Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №756/7302/26 — Оболонський районний суд міста Києва

14.07.2026 Справа № 756/7302/26

№ 1-кп/756/1467/26

№ 756/7302/26

В И Р О К

іменем України

14 липня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно працевлаштованого у ТОВ «Петрівка-Хорека», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України,

в с т а н о в и в:

23 березня 2026 року, близько 20 год. 00 хв., солдат ОСОБА_4 стрілець відділення оповіщення відповідно до Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на службі, організованій на оповіщення населення про мобілізацію, неподалік від станції метро «Почайна» в Оболонському районі м. Києва. ОСОБА_4 перебував у формі військовослужбовця із передбаченими знаками розпізнавання.

У той же день та час, ОСОБА_4 , перебуваючи в спільному екіпажі зі співробітниками Оболонського УП ГУНП у м. Києві, пересуваючись на автомобілі, виявив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого зупинили та попросили пред?явити військово-облікові документи, на що ОСОБА_6 , почав чинити опір, кричати, виражатися нецензурною лайкою, та поводити себе агресивно по відношенню до співробітників поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Продовжуючи поводити себе агресивно та відмовляючись надати документи, або назвати свої анкетні дані для перевірки, ОСОБА_6 , було повідомлено, що його буде доставлено до Оболонського УП ГУНП у м. Києві.

В цей момент ОСОБА_6 почав чинити опір та у нього виник умисел спрямований на умисне заподіяння службовій особі тілесних ушкоджень, у зв?язку із здійсненню нею її службової діяльності.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_6 , проявляючи неповагу до службової особи, підриваючи її авторитет, ігноруючи правила поведінки, прийняті у суспільстві, розуміючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді нанесення тілесних ушкоджень службовій особі, у зв?язку із виконанням нею своїх службових обов?язків та бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень службовій особі - стрільцю відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виконував свої службові обов`язки, наніс один удар предметом схожим на ніж, який мав при собі, в область лівої сідниці ОСОБА_4 , завдавши останньому, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, легке тілесне ушкодження у виді колото-різаної рани лівої сідниці (не проникаюче).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні ним злочину визнав, зокрема показав, що дійсно 23.03.2026, близько 20 год., неподалік станції метро «Почайна», його зупинили працівники поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якими у нього виник конфлікт. У ході сутички, ОСОБА_6 дістав ніж та наніс ним один удар в область сідниць працівнику ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свою вину у вчиненні ним злочинів визнав повністю, розкаявся у вчиненому.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їхньої позиції немає; останнім роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, доведена в повному обсязі.

Дії ОСОБА_6 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 350 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв?язку з її службовою діяльністю.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким, вчиненим із прямим умислом.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає, що обвинувачений щиро покаявся, добровільно перерахував грошові кошти (10 000 грн.) на користь Сил оборони України та має на утриманні матір похилого віку, яка є особою з інвалідністю.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_6 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, зокрема те, що обвинувачений офіційно працевлаштований, раніше не судимий, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи - позитивно.

Також, суд ураховує наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, суд приходить до висновку про доцільність застосування ст. 69 КК України із призначенням покарання нижчим від найнижчої межі, встановленої в частині 2 статті 350 КК України.

На підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі, оскільки це покарання необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого та призначеної міри покарання, суд не знаходить підстав для застосування щодо ОСОБА_6 ст. 75 КК України.

Дане покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 2 років обмеження волі.

Початок строку відбування ОСОБА_6 покарання рахувати з дня прибуття до місця відбування покарання і постановлення на облік у виправному центрі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1