Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №719/439/26 — Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/439/26

Номер провадження 3-зв/719/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Вербіцької М.В.,

за участю секретарки судового засідання Чорної В. І.,

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Новодністровського міського суду Чернівецької області заяву ОСОБА_1 про відвід судді Луців О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Новодністровського міського суду Чернівецької області знаходиться справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 173-4 КУпАП.

Справа розглядається одноосібно головуючою суддею Луців О. В.

14.07.2026 у Новодністровський міський суд Чернівецької області надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Цицак В. Л.

Судове засідання для вирішення питання про відвід судді справі № 719/439/26 було призначене о 15.00 15.07.2026.Заявник у судове засідання прибув у зазначені час та дату.

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суддя Луців О. В., розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, яке йому інкримінується, відмовила йому у задоволенні клопотання про виклик і допит свідка ОСОБА_2 , яка може надати відомості про те, чи було повідомлення про булінг, чи про протиправну поведінку. Також суддя відмовила у долученні як доказу відеоматеріалів, які містять дані про допущені поліцейськими порушення при оформленні матеріалів адміністративної справи.

Заявник у заяві про відвід також указав, що суддя Луців О. В. здійснювала щодо нього систематичний тиск, змушувала визнати неіснуючі факти, відмовлялась надавати оцінку доказам, коли не задовольнила його наведені вище клопотання.

Повідомив, що вважає суддю упередженою та необ`єктивною, також наголосив, що вона порушила процесуальні норми, проводячи судове засідання за відсутності секретаря судового засідання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 указав, що суддя Луців О. В. взагалі не розглянула його клопотання про долучення відеоматеріалів, пояснив, що вважає її необ`єктивною та упередженою, бо вона відмовила йому у задоволенні його клопотань, проте і свідок, і відеоматеріали дозволили би встановити об`єктивну істину у справі. Також указував, що суддя задавала йому навідні запитання у ході розгляду справи.

Заслухавши доводи та пояснення суд дійшов такого висновку.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 2 КУпАП для забезпечення об`єктивного та оперативного розгляду справи, необхідно застосувати аналогію закону з процесуальними нормами КПК України, а саме зі ст. 336 КПК України, якою врегульовано вказане питання.

Згідно зі ст. 2, 7 10, ч.7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Згідно зі ст. 9. Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Дані правовідносини з огляду дотримання ст. 6 Конвенції зазначені у таких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов`язків». Отже, у статті 6 § 1 представлено «право на суд», разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36)

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 36; Nunes Dias v. Portugal (Нун`єш Діаш проти Португалії) (dec.) стосовно правил, що регламентують сповіщення Правосуддя має не тільки здійснюватися, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь- які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) [ВП], § 98).

Відповідно до ст. З Конституції утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У справі Borgers v Belgium ЄСПЛ вказав, що «правосуддя має не тільки відбутися, необхідна наявність всіх атрибутів цивілізованого правосуддя». Суддя Мартене в окремій думці у цій справі підкреслив важливість дотримання судової процедури, зазначивши: «якщо суди не будуть зважати на формальну сторону справи, на зовнішні атрибути, чи матимуть вони моральне право вимагати беззаперечного виконання закону від інших?».

Тобто наведена практика ЄСПЛ говорить про те, що суд повинен бути неупередженим та безстороннім під час розгляду справи та здійснення правосуддя загалом.

Статтею 3 Кодексу суддівської етики встановлено, що суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня стаття, яка б передбачала відвід судді.

ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02 вересня 1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).

Так, відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Чинні Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, а тому, при розгляді заяви про відвід слід застосувати аналогію закону та практику ЄСПЛ. Аналогія закону - це застосування до не врегульованих конкретною нормою правовідносин норми закону, яка регламентує подібні відносини. Необхідність застосування такого прийому обумовлена тим, що рішення по будь-якій справі обов`язково має мати правову підставу.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , зокрема, технічний аудіозапис судового засідання від 14.07.2026, журнал судового засіданні від 14.07.20226, вивчивши зміст заяви про відвід судді, суд доходить висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою з огляду на каральну мету стягнення у виді штрафу або виправних робіт, що передбачено санкцією ч. 5 ст. 173-4 КУпАП, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції, тому суд уважає, що заяву про відвід слід вирішувати за аналогією закону, а саме з урахуванням положень КПК України.

Крім того, у пункті 4 рішення № 34 Ради суддів України від 08.06.2017 роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає підстави відводу (самовідводу) судді, а тому, при розгляді даної заяви про відвід судді слід застосувати аналогію закону та перевірити відповідність заявлених захисником підстав для відводу судді нормам діючого кримінального процесуального законодавства України.

Відповідно до ст. 75 КПК України встановлені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Перелік підстав для відводу судді, передбачений ст. ст.75 та76 КПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК України заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Відвід повинен бути мотивованим (ч. 5 ст. 80 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції, законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (ст. 3 Кодексу суддівської етики).

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 XI черговим з`їздом суддів України, встановлено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Заявник, фактично, в заяві про відвід судді зазначив про його незгоду з процесуальними рішеннями судді.

Досліджуючи заявлені ОСОБА_1 підстави для відводу судді Луців О. В. суд установив, що такі є необґрунтовані та не узгоджуються з вимогами КПК України.

Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Вказуючи на упередженість та необ?єктивність головуючої судді заявник пояснює свою позицію, фактично, незгодою з судовими рішеннями суду, а саме щодо відмови у задоволенні його клопотань про виклик і допит свідка та долучення відеоматеріалів до справи.

Проте у таких випадках КПК України передбачає процесуальну можливість для учасників оскарження постанови суду до апеляційного суду. Суд зауважує, що одне з клопотань ОСОБА_3 щодо допиту свідка суддя луців О. в. задовольнила.

Крім того, суд наголошує, що у ході розгляду заяви про відвід судді він не має права аналізувати судові рішення судді, питання про відвід щодо якого розглядається, надавати їм правову оцінку, зокрема, їх обґрунтованості, умотивованості тощо.

Таким чином, незгода учасників кримінального провадження із постановленими суддею чи судом рішеннями не є підставою для відводу.

Окрім наведених підстав, які зводяться до непогодження з низкою судових рішень головуючої судді Луців О. В., заявник не навів обставин та не надав доказів, які б викликали сумніви у неупередженості та необ?єктивності судді Луців О. В. Таких обставин не встановлено і судом під час розгляду заяви про відвід.

У ході дослідження аудіозапису судового засідання суд не встановив тиску на заявника, зокрема, щодо визнання ним вини, чи того факту, що суддя Луців О. В. ставила йому навідні запитання. Натомість, досліджуючи докази у справі, суддя з`ясовувала її обставини із ОСОБА_1 , уточнювала конкретні факти та його позицію.

Отже, голослівними і недоведеними є твердження заявника щодо упередженості та необ`єктивності судді щодо нього у судовому засіданні.

Суд також зазначає, що фіксація технічними засоби судового засідання чи ведення журналу чи протоколу судового засідання у справі про адміністративне правопорушення не передбачені приписами КУпАП, а тому процесуальні приписи щодо відсутності секретаря судового засідання суддею порушені не були. Воднночас, проведене 14.07.2026 судове засідання фіксувалося за допомогою системи «АКОРД».

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, в якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), зокрема, у рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року. У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді.

ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що ЄСПЛ далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності та неупередженості судді не можуть вважатися належними сумніви, які випливають із несприятливої позиції суду з питань права. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах.

На підставі наведеного, враховуючи те, що під час розгляду заяви про відвід суддею не встановлено наявності підстав для відводу, згідно із правилами КПК України, які застосовуються за аналогією, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Луців О. В. не підлягає до задоволення.

Керуючись аналогією ст. 75, 80-82 КПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Луців О. В. у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 173-4 КУпАП,відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.07.2026.

Суддя: Мар?яна ВЕРБІЦЬКА