Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №500/5838/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/5838/24 пров. № А/857/29460/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року про відмову у встановленні судового контролю у справі № 500/5838/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Баб`юком П.М. в м. Тернополі в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ), про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі № 500/5838/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нездійснення з 01.04.2021 перерахунку пенсії ОСОБА_1 у належному розмірі з врахуванням автоматичних перерахунків, невстановлення підвищення до пенсії позивачу як дитині війні, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, та невиплати пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок у заяві від 28.05.2024.

Зобов`язано відповідача здійснити з 01.04.2021 перерахунок та виплату пенсії позивачу у належному розмірі, враховуючи автоматичні перерахунки, підвищення до пенсії як дитині війні та на визначений банківський рахунок і реквізити, які вказані у заяві уповноваженого представника банку від 28.05.2024.

29.04.2026 до суду від представника позивача надійшла заява, в якій заявник просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі № 500/5838/24 та зобов`язати ГУ ПФУ подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви від 29.04.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить таку скасувати та заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі № 500/5838/24 фактично не виконано, оскільки після перерахунку пенсії на його виконання, нараховано борг, виплата якого буде проводиться з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 (далі – Постанова № 821) про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі – Порядок № 821).

Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Справа, в силу вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на стадії розгляду судом заяви про встановлення судового контролю, виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі № 500/5838/24 здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Зокрема, Постанова № 821 станом на час вирішення заяви є чинною, а тому, підлягає виконанню органами пенсійного фонду. При цьому, такі дії відповідача не були предметом позовних вимог, не досліджувались судом та виникли після прийняття рішення у справі. У разі незгоди заявниці із такими діями пенсійного органу, остання не позбавлена права на звернення до суду із окремим позовом щодо їх оскарження, або із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

У силу приписів статті 14 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковими до виконання, тоді як невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерела права.

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно частин першої та другої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведених правових норм, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а виконання рішення забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю у виді подання звіту про виконання судового рішення.

Разом з тим, на думку суду апеляційної інстанції, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання рішення суду відповідачем за період з 01 01.04.2021 по 31.05.2026 нараховано доплату позивачці в розмірі 180609,72 грн, виплата якої буде здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.

ГУ ПФУ повідомило, що погашення заборгованості, обчисленої на виконання рішення суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету.

Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

На підставі виділених з Державного бюджету України коштів для виплати за судовими рішеннями, з дотриманням черговості виплати коштів, визначеної датою набрання судовими рішеннями законної сили.

Постановою № 821 затверджено Порядок.

Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень.

Зокрема, позивачці, на виконання Постанови № 821, в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України, на виконання рішення не здійснено виплату заборгованості в розмірі На даний момент сума невиплачених коштів становить 153969.72 грн.

В подальшому погашення заборгованості буде здійснюватися в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, без додаткового звернення пенсіонера чи вчинення будь-яких інших дій.

Оцінюючи невиплату грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на їх виплату, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Згідно з пунктами 1, 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2), Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

Пунктом 3 Положення № 28-2 визначено, що основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до пункту 4 Положення № 28-2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Аналіз наведених вище норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Апеляційний суд наголошує, що на момент вчинення відповідачем у справі спірних дій щодо виплати пенсії позивачу, а також постановлення судом першої інстанції ухвали від 12.05.2026 року Порядок № 821 був чинним і відповідач, як суб`єкт владних повноважень правомірно керувався чинним нормативно-правовим актом.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що правові підстави для задоволення заяви позивачки про встановлення судового контролю відсутні, оскільки виплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення відповідача є неможливою, а накладення штрафу, у розглядуваному випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

До того ж, як вірно зазначив в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, у разі незгоди заявниці із діями пенсійного органу щодо виконання судового рішення, позивач не позбавлена права на звернення до суду із окремим позовом щодо їх оскарження, або із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України.

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволені заяви про встановлення судового контролю.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Апеляційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 229, 150, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року про відмову у встановленні судового контролю у справі № 500/5838/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді І. В. Глушко

Н. М. Судова-Хомюк