Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №140/32404/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/32404/23 пров. № А/857/27415/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року за результатами розгляду питання про поворот виконання судового рішення у справі № 140/32404/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про поворот виконання судового рішення (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Валюхом В.М. в м. Луцьку в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – ВЧ НОМЕР_1 ; 6 ПЗ) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення 16.12.2022 остаточного розрахунку в день звільнення з військової служби, та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період із 17.12.2022 по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців із одночасною компенсацією нарахованої суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших витрат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 (далі – Порядок № 44).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024) у цій справі позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність 6 ПЗ (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби.

Стягнуто з 6 ПЗ (ВЧ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 98844,20 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

6 ПЗ (ВЧ НОМЕР_1 ) звернувся з заявою про перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 140/32404/23 за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2026, яке набрало законної сили, заяву 6 ПЗ про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено повністю.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 140/32404/23 скасовано та ухвалено нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до 6 ПЗ про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

06.04.2026 до суду надійшла заява 6 ПЗ про поворот виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у цій справі, у якій заявник просить: стягнути з ОСОБА_1 кошти в розмірі 97361,54 грн, що були нараховані та виплачені на виконання вказаного судового рішення; повернути з бюджету сплачені на виконання судового рішення податок з доходів фізичних осіб в сумі 17791,96 грн та військовий збір в сумі 1482,66 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про поворот виконання судового рішення задоволено.

Здійснено поворот виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 140/32404/23.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) кошти в розмірі 97361 гривня 54 копійки, що були нараховані та виплачені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 140/32404/23.

Повернуто ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з бюджету сплачені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 140/32404/23 податок з доходів фізичних осіб в сумі 17791 гривня 96 копійок (сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто одна гривня дев`яносто шість копійок) згідно із платіжною інструкцією від 15 серпня 2024 року № 3331 та військовий збір в сумі 1482 гривні 66 копійок (одна тисяча чотириста вісімдесят дві гривні шістдесят шість копійок) згідно із платіжною інструкцією від 15 серпня 2024 року № 3332.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявлених відповідачем вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що не допускається поворот виконання судових рішень у вище зазначеній категорії справ за винятком випадків повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданням підроблених документах. Тобто, якщо особа добросовісно одержувала за скасованим чи зміненим в подальшому судовим рішенням певні виплати, то вона не повинна повертати ці кошти чи надміру одержані кошти. З набранням законної сили новим судовим рішенням вона лише втрачає право на одержання подальших виплат або зберігає це право щодо виплат у меншому розмірі.

Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108/95-ВР).

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частина перша статті 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судових рішень в адміністративному судочинстві закріплено у статті 14 КАС України, відповідно до частини першої якої судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

За приписами частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ врегульовані статтею 381 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 381 Кодексу адміністративного судочинства України поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Зі змісту зазначеної правової норми висновується, що вона застосовується до рішень про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.

Статтею 239 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Таким чином, згідно вказаних норм, поворот виконання рішення є неможливим у разі скасування судового рішення про стягнення заробітної плати (грошового утримання) чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, у разі, якщо підстави скасування такого рішення суду не ґрунтувалися на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 щодо того, чи можна вважати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні заробітною платою. Зокрема, у вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду виснувала, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Аналогічний висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати міститься у постанові Великої Палати від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

Тобто правильним є висновок суду першої інстанції, що стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до переліку категорій справ, визначених статтею 381 КАС України, за яким поворот виконання рішень здійснюється лише за вказаних в ній виняткових випадках, тобто у цій ситуації підлягають застосуванню загальні положення статті 380 КАС України.

Також слід зазначити, що висновки суду першої інстанції у справі, що розглядається, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 12.06.2023 у справі № 160/7452/22.

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для здійснення повороту виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 140/32404/23.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Апеляційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 229, 150, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року за результатами розгляду питання про поворот виконання судового рішення у справі № 140/32404/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді І. В. Глушко

Н. М. Судова-Хомюк