Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №554/5408/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 13.07.2026Справа № 554/5408/26

Провадження № 2/554/3441/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Михайлової І.М.,

за участю секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позов умотивований тим, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені з лютого 2019 року, вони не проживають разом та не ведуть спільного господарства. Подальше спільне життя та збереження шлюбу є недоцільним та неможливим. Під час шлюбу спільне майно ними не набувалося, спору щодо поділу майна немає. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач надає кошти на матеріальне утримання сина добровільно, проте такі виплати не є офіційно- встановленими та позивач не має гарантії їх стабільності та регулярності в майбутньому.

В зв`язку з цим позивач просить розірвати укладений між ними з відповідачем шлюб, який був зареєстрований 07.06.2017 року; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 »; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів доходу, але не менше гарантованого мінімуму, визначеного законом, щомісячно.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 18.05.2026 року позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову, які 20.05.2026 року було усунуто.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 04.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити без його участі, не заперечував проти задоволення позову.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача та відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із свідоцтв про шлюб серії НОМЕР_1 і серії НОМЕР_2 вбачається, що 07.06.2017 року ОСОБА_2 і ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у Шевченківському районному у місті Полтаві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 668 (а.с.5, 6).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с.11).

Дитина проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , що не заперечується відповідачем.

Спору щодо визначення місця проживання дитини та поділу майна подружжя між сторонами немає.

Згідно статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно із ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

За вимогами статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач визнає позов, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач ОСОБА_1 у своєму позові просила залишити їй набуте від шлюбу прізвище « ОСОБА_4 ».

Згідно з ч.3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Беручи до уваги, що фактично шлюб між подружжям розпався, сімейні стосунки припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.2 ст.150 СК України).

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, при цьому розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.2 ст.91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 ст.84 СК України право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі викладених вимог законодавства України, беручи до уваги, що відповідач має обов`язок утримувати свого сина та визнав позовні вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дитини у заявленому позивачем розмірі в повному обсязі, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. З відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.04.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1331,2 грн за позовну вимогу немайнового характеру про розірвання шлюбу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В силу п.3 ч .1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, тому судовий збір в розмірі 1331,2 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, ст.ст.7, 110, 112-115, 180, 182-184, 191 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити в повному обсязі.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 07 червня 2017 року Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 668.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.04.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,2 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,2 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя І.М. Михайлова