Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №722/2781/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Чернівці справа № 722/2781/25

провадження №22-ц/822/933/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар Черновська А.К.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на заочне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27 лютого 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано наступним. 31.05.2024 року між ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №500798-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 31.05.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту. 31.05.2024 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено Доготар І.П., через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, зазначений відповідачем у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 31.05.2024 року було укладено договір №500798-КС-001 про надання кредиту підписаний одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надала відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,14462815 процентів за кожен день користування кредитом. Згідно з п.2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня його повернення згідно з Графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлено графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов даного договору.

ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котру позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором №500798-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 01.12.2025 року утворилась заборгованість за даним Договором в розмірі 18 034,06 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 12 284,06 грн.; суми прострочених платежів за комісією – 750,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27 лютого 2026 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просить заочне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» вказує на те що, оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим з огляду на наступне.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами зазвичай здійснюється Посередниками ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників.

ТОВ «Бізнес Позика» не має жодного відношення до банківської картки Відповідача (та відкритого для її обслуговування рахунку) крім того, що на вказану Позичальником під час укладення Кредитного договору банківську картку (відкритий для її обслуговування рахунок) здійснюється перерахування кредитних коштів за Кредитним договором. За умовами Кредитного договору та Правил Позичальник зобов`язаний був вказати номер банківської картки який належить саме йому, а Кредитодавець був зобов`язаний лише перерахувати кредитні кошти за Кредитним договором на той номер банківської картки, який був вказаний Позичальником під час укладення Кредитного договору. У зв`язку з вищенаведеним, належність банківської картки та отримання кредитних коштів за Кредитним договором не Позичальником, з яким був укладений Кредитний договір, а іншою особою, жодним чином не означає, що Кредитодавець не виконав свій обов`язок за Кредитним договором, і що Позичальник начебто не має зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а також комісії за надання кредиту у разі її встановлення).

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 4149-4999 9888-6517 (яку Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 31.05.2024 між ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , укладено договір №500798-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами договору, кредит надавався на 24 тижні з 31.05.2024 року по 15.11.2024 року на суму 5000,00 грн., зі стандартною процентною ставкою в день 1,5%, фіксована, зниженою процентною ставкою в день 1,14%, фіксована, комісією за надання кредиту 750,00 грн., денною процентною ставкою – 1,16%. Згідно договору, кредитні кошти надаються безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

Додатком до даного договору є пропозиція (оферта) укласти договір №500798-КС-001 про надання кредиту та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти даний договір, де вказаний заявник ОСОБА_1 та зазначена картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: № НОМЕР_2 .

ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за допомогою ТзОВ «ПрофітГід» сформувало підтвердження про перерахування 5000,00 грн. за договором ОСОБА_1 на картку НОМЕР_3 , номер транзакції: 41710-30432-39473, емітент платіжної картки отримувача: «ПриватБанк».

Згідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку не було емітовано картку № НОМЕР_3 .

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що надані позивачем підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, графік платежів (без відповідного документу про успішне зарахування грошових коштів) не є доказом розміру боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивачем не доведено отримання кредитних коштів, а також розмір і складові дійсної заборгованості за вказаним кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (стаття 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 626, частини 1 статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1,2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Як передбачено частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтями 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Відповідно до частин 3,4,6,8 статті 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір(оферта)може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції(оферти)у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції(акцепт)у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Системний аналіз наведених положень цивільного законодавства дає підстави вважати, що при укладенні кредитного договору кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту, й несе зобов`язання із своєчасного його повернення та сплати процентів.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальника покладений обов`язок довести своєчасне повернення грошових коштів відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави дійти висновку, що лише виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Звертаючись з позовом, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» обґрунтовувало свої позовні вимоги тим, що 31.05.2024 між ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , укладено договір №500798-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію»

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн.

Грошові кошти були перераховані на платіжну карту банка позичальника № 4149-4999-хххх-6517.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладання кредитного договору та видачі банком кредитних коштів позичальнику у розмірі 5000 грн, позивачем надано копії таких документів: договору про надання кредиту№500798-КС-001 від 31.05.2024 року, пропозицію (оферту) укласти пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту. 31.05.2024 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Додатком до даного договору є пропозиція (оферта) укласти договір №500798-КС-001 про надання кредиту та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти даний договір, де вказаний заявник ОСОБА_1 та зазначена картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: № НОМЕР_2 .

ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за допомогою ТзОВ «ПрофітГід» сформувало підтвердження про перерахування 5000,00 грн. за договором ОСОБА_1 на картку НОМЕР_3 , номер транзакції: 41710-30432-39473, емітент платіжної картки отримувача: «ПриватБанк».

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26.12.2025 року було витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк»: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 31.05.2024 року (дата видачі кредиту) по 15.11.2024 року (дата закінчення терміну кредитування).

На виконання ухвали суду про витребування доказів судом отримано відповідь від 24.01.2026 року №20.1.0.0.0/7-260123/64742 з АТ КБ «ПриватБанк» про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 в банку не було емітовано картку № НОМЕР_5 , у зв`язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію.

Отже, позивачем не доведено що відповідач отримав на свою картку кредит в сумі 5000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» посилається на те, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження переказу коштів відповідачу по договору.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема первинного документу, який підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів, є підставою для відмови в позові за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500798-КС-001 від 31.05.2024.

Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» залишити без задоволення.

Заочне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді І.Б. Перепелюк

І.М.Литвинюк

І.Н. Лисак