Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №589/2112/26 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2112/26

Провадження № 2-о/589/116/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Ковальової А.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

законного представника заявника ОСОБА_2 ,

представника служби у справах дітей Жаден В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , яка є законним представником свого сина ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою, в якій просила видати обмежувальний припис, яким вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 . В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , між ними склалися складні відносини, обумовлені різними поглядами на побутові питання. Заявниця вказує, що протягом кількох років ОСОБА_3 вчиняє відносно сина домашнє насильство психологічного характеру, а саме проявляє психологічний тиск, словесно ображає, принижує, залякує, погрожує застосуванням фізичного насильства, особливо перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Такі дії негативно впливають на психічне здоров`я та навчання сина. 24.02.2026 року ОСОБА_3 за місцем проживання вчинив домашнє насильство відносно сина, у зв`язку з чим заявниця викликала працівників поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення. Також повідомила, що на розгляді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області перебуває справа №589/1066/26 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Вважаючи, що існує високий ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, просила видати відносно ОСОБА_3 обмежувальний припис строком на шість місяців із забороною наближатися до місця проживання, перебування та навчання ОСОБА_1 , розшукувати, переслідувати, спілкуватися з ним та контактувати будь-яким способом.

В судових засіданнях законний представник заявника ОСОБА_2 вимоги заяви підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у ній, та просила їх задовольнити. Пояснила, що останнім часом до поліції зверталася один раз, за результатами чого було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову суду. До цього, за її словами, працівники поліції жодних матеріалів щодо домашнього насильства не складали, тому інших доказів вона не має. Зазначила, що хоче, щоб ОСОБА_3 хоча б не наближався до неї. Також вважала, що у ОСОБА_3 відсутнє відповідальне ставлення до виконання батьківських обов`язків, оскільки, коли він брав сина із собою, то міг залишити його самого, а сам піти у своїх справах. З цих підстав вона вважала за необхідне обмежити його спілкування із сином, оскільки, на її переконання, батько негативно впливає на дитину. Крім того, зазначила, що ОСОБА_3 , є наркоманом. Водночас зазначила, що він на обліку він не перебуває. Також повідомила, що ОСОБА_3 було засуджено за вирощування наркотичних рослин, однак підтверджуючих документів із цього приводу суду не надала. Також пояснила, що з ОСОБА_3 вони розлучені вже дев`ять років.

Заінтересована особа ОСОБА_3 , будучи присутнім в судовому засіданні 01.05.2026р., з приводу вимог заяви заперечував. Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 18.05.2026р. не з`явився, заяв, клопотань не надавав, додаткової позиції у справі не висловив.

Суд, заслухавши думку заявника, його законного представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , його батьком зазначений ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_2 /а.с.8/.

Також на запит суду Шосткинським РУП ГУНП в Сумській області листом за №82473-2026 від 07.05.2026р. було повідомлено, що відповідно до обліків інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_3 притягався до адміністративної відповідальності. Так щодо ОСОБА_3 складено протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (протокол серії ВАД № 778160) та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (протокол серії ВАД № 780597). В ході складання цих протоколів стосовно ОСОБА_3 24.02.2026р. працівниками поліції складався тимчасовий заборонний припис у зв`язку з вчиненням ним домашнього насильства стосовно заявника ОСОБА_1 /а.с.10/. Постановою Шосткинського міськрайонного суду від 17.03.2026 у справі № 589/1063/26 матеріали за зазначеними вище протоколами об`єднані в одну справу на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП/а.с. 20, 22/. За результатами розгляду цієї справи постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17.03.2026р. ОСОБА_3 визнано винним за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП за фактом вчинення ним домашнього насильства психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а також відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 /а.с.18-19/.

Крім того, ще шість років тому постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.11.2020р. ОСОБА_3 визнано винним за ч.1 ст.173-2 КУпАП за фактом вчинення ним домашнього насильства психологічного характеру але не відносно сина, а стосовно дружини ОСОБА_2 /а.с.21/.

Також, судом у присутності представника служби у справах дітей Жаден В.Г. та матері ОСОБА_2 було заслухано думку дитини - ОСОБА_1 . Так, в судовому засіданні 18.05.2026 року ОСОБА_1 повідомив, що йому 11 повних років. Пояснив, що з батьком підтримує добрі стосунки, щодня спілкується з ним телефоном, а у вихідні дні, зокрема в суботу та неділю, ночує у нього. Зазначив, що погроз, образ чи будь-якого насильства з боку батька щодо нього не було. Повідомив, що бажає й надалі спілкуватися з батьком та не підтримує заяву матері про видачу обмежувального припису. Також щодо обставин вказаних вище адміністративних правопорушень пояснив, що одного разу батько спочатку прийшов до його бабусі, шукав його, а потім пішов до матері. Також батько зателефонував матері, після чого вона повідомила йому, що батько виламує двері квартири, саме тому він викликав поліцію. З яких причин батько намагався зробити це, йому невідомо. Крім того, вказував, що батько працює кровельщиком, а він іноді допомагає йому в роботі, при цьому до краю даху не підходить. З приводу навчання пояснив, що навчається у 5 класі. Повідомив, що, на його думку, у школі він нічого нового не дізнається, уроки не вчить, таблицю множення не вивчив, на уроках поводиться погано, через що вчителі виганяють його з класу. Зазначив, що до школи має ходити у понеділок, середу та п`ятницю, а в інші дні навчається дистанційно, але відвідує школу не завжди. Також повідомив, що має друзів у школі. На запитання суду про своє майбутнє відповів, що не знає, яким його бачить. Додатково пояснив, що як батько, так і мати змушують його відвідувати школу. Також зазначив, що мати не хоче, аби він бачився з батьком.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22) зазначено, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків.

Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22 (провадження № 61-8702св22) вказано, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає недоведеними на час розгляду справи ризики вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства відносно заявника ОСОБА_1 , суд не вбачає достатніх підстав для висновку про існування високої вірогідності продовження чи повторного вчинення ним домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи.

При цьому суд враховує, що постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17.03.2026 року ОСОБА_3 однократно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_1 . У зв`язку з чим працівниками поліції складався терміновий заборонний припис, який ним не порушувався.

Також оцінюючи наявність таких ризиків суд бере до уваги пояснення дитини, який є заявником у вказаній справі - ОСОБА_1 , які були надані ним під час судового розгляду у присутності представника служби у справах дітей та матері. Так, ОСОБА_1 пояснив, що підтримує з батьком добрі стосунки, щодня спілкується з ним телефоном, у вихідні дні перебуває у нього, бажає й надалі підтримувати такі стосунки, не повідомив про будь-які випадки погроз, образ чи насильства з боку батька щодо нього та не підтримав заяву матері про видачу обмежувального припису.

Суд також враховує, що зі слів самого заявника виклик працівників поліції 24.02.2026 року був зумовлений повідомленням матері про те, що батько намагається вибити двері, водночас про обставини такої суперечки між батьками йому нічого не відомо.

Наведені пояснення малолітнього заявника суд оцінює як послідовні, логічні та такі, що не містять суперечностей. Вони свідчать про відсутність у дитини побоювань за власну безпеку чи небажання підтримувати з батьком спілкування, що є істотними обставинами при вирішенні питання про наявність ризиків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Наведене підтверджується і поведінкою дитини в залі судового засідання 01.05.2026р, яка взагалі не свідчила про неприязні відносини чи страх дитини перед батьком.

При цьому суд бере до уваги і пояснення законного представника заявника ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні фактично зазначила, що бажає, аби ОСОБА_3 не наближався саме до неї, а також вказувала на неналежне, на її думку, виконання ним батьківських обов`язків та негативний вплив на дитину. Разом із тим наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_3 обмежувального припису саме в інтересах малолітнього ОСОБА_1 .

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування на час розгляду справи реальної загрози життю чи здоров`ю заявника, високої вірогідності продовження чи повторного вчинення щодо нього домашнього насильства або настання тяжких наслідків його вчинення, матеріали справи не містять.

Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може застосовуватися лише за умови доведеності існування відповідних ризиків. Разом з тим, у даному випадку таких ризиків судом не встановлено.

Таким чином, в задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. 259-261, 268, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви про видачу обмежувального припису відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова