а коли не пив був чудовою людиною. Претензій майнового характеру вона до ОСОБА_3 не має.

Свідок ОСОБА_9 показав, що 09 серпня 2025 року був на добовому чергуванні, йому надійшов виклик для виїзду на місце події. Приблизно за 10 хвилив прибули на місце події, де була обвинувачена та потерпілий ОСОБА_7 . Він зафіксував події на мобільний телефон, потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що його дружина ОСОБА_3 нанесла йому ножове поранення. Обвинувачена повідомила, що ходила на ринок, коли повернулась ОСОБА_7 не впускав її до квартири через деякий час відчинив двері та впустив її до квартири, між ними виникла сварка та бійка, вона нанесла удар ножом у грудну клітину. ОСОБА_3 була дуже схвильована і казала, що трохи випила, пляшку «слабоалкоголки». На ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не було. Потерпілий ОСОБА_7 лежав в кімнаті на ліжку та хрипів, запаху алкоголю він не відчував. Медичні працівник надавали ОСОБА_7 медичну допомогу, а потім забрали до лікарні. На кухні на столі стояла пляшка алкоголю, півпляшки та їжа. ОСОБА_3 чітко пояснювала, як відбувались події. Ініціатором конфлікту був потерпілий, оскільки він не впускав її до квартири.

Свідок ОСОБА_10 показав, що 09 серпня 2025 року був на добовому чергуванні, на планшет отримав виклик і виїхав на місце події. Заявниця повідомила, що між нею та ОСОБА_7 виник конфлікт. Коли вони прибули на місце події ОСОБА_3 відчинила двері під`їзду та провела до квартири, за адресою: АДРЕСА_2 . Він в другий етап піднімався ліфтом. Коли зайшов до квартири побачив, що ОСОБА_7 лежав на ліжку в кімнаті, з голим торсом, в нього було ножове поранення, близько 5 см, з протилежної сторони серця. На ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не бачив. Потерпілий мав ознаки алкогольного сп`яніння від заявниці також був запах алкоголю, вона була в збентеженому стані. Заявниця казала, що ОСОБА_7 її систематично бив, на кухні була вимита підлога, ніж був вимитий.

Свідок ОСОБА_11 показав, що 09 серпня 2025 року під час несення служби в складі групи ОСОБА_12 , отримали виклик о 13-11 год, як спроба самогубства, потім правопорушення було перекваліфіковано. Довго не могли відчинити двері, потім заявниця їм відчинила двері. Він запитав ОСОБА_3 , що сталося, вона плуталась в показах, потім ОСОБА_3 сказала, що вона нанесла удар ножем ОСОБА_7 . Коли піднялись до квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , побачив, що ОСОБА_7 лежав на дивані, в кімнаті, в нього було ножове поранення грудної клітини, посередині тулубу, поряд з ним були якісь ганчірки. На ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не було. Вона говорила, що між ними виник конфлікт, щодо бійки не пам`ятає. Вона показала ніж, яким нанесла удар, він був на кухні. На кухні була вимита підлога, вимитий кухонний ніж.

Свідок ОСОБА_13 показала, що працює в УПП в Запорізькій області, екіпаж Аякс, її напарник ОСОБА_11 09 серпня 2025 року була на чергуванні, отримали виклик та виїхали за адресою: АДРЕСА_2 . Патрульні намагались потрапити до під`їзду, але їм ніхто не відчиняв двері, через деякий час ОСОБА_3 відчинила їм двері будинку і вони піднялись до квартири. ОСОБА_3 повідомила, що вона нанесла удар ножем ОСОБА_7 , між ними був конфлікт внаслідок вживання алкоголю. Ну кухні була вимита підлога і на столі лежав вимитий ніж. Потерпілий був в свідомості, розмовляв, повідомив, що співмешканка нанесла удар ножем, рана була розміром 3-4 см. Медичні працівники надавали йому допомогу, заклеїли рану, поставили крапельницю.

Крім того, винність ОСОБА_3 у вчиненні встановлених судом фактичних обставин, за яких настала смерть потерпілого ОСОБА_7 , доводяться письмовими та речовими доказами, наданими стороною обвинувачення, що були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до протоколу огляду від 19 вересня 2025 року, предметом огляду був 1 відеозапис, який записаний на диск лазерних систем зчитування формату DVD-RW, з назвою файл «12025082080001173». При відкритті вказаного відеозапису, було встановлено: початок запису: 09.08.2025 12:13:14, кінець запис 09.08.2025 12:28:14, записано: 0016327 (0016327 ОСОБА_13 ), ID реєстратора 473912, тривалість відеозапису 37 годин, 49 хвилин, 57 секунд.

О 13:18:11 співробітники патрульної поліції прибули на місце виклику адресою: АДРЕСА_2 , де їх зустріла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , котра повідомила, що вона нанесла ножове поранення у живіт своєму чоловіку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на місце також прибула бригада ШМД.

В подальшому о13:19:59 поліцейський пройшов до кімнати, де на ліжку було виявлено чоловіка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ножовим пораненням в області живота. Особа знаходиться в свідомості, бригада ШМД надає допомогу.

О 13:44:47 на місце події прибула слідчо оперативна група. О 13:39:28 прибула реанімаційна бригада ШМД. О 13:42:57 видно, як чоловік лежить на ліжку та з ним працюють бригади ШМД.

О 13:43:30 чоловік почав рухатись. О 13:44:21 чоловіка поклали на ноші, останній знаходився в свідомості. О 13:45:41 лікарі та працівники поліції виносять чоловіка на ношах з квартири. О 13:47:59 чоловіка поміщено до карети ШМД ( т. 1 а.пр. 113-117).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 09 серпня 2025 року, з додатком - фототаблицею, огляд проведено з 15-35 год. до 16-29 год. слідчим в присутності понятих, спеціаліста криміналіста, з використанням технічних засобів фотоапарату «Canon», відеокамери Panasonic, оглянуто квартиру АДРЕСА_3 .

В ході огляду встановлено, що вхід до квартири здійснюється через одностворчаті металеві двері з врізним замком, які знаходяться у відчиненому стані без пошкоджень. При вході у квартиру за напрямком руху прямо праворуч розташована кухонна кімната де в центральній частині знаходить кухонний стіл на якому знаходяться продукти харчування, пляшка горілка «пшенична сльоза» об`ємом 0,7 л. з рідиною прозорого кольору об`ємом приблизно 100 г, скляна Рюмка з рідиною прозорого кольору, 2 виделки металеві. На скатертині розташованій на столі було виявлено нашарування речовини бурого кольору. В ході огляду було встановлено що в квартирі маються, ще 2 кімнати. Взагалі у квартирі сліди волочіння, боротьби виявлено не було. В ході огляду було вилучено предмет схожий на ніж з нашаруванням речовини бурого кольору на клинку, загальною довжиною приблизно 32 см., довжиною клинка приблизно 12 сантиметрів, який було упаковано до картонної коробки.

В ході огляду місця події вилучено предмет схожий на ніж з нашаруванням РБК, з кухонного столу, дві виделки, скляну пляшку «Пшенична сльоза», змив РБК та контроль до нього, паспорт громадянина України на анкетні дані ОСОБА_7 , мобільний телефон Хонор в корпусі чорного кольору. Зауважень від учасників слідчої дії не надходило (т. 1 а.пр. 120-134).

В ході огляду місця події зафіксовано обстановку про яку повідомляли допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 .

Вилучені в ході огляду місця події речі, відповідно до постанови слідчого від 09 серпня 2025 року визнані речовими доказами та передані на зберігання до камери схову ( т. 1 а.пр. 136-136-138).

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2025 року надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 з метою виявлення і фіксації відомостей про обставини вчиненого правопорушення, а також вилучення його слідів (т. 1 а.пр. 140- 141).

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року накладено арешт на майно з метою збереження речових доказів, вилучене 09.08.2025р. при проведенні огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: предмет, схожий на ніж з нашаруванням РБК; скляну рюмку; дві виделки; скляну пляшку «Пшенична сльоза» об`ємом 0,7л; змив РБК та контроль до нього зі скатертини; паспорт гр. України на ім`я ОСОБА_7 та мобільний телефон «Ноnоr» в корпусі чорного кольору (т. 1 а.пр. 142-143).

Власником квартири був ОСОБА_7 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.пр. 135).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 о 16.30 у приміщенні КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, від одиночного сліпого колото-різаного поранення тулуба з ушкодженням печінки, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причини смерті (т. 1 а.пр.144).

Відповідно до висновку експерта № 4510 від 11 серпня 2025 року на підставі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , даних лабораторних досліджень, враховуючи обставини справи, згідно поставлених питань, експерт дійшов до наступних підсумків: 1. (відповідь на питання слідчого №1) смерть ОСОБА_7 , настала від одиничного проникаючого, сліпого, колото-різаного поранення тулубу, на черевній стінці справа по середньо-ключичній лінії, з ушкодження печінки, що призвело до розвитку шоку, який і став безпосередньою причиною смерті.

На розвиток шоку у ОСОБА_7 , вказують наступні ознаки: нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, набряк головного мозку; переважне недокрів`я у тканині серця; вогнищеві гемодинамічні порушення в нирках та їх недокрів`я, зі слабковираженою межею між шарами, альвеолярний набряк легень; крововиливи під легеневою плеврою та зовнішньою оболонкою серця; рідкий стан крові в порожнинах серця та великих судин.

2. (відповідь на питання слідчого №1,3,4,5,6,8,10) при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 , було виявлене тілесне ушкодження: - одиночне сліпе колото-різане поранення тулуба, на черевній стінці справа по середньо-ключичній лінії, з ушкодженням, по ходу ранового каналу, шкіри, підшкірно-жирової клітковини, косого м`язу живота, очеревини та тканини печінки.

3. Судячи по зовнішньому вигляду ушкодження, колото-різане поранення черевної стінки справа, яке продовжилося рановим каналом у ОСОБА_7 , утворилось незадовго до надходження до стаціонару.

4. Вище зазначене ушкодження (колото різана рана, з продовженням у рановий канал) як ознака небезпечна для життя, та яка призвела до розвитку небезпечного для життя стану-шоку, та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю.

4.1. Поранення тулубу є колото-різаним, що підтверджується рівними, неосадженими краями, гострокутним та П-подібним кінцями, переважанням глибини ранового каналу над довжиною рани, а також даними медико-криміналістичного дослідження: що дане поранення утворилось від дії плаского односторонньо гострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо. По краях та на стінках рани забарвлення, характерного для сполук заліза не виявлено.

5. (відповідь на питання слідчого №2) смерть ОСОБА_7 констатована у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР 09.08.2025 о 16.30. Ступінь вираженості трупних явищ цьому не суперечить.

6. (відповідь на питання слідчого №7) будь-яких інших ушкоджень, в т.ч. які б могли утворитись при ударах руками, обутими ногами або іншими предметами при судово-медичній експертизі не виявлено.

7. (відповідь на питання слідчого №9) від описаних вище ушкоджень ОСОБА_7 , міг здійснювати активні, цілеспрямовані дії у нетривалий проміжок часу, по мірі наростання об`єму крововтрати та розвитку шоку, можливо хвилини-десятки хвилин.

8 (відповідь на питання слідчого №11) судово-медичних ознак, які б свідчили про зміну перебування середовища трупу ОСОБА_7 , відмінного від того, де труп було знайдено не виявлено.

9. (відповідь на питання слідчого №12) судово-медичних ознак, які б свідчили про переміщення трупу ОСОБА_7 , при судово-медичній експертизі не виявлено.

10 (відповідь на питання слідчого №13) при судово-медичний експертизі трупу ОСОБА_7 , виявлені ознаки енцефалопатії, вторинної кардіоміопатії; хронічний гепатит та ознаки гіпертонічної хвороби.

11. (відповідь на питання слідчого №14) при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_7 , у його шлунку виявлено 250 мл напівперетравлених харчових мас сіро- зеленого кольору.

12 (відповідь на питання слідчого №15) при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 2,2 проміле; не виявлено: метилового, пропілових, бутилових, амілових спиртів та карбоксигемоглобіну. Отже, безпосередньо перед настанням смерті ОСОБА_7 , перебував у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеню.

12.1 При судово-токсикологічному дослідженні частин внутрішніх органів (шлунка з вмістом та тонкого кишківника, нирки) трупа ОСОБА_7 , не виявлено: похідних барбітурової кислоти, похідних фенотіазину, похідних 1,4 - бензодіазепіну, похідних піразолону, ноксирону, імізину, морфіну, кодеїну, діоніну, героїну, гідрокодону, папаверину, промедолу, стрихніну, атропіну, гіосціаміну, скополаміну, кокаїну, пахікарпіну’ анабазину, нікотину, кофеїну, парацетамолу, ефедрину, ефедрону, димедролу, похідних саліцилової та бензойної кислот.

13. (відповідь на питання слідчого №16) довжина трупа ОСОБА_7 165 см.

14. (відповідь на питання слідчого №17) при судово-імунологічному дослідженні встановлено: кров від трупа ОСОБА_7 відносить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В зі ізосерологічною системою АВ0 (т. 1 а.пр. 145-151).

Змиви з долонь і кистей обох рук та нігтьових пластин з обох кистей рук трупу ОСОБА_7 та зразки волосся з п`яти областей голови, відповідно до постанови слідчого визнано речовими доказами та передано до камери схову (т. 1 а.пр. 152-153).

Відповідно до протоколу огляду від 09 серпня 2025 року, предметом огляду був 1 відеозапис, наданий на флеш-накопичувачі, з назвою файл 1WhatsApp video 2025-08-09 at 18.23.50(1) mp4, об`ємом 3,84 Мб (4 034 560 байт). При відкритті вказаного відеофайл, було встановлено, що тривалість відеозапису становить 0 годин 0 хвилин 24 секунди. На відеозаписі знаходиться чоловік на ім`я ОСОБА_7 у якого наявні тілесні ушкодження.

На відео відповідальний від керівництва ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 запитує у ОСОБА_7 : «что случилось?» ОСОБА_7 повідомив, що дружина пирнула ножем (т. 1 а.пр. 157-160).

Флеш-накопичувач, на якому міститься вказаний вище відеофайл, відповідно до постанови слідчого визнано речовим доказом (т. 1 а.пр. 161).

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року накладено арешт на флеш-накопичувач на якому міститься відеофайл, з метою збереження речових доказів (т. 1 а.пр. 163-164).

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 5872 від 09 серпня 2025 року у ОСОБА_3 виявлено факт вживання алкоголю (т. 1 а.пр. 168).

ОСОБА_3 була затримана 09 серпня 2025 року о 17-00 год на місці події, що підтверджується протоколом затримання (т. 1 а.пр. 169-171).

Під час особистого обшуку ОСОБА_3 було вилучено мобільний телефон Хонор в корпусі синього кольору, в чохлі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ; кофту синього кольору; топ фіолетово-сірого кольору; лосини бежевого кольору з принтом.

Вказані речі відповідно до постанови слідчого від 09 серпня 2025 року визнані речовими доказами та передані до камери схову (т. 1 а.пр. 172-174), ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року накладено арешт з метою збереження речових доказів (т. 1 а.пр. 175-176).

Згідно з висновком експерта №1593п від 11 серпня 2025 року, при судово-медичному огляді у ОСОБА_3 , 1982р.н., виявлені такі тілесні ушкодження: три синці на передній поверхні лівого колінного суглобу, синець на зовнішній поверхні лівої підколінної ямки, два синці у ділянці лівого стегна у середній третині по передній поверхні. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі.

Тілесні ушкодження утворились не пізніш ніж від 4-х травматичних впливів тупих предметів. Давність утворення ушкоджень така: три синці на передній поверхні лівого колінного суглобу в межах до доби; синець на зовнішній поверхні лівої підколінної ямки в межах 3-5 діб; два синці у ділянці лівого стегна у середній третині по передній поверхні в межах 7-9 діб і більше на момент огляду (11.08.2025). Відповідно ушкодження спричинені в різний термін, з відповідною послідовністю.

Найбільш вірогідне взаємне розташування між ОСОБА_3 та особою, яка спричинила тілесні ушкодження, могло бути будь-яким при умові доступності відповідних ділянок тіла для їх травмування. Тілесні ушкодження розташовані на ділянках тіла, що є доступними для спричинення власної руки (т. 1 а.пр. 204-205).

Виявлені експертом тілесні ушкодження при огляді ОСОБА_3 11 серпня 2025 року узгоджуються і з відповіддю ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», яка була надана на запит адвоката щодо огляду ОСОБА_3 в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» 11 серпня 2025 року (т. 1 а.пр. 186).

Під час досудового розслідування відбирались у обвинуваченої біологічні зразки для експертного дослідження (т. 1 а.пр. 192-201).

Відповідно до висновку експерта №2664 від 12 серпня 2025 року, рідка кров ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т. 1 а.пр. 203).

Відповідно до висновку експерта №2893 від 11 вересня 2025 року, при дослідженні в одному сліді на штанах (за постановою слідчого лосини) (об`єкт9) підозрюваної ОСОБА_3 встановлена наявність крові людини та виявлений антиген Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі від трупа ОСОБА_7 . Домішка крові від ОСОБА_3 не виключається при наявності у неї тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечою на момент скоєння злочину. На інших речах, що вилучені у ОСОБА_3 наявність крові не встановлена (т. 1 а.пр. 211-214).

Відповідно до висновку експерта №2892 від 10 вересня 2025 року, кров від трупа ОСОБА_7 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Кров від підозрюваної ОСОБА_3 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

В слідах на марлевому тампоні зі змивом: з «поверхні кухонного стола» (об`єкт 1) та на лезі ножа (об`єкт 3) вилучених в ході огляду місця події, встановлена наявність крові людини та виявлений антиген Н з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В в об`єкті № 1. Отриманий результат не виключає походження крові від особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі від трупа ОСОБА_7 та (або) від підозрюваної ОСОБА_3 , при наявності у неї тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечою на момент скоєння злочину. В сліді на рукоятці ножа (об`єкт 2) вилученого в ході огляду місця події, наявність крові не встановлена (т. 1 а.пр. 207-209).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 366 від 03.09.2025 ОСОБА_3 , розладів психічної діяльності не виявляла і не виявляє у теперішній час.

У період інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасово хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла. Тому вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час вона також може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 1 а.пр. 215-221).

При проведенні слідчого експерименту 13 серпня 2025 року в період з 12-59 год по 13-15 год обвинувачена ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_6 , понятих, пояснила про обставини вчиненого та показала де все відбувалося та як вона наносила удар ножом співмешканцю. Обвинувачена пояснила, що не бажала потерпілому смерті, сподівалась, що він виживе, після операції, і з ним буде все добре. Вона не хотіла йому смерті як би він її не ображав, так як би не принижував. Він міг казати «Щоб ти сдохла. ти така, ти сяка. .», як звичайно коли він нетверезий. Протокол проведення слідчого експерименту підписаний учасниками без будь-яких зауважень (т. 1 а.пр. 177-184).

Відповідно до висновку експерта №2890 від 12 вересня 2024 року, кров від трупа ОСОБА_7 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Кров від підозрюваної ОСОБА_3 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

При дослідженні двох марлевих тампонів зі змивами з обох рук трупа ОСОБА_15 : правої (об`єкт №1) та лівої (об`єкт №2) встановлена наявність крові людини та виявлений антиген Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі від трупа ОСОБА_7 та (або) від підозрюваної ОСОБА_3 , при наявності у неї тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечою на момент скоєння злочину (т. 1 а.пр 223-225).

Відповідно до висновку експерта №2891 від 08 вересня 2024 року, на марлевих тампонах зі змивами з обох кистей рук ОСОБА_3 в об`єктах 1,2 наявність крові не встановлена (т. 1 а.пр. 227-228).

Відповідно до висновку експерта №1908/к від 22 вересня 2025 року, судово-медична експертна комісія дійшла до висновку: 1. (Відповіді на питання №1-2) За даними із копії «Висновку експерта» №4510 від 11.08.2025р., під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було визначено одиночне сліпе колото-різане поранення тулуба, рана на черевній стінці справа по середньо-ключичній лінії, з ушкодженням, по ходу ранового каналу, шкіри, підшкірно-жирової клітковини, косого м`язу живота, очеревини та тканини печінки.

Поранення тулубу є колото-різаним, що підтверджується рівними, неосадненними краями, гострокутним та П-подібним кінцями, переважанням глибини ранового каналу над довжиною рани, тобто - утворилося від дії плаского односторонньо гострого колючо- ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має у структурі травмуючої частини обушок та лезо.

2. (Відповідь на питання №3) За даними із протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_3 від 13.08.2025р.: «...Так, я пиранула його в область грудної клітини. Правою, або лівою рукою, якщо чесно я не пам`ятаю. Питання слідчого: Який ніж Ви узяли? Відповідь підозрюваної: Великий кухонний ніж для м`яса. Питання слідчого: Приблизну довжину його пам`ятаєте, описати його зможете? Питання адвоката: Або показати на камеру? Відповідь підозрюваної: Не дуже великий, звичайний кухонний ніж.(Показує приблизний розмір ножа). Питання слідчого: На предметі зможете показати?(Лінійка) Відповідь підозрюваної: Якщо чесно я не пам`ятаю. Знаю, що він був великий. Питання адвоката: Такий як ця лінійка? Відповідь підозрюваної: Так... В нього потекла кров, на кухні, з області шлунка... Подзвонила і сказала, ножове поранення, потрібна швидка допомога, і все...».

За даними із протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_3 від 13.08.2025р.: «...Вийшла на кухню, ось тут я сиділа( указує на крісло), ось тут я його підрізала. Я сиділа ось так(сидись на кріслі), він зайшов з коридору, і починає мене хватати за горло двома руками, спочатку дав по обличчю, ладоню. Мені здається, що я навіть головою вдарилась об це.(Указує на кут вікна). Я його відштовхую(Показує на статисті), і він падає сюди(Вказує на місце), плітка впала, він назад встає, я сиджу. Він знову намагається. Питання слідчого: Б`ється спиною об плітку, і вона відлетіла? Відповідь підозрюваної: Так. Я сиджу тут, він знову підходе, і душить мене. Я сиділа. Я вирвалась, відбилася. Питання адвоката: Як Ви відбилися? Відповідь підозрюваної: Я його ще раз відштовхнула.(Показала на статисті). Перехвачую ніж. Питання слідчого: Покажіть де знаходились ножі. Відповідь підозрюваної: Ось.(Указує на місце де знаходяться ножі). Ось залишки крові(Указує на стіл.).Я ось так стояла, і або лівою або правою рукою, ось так нанесла удар в печінку. ... Це був кухонний ніж, дерев`яна ручка, і лезо більше, десь 20-30 см. ... Я взяла ніж, і з нервів ось так нанесла удар(Показує як). Питання слідчого: Лівою рукою? Відповідь підозрюваної: Так, лівою. Питання слідчого: Ви лівша? Відповідь підозрюваної: Пишу я правою. Удар нанесла лівою. Питання слідчого: В ось цю ділянку( указує на ділянку тіла на статиста).? Відповідь підозрюваної: Так. Там де знаходиться шлунок, печінка... з живота потекла кров,...».

Зважаючи на збіг за характером травмуючого предмета (клинок ножа діє як предмет із колючо-ріжучими властивостями), кількістю та локалізацією травматичних впливів (один у передню поверхню тулубу праворуч (вказано середню частину)), слід вважати за можливе утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за механізмом, на який вказує ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту та допиту за її участю (т. 1 а.пр. 229-241).

Смерть ОСОБА_7 настала від одиночного проникаючого, сліпого, колото-різаного поранення тулубу, на черевній стінці справа по середньо-ключичній лінії, з ушкодженням печінки, що призвело до розвитку шоку який і став безпосередньою причиною смерті.

В судовому засіданні досліджені речові докази, надані стороною обвинувачення, зокрема на лосинах обвинуваченої наявна кров від трупа ОСОБА_7 , на лезі ножа встановлена наявність крові людини від трупа ОСОБА_7 .

У обвинуваченої ОСОБА_3 тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечою на момент скоєння злочину не було, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , відеозаписом до протоколу огляду та висновками експертиз.

Оцінюючи в сукупності всі зібрані та досліджені докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у судовому засіданні доведена повністю, всі досліджені докази узгоджуються між собою та з обставинами викладеними в обвинувальному акті.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Досліджені в судовому засіданні докази винуватості обвинуваченого є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

Наведені судом докази підтверджують фактичні обставини, що утворюють зміст обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Вказані фактичні дані послідовні, не містять протиріч та не викликають сумнівів щодо їх достовірності, логічно поєднуються одне з одним, об`єктивно відтворюють події злочину.

Так, з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що 09 серпня 2025 року в період часу з 13:00 годин по 13:10 годин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись у приміщенні квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті неприязних відносин та раптового виниклого конфлікту, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи в лівій руці ніж, нанесла своєму співмешканцю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , один удар ножем в область передньої поверхні тулуба, внаслідок чого спричинила останньому тілесне ушкодження у вигляді одиночного сліпого колото-різаного поранення тулуба на черевній стінці справа по середньо-ключичній лінії, з пошкодженням, по ходу ранового каналу, шкіри, підшкірно-жирової клітковини, косого м`язу живота, очеревини та тканини печінки.

Вищезазначене ушкодження (колото різана рана, з продовженням у рановий канал) як ознака небезпечна для життя, та яка призвела до розвитку небезпечного для життя стану - шоку, та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 о 16.30 у приміщенні КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР.

Смерть ОСОБА_7 настала від одиночного проникаючого, сліпого, колото-різаного поранення тулубу, на черевній стінці справа по середньо-ключичній лінії, з ушкодженням печінки, що призвело до розвитку шоку який і став безпосередньою причиною смерті.

До такого висновку суд дійшов аналізуючи показання свідків. Свідками стали працівники поліції, які прибули за викликом ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , які повідомили про обстановку в квартирі, зокрема, звернули увагу, що підлога на кухні була вимити, ніж також був вимитий. Потерпілий був в кімнаті на ліжку, в нього було ножове порання в області грудної клітини розміром приблизно 5 см. ОСОБА_3 повідомила, що між нею та потерпілим виник конфлікт і вона нанесла ОСОБА_7 удар ножом. Інших осіб в квартирі не було. Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повідомили, що від ОСОБА_3 відчували запах алкоголю.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 5872 від 09 серпня 2025 року у ОСОБА_3 виявлено факт вживання алкоголю. Етанол сечі 0,34 ‰, алкотест 0,16 %. Заключний діагноз «факт вживання алкоголю».

Обвинувачена не заперечувала, що вживала слабоалкогольний напій «джин тонік».

Показання свідків є правдивими, логічними та послідовними, доповнюють одне одного, узгоджується між собою та з письмовими доказами наявними у справі.

Крім того вина ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами, а саме: протоколами огляду місця події, де зафіксована обстановка про яку повідомляли свідки, протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченої ОСОБА_3 , яка розповіла всі обставини скоєного нею злочину і показала механізм нанесення удару, а саме як 09.08.2025 нанесла своєму співмешканцю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , один удар ножем в область передньої поверхні тулуба, внаслідок чого спричинила останньому тілесне ушкодження у вигляді одиночного сліпого колото-різаного поранення тулуба на черевній стінці справа по середньо-ключичній лінії, з пошкодженням, по ходу ранового каналу, шкіри, підшкірно-жирової клітковини, косого м`язу живота, очеревини та тканини печінки, що призвело до розвитку шоку який і став безпосередньою причиною смерті.

Показання ОСОБА_3 узгоджуються з показаннями свідків, висновками експертиз. Крім того, на лосинах ОСОБА_3 наявна кров від ОСОБА_7 , в слідах на марлевому тампоні зі змивом: з «поверхні кухонного стола» (об`єкт 1) та на лезі ножа (об`єкт 3) вилучених в ході огляду місця події, встановлена наявність крові від трупа ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку експерта №1908/к від 22 вересня 2025 року, судово-медична експертна комісія дійшла до висновку, що зважаючи на збіг за характером травмуючого предмета (клинок ножа діє як предмет із колючо-ріжучими властивостями), кількістю та локалізацією травматичних впливів (один у передню поверхню тулубу праворуч (вказано середню частину)), слід вважати за можливе утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за механізмом, на який вказує ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту та допиту за її участю.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

За клопотанням сторони захисту допитано свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Свідок ОСОБА_16 показала, що проживає в цьому ж будинку, що і ОСОБА_7 , але на п`ятому поверсі. ОСОБА_7 проживав разом з ОСОБА_3 в його квартирі, яка знаходиться на 9 поверсі, близько 8 років. ОСОБА_7 працював та останнім часом зловживав спиртним, але на її думку це право кожного як розслаблятися. Іноді між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 були конфлікти – кричали, що саме не знає. Вона безпосереднім свідком конфліктних ситуацій не була. У ОСОБА_3 іноді були тілесні пошкодження, у виді синців на руках, але про обставини їх нанесення їй відомо лише зі слів ОСОБА_3 . Вона радила ОСОБА_3 піти від ОСОБА_7 , якщо остання не може з ним жити. Свідком подій 09.08.2025 вона не була. Тілесні ушкодження на ОСОБА_3 вона бачила задовго до цієї події.

Свідок ОСОБА_17 показала, що проживає в цьому ж будинку, що і ОСОБА_7 , але на восьмому поверсі. ОСОБА_7 проживав разом з ОСОБА_3 в його квартирі, яка знаходиться на 9 поверсі. Досить часто чула крики ОСОБА_19 , але близько з цією сім`єю не спілкувалась. Вона безпосереднім свідком конфліктних ситуацій не була. У ОСОБА_3 бачила синці, про обставини їх нанесення їй відомо лише зі слів ОСОБА_3 . Перед подією у ОСОБА_19 були синці, зокрема на плечах. На обличчі синців не було.

Свідок ОСОБА_18 показала, що проживає в цьому ж будинку, що і ОСОБА_7 , на дев`ятому поверсі, але з протилежної сторони. ОСОБА_7 проживав разом з ОСОБА_3 в його квартирі. Досить часто чула крики ОСОБА_19 , особливо влітку, коли вікна були відчинені. У ОСОБА_3 бачила синці на руках та ногах. Були випадки коли ОСОБА_7 виганяв ОСОБА_19 з дому, не впускав до квартири, але остання поверталась до ОСОБА_7 . ОСОБА_7 працював, а з п`ятниці по неділю вживав алкоголь. 09 серпня 2025 року вона була вдома, криків не чула. Напередодні конфліктів між ОСОБА_8 та ОСОБА_19 також не чула. Свідком подій 09.08.2025 вона не була.

Крім того, досліджено характеризуючи матеріали щодо обвинуваченої надані стороною захисту (т. 2 а.пр. 18-22), а саме адвокатський запит до медичної установи та відповідь з лікарні, відповідно до якої 15 січня 2023 року ОСОБА_3 зверталась за медичною допомогою до травматологічного пункту (зі слів потерпілої побив чоловік вдома), адвокатський запит до відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, відповідь про те, що 03 травня 2025 року ОСОБА_3 звернулась до служби 102, про те, що 03 травня 2025 року об 11-24 за адресою: АДРЕСА_2 , чоловік в алкогольному стані не пускає додому; 09 серпня 2025 року о 13-10 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 09 серпня 2025 року о 13-10 за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , повідомлено про ножове поранення в живіт, 7 під`їзд, 9 поверх, чоловік 57 років, номер дружини НОМЕР_3 , була сварка між чоловіком та дружиною, зі слів – сам наніс собі ножове поранення, більше інформації не відомо. Інших звернень не зареєстровано.

Доводи обвинуваченої та захисника, які посилаючись на показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та відповіді на адвокатські запити стверджуються, що обставини події вказують на перевищення меж необхідної оборони, оскільки саме потерпілий, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, став наносити ОСОБА_3 тілесні ушкодження та душити її, вчиняв щодо неї домашнє насильство, яке було систематичним, суд оцінює критично та розцінює такі доводи, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

Свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не були безпосередніми свідками конфліктних ситуацій, які виникали між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . З пояснень вказаних свідків слідує, що вони іноді чули крики ОСОБА_19 , бачили в неї на руках синці, остання повідомляла, що це зробив ОСОБА_8 , а тому припускали, що ОСОБА_7 бив ОСОБА_3 .

Суд критично оцінює показання вказаних свідків, оскільки жоден з них не повідомив про конкретну ситуацію: коли, за яких обставин та хто саме наносив удари, які спричинили появу тілесних ушкоджень у виді синців у ОСОБА_3 , ці обставини їм відомі зі слів самої обвинуваченої.

Суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях свідків.

Показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про те, що у ОСОБА_3 напередодні події бачили синці на руках, плечах, спростовуються висновком експерта №1593п від 11 серпня 2025 року з якого слідує, що таких тілесних ушкоджень, про які повідомляли вказані свідки, не виявлено.

При судово-медичному огляді у ОСОБА_3 , виявлені такі тілесні ушкодження: три синці на передній поверхні лівого колінного суглобу - давність утворення в межах до доби; синець на зовнішній поверхні лівої підколінної ямки – утворися в межах 3-5 діб; два синці у ділянці лівого стегна у середній третині по передній поверхні- утворились в межах 7-9 діб і більше на момент огляду (11.08.2025). Тілесні ушкодження розташовані на ділянках тіла, що є доступними для спричинення власної руки.

Крім того, показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не підтверджуються іншими доказами. Жодного разу ОСОБА_3 не зверталась до поліції з приводу її побиття чоловіком, ОСОБА_7 . 03 травня 2025 року ОСОБА_3 звернулась до служби 102, про те, що 03 травня 2025 року об 11-24 за адресою: АДРЕСА_2 , чоловік в алкогольному стані не пускає додому (т. 2 а.пр. 22).

З відповіді медичної установи, яка надана на адвокатський запит (т. 1 а.пр. 191, т. 2 а.пр. 20), слідує, що 15 січня 2023 року ОСОБА_3 зверталась за медичною допомогою до травматологічного пункту, однак обставини отримання тілесних ушкоджень відомі лише зі слів ОСОБА_3 , вони не досліджувались у встановленому законом порядку компетентними органами. Інших випадків отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 медичними працівниками не повідомлено.

Свідченням того, що обвинувачена намагається захиститися від пред`явленого обвинувачення є її первісне звернення до поліції. 09 серпня 2025 року о 13-10 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 09 серпня 2025 року о 13-10 за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , повідомлено про ножове поранення в живіт, 7 під`їзд, 9 поверх, чоловік 57 років, номер дружини 0987934170, була сварка між чоловіком та дружиною, зі слів – сам наніс собі ножове поранення, більше інформації не відомо.

Доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_7 вчиняв щодо неї домашнє насильство, яке було систематичним, не підтверджується належними та допустимими доказами.

Свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не були безпосередніми свідками події, яка трапилась 09 серпня 2025 року.

Крім того, свідок ОСОБА_18 , яка 09 серпня 2025 року була вдома, повідомила, що криків не чула. Напередодні конфліктів між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 також не чула.

Доводи обвинуваченої про те, що ОСОБА_7 її душив, хватав за шию, наніс удар у живіт та намагався вдарити рукою по голові не знайшли належного підтвердження та спростовуються висновком експерта №1593п від 11 серпня 2025 року, оскільки при судово-медичному огляді у ОСОБА_3 , виявлено такі тілесні ушкодження: три синці на передній поверхні лівого колінного суглобу - давність утворення в межах до доби; синець на зовнішній поверхні лівої підколінної ямки – утворися в межах 3-5 діб; два синці у ділянці лівого стегна у середній третині по передній поверхні- утворились в межах 7-9 діб і більше на момент огляду (11.08.2025). Тілесні ушкодження розташовані на ділянках тіла, що є доступними для спричинення власної руки.

