Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №380/7637/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 15 липня 2026 р.

Справа: №380/7637/26

Суддя: Качмар Володимир Ярославович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Справа № 380/7637/26 пров. № А/857/27669/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання – Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Сколівської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року (суддя Гулик А.Г., м. Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Сколівської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ВЛК відповідно), в якому просив:

- визнати протиправними дії РТЦК в особі Другого відділу (м. Миколаїв) щодо:

непроведення реєстрації в журналі вхідної/вихідної документації чергової частини Другого відділу (м. Миколаїв) РТЦК про перебування 02-03.03.2026 на території Другого відділу (м. Миколаїв) РТЦК адвоката Колтоновського О.О.;

невидачі направлення на проходження військово-лікарської комісії (м. Миколаїв), яка функціонує на базі КНП "Миколаївська міська лікарня", для проходження медичного огляду лікарями ВЛК;

- визнати протиправними дії РТЦК в особі Третього відділу (м. Сколе) щодо:

непроведення реєстрації в журналі вхідної/вихідної документації чергової частини Третього відділу (м. Сколе) РТЦК про перебування 03-04.03.2026 на території Третього відділу (м. Сколе) РТЦК адвоката Колтоновського О.О.;

ненадання під підпис направлення на проходження військово-лікарської комісії (м. Сколе) “Сколівська територіальна позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія при РТЦК ” від 03.03.2026 за № 6747877;

ненадання для ознайомлення постанову ВЛК від 03.03.2026 № 2026-0303 1525-5294-0 про визнання солдата (запасу) ОСОБА_1 , придатним до військової служби;

ненадання для ознайомлення витягу з наказу начальника РТЦК (по стройовій частині) ОСОБА_2 № 74 від 03.03.2026, витягу з наказу начальника РТЦК ОСОБА_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 03.03.2026 за № 1572 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період”, та поіменного списку від 03.03.2026 за № 3367;

- визнати протиправними дії РТЦК в особі Першого відділу (м. Жидачів) щодо:

непроведення реєстрації в журналі вхідної/вихідної документації чергової частини Першого відділу (м. Жидачів) РТЦК про перебування 04.03.2026 на території Першого відділу (м. Жидачів) РТЦК адвоката ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії ВЛК щодо:

постановлення довідки ВЛК від 03.03.2026 № 2026-0303-1525-5294-0 про визнання солдата (запасу) ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , придатним до військової служби, - без медичного огляду, медичної документації та особистої участі позивача ОСОБА_1 ;

неознайомлення із прийнятою довідкою ВЛК від 03.03.2026 № 2026 0303-1525-5294-0 про визнання солдата (запасу) ОСОБА_1 , придатним до військової служби;

вчинення порушення норм Наказу Міністерства Оборони України № 402 від 14.08.2008, яким затверджено положення Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК від 03.03.2026 № 2026-0303 1525-5294-0 про визнання солдата (запасу) ОСОБА_1 , придатним до військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника РТЦК ОСОБА_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 03.03.2026 за № 1572 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині, що стосується позивача ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника РТЦК по стройовій частині від 03.03.2026 № 74 в частині зарахування молодшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на посаду діловода відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 , ВОС – 901074А;

- зобов`язати відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу РТЦК від 03.03.2026 № 3336;

- визнати протиправним та скасувати Наказ командира РТЦК від _______03.2026 № ________ про визнання молодшого сержанта ОСОБА_1 , таким, що самовільно залишив військову частину (дана вимога буде уточнена після отримання відповідних документів та інформації);

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань РТЦК на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у частині позовних вимог відмовлено повністю. Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою у частині позовних вимог визнано неповажними.

Позовну заяву ОСОБА_1 до РТЦК, ВЛК про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами у частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій РТЦК в особі Другого відділу (м. Миколаїв) щодо:

- визнання протиправними дій РТЦК в особі Третього відділу (м. Сколе) щодо:

ненадання під підпис направлення на проходження військово-лікарської комісії (м.Сколе) “Сколівська територіальна позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія при РТЦК” від 03.03.2026 за № 6747877;

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу в частині відповідних позовних вимог направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що з первинною позовною заявою він звернувся до суду у межах установленого законом строку, однак її було повернуто ухвалою суду. Після отримання цієї ухвали позивач у найкоротший строк повторно звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» із належно оформленою позовною заявою, що свідчить про його добросовісну поведінку та намір своєчасно реалізувати право на судовий захист.

Зазначає, що пропуск строку звернення до суду в частині окремих позовних вимог зумовлений об`єктивними причинами, які не залежали від його волі, оскільки позовна заява неодноразово поверталася судом, у зв`язку з чим він був змушений повторно звертатися до суду. Вважає, що такі обставини є поважними причинами пропуску строку звернення до суду та дають підстави для його поновлення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску.

Такі висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм процесуального права з таких міркувань.

За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині третій статті 122 КАС визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС, а також дотримання строків звернення до суду, обов`язкового подання переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї та у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою статті 169 КАС передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Процесуальні норми КАС, якими врегульовано перебіг строків звернення до суду, визначають, що перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і не пов`язує їх з моментом, коли особа почала вважати, що діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень ці права чи інтереси порушено.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені статтею 123 КАС.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, системний аналіз положень статті 123 КАС дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Як установлено з матеріалів справи, 06.04.2026, тобто в межах установленого законом строку, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом (справа №380/6514/26). Після повернення позовної заяви ухвалою суду від 13 квітня 2026 року позивач вже 16.04.2026 повторно звернувся до суду з аналогічним позовом (справа №380/7200/26). Після повторного повернення позовної заяви ухвалою від 21 квітня 2026 року позивач 21.04.2026, тобто без будь-яких зволікань, звернувся до суду із позовом у цій справі.

Суд апеляційної інстанції враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач був призваний на військову службу за мобілізацією та проходив військову службу в умовах воєнного стану, що об`єктивно ускладнювало можливість своєчасної реалізації ним процесуальних прав, з урахуванням встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС скороченого місячного строку звернення до суду.

Наведені обставини свідчать, що позивач не проявляв пасивної процесуальної поведінки, а навпаки, послідовно та без зайвих зволікань вживав заходів для реалізації свого права на судовий захист.

При цьому повернення попередніх позовних заяв у сукупності з наведеними вище обставинами свідчить про добросовісність процесуальної поведінки позивача та є обставиною, яка підлягала врахуванню судом при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду. Так, позивач реалізував право, передбачене частиною восьмою статті 169 КАС, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Слід зазначити, що суди зобов`язані надавати оцінку доводам учасника справи щодо поважності пропуску строку в кожному конкретному випадку. Процесуальне законодавство вимагає перевіряти обґрунтованість клопотання та наведені заявником причини пропуску строку. Якщо суд відхиляє доводи щодо поважності або задовольняє їх, він має чітко обґрунтувати це в судовому рішенні.

Право на суд, аспектом якого є доступ до суду, є однією із гарантій основоположного права на справедливий суд. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року ("Bellet v. France", заява № 23805/94, § 36)).

Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку ґрунтується на формальному підході, без належної оцінки встановлених фактичних обставин справи.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви у відповідній частині, внаслідок чого було обмежено право позивача на ефективний доступ до суду.

Отже, доводи апеляційної скарги є підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав, визначених статтею 320 КАС.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині повернутих позовних вимог.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич

Повний текст судового рішення складено 17.07.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua