Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №650/4343/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4343/26

Провадження № 2/650/3809/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого – судді Сікори О.О.,

за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, у якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку – А1 загальною площею 62,3 кв.м, у тому числі житловою площею 38,2 кв.м, прибудови – а2, сараїв – Б, В, Д, вбиральні – Г, воріт – № 1, парканів – № 2, 3.

Позов обґрунтовано тим, що з 1990 року позивач проживає у вказаному житловому будинку, який на час його вселення був покинутий. Після проведення необхідного ремонту він відкрито користувався будинком як своїм житлом, утримував його та здійснював ремонт. З 23 червня 2000 року місце проживання позивача зареєстроване за адресою спірного домоволодіння.

У 2010 році позивач звернувся до Качкарівської сільської ради з питання оформлення права власності на будинок. Рішенням виконавчого комітету Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області № 4 від 28 січня 2010 року визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та рекомендовано бюро технічної інвентаризації видати йому свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок і господарські будівлі та споруди. Однак оформлення права у БТІ позивач не завершив.

У 2025 році позивач повторно вжив заходів для державної реєстрації права власності. Відповідно до виписки відділу з питань забезпечення діяльності Центру надання адміністративних послуг Милівської сільської ради від 11 березня 2025 року № 01-02/16, згідно з номером об`єкта погосподарського обліку 00-0034-1 погосподарської книги № 1 за 2021–2025 роки власником житлового будинку по АДРЕСА_1 облікований ОСОБА_1 .

На замовлення позивача виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою, дата виготовлення якого – 14 березня 2025 року, дата формування документа – 18 березня 2025 року. У технічному паспорті замовником зазначений ОСОБА_1 , а об`єкт нерухомого майна ідентифікований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваля С.А. № 81984928 від 21 листопада 2025 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою позивача від 17 листопада 2025 року № 69983416. Підставою для відмови зазначено наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, оскільки за інформацією КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради від 28 травня 2025 року № 461-3 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у Реєстрі прав, що виникли до 01 січня 2013 року, обліковувався в цілому за радгоспом «Дружба», а подані заявником документи реєстратор визнав недостатніми для встановлення виникнення або переходу права до заявника.

Ухвалою суду від 03 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 16 липня 2026 року.

07 липня 2026 року представник відповідача – начальник Милівської сільської військової адміністрації Мінько Л.А. – подала заяву про розгляд справи без участі відповідача, у якій зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Відповідач просив розглянути справу за його відсутності. Позивач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Поважних причин, які б перешкоджали розгляду справи за відсутності учасників, судом не встановлено, у зв`язку з чим відповідно до статті 223 ЦПК України суд визнав за можливе провести судове засідання за їх відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, перевіривши заявлені вимоги та підстави визнання позову відповідачем, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності. Судове рішення, ухвалене на підставі цієї норми, не створює право власності як нове право, а підтверджує право, набуте особою раніше на законних підставах, коли існує юридична невизначеність щодо його належності або перешкоди в оформленні такого права.

У позовній заяві позивач послався, зокрема, на положення статті 344 ЦК України про набувальну давність. Водночас наведена позивачем правова кваліфікація обставин не є обов`язковою для суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц та постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 виходила з принципу jura novit curia («суд знає закони»), відповідно до якого неправильна або неповна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати до встановлених фактичних обставин належні норми матеріального права. Зміна судом правової кваліфікації за незмінних предмета позову та фактичних обставин, якими обґрунтовано вимогу, не є виходом за межі позову.

Суд враховує, що фактичні обставини, викладені позивачем, та надані ним докази свідчать не лише про тривале володіння будинком, а насамперед про офіційне оформлення та публічне визнання належності цього домоволодіння позивачу: рішенням виконавчого комітету Качкарівської сільської ради № 4 від 28 січня 2010 року право власності на житловий будинок визнано за ОСОБА_1 ; у погосподарській книзі Милівської сільської ради за 2021–2025 роки він облікований власником цього ж будинку; технічна документація виготовлена щодо того самого об`єкта та на ім`я позивача. Рішення виконавчого комітету у встановленому законом порядку не скасоване та недійсним не визнане.

Оцінюючи значення відомостей погосподарської книги, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц, відповідно до якого записи у погосподарських книгах визнавалися як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності, а при вирішенні питання про належність житлового будинку такі записи підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, зокрема рішеннями органів місцевого самоврядування про оформлення права власності та технічними паспортами на будівлі. Такий підхід повторно підтверджений Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2026 року у справі № 699/1047/15-ц.

Отже, суд не розглядає виписку з погосподарської книги як самостійну та єдину підставу виникнення права власності. Її доказове значення полягає в тому, що вона є офіційним публічним обліковим документом, який у цій справі узгоджується з рішенням виконавчого комітету Качкарівської сільської ради від 28 січня 2010 року, даними про багаторічне проживання позивача у спірному будинку, його реєстрацію за цією адресою та технічним паспортом на об`єкт. Сукупність цих доказів є послідовною та взаємно узгодженою і підтверджує належність спірного домоволодіння позивачу.

Щодо відомостей КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію житлового будинку в цілому за радгоспом «Дружба» суд зазначає, що вони відображають архівний запис про право, яке виникло до 01 січня 2013 року, та саме наявність цього запису стала формальною перешкодою для завершення державної реєстрації права позивача. Разом із тим матеріали справи не містять відомостей про оспорення рішення виконавчого комітету Качкарівської сільської ради від 28 січня 2010 року, про оформлення після його прийняття права власності на спірний будинок за іншою особою чи про наявність особи, яка заявляє самостійні права на це майно. Відповідач, до території якого належить спірне домоволодіння, позов визнав та права територіальної громади на будинок не заявляє.

Сам факт наявності архівного реєстраційного запису не може бути ототожнений із самостійною підставою виникнення права власності. У практиці Верховного Суду послідовно зазначається, що державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою вже набутого речового права, а при вирішенні спору суд має встановлювати саме юридичну підставу набуття права. У цій справі надані позивачем документи в сукупності підтверджують оформлення за ним права на спірне домоволодіння, однак через незавершення реєстраційної процедури та наявність суперечливих архівних відомостей він позбавлений можливості зареєструвати це право в позасудовому порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що правова природа заявленої вимоги полягає у підтвердженні належного позивачу права власності та усуненні юридичної невизначеності, яка перешкоджає його державній реєстрації, а тому спір підлягає вирішенню на підставі статей 15, 16, 328, 392 ЦК України, а не шляхом визнання права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Перевіривши матеріали справи, суд установив, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та за встановлених у цій справі обставин не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб. З огляду на це визнання позову приймається судом, а позов підлягає задоволенню.

З огляду на характер спірних правовідносин, обставини виникнення спору та визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає за доцільне судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 142, 206, 223, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273 ЦПК України, статтями 15, 16, 328, 392 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку – А1 загальною площею 62,3 кв.м, у тому числі житловою площею 38,2 кв.м, прибудови – а2, сараїв – Б, В, Д, вбиральні – Г, воріт – № 1, парканів – № 2, 3.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Сікора