Вирок від 16 липня 2026 р. у справі №751/6748/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/6748/25

Провадження №1-кп/751/293/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12024270340003872 від 04 грудня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з вищою освітою, фізичної особи підприємця, проживаючого однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючого на утриманні малолітню дитину – доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2024 року приблизно о 18 годині 44 хвилини ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «CLS 550» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухався у м. Чернігові по

вул. Любецька, на ділянці дороги з двостороннім рухом, зі сторони

вул. Квітнева в напрямку вул. Нафтовиків. Рухаючись у вказаному напрямку, поряд з буд. № 189 по вул. Любецька у м. Чернігові, ОСОБА_4 , порушив вимоги пунктів 2.9.а), 2.3.б), 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не врахував дорожню обстановку, після виникнення небезпеки для руху, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, перевищуючи дозволену у населених пунктах швидкість руху транспортних засобів, допустив зіткнення з автомобілем марки «Renault» моделі «Megane» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку у місті Чернігові по

вул. Любецька зі сторони вул. Квітнева в напрямку вул. Нафтовиків, під керуванням ОСОБА_8 .

У результаті дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля марки «Renault» моделі «Megane» з державним номерним знаком НОМЕР_2 ОСОБА_5 , який знаходився на задньому правому пасажирському сидінні, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого багатоуламкового внутрішньо-суглобового перелому стінок правої кульшової западини зі зміщенням уламків, підвивихом гілок стегнової кістки, уламкових переломів обох гомілок лобкової кістки справа зі зміщенням уламків, перелому бокової маси крижової кістки зліва з незначним зміщенням, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 13 травня 2025 року № 286, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що

03 грудня 2024 року після 18 годині він їхав на автомобілі марки «Mercedes-Benz» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , відвозив на масани свого співробітника. В цей день дома вживав алкоголь, приблизно пляшку горілки на двох. З ним був тверезий водій і частину дороги їхав саме цей водій, але потів він персів на кермо. Підтвердив, що на вул. Любецька сталось зіткнення з автомобілем марки «Renault», який виїхав на дорогу з прибудинкової території. Він не встиг загальмувати, оскільки швидкість була приблизно 100 км/год. Після дорожньо-транспортної пригоди місце події не залишав. Спочатку повідомив працівникам поліції, що не був за кермом, оскільки сильно злякався.

Визнавши свою вину, ОСОБА_4 указав на те, що розкаюється у вчиненому і в майбутньому більше не допустить подібного порушення. У судовому засіданні неодноразово вибачився перед потерпілим

ОСОБА_5 , зазначив, що вже сплатив потерпілому 200 000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної шкоди. Просив не позбавляти його волі та надати можливість працювати, забезпечувати свою сім`ю і відшкодовувати далі потерпілому заявлену в цивільному позові моральну шкоду в сумі 150 000 гривень, яку він повністю визнає.

Потерпілий ОСОБА_5 у суді зазначив, що вибачив ОСОБА_4 , підтвердив факт відшкодування йому 200 000 гривень, підтримав свої позовні вимоги щодо відшкодування 150 000 гривень моральної шкоди, оскільки його здоров`ю заподіяно непоправної шкоди і він продовжує лікування. Зважаючи на молодий вік ОСОБА_4 та наявність у нього малолітньої дитини, потерпілий просив не позбавляти волі ОСОБА_4 . Крім того, потерпілий підтвердив домовленість з ОСОБА_4 щодо відшкодування останнім 150 000 гривень, заявлених в цивільному позові, частинами.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, доказів на підтвердження процесуальних витрат і речових доказів, матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а також доказів за клопотанням прокурора на підтвердження суспільної небезпечності діяння та поведінки ОСОБА_4 після його вчинення, а саме висновок експерта від 21 липня 2025 року

№ СЕ-19/111-25/42867-ІТ, відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських з місця події, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому

ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, у тому числі й ті, на які звертав увагу прокурор в судовому засіданні, зокрема значне перевищення допустимої швидкості руху, а також поведінка ОСОБА_4 після дорожньо-транспортної пригоди, який спочатку повідомляв, що не він був за кермом, дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с. 131), до адміністративної відповідальності не притягувався (а.с. 130), проживає однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має на утриманні малолітню дитину – доньку ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , як ФОП здійснює підприємницьку діяльність з продажу автозапчастин, в 2022 році під час оборони м. Чернігова виконував бойове завдання в складі 3 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 128-129). Суд також враховує позиції сторони обвинувачення та потерпілої сторони щодо міри покарання. Так, прокурор, зважаючи на суспільну небезпечність діяння та поведінку ОСОБА_4 на місці події, наполягав на призначенні ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. Потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що він вибачив ОСОБА_4 , просив не позбавляти волі останнього, зважаючи на його молодий вік і наявність малолітньої дитини.

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та часткове добровільне відшкодування завданих збитків.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся і вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці, а також неодноразово вибачився перед потерпілим.

На доводи прокурора про те, що на місці події одразу після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 зазначав, що не він був за кермом, обвинувачений указав на те, що він дуже злякався і не знав як діяти, у подальшому він зізнався у всьому. При цьому, прокурор не заперечує наявність такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття.

Про добровільне відшкодування заподіяної шкоди в сумі 200 000 гривень у суді підтвердили як потерпілий ОСОБА_5 , так і обвинувачений ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Крім того, суд враховує висновки, які містяться в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року, якою вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 листопада 2025 року щодо ОСОБА_4 було скасовано, оскільки під час затвердження угоди про примирення між обвинуваченим і потерпілим суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 7 ст. 474 КПК України та повною мірою не перевірив відповідність угоди вимогам закону та інтересам суспільства, так як у такому провадженні угода не могла бути укладена та затверджена судом, про те, що висновки суду першої інстанції про можливість застосування положень ст. 69 КК України при призначенні основного покарання ОСОБА_4 відповідають вимогам статей 50, 65 КК України.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Частиною першою ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене

статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Суд враховує, що під час застосування ст. 69 КК України необхідно не лише встановити наявність двох і більше пом`якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Приписи ст. 69 КК України про призначення винуватій особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виняткових випадках.

Тобто, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості повинен оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

У будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

За таких обставин, враховуючи наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , а саме щире каяття та часткове добровільне відшкодування завданих збитків, конкретні обставини кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий і вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності не притягувався, проживає однією сім`єю без укладення шлюбу і має на утриманні малолітню доньку, займається суспільно-корисною працею, тобто має міцні соціальні зв`язки, і його ставлення до вчиненого, яке полягає у щирому розкаянні і осуді своєї поведінки, суд вважає, що зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, тобто характеризують саме вчинений злочин, а не тільки особу винного, а тому вбачає підстави для застосування положень ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_9 основного покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією

ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та додаткового покарання в межах санкції

ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_4 навіть мінімального основного покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі, про призначення якого в судових дебатах просив прокурор, було б явно несправедливим у даному конкретному випадку і становило б «особистий надмірний тягар для особи».

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався і суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до вимог ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_5 заявив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 , у якому просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь 150 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що через отримання тілесних ушкоджень він відчував значний біль та страждання, вимушений проходити медичні обстеження та отримувати медичну допомогу, що створює дискомфорт у житті, через отримані травми часто відчуває біль, був порушений нормальний спосіб його життя, він переніс нервове потрясіння, змушений докладати додаткових зусиль для відновлення здоров`я.

Під час судового провадження потерпілий ОСОБА_5 підтримав свої позовні вимоги щодо відшкодування 150 000 гривень моральної шкоди, оскільки його здоров`ю заподіяно непоправної шкоди і він продовжує лікування, підтвердив домовленість з ОСОБА_4 щодо відшкодування останнім 150 000 гривень, заявлених в цивільному позові, частинами. Зазначив, що частина в сумі 12 500 гривень з цієї суми вже відшкодовано.

Обвинувачений ОСОБА_4 вказані позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 в сумі 150 000 гривень повністю визнав. Надав суду на підтвердження часткової сплати цієї суми копію платіжної інструкції.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ч. 3 ЦК України).

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однією із обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Судом встановлено причинний зв`язок між діянням ОСОБА_4 та наслідками, які настали для потерпілого ОСОБА_5 . Суд враховує, що потерпілий під час дорожньо-транспортної пригоди та отримання тілесних ушкоджень, а також в процесі лікування зазнав фізичного болю, мав тривале лікування, у тому числі з проведенням оперативного втручання, лікування триває і на теперішній час, його здоров`ю заподіяно шкоду, зазнало зміни його звичне життя.

Виходячи із вимог розумності та справедливості, а також враховуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав позовні вимоги, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 , з урахуванням вже сплачених коштів в сумі 12 500 гривень, 137 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (а.с. 100, 102, 104, 106, 108).

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України (а.с. 65, 70, 71, 77, 78, 81).

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 69, 286-1 КК України, статтями 2, 94, 100, 127-129, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 394-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , 137 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових інженерно-транспортних експертиз (висновки експерта від 30 грудня 2024 року № СЕ-19/111-24/71849-ІТ, від 27 січня 2025 року № СЕ-19/111-24/71851-ІТ, від 27 лютого 2025 року № СЕ-19/111-24/71856-ІТ, від 28 квітня 2025 року № СЕ-19/125-25/5254-ІТ, від 21 липня 2025 року СЕ-19/111-25/42867-ІТ) всього в сумі 24 641 гривня.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 грудня 2024 року (справа

№ 750/17385/24) на речовий доказ – автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «CLS 550» з державним номерним знаком НОМЕР_1 та повернути його власнику.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 грудня 2024 року (справа

№ 750/17385/24) на речовий доказ – автомобіль марки «Renault» моделі «Megane» з державним номерним знаком НОМЕР_2 та повернути його власнику.

Речові докази – два оптичні диски «DVD-R», які містять відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських з місця події, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1