Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №300/2643/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2643/26 пров. № А/857/28082/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 300/2643/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Остап`юком С.В. в м. Івано-Франківську в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , заявник, позивач) звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1, ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач 2, ВЧ НОМЕР_1 ) про скасування мобілізаційного розпорядження щодо організації та проведення мобілізації; скасувати наказ про призначення, призваного на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період на посаду при військовій частині; зобов`язання прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ), а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) з відсилкою до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Одночасно, із поданням даного адміністративного позову позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом заборони ВЧ НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переведення ОСОБА_1 на бойові позиції та/або до іншої військової частини.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на аналогічні доводи, викладені у заявленій заяві, а саме на те, що позивач на підставі оскаржуваних рішень в цій справі перебуває в умовах безпосередньої підготовки до бойових дій, тож питання забезпечення позову безпосередньо стосується його життя та здоров`я, а також інтересів його батька з інвалідністю, за яким, окрім позивача, не може здійснювати жоден інший член сім`ї, а невжиття судом заходу забезпечення позову в спірних правовідносинах може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

В силу вимог частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідачі не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону № 2232-ХІІ, а тому, суд позбавлений можливості забороняти відповідачу вчиняти дії, пов`язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому визначати місце несення військової служби військовослужбовцем.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Як передбачено частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Як вбачається зі змісту поданої заяви заявник, зокрема просить забезпечити позов шляхом заборони ВЧ НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії, пов`язані з передислокацією, та переміщенням позивача в зону бойових дій чи до іншого місця служби або іншої військової частини до набранням законної сили судовим рішенням у даній справі.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває по даний час.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки, на час проходження позивачем служби та звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого процесуальний закон забороняє зупинення дії наказів та розпоряджень, відданих військовослужбовцю, тобто містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимоги позивача щодо заборони вчиняти дії щодо направлення (переміщення) для проходження військової служби фактично становлять заборону розпоряджень військовослужбовцю в умовах воєнного стану, що не допускається в силу прямої заборони нормами КАС України і зумовлено введенням воєнного стану в Україні.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний заявником вид забезпечення позову відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається в умовах воєнного стану, а тому немає правових підстав для вжиття ініційованих заявником заходів забезпечення позову у цій адміністративній справі.

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Апеляційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 229, 150, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 300/2643/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді І. В. Глушко

Н. М. Судова-Хомюк