Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №333/9417/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/9417/25 Головуючий в 1 інст.Михайлова А.В.

Провадження №33/807/348/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.2 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ), - адвоката Шубіна О.П., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою останнього на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу серії ЕПР1 №456524 від 17 вересня 2025 року, водій ОСОБА_1 17 вересня 2025 року о 12-50 годині в м.Запоріжжі, вул.Оріхівське шосе, буд.14А, керував т/з ВАЗ 21213, д.н.з. НОМЕР_1 на чорному фоні, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей,що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Від керування відсторонений шляхом паркування тз без порушень ПДР. Своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що після його ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення в найкоротший термін ним буде подана уточнена апеляційна скарга.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник-адвокат Шубін О.П. просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, мав термінову необхідність виконання бойового завдання, а тому дії останнього, на думку сторони захисту, щодо не проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, слід розцінювати, як такі, що здійснені у стані крайньої необхідності.

На відеозаписі працівниками поліції не зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи чітко не вбачається, що ОСОБА_1 надав чітку відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, а навпаки стверджував про готовність пройти такий огляд на місці або за допомогою лікаря, викликаного на блок-пост, та може проїхати до лікарні, лише після отримання певного наказу свого командира. Після прибуття командира ОСОБА_1 на місце, він зазначив працівнику поліції про те, що забороняє ОСОБА_1 відлучатись до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, пояснюючи це невідкладністю виконання його наказу.

Огляд ОСОБА_1 мав бути проведений у відповідності до вимог ст..266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем.

Направлення складено поліцейським 1-го взводу 2-ї роти 3-го батальону У11І1 в Харківській області, капітаном поліції Тодорчуком В.О. Час складання направлення зазначено як «13 год. 19 хв.», проте, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема віеофіксації події вбачається, що о 13 год. 19 хв. вищевказане направлення поліцейськими не складалось та ОСОБА_1 не надавалось.

Окрім того, на долучених відеозаписах (час на відеозаписі: 12 год. 51 хв.) зафіксовано, що працівник поліції, підійшовши до транспортного засобу, у якому перебував ОСОБА_1 , взагалі не представився, не повідомив підстави вимоги водію надати документи для огляду, не надав своє службове посвідчення для ознайомлення, тобто діяв в супереч Наказу № 55 від 22 лютого 2012 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України» та ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», а також не повідомив ОСОБА_1 про здійснення відеозапису їх розмови згідно ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію».

Отже, сторона захисту наголошує, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна передбачена законом поведінка поліцейського.

Ознайомившись з відеозаписами нагрудної камери працівника поліції, чітко убачається, що поліцейський не представився та не повідомив водія про проведення відеозапису на боді-камеру.

Крім того, до зазначених доповнень до апеляційної скарги стороною захисту надані клопотання про виклик працівників поліції, фіксацію судового розгляду технічними засобами, зупинення провадження у справі, повне дослідження доказів у справі у судовому засіданні, призначення покарання ОСОБА_1 з урахуванням принципу індивідуалізації, а також, письмові пояснення ОСОБА_1 , скарга ОСОБА_1 на неправомірні дії працівників поліції.

Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, при розгляді судом першої інстанції справи, ОСОБА_1 участі не брав, відомості про отримання останнім копії постанови суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні. 02 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, окрім іншого, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. При цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до моменту звільнення його з військової служби, припинення чи скасування воєнного стану в Україні, є таким, що задоволенню не підлягає з таких підстав.

Апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У листі Верховного Суду від 04 грудня 2025 року №718/0/158-25, який адресований апеляційним та місцевим судам загальної юрисдикції, зазначено, що зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, можливе лише після внесення відповідних змін до КУпАП.

У зв`язку з наведеним, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 зупиненню не підлягає.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, захисник останнього - адвокат Шубін О.П. зазначив про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, вважав за можливе здійснювати розгляд справи апеляційним судом за відсутності ОСОБА_1 , зазначив про узгодженість вказаного питання та правової позиції між ним та ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Шубіна О.П., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному розгляді встановлено таке.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, (порушення вимог п.2.5 ПДР України), засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 України, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена відомостями, що містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №456524 від 17 вересня 2025 року, згідно з яким, 17 вересня 2025 року о 12-50 годині в м.Запоріжжі, вул.Оріхівське шосе, буд.14А, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 21213, д.н.з. НОМЕР_1 на чорному фоні, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування ТЗ відсторонений, ТЗ припаркований без порушень ПДР, про повторність попереджений, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.130 КУпАП;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 вересня 2025 року;

- у довідці про наявність повторності у ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП. Крім того, у цій же довідці зазначено про те, що постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті командира взводу 1 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП капітана Тодорчука В., згідно з яким, останній доповідає, що 17 вересня 2025 року під час несення служби о 12-50 годині було зупинено транспортний засіб ВАЗ 21213, д.н.з. НОМЕР_1 на чорному фоні, під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є діючим військовослужбовцем, у якого під час спілкування були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в спеціалізованому медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки ТЗ. На ОСОБА_1 складено протокол за чт.130 КУпАП, серії ЕПР1 №456524, посвідчення водія не вилучалося, тимчасовий дозвіл не видавався, про повторність попереджений, відсторонений від керування шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР. Також, щодо ОСОБА_1 складено постанову за ст.126 КУпАП серії ЕНА5742510. Фізична сила та спецзасоби не застосовувались. Подію зафіксовано на нагрудний відеореєстратор БК №471249.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.5 ПДР України), при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними і допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою суду, у судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

ОСОБА_1 додатково проінформовано про дату, час та місце судового засідання за допомогою SMS-повідомлень згідно із вимогами Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом ДСА України від 01 червня 2013 №73, судова повістка про виклик до суду доставлена одержувачу.

Клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду від ОСОБА_1 не надходили, а тому, на підставі ст. 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з урахуванням необхідності додержання строків, передбачених ст. 38, 277 КУпАП, суд постановив проводити розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При апеляційному розгляді справи захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) – адвокат Шубін О.П. навів доводи, що є аналогічними тим, які містяться в апеляційній скарзі.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає непереконливими, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В своїй постанові від 21 грудня 2018 року Верховний Суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті "для усунення небезпеки, яка загрожує". Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім.

Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.

Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Апеляційним судом з дослідженого відеозапису встановлено, що під час оформлення адміністративного матеріалу ОСОБА_1 повідомляв поліцейським про те, що він не має часу для проходження огляду, в нього купа роботи, в нього є «пароль», він на військовому автомобілі. Однак, матеріалами справи не підтверджується те, що ОСОБА_1 17 вересня 2025 року о 12-50 годині у місці зупинки транспортного засобу дійсно виконував службове (бойове) завдання чи наказ військового командування, невиконання якого могло створити реальну та невідворотну небезпеку, і що окрім нього це завдання ніхто не міг виконати.

Що стосується доводів захисника-адвоката Шубіна О.П., викладених в апеляційній скарзі, про те, що працівниками поліції було порушено процедуру проведення огляду щодо ОСОБА_1 , оскільки останній не відмовлявся від проведення такого огляду, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

З наявного в справі відеозапису убачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння. Так, працівники поліції констатували, що у ОСОБА_1 наявні певні ознаки наркотичного сп`яніння. В подальшому на неодноразову пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, ОСОБА_1 не надавав чіткої відповіді, а лише зазначав про те, що він не має часу для проходження огляду, в нього купа роботи, в нього є «пароль», він на військовому автомобілі. Далі, ОСОБА_1 зазначив про те, що його не відпускає командир, та згоден проходити огляд на місці зупинки транспортного засобу, вказував, щоб працівники поліції на місце викликати швидку. Тобто, поведінка ОСОБА_1 свідчила про ухилення від такого огляду.

Працівником поліції зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, роз`яснено, що йому заборонений подальший рух на транспортному засобі, ОСОБА_1 роз`яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та останньому працівником поліції було повідомлено, що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, тому має очікувати на складання адміністративних матеріалів.

Отже, зміст наявного в матеріалах справи відеозапису свідчить про те, що поведінка водія ОСОБА_1 свідчила про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у зв`язку із чим, працівниками поліції на водія ОСОБА_1 обґрунтовано було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення.

Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події, з якого явно вбачається, що поведінка ОСОБА_1 явно не відповідає обстановці.

Порушень з боку поліцейських не убачається. Останні повідомили про виявлення у ОСОБА_1 певних ознак наркотичного сп`яніння. Викладене і стало підставою для висловлення поліцейськими пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, що повністю узгоджується з вимогами закону.

Так, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками наркотичного сп`яніння.

В свою чергу, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського, є вимога пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21, п.76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі № 990SCGC/9/25).

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак наркотичного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Версія сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, на думку суду апеляційної інстанції, не є переконливою та спростовується вищевказаними доказами в т.ч. відеозаписом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому, як зазначено вище, зафіксовано, що поведінка ОСОБА_1 свідчила про ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 стверджував про готовність пройти огляд на місці або за допомогою лікаря, викликаного на блок-пост, та може проїхати до лікарні, лише після отримання певного наказу свого командира, не є слушними, з огляду на таке.

Згідно з п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України N 1452/735 від 09 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, у зв`язку із тим, що працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки саме наркотичного сп`яніння, підстав для проведення його огляду за допомогою спеціального технічного засобу не було.

Відповідно до п.1 Розділу ІІІ вищезазначеної Інструкції, перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до Наказу Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної військової адміністрації №894/вс від 26 листопада 2025 року «Про внесення змін до наказу Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 17 травня 2024 року №387/вс», затверджено перелік закладів охорони здоров`я Запорізької області, які знаходяться на території, підконтрольній Україні, та яким надається право проведення медичних оглядів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння», серед яких: КНП «»Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР, КНП «Вільнянська багатопрофільна лікарня», КНП «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради, КНП «Новомиколаївська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» НСР.

Саме у передбаченому законом порядку і було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. В свою чергу, порядок проходження огляду, запропонований самим ОСОБА_1 , не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Доводи захисника-адвоката Шубіна О.П., викладені в апеляційній скарзі, про те, що огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця, мав здійснюватись в порядку, передбаченому ст.266-1 КУпАП, є безпідставними. Ці доводи ґрунтуються на помилковому розумінні норм права.

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З матеріалів справи, серед іншого і з відеозапису, убачається, що ОСОБА_1 не виконував саме у час зупинки транспортного засобу завдання, пов`язаного з військовою службою.

Крім того, під час зупинки транспортного засобу та проведення огляду ОСОБА_1 , був присутній представник ВСП.

Отже, підстав для застосування процедури, передбаченої ст.266-1 КУпАП не було.

Окрім того, відповідно до вимог ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах.

Тому, в цьому випадку адміністративні матеріали оформлені та протокол про адміністративне правопорушення обґрунтовано складені працівником поліції, що повністю відповідає вимогам ст.255 КУпАП.

Об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано.

Те, що час, відображений у направленні, не збігається з часом, відображеним на відеозаписі події (на що звертає увагу сторона захисту), на думку суду апеляційної інстанції, само по собі жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та не вказує на безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, та може пояснюватися технічними причинами.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката Шубіна О.П., на думку суду апеляційної інстанції, не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Разом з цим, перевіряючи доводи сторони захисту про відсутність в матеріалах справи доказів повторного протягом року вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Частиною 1 статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого із порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, є вчинення особою діяння повторно протягом року. Відсутність вищезазначеної кваліфікуючої ознаки виключає відповідальність саме за частиною другою статті 130 КУпАП.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №456524 від 17 вересня 2025 року, складеному щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, при формулюванні суті правопорушення не відображено, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року.

Не вказано такого і в оскаржуваній постанові суду, відповідно не зазначено, коли саме вчинено попереднє аналогічне правопорушення.

В матеріалах справи відсутня копія відповідної постанови суду щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КупАП, на що обґрунтовано звертає увагу апелянт.

Відомості, зазначені у довідці старшого інспектора відділу адміністративної практики, на яку послався суд, не підтверджені належним чином.

Відповідно, кваліфікуюча ознака повторності в цьому випадку не підтверджена доказами, які б можна було визнати достатніми.

За таких обставин, дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідає фабулі, викладеній в самому протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові.

Отже, на підставі положень ч.8 ст.294 КУпАП, оскаржувана постанова суду підлягає зміні в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 та накладеного на нього стягнення за ст.130 КУпАП.

Відповідаючи на доводи сторони захисту про безпідставність накладеного на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.4 ст.30 КУпАП, позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, у рішенні в справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Діяння, які кваліфікуються за ст.130 КУпАП, є найбільш суспільно шкідливими правопорушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення на особу, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, іншого стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, або ж звільнення від стягнення.

Порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП - як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

У решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 333/9417/25