Тілесних ушкоджень про які повідомляла ОСОБА_3 на шиї та в області живота не виявлено. Посилання обвинуваченої на те, що ОСОБА_7 мав навики бойових мистецтв і вона побоювалась за своє життя не підтверджується належними доказами. Крім того, зі слів обвинуваченої вона двічі штовхала ОСОБА_7 від чого він падав, тобто остання мала змогу покинути квартиру, але цього не зробила, бо не хотіла.

В матеріалах справи відсутні докази жорстокого побиття ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_7 , які б давати підстави обвинуваченій боятися за своє життя. Виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження на коліні та стегні, у виді синців, які кваліфікуються як легкі, не свідчать про загрозу її життю.

ОСОБА_3 під час сварки з ОСОБА_7 двічі штовхала його від чого він падав, а тому вона мала можливість покинути квартиру та мала реальну можливість уникнути продовження конфлікту. Натомість вона схопила ніж і нанесла 1 удар в область передньої поверхні тулуба, внаслідок чого спричинила останньому тілесне ушкодження у вигляді одиночного сліпого колото-різаного поранення тулуба на черевній стінці справа по середньо-ключичній лінії, з пошкодженням, по ходу ранового каналу, шкіри, підшкірно-жирової клітковини, косого м`язу живота, очеревини та тканини печінки. Це ушкодження має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне для життя, та яке призвело до розвитку небезпечного для життя стану - шоку, та знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю.

Таким чином, наявність можливості уникнути сварки з потерпілим та обставини нанесення тілесних ушкоджень свідчать про наявність умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони. Перевищення меж необхідної оборони веде за собою кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК України.

Визначальним під час вирішення питання про перевищення меж необхідної оборони є встановлення співвідношення між ступенем суспільної небезпечності посягання та заподіяною шкодою.

При цьому необхідно враховувати п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року N 1 «Про судову практику в справах про необхідну оборону», в якому роз`яснюється, що для установлення наявності або відсутності ознак перевищення меж необхідної оборони необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

Під час розгляду кримінальних проваджень про злочини, передбачені статтями 118 та 124 КК України, необхідно встановити обставини, які свідчать про: 1) перебування особи у стані необхідної оборони, зокрема, наявності дійсного суспільно небезпечного посягання; 2) умисний характер нанесення шкоди потерпілому; 3) обстановку захисту - час, місце, співвідношення сил винного та потерпілого; 4) співвідношення між ступенем суспільної небезпечності посягання та заподіяною шкодою.

Наведених обставин при розгляді даного кримінального провадження судом не встановлено.

Під час розгляду кримінального провадження, враховуючи фактичні обставини, судом такого суспільно-небезпечного посягання, яке б загрожувало життю чи здоров`ю ОСОБА_3 та підлягало негайному відверненню чи припиненню, не встановлено, як і обставин, за яких обвинувачена могла б вбачати реальну загрозу, тобто певну підставу (юридичного факту), наявність якої б вказувала на обґрунтованість виникнення у неї приводу для правомірного захисту.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що ОСОБА_3 перебувала в стані необхідної оборони. Вказаний спосіб захисту явно не відповідав характеру і ступеню суспільної небезпеки, оскільки потерпілий не застосовував жодних знарядь. Обвинувачена штовхала двічі потерпілого ОСОБА_7 , від дій останньої він двічі падав, а тому вона мала можливість покинути квартиру та мала реальну можливість уникнути продовження конфлікту, але цього не зробила.

Суд також враховує подальшу поведінку обвинуваченої (вимила на кухні, де нанесла удар ОСОБА_7 підлогу; помила ніж, яким нанесла удар; її початкове повідомлення, працівникам поліції «сам наніс собі ножове поранення»).

Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Все вище наведене підтверджує вчинення ОСОБА_3 злочину за викладених в обвинувальному акті обставин, та її умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

Диспозицією ст. 124 КК України не охоплюється такий наслідок, як смерть особи при завданні умисних тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, що вимагає окремого мотивованого аналізу аспектів співвідношення обсягу висунутого особі й визнаного судом доведеним обвинувачення з межами диспозиції відповідної статті (частини статті) Особливої частини КК України.

З огляду на викладене, суд розцінює позицію обвинуваченої про перебування у стані необхідної оборони, як спосіб уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Обов`язковою умовою кваліфікації заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження за ст. 124 КК України є відповідна обстановка вчинення злочину - перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 121 КК України.

Норма, передбачена частиною другою статті 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (кваліфікований вид складу злочину), встановлює обсяг (стан, зміст, конкретну сукупність) суспільних відносин, які охороняються її дією, разом із тим, вона визначає умови, характер, підстави застосування заходів кримінального примусу до суб`єктів, які порушили встановлений нею (нормою) обов`язок утримуватися від учинення дій певного змісту.

Об`єктом захисту зазначеної норми є здоров`я іншої особи незалежно від її стану та аномалій.

Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Вчиняючи умисний злочин із матеріальним складом, особа інколи приводить у рух певні сили, які поза межами її волі тягнуть настання додаткових більш тяжких, небажаних наслідків. Ці наслідки, які перетворюють простий склад у кваліфікований, інкримінуються особі лише за умови встановлення щодо них (наслідків) необережної вини.

Складність об`єктивної сторони цього злочину полягає в тому, що передбачене законом умисне діяння спричиняє два різні похідні наслідки: первинний з них (найближчий) - тяжкі тілесні ушкодження (обов`язкова ознака об`єктивної сторони) - знаходяться у необхідному причинному зв`язку з наслідками вторинними (віддаленими) - смертю потерпілої особи (кваліфікуюча ознака). У цьому злочині згідно із законом і щодо діяння, і щодо першого, обов`язкового наслідку суб`єктивна сторона виражається в умислі (прямому чи непрямому), а стосовно другого (кваліфікованого) наслідку - тільки в необережності (самовпевненості чи недбалості). У цілому цей злочин визнається умисним, бо саме умисне ставлення до діяння і найближчого наслідку визначає спрямованість злочину, його суспільну небезпечність.

За встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати саме за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до статті 1 КК України кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд враховує часткове визнання нею вини, те, що вона раніше не судима, її вік, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 та передбачена ст. 66 КК України, судом встановлено активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Доводи обвинуваченої про щире каяття суд відхиляє, оскільки такої пом`якшуючої обставини судом не встановлено.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризуватися щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленням жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження, однак таких даних судом не встановлено. Визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 є: п. 61 ч. 1 ст. 67 КК України вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах; п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Згідно зі ст. 1 Закону України N 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» ч. 1 ст. 67 КК України було доповнено п. 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі N 442/2191/19, від 10.03.2020 у справі N 531/270/19, від 19.03.2020 у справі N 675/813/19, від 31.03.2021 у справі N 155/457/20, обов`язковою умовою визнання судом злочину, пов`язаного із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме в нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння своєму співмешканцю ОСОБА_7 та, зокрема, було визнано обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Тобто ОСОБА_3 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, та вона мала можливість захищатися від цього обвинувачення.

Обвинувачена не заперечувала, що ОСОБА_7 був її цивільний чоловіком та вони разом проживали в його квартирі. ОСОБА_7 , при опитуванні його працівником поліції, вказав, що ножове поранення нанесла дружина ОСОБА_3 .

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що злочин вчинила, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 21 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягає кримінальній відповідальності.

Ступінь сп`яніння при здійсненні злочинів буває різним. Дійсно, зловживання спиртними напоями, як і наркотичними чи іншими одурманюючими речовинами, знижує самоконтроль людини, розвиває моральну нестійкість, корисливі й агресивні мотиви, з`являється нерозбірливість у виборі засобів для досягнення різних антисоціальних цілей. Мозок людини, отруєний названими речовинами, завжди дає негативні перебої у своїй діяльності.

При фізіологічному сп`янінні не настають ті істотні зміни у психічному стані особи, що характерні для хворобливого розладу психіки. Такі особи самі і за власною волею доводять себе до стану сп`яніння, усвідомлюючи негативний вплив спиртних напоїв, наркотиків або інших одурманюючих речовин на свою поведінку. Вони передбачають характер можливої суспільно небезпечної поведінки в результаті стану сп`яніння і можливі суспільно небезпечні наслідки.

Алкоголь – це винний спирт. Алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів.

За загальним правилом, стан сп`яніння незалежно від його ступеня не виключає кримінальну відповідальність.

ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що вживала слабоалкогольний напій, джин тонік, 1 пляшку.

Перебування обвинуваченої у стані алкогольного сп`яніння не утворює собою частину об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, не є невід`ємною складовою суспільно небезпечного діяння, яке перебуває у причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками, а характеризує суб`єкта злочину, його психофізичний стан під час вчинення суспільно небезпечного діяння як обставину, яка обтяжує покарання, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 67 КК України.

Крім цього, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, а також інші обставини справи, зокрема позиція потерпілої.

У Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини вчиненого та його наслідки, особу обвинуваченої, наявність пом`якшуючої обставини та обтяжуючих обставин; думку потерпілої та прокурора, які просили призначити обвинуваченій покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, проте суд вважає таке покарання суворим, за встановлених обставин суд дійшов до переконання про необхідність призначення ОСОБА_3 мінімального покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на сім років, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

Цивільний позов у справі не заявлено.

ОСОБА_3 була затримана 09 серпня 2025 року о 17-00 год на місці події, що підтверджується протоколом затримання (т. 1 а.пр. 169-171).

11 серпня 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 07 жовтня 2025 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

06 жовтня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя змінено обвинуваченій запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

До обвинуваченої застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який в подальшому продовжувався судом.

Прокурор просив залишити обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без змін до набрання вироком законної сили.

Суд не знаходить підстав для скасування або зміни раніше обраного судом щодо обвинуваченої запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, а тому до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним запобіжний захід щодо обвинуваченої для забезпечення її належної процесуальної поведінки та для запобігання ризиків, що продовжують існувати.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року (ЄУН № 336/7554/25, пр. № 1-кс/336/662/2025, пр. № 1-кс/336/661/2025, № 1-кс/336/663/2025) накладено арешт на майно, з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 174, п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд скасовує арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року (ЄУН № 336/7554/25, пр. № 1-кс/336/662/2025, пр. № 1-кс/336/661/2025, № 1-кс/336/663/2025).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395, 532, 615 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити їй за ч.2 ст.121 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити – цілодобовий домашній арешт.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання з 17 години 00 хвилин 09 серпня 2025 року по 06 жовтня 2025 року включно, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання строк цілодобового домашнього арешту з 07 жовтня 2025 року до 19 травня 2026 року та з 23 червня 2026 року по день набрання вироком законної сили, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року (ЄУН № 336/7554/25, пр. № 1-кс/336/662/2025, пр. № 1-кс/336/661/2025, № 1-кс/336/663/2025) - скасувати.

Речові докази:

- предмет схожий на ніж з нашаруванням РБК, дві виделки, скляну пляшку «Пшенична сльоза», змив РБК та контроль до нього зі скатертини, два марлеві тампона зі змивами з обох кистей рук трупа ОСОБА_7 , зрізи нігтьових пластин з обох кистей рук трупа ОСОБА_7 , та зразки волосся з п`яти областей голови – знищити;

паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_7 , який зберігаються в камері схову ВП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області передати до органів ДРАЦС для анулювання;

мобільний телефон Хонор в корпусі чорного кольору – передати потерпілій ОСОБА_5

флеш-накопичувач на якому міститься відеофайл, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

мобільний телефон Хонор в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору – передати ОСОБА_3 за належністю.

Кофту синього кольору, топ фіолетово-сірого кольору, лосини бежевого кольору з принтом, які належать ОСОБА_3 – знищити.

Змиви з обох долонь та кистей рук та контроль до них ОСОБА_3 – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1