Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №191/3251/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3251/26

Провадження № 3/191/1178/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Костеленко Я.Ю., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 19.05.2026 близько 21:00 год. здійснював телефонні відеодзвінки колишній дружині ОСОБА_2 з метою з`ясування стосунків та своїми умисними діями міг спричинити психологічний тиск, чим вчинив психологічне насильство у сім`ї. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 надав письмові заперечення, в яких зазначив, що з протоколом про адміністративне правопорушення не погоджується, вважає його необгрунтованим, а викладені в ньому обставини такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. У його діях відсутній склад адміністративного правопорушення та будь-які ознаки психологічного домашнього насильства. Він не погрожував, не переслідував, не принижував колишню дружину, не обмежував її волевиявлення та не вчиняв інших дій, спрямованих на заподіяння психологічної шкоди. Причиною його приїзду було виконання батьківських обов`язків. Конфлікт виник виключно через його занепокоєння місцем перебування малолітньої дитини. На момент події була пізня година, діяла комендантська година. Йому не було відомо місце перебування дитини, яка проживає разом із матір`ю. Рішення суду про визначення місця проживання дитини не ухвалювалося. Таким чином, його звернення до матері дитини було зумовлене виключно турботою про безпеку дитини та реалізацією його батьківських прав і обов`язків. Сам по собі конфлікт між колишнім подружжям не свідчить про вчинення домашнього насильства. Отже, сам факт виникнення конфліктної ситуації між батьками дитини не може автоматично свідчити про вчинення домашнього насильства. Також, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини. У даній справі сам факт конфлікту не підтверджує наявності в його діях складу адміністративного правопорушення. Просить визнати недоведеним факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що з протоколом не погоджується та вважає викладені у ньому обставини такими, що не відповідають дійсності. Він не вчиняв щодо ОСОБА_2 будь-якого психологічного чи іншого домашнього насильства. Жодних погроз, образ чи інших умисних дій, спрямованих на заподіяння психологічної шкоди, він не вчиняв. Вважає, що звернення до поліції є наслідком тривалого конфлікту між ним та колишньою дружиною щодо виховання дитини і не підтверджує факту вчинення ним домашнього насильства. Просить всебічно та об`єктивно дослідити всі докази у справі та у разі недоведеності його вини закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав, посилаючись на наведені в письмовими запереченнях та поясненнях обставини.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Суд в обов`язковому порядку повинен перевірити матеріали адміністративної справи, що надійшли до суду на їх відповідність вимогам закону, в тому числі статтям 254,256 КУпАП.

Також ст. 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Суд вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №963201 від 01.06.2026 не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Так, частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», насильство у сім`ї це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Зазначене у цій же статті визначення пояснює, що психологічне насильство в сім`ї - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Судом встановлено, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення та письмових пояснень ОСОБА_2 , матеріали справи не містять жодного належного доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та спростовуються наданими останнім у судовому засіданні поясненнями та письмовими запереченнями. Письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 не підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, тобто вчиненням ним будь-яких діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з огляду на те, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд констатує недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 247, 283-284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Я. Ю. Костеленко