Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №761/10802/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10802/26

Провадження № 2/761/9538/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Пономаренко Н.В..

з участю секретаря: Яцишина А.О.

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відповідно до якої позивачка просила суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, на період навчання у навчальному закладі. починаючи з 19.01.2026 і до досягнення двадцять трьох років.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.10.2002 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, зареєстрований Чернігівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського обласного управління юстиції, Україна, актовий запис №1789. У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13.05.2024 у справі №761/1499/24 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , - розірвано, вказане рішення набрало законної сили 13.06.2024.

Позивачем вказано, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 761/45527/23 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 яа користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини доходів ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 04 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

У позовній заяві зазначено, що починаючи з 01.09.2023 позивач навчається у середній школі бізнесу (м. Прага, Чеська Республіка), що підтверджується довідкою навчального закладу від 02.03.2026. Позивач є повнолітнім, але на наданий час не працює, стипендію не отримує, доходів на території України не має. Мати позивача, ОСОБА_5 , не працює, ат ому власним коштом не може забезпечити належний рівень життя, необхідний для його фізичного, розумового, духовного, соціального та морального розвитку.

Позовна заява мотивована тим, що оскільки позивач продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомого, то він обрав спосіб захисту свої прав шляхом звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання позивача на період навчання, а відповідач є особою працездатного віку і спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання позивача, проте у повній мірі у добровільному порядку її не надає. Позивачем вказано, що відповідач на свій розсуд визначив частку у своїх доходах, які перерахував матері позивача ОСОБА_5 , як аліменти, але не у визначених законодавством розмірах та не з усіх видів своїх доходів.

У зв`язку із викладеним позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2026 року відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного провадження.

04.05.2026 до суду надійшов відзив відповідача на позову заяву у якому він просив залишити без задоволення позов ОСОБА_2 . У відзиві вказано, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугою років, працюю в державній установі «Держгідрографія» Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України. Починаючи з 04 грудня 2023 року і до досягнення сином (позивачем) повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), на користь його матері ОСОБА_5 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції стягувались аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , в розмірі 1/4 частини моїх доходів. Крім цього, мною постійно надавалась матеріальна допомога позивачу,шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок. По досягненню повноліття позивачем, відповідачем було подано заяву на ім`я начальника державної установи «Держгідрографія» щодо утримання з нього на користь матері позивача ОСОБА_5 аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі 1/6 частини всіх моїх доходів щомісячно, починаючи з 19 січня 2026 року до закінчення його навчання в економічному коледжі м. Праги, Чеської республіки, до 01.06.2027, загальна сума виплат склала 23 435 грн. 53 коп.. Також, відповідач вказує, що активно приймає участь у навчанні позивач, а саме здійснює оплату освітніх послуг (репетиторів з англійської та німецької мов), загальна сума склала 16 400,00 грн.

У відзиві також зазначено, що позивачем не надано доказів щодо вартості навчання у середній школі бісеня (м. Прага, Чеська Респубілка), а також абсолютно не обґрунтована потреба у матеріальній допомозі.

Відповідачем зазначено, що на даний час в нього є матеріальні зобов`язання перед батьками, які є похилого віку та перебувають на обліку в пенсійному фонді.

Так, відзив мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що навчання позивача є основним його заняття і в нього відсутня можливість працювати та отримувати відповідний дохід.

Позивач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, до суду надійшла заява позивачка про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (частина 2 статті 199 СК України).

Відповідно до частини 3 статті 199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

Судом встановлено, що 19.10.2002 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було укладено шлюб, зареєстрований Чернігівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського обласного управління юстиції, Україна, актовий запис №1789, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

Рішенням ОСОБА_6 шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 19 жовтня 2002 Чернігівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського обласного управління юстиції, Україна, актовий запис №1789- розірвано.

У сторін ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . В свідоцтві про народження дитини батьками зазначені - ОСОБА_1 - батько та ОСОБА_5 - мати.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15.01.2024 стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини доходів ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 04 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як встановлено судом і не заперечувалось сторона, що ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю.

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, вказувала, що обов`язок відповідача, як батька, щодо утримання повнолітнього сина, який продовжують навчання передбачений ст. 199 СК України.

Так, відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тлумачення положень статті 180 СК України свідчить, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чині,чи їх шлюб розірвано.

При цьому, аналіз глави 15 СК України дозволяє зробити висновок, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. В той же час утримання дитини складається не лише з наведених витрат, які за своєю суттю є нерегулярними та направленими на задоволення конкретно визначених потреб дитини. В той же час поряд з такими витратами батьки мають забезпечувати можливість задоволення постійних, повсякденних потреб дитини, що пов`язані (але не вичерпуються) необхідністю забезпечення її харчування, проживання, придбання одягу, тощо.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), тобто обов`язок доказування покладається на сторони.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Ангалогічно правило закладено до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.06.2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки Середньої школи бізнесу (м. Прага, Чеська Республіка) від 02.03.2026, позивач ОСОБА_2 є в навчальному році: 2025/2026 студентом 3.а класу у середній школі бізнесу. При цьому, у даній довідці відсутні відомості щодо вартості такого навчання позивача, а також період та термін такого навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тільки тим фактом, що він навчається на денній формі навчання, що є неналежним доказуванням у необхідності сплати аліментів для повнолітньої дитини на період навчання, до досягнення нею 23 років.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву на ім`я начальника державної установи «Держгідрографія» щодо утримання з нього на користь матері позивача ОСОБА_5 аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі 1/6 частини всіх його доходів щомісячно, починаючи з 19 січня 2026 року до закінчення його навчання в економічному коледжі м. Праги, Чеської республіки, до 01.06.2027 та зазначено картковий рахунок мати позивачка ОСОБА_5 . У загальному розмірі такі відрахування склали 23 435 грн. 53 коп., що підтверджується копією платіжних інструкцій №227 від 04.04.2026, №137 від 03.03.2026, №70 від 03.02.2026.

З долучених до матеріалів справи копій квитанцій вбачається, що відповідач здійснює оплату освітніх послуг (репетиторів з англійської та німецької мов) загальна сума склала 16 400,00 грн.

Також, з долучених до відзиві копій квитанцій вбачається, що відповідачем здійснювались перерахування грошових коштів позивачу на його картковий рахунок Монобанку (АТ УніверсалБанк) НОМЕР_5 , із призначення платежу (аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання), загальна сума за період з 21.01.2026 до 30.04.2026 склала 30 850,00 грн.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 прийшов до наступних висновків: «Однак, встановивши, що повнолітні діти відповідача перебувають на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували, що позивачі не довели існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті і 99 С К України, що є їх процесуальним обов`язком, не надали будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).»

Тому, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на період навчання, необхідно надати всі наявні докази, що підтверджують необхідність отримання такого утримання. Позивачем було надано тільки копію довідки Середньої школи бізнесу (м. Прага, Чеська Республіка) від 02.03.2026, що не висвітлює в повному обсязі існування потреби у зв`язку з навчанням ОСОБА_2 у матеріальній допомозі. Враховуючи також те, що відповідачем здійснюється добровільна сплата грошових коштів на утримання ОСОБА_2 , які перераховуються як позивачу та і його матері ОСОБА_5 .

При цьому, відповідно до вимог ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Так, судом встановлено, що позивач досяг віку, який перевищує 18, але є меншим 23 року, те, що він продовжує навчання, доказів необхідності оплати такого навчання матеріали справи не містять, окрім тогоа позивачем, не доведено існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є його процесуальним обов`язком, не надав будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо), у зв`язку із чим у позові має бути відмовлено. Судом також враховано, що відповідачем здійснюється добровільна сплата грошових коштів на утримання ОСОБА_2 , які перераховуються як позивачу та і його матері ОСОБА_5 .

Окрім того, згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Тож, вирішуючи питання про стягнення аліментів суд має встановити матеріальне становище платника та отримувача аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів тощо.

Матеріали справи не містять доказів про отримання доходів відповідачем, позивачем зазначені докази надано не було.

Враховуючи вищевикладене, беззаперечних доказів того, що у відповідач є можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, матеріали справи не містять та стороною позивача не надано.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, суд приймає до уваги те, що хоч позивач і продовжує навчання у середній школі бізнесу (м. Прага, Чеська Республіка) матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у сторони позивача потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо), та те, що батько (відповідач) має можливість надавати матеріальну допомогу. Хоча доведення саме цих обставин покладається на позивача.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві до нього, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів в обґрунтування позову не надано, а також враховуючи, що позивачем не доведено виконання вимог ст. 199 СК України, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 200, 229, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, ЦПК України, ст. ст. 180-182, 185, 199, 200 СК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Повний текст рішення складено: 10.07.2026.

Суддя: