Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №348/552/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/552/26

Провадження № 2/348/891/26

17 липня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Бурдун Т.А.

за участю секретаря судового засідання Лейб`юк Є.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Романишина Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Надвірна в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Романишин Д.М., звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що з відповідачем вона перебуває у шлюбних відносинах з 20.06.2008 року. Від шлюбу з відповідачем народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на теперішній час є неповнолітніми та проживають з позивачем. Угоди про добровільну сплату аліментів з відповідачем не досягнуто. Відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей, не бере участі у вихованні дітей та їх матеріальному забезпеченні. На даний час позивач офіційно не працевлаштована, перебуває на тимчасових заробітках. Її дохід є нестабільним, нерегулярним та мінливим. Отриманих нею коштів недостатньо для забезпечення належного рівня утримання, розвитку та навчання спільних з відповідачем дітей. Донька сторін ОСОБА_5 навчається у фаховому коледжі Косівського державного інституту декоративного мистецтва на ІІ курсі за спеціальністю «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація», на денній державній формі навчання. У зв`язку із навчанням доньки позивач несе підвищені витрати на її утримання, сплачує щомісячну орендну плату, несе інші витрати на харчування, навчальну літературу, спеціальні матеріали для виконання творчих робіт, канцелярські витрати. Відповідач офіційно працевлаштований у готельному комплексі на гірськолижному курорті «Буковель» отримує стабільний дохід у сумі 35000,00 грн. Відповідач є працездатною та фізично здоровою особою, інших утриманців, окрім спільних з позивачем дітей немає. Відповідач має реальну можливість надавати матеріальну допомогу дітям у розмірі, достатньому для їх належного утримання.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000,00 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. А також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

31.03.2026 представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Самовюк І.О. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач готовий сплачувати на кожну дитину по 1756,00 грн, тобто не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно. В обґрунтування заперечень щодо заявленої суми аліментів у розмірі по 5000 грн на кожну дитину зазначила, що відповідач добровільно надавав і продовжує надавати дітям допомогу в міру своїх можливостей та фінансових збережень, тобто він не самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Відповідач офіційно працевлаштований, однак розмір його доходу за листопад-грудень 2025 року становив по 10250 грн. щомісячно, з 23.02.2026 його оклад становить 8700 грн з доплатою за гірські 25%. Інших доходів відповідач не має. Відповідач має непрацездатну матір ОСОБА_6 , яка потребує лікування та підтримки. Також вказала, що з розміром витрат на надання правової допомоги вони не погоджуються, розмір таких витрат має бути обґрунтованим та співмірним. Вважає, що позивачем не доведені позовні вимоги належними та допустимими доказами. У разі доведеності вимог, задовольнити частково.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі. Додатково суду пояснила, що від шлюбу з відповідачем має двох неповнолітніх дітей. Добровільно відповідач коштів не надає, здійснює перекази лише після неодноразових прохань та нагадувань. Надає періодично доньці кошти на її карту, коли вона попросить у розмірі по 300-400 грн. З сином відповідач взагалі не спілкується, матеріальної допомоги на його утримання не надає. Вона офіційно не працевлаштована, працює на сезонних підробітках, соціальної допомоги не отримує. Вона сплачує орендну плату за житло доньці у розмірі по 3250 грн щомісячно, також оплату здійснює і на період літніх канікул. За минулий рік, по домовленості з відповідачем орендну плату вони здійснювали почергово щомісяця. Як це буде вирішено в наступному році, їй невідомо. На утримання доньки у зв`язку з її навчанням витрачає приблизно 10000 грн щомісячно. Донька навчається на державній формі навчання, однак стипендію не отримує. Вільного часу на підробітки донька не має, до того ж вона є неповнолітньою. На сина витрачає трохи меншу суму, але дитина росте та постійно потребує коштів на його утримання. До листопада 2025 року вони проживали з відповідачем разом. Він з 2022 року працював у Буковелі, офіційний дохід невеликий, він працював на різних посадах, але мав постійні підробітки, тому сума щомісячного доходу складала 35000 грн. Мати відповідача онукам не допомагає зовсім, ні подарунків, ні коштів, навіть не вітає зі святами.

Представник позивача - адвокат Романишин Д.М. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові. Зазначив, що сторони мають двох спільних неповнолітніх дітей. З листопада 20225 року відповідач не утримує дітей належним чином. Допомогу надавав, але не систематично та у розмірі на власний розсуд. Позивач офіційно не працевлаштована, працює на тимчасових підробітках. Старша донька навчається на бюджеті, однак, стипендії не отримує. Кошти на навчання, одяг, продукти харчування та оренду житла надає позивач. Особисто відповідач говорив позивачці, що його дохід складає 35000 грн. Позивач вважає, що 5000 грн це реальна сума коштів, яка покриє половину витрат на щомісячне утримання дітей. Доказів того, що відповідач утримує непрацездатну матір, відповідачем не надано.

Суд, заслухавши позивача та її представника, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони з 20 червня 20086 року перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 4 від 20.06.2008 (а.с.7). Станом на день розгляду справи шлюб між сторонами не розірваний.

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей, які на теперішній час є неповнолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в свідоцтвах про народження яких батьком зазначений відповідач ОСОБА_2 (а.с. 8,10).

Як встановлено судом, з листопада 2025 року сторони припинили подружні стосунки та проживають окремо. Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 17.02.2026, 23.04.2024, 15.02.2024 неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6,9,11).

Відповідно до акту матеріально-побутових умов сім`ї позивач ОСОБА_1 проживає з двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Позивач офіційно не працевлаштована, перебуває на тимчасових заробітках.

Неповнолітня донька сторін ОСОБА_5 навчається у фаховому коледжі Косівського державного інституту декоративного мистецтва на ІІ курсі за спеціальністю 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація», ОП «Декоративне мистецтво» ОС «Фаховий молодший бакалавр» на денній державній формі навчання, що підтверджується довідкою навчального закладу № 35 від 24.02.2026 (а.с.13).

За оренду квартири для проживання доньки на час її навчання в м. Косові позивач сплачує щомісячно 3250 грн, що підтверджується довідкою від 25.05.2026, наданою власником житла ОСОБА_7 .

Суд зауважує про те, що в судовому засіданні позивач підтвердила ту обставину, що за 2025-2026 навчальний рік, вона з відповідачем оплачували оренду житла помісячно за домовленістю.

Сторона відповідача, заперечуючи проти заявленої суми аліментів у розмірі по 5000 грн на кожну дитину, до відзиву на позовну заяву долучила:

- довідку, видану ФОП ОСОБА_8 та наказ про звільнення від 20.02.2026, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 17.06.2025 року по 20.02.2026 працював на посаді: прибиральник територій. Дохід з 01.11.2025 по 20.02.2026 склав 44528,94 грн (а.с.44,48);

- довідку від 27.03.2026 № 1, видану ФОП ОСОБА_9 та наказ про прийняття на роботу, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 23.02.2026 займає посаду: прибиральник територій. Дохід з 23.02.2026 по 28.02.2026 склав 1553,58 грн (а.с.44 зворот,49).

Із долучених відповідачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків на його ім`я станом на 26.03.2026 року за період з листопада по грудень 2025 року зазначений дохід відповідача – по 10250 грн ( а.с.45-46).

Також долучено копію про смерть батька відповідача ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та копію пенсійного посвідчення матері відповідача ОСОБА_6 (а.с.55-56).

З долучених відповідачем копій квитанцій вбачається, що він добровільно перераховував суми на банківську карту позивача та доньки ОСОБА_11 , а саме: 22.11.2025 – 500,00 грн, 29.11.2025 – 2000,00 грн, 09.12.2025- 300,00 грн, 10.12.2025 – 400,00 грн, 13.12.2025 – 5000,00 грн, 10.01.2026 - -5000,00 грн, 23.01.2026- 1000,00 грн, 05.02.2026 – 2000,00 грн, 10.02.2026 – 2000,00 грн, 20.02.2026 – 2000,00 грн, 09.03.2026 – 3500,00 грн, 15.03.2026 – 3000,00 грн, а всього на загальну суму 26700,00 грн (а.с. 38-39).

Вказані обставини стороною позивача не заперечувалися.

До спірних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При цьому, згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Прожиткові мінімуми для різних категорій населення на 2026 рік в Україні встановлено Законом «Про Державний бюджет на 2026 рік». Так, статтею 7 вказаного Закону на 2026 рік встановлений прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня – 2817 грн, віком від 6 до 18 років - 3512 грн.

При цьому, суд зауважує, що сплата аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 50 % прожиткового мінімуму, не є обмеженням для платника аліментів, оскільки такий розмір встановлений ст. 182 СК України як необхідний для дитини відповідного віку.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з частиною другою статті 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що неповнолітні діти сторін проживають разом з позивачем. Угоди про добровільну сплату аліментів з відповідачем не досягнуто. Відповідачем частково надається допомога на утримання дітей в грошовій формі. Однак, вказана допомога надається несистематично, у довільному розмірі на розсуд відповідача.

Відповідач є молодою людиною працездатного віку. Інших неповнолітніх дітей відповідач не має. Суд не приймає до уваги наявність у відповідача матері пенсійного віку, оскільки доказів того, що відповідач утримує непрацездатну матір, суду не надано.

Разом з тим суд враховує, що позивачем при зверненні до суду заявлено вимогу про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 5000 грн. щомісячно, однак нею не доведено достатності заробітку (доходу) платника аліментів, щоб задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Так та обставина, що відповідач отримує середньомісячний дохід у розмірі 35000 грн спростовується наданими стороною відповідача довідками про його дохід.

Разом з тим, судом враховано, що за період з 22.11.2025 по 15.03.2026 відповідачем добровільно надавалася допомога на утримання двох дітей у розмірі від 5700 до 6500 грн в місяць, що свідчить про те, що таких розмір аліментів є для відповідача прийнятним.

Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, у даному конкретному випадку, суд виходить з того, що відповідач є батьком неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на нього покладено однаковий з позивачем ОСОБА_1 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто. Судом встановлено, що діти проживають з матір`ю, а, отже, на неї покладено більше турбот щодо їх утримання.

В даному випадку суд приходить до такого висновку, з врахуванням того, що розмір допомоги, яку відповідач повинен надавати позивачці на утримання спільних дітей, повинен забезпечувати належний рівень їх життя, а саме: необхідного харчування, медичного догляду, лікування, навчання, тощо.

Посилання сторони відповідача про те, що старша донька сторін, яка продовжує навчання, має можливість отримувати стипендію та працювати у вільний від навчання час, суд не приймає до уваги, оскільки станом на день ухвалення рішення ОСОБА_3 є неповнолітньою.

Інших обставин, які мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання дітей, судом не встановлено. Суд же розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Приймаючи таке рішення суд виходив з того, що батьки в рівній мірі повинні забезпечувати необхідні умови для існування дитини.

Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.

Отже, враховуючи право дітей на достатній рівень життя, беручи до уваги матеріальне становище дітей та їх вік, вартість життя та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, виховання, навчання, здоров`я неповнолітніх дітей, з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а з відповідача слід стягувати аліменти на користь позивача у розмірі по 3300,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На переконання суду, саме такий розмір аліментів узгоджується з вимогами закону, відповідатиме інтересам дітей, покриватиме частину витрат на їх утримання і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечить реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дітей та не порушить правил щодо дотримання загалом паритету (рівності) батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дітей, підстав для відступу від якого не встановлено і не доведено.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам ст. 192 СК України, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

В прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2, ч.3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем до суду подано договір про надання правничої допомоги № 14/02/2026 від 19.02.2026, у п.3.6 якого зазначено, що сторонами визначено фіксований розмір гонорару в сумі 5000,00 грн (а.с.14-15), фіскальний чек від 04.03.2026 про сплату витрат за адвокатські послуги згідно договору № 14/02/2026 від 19.02.2026 на суму 5000, грн, платник ОСОБА_1 (а.с.16), Також наданоордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.17-18). У позовні заяві позивач зазначає про попередній розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи на суму 5000, 00 грн.

Разом з тим, суд враховує, що справи про стягнення аліментів є типовими, не вирізняються особливою складністю, а підготовка правової позиції та написання позовної заяви у вказаній категорії справ не потребує значного часу для адвоката, який володіє знаннями права, в тому числі нормами СК України.

Позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн, однак, суд враховуючи визначені ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, беручи до уваги заперечення відповідача щодо не співмірності такої суми у даній категорії справ, вважає за доцільне задовольнити цю вимогу частково та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. На думку суду, саме такий розмір витрат на правничу допомогу, відповідає принципу справедливості та розумності судових рішень.

Щодо стягнення судових витрат на оплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, він підлягає стягненню на користь держави з відповідача у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст.12,75, 76, 84, 95, 141, 264, 265, 273, 274-279, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 75,84, 180-183, 191 СК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі по 3300 (три тисячі триста) грн 00 коп. щомісячно, на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 березня 2024 і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса місця реєстрації: адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.А. Бурдун