Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №751/4525/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/4525/26

Провадження №1-кп/751/320/26

В и р о к

І м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

потерпілого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025270340002853 від 04.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чернігова, із середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

03.10.2025, о 21 год. 01 хв., автомобіль марки «NISSAN», модель «QASHQAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , виїжджав з території АЗС «БРСМ», що за адресою: місто Чернігів, вулиця Івана Мазепи, 55Д, на проїзну частину дороги, в сторону вулиці Музичної.

Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_4 , був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну (п.п. 2.3б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями) (далі – ПДР), перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п.п. 10.1 ПДР), виїжджаю на дорогу з автозаправної станції перед проїзною частиною не надав дорогу транспортному засобу, що рухався по ній (п.п. 10.2 ПДР) не виконав вимоги дорожнього знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу», внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом марки «YAMAHA», модель «XJ 900 S», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , який рухався з боку вул. Музичної по вул. Івана Мазепи в напрямку вул. Олександра Довженка в м. Чернігові.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритих багатоуламкових переломів правих великогомілкової кістки на рівні нижньої третини діафізу та малогомілкової кістки на рівні середньої-нижньої третини діафізу зі зміщенням уламків, саден правої гомілки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому латерального виростка правої стегнової кістки без зміщення уламків, закритих кортикальних переломів обох виростків правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, глибокого садна правого колінного суглобу, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 10.1, 10.2 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, що стало причиною настання події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, підтвердив правильність обставин, що викладені у обвинувальному акті, щиро розкаявся у скоєному, також зазначив, що добровільно відшкодував потерпілому завдану матеріальну та моральну шкоду.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не має.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, зазначає, що будь-яких претензій до ОСОБА_4 не має, просить призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується його показаннями, які відповідають обставинам, зазначеним в обвинуваченні і ніким не оспорюються. Інші докази, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України було визнано недоцільним досліджувати в судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. Зміст цих обставин учасники судового провадження розуміють правильно, підтверджують добровільність своїх позицій та усвідомлюють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому за вчинені ним кримінальні правопорушення, суд виходить із наділених дискреційних повноважень, які визнаються і Європейським судом з прав людини (рішення ЄСПЛ від 12.01.2012 року у справі «Довженко проти України»), наданих державою щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-владною діяльністю з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, його характер, суспільну небезпеку скоєного та відношення обвинуваченого до скоєного, враховуючи визнання ним своєї вини та участь у витратах на лікування потерпілих, особу обвинуваченого, за медичною допомогою до лікаря-психіатра в центр ментального здоров`я та в Чернігівське амбулаторне психіатричне відділення лікування залежностей КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради не звертався, його матеріальне становище, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, досудову доповідь, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

У зв`язку з цим, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, з врахуванням особи винного, ОСОБА_4 , суд доходить висновку, що останньому необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

При цьому, як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В своїх рішеннях Європейський суд зазначав, що «досягнення справедливого балансу» між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Враховуючи викладене, суд вважає, що покарання, без надання особі змоги довести своє виправлення без реального відбування покарання не відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, та не буде адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даними про особи винного.

При цьому, суд враховує обставини справи, зумовлені вчиненням даного кримінального правопорушення в умові недостатньої видимості, тобто повного відключення світла та внаслідок обоюдної вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, а також висловлення обвинуваченим ОСОБА_4 щирого жалю щодо вчиненого та наявність бажання щодо позитивних змін на майбутнє, намагання залагодити вину шляхом вжиття відповідних заходів зі сприяння у розкритті кримінального правопорушення, надання ним викривальних показань, а також особливість його трудової діяльності, обумовленої керуванням транспортним засобом (водій таксі), суд вважає за необхідне не застосовувати до ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати за проведення експертиз, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави становлять 14262 грн. 40 коп.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язання періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку обраховувати починаючи з 16 липня 2026 року.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 14262 грн. (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 40 коп.

Накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 14.10.2025 у справі №750/14068/25 арешт на автомобіль марки «Nissan», моделі «Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, номер кузова НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , належить ОСОБА_8 – скасувати.

Речові докази:

- автомобіль марки «Nissan», моделі «Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, номер кузова НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , належить ОСОБА_8 – залишити в користуванні власника.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, потерпілим.

Суддя ОСОБА_1