Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №460/13424/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/13424/25 пров. № А/857/3463/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Мандзія О.П.,

суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 460/13424/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя у І інстанції – Борискін С.А.

дата ухвалення рішення – 24.11.2025,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення – 24.11.2025,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач 1) у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.06.2025 №172650010654 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати відповідача призначити й виплачувати пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 20.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що має достатній час проживання на території посиленого радіоекологічного контролю, а тому має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 460/13424/25 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка звернулася з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, оскільки позивачка окрім проживання в селі Малинськ Рівненського району Рівненської області, позивачка з 05.09.1985 по 09.07.1988 навчалася к СПТУ – 22 у місті Сарни на денній формі навчання, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Позивачка просила скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у цій справі та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

За приписами ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

У ч. 1 ст. 308 КАС України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог відповідача, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що позивачка має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (4 категорії).

Згідно з довідкою від 16.04.2024 № 198, виданою Малинською сільською радою, позивач з 19.06.1970 по 01.09.1985 та з 30.01.1989 по 20.07.1992 була зареєстрована та проживала в с.Малинськ Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 відносилося до зони посиленого радіологічного контролю.

Позивачка з 05.09.1985 по 09.07.1988 навчалася у СПТУ-22 в місті Сарни на денній формі навчання.

27.05.2025 позивачка звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення № 172650010654 від 03.06.2025 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки станом на 01.01.1993 відсутній період проживання (постійної роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю.

У рішенні вказано, що вік заявниці становить 55 років 00 місяців 08 днів, страховий стаж 33 роки 10 місяців 09 днів. Період постійного проживання (постійної роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 03 роки 05 місяців 21 день. Період навчання неможливо зарахувати до періодів проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, оскільки в довідці відсутня інформація про проживання у м. Сарни.

Позивач не погодившись з цим рішенням звернулася з адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка немає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки станом на 01.01.1993 року не прожила 4 роки у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.03.2003 року передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За нормою статті 26 вказаного Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років – не менше 32 років.

Сторонами не заперечується та обставина, що позивачка на час звернення до відповідача досягнула віку 55 років, страховий стаж становить 33 роки 10 місяців 09 днів.

Позивачка просить відповідача призначити пенсію зі зменшенням встановленого законом віку виходу на пенсію, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, умовою для надання пенсій особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, є те, що особа повинна була прожити або відпрацювати у цій зоні не менше 4 років станом на 1 січня 1993 року.

У іншому випадку питання про зменшення пенсійного віку не розглядається.

Крім того, початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Додаткове зниження пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років визначається залежно від часу проживання, роботи особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії.

Відповідно до статті 15 Закон № 796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями);

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Апеляційний суд встановив те, що позивачка має посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_1 .

Таке посвідчення, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII, видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що у постанові від 18 березня 2025 року по у аналогічній справі № 460/27065/23 Верховний Суд зазначив, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема "якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років".

Тому, для визначення права позивачки на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII необхідно дослідити час проживання позивача на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року.

В такому випадку, до уваги приймаються довідки про період проживання, роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи є:

- довідка виконавчого комітету Малинівської сільської ради № 198 від 16.04.2024 року у якій вказано, що позивачка проживала у селі Малинськ, Рівненського району Рівненської області, яке належить до зони посиленого радіоекологічного контролю з 19.06.1970 року по 01.09.1985 року та з 30.01.1989 року по 20.07.1992 року;

- довідка Вищого професійного училища № 22 м. Сарни від 06.05.2025 року № 345 про те, що позивачка з 05.09.1985 по 09.07.1988 навчалася у СПТУ – 22 м. Сарни.

Наведені вище документи підтверджують обставини, що позивачка прожила у зоні посиленого радіоекологічного контролю менше 4 років, оскільки з 05.09.1985 по 09.07.1988 проходила навчання на денній формі у СПТУ – 22 м. Сарни, і немає інформації про те, що остання прожила в місті Сарни весь цей період.

Зважаючи на наведене, позивач не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, відповідач приймаючи спірне рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Вказаний висновок є підставою для відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі №460/13424/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар