Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №753/6200/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/6200/25

провадження № 2/753/13552/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики №2224782 у розмірі 17 212,50 грн, яка складається з основної суми боргу у розмірі 5 100,00 грн, заборгованості за відсотками - 1 912,50 грн, та заборгованості за пенею - 10 200,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.03.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2224782, за умовами якого Товариство надало відповідачу кредит на умовах строковості, зворотності та платності. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №14/06/21, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача. Позивач зазначає, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

14.04.2025 до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За зареєстрованим місцем проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ) направлялись ухвала суду про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулись на адресу суду без вручення.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою, судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). За п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, повістка надсилається за адресою зареєстрованого місця проживання.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року (справа №911/3142/19) сформував висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для належного повідомлення, оскільки отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (суду).

Отже, судом було здійснено усі передбачені ЦПК України дії щодо повідомлення відповідача. Однак відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм правом на подання відзиву, заперечень чи клопотань, а також не подав заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.03.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 підписано договір позики №2224782 шляхом використання електронного підпису - одноразового ідентифікатора «xD76s2».

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

У частині шостій статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Суд погоджується з тим, що форма укладення договору сторонами була дотримана, оскільки ідентифікація клієнта відбулася через особистий кабінет (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18).

Щодо виконання кредитного договору та доказів наявності боргу.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов. Однак, обов`язок позичальника щодо повернення коштів та сплати відсотків виникає виключно з моменту фактичного отримання ним таких коштів.

Водночас, відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, спирається на сам факт підписання електронного договору та надає власноруч складений розрахунок заборгованості. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази фактичного перерахування первісним кредитором грошових коштів у розмірі 3 950,00 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , зазначену в договорі.

Суд наголошує, що належними та допустимими доказами видачі кредиту та розміру заборгованості є первинні бухгалтерські документи. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для підтвердження факту руху коштів (надання кредиту та його часткового погашення) фінансова установа зобов`язана надати банківську виписку з особового рахунку клієнта, сформовану відповідно до вимог Положення про організацію операційної діяльності в банках України (затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75), або відповідну квитанцію/платіжне доручення.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім інформаційним документом, який відображає математичне бачення позивачем суми боргу, але не є первинним бухгалтерським документом та не доводить факту здійснення господарської операції (передачі грошей). Така правова позиція є сталою у практиці Верховного Суду (постанова від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15, постанова від 04.09.2024 у справі №426/4264/19).

Щодо переходу права грошової вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивач зазначає, що набув право вимоги на підставі Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та відповідних Додаткових угод до нього. Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, перехід права вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників (Додаток №2).

Судом встановлено, що до матеріалів справи додано Акт прийому-передачі реєстру боржників №29, проте сам Витяг з реєстру боржників №29 (який індивідуалізує відступлену вимогу, містить прізвище відповідача та деталізацію суми його боргу) не містить підписів уповноважених осіб та відбитків печаток сторін договору факторингу.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються. Непідписаний додаток (витяг з реєстру) позбавляє його статусу належного письмового доказу в розумінні ст. 76, 77 ЦПК України. Відповідно, позивач не довів належними доказами факту переходу до нього права вимоги саме за договором позики №2224782 щодо відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України), суд приходить до комплексного висновку про безпідставність позовних вимог.

По-перше, позивачем не підтверджено належними доказами свою процесуальну легітимацію (набуття прав нового кредитора щодо конкретного боржника), оскільки індивідуалізуючий додаток до договору факторингу є юридично дефектним (не підписаним).

По-друге, матеріали справи не містять жодного первинного бухгалтерського документа, який би підтверджував факт реального перерахування первісним кредитором грошових коштів на рахунок відповідача. Відсутність факту видачі позики виключає можливість нарахування відсотків та застосування штрафних санкцій (пені).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 205, 207, 512, 514, 517, 526, 626, 638, 1046, 1054, 1077 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 128, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складання повного тексту рішення - 28.05.2026.