Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №300/4161/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/4161/25 пров. № А/857/33614/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Кузьмича С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року (головуючий суддя: Главач І.А., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, 13.06.2025 звернулося з позовом до суду, в якому просило:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Герелевич О.М. щодо винесення постанови від 03.06.2025 ВП № 77020756 про накладення штрафу протиправними;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Герелевич О.М. від 03.06.2025 ВП № 77020756 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу у розмірі 10200,00 гривень.

Обґрунтовує позов тим, що Головним управлінням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/8674/23 виконано в добровільному порядку ще до початку виконавчого провадження за виконавчим листом по цій справі. Зокрема, позивачем зараховано до стажу відповідний період роботи та 12.08.2024 внесено до реєстру судових рішень суму виплати позивачці одноразової грошової допомоги та боргу за виплатою пенсії. Позивач звертає увагу, що виконавче провадження було відкрито 30.01.2025, тобто після добровільного виконання рішення суду позивачем. Про виконання рішення суду позивач повідомив відповідача листом від 06.02.2025. Однак, незважаючи на повідомлення про виконання рішення суду, відповідач виніс постанови про накладення штрафу. Позивач зазначає, що постанова про накладення штрафу виноситься тільки у випадку невиконання рішення суду станом на момент винесення такої постанови, а оскільки рішення суду було виконано, то підстав для застосування до позивача штрафу немає. У зв`язку з цим просить позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року позов задоволено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що станом на момент винесення оскаржуваних постанов про накладення штрафу на позивача, рішення суду не було виконаним у повній мірі.

У відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Івано-Франківським окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі № 300/8674/23, яким задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Визнано протиправними дії та зобов`язано зарахувати певний період роботи до страхового стажу позивачки, а також нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, відповідно до вимог закону.

Це рішення набрало законної сили 08.08.2024, після постановлення Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвали про повернення апеляційної скарги.

Нараховану грошову допомогу та заборгованість за виплатою пенсії включено 12.08.2024 до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою за номером 730952 (а.с. 82).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, 22.08.2024 на виконання вищевказаного рішення, здійснило перерахунок пенсії позивачки із зарахуванням відповідного періоду роботи до страхового стажу та нарахувало грошову допомогу, що підтверджується протоколом про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 22.08.2024 (а.с. 12).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 10.09.2024 видано виконавчий лист № 300/8674/23.

За вищевказаним виконавчим листом 30.01.2025 старшим державним виконавцем Герелевич О.М. Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 77020756, про що було повідомлено позивача листом № 1153 від 30.01.2025. Також відповідачем винесено постанову про витрати виконавчого провадження, про що було повідомлено позивача листом № 1154 від 30.01.2025 (зворотна сторона а.с. 53, а.с. 54-56).

Позивач, 06.02.2025 надіслав відповідачу повідомлення про добровільне виконання рішення суду № 0900-0802-5/7171. У своєму повідомленні позивач зазначав, що на виконання рішення суду проведено відповідний перерахунок пенсії позивачки та нараховано їй визначену судовим рішенням грошову допомогу, однак виплата такої грошової допомоги не могла бути здійснена, оскільки відсутні кошти за відповідною бюджетною програмою. До цього повідомлення долучено протокол про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в якому містяться відомості щодо нарахування позивачці відповідної грошової допомоги та долучено довідку, якою додатково підтверджено здійснення зарахування стажу роботи позивачки до її страхового стажу та нарахування грошової допомоги. Також в цій довідці зазначено, що нараховану доплату за період з 01.06.2023 по 31.08.2024 в сумі 400,20 грн перераховано на рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» у вересні 2024 (а.с. 8-14).

Старшим державним виконавцем Герелевич О.М., 12.05.2025 винесено постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100 грн та зобов`язано позивача виконати рішення суду в десятиденний строк з дня отримання відповідної постанови, про що було повідомлено позивача листом № 6747/В1-23 від 12.05.2025 (зворотна сторона а.с. 56-57).

Старшим державним виконавцем Герелевич О.М., 03.06.2025 винесено постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 10200 грн та зобов`язано позивача виконати рішення суду в десятиденний строк з дня отримання відповідної постанови, про що було повідомлено позивача листом № 7453/В1-23 від 03.06.2025 (зворотна сторона а.с. 61-62).

Старшим державним виконавцем Герелевич О.М., 05.06.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 300/8674/23, про що було повідомлено позивача листом від 05.06.2025 (зворотна сторона а.с. 63-64).

Згідно відомостей з автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на момент розгляду справи виконавче провадження № 77020756 завершено (а.с. 73).

Вважаючи постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо винесення постанови про накладення штрафу від 03.06.2025 у розмірі 10200,00 гривень, оскільки не було встановлено факту та причин (відсутності поважних причин) щодо невиконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/8674/23.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закон № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закон № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закон № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закон № 1404-VIIІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 63 Закон № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 ст. 63 Закон № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закон № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закон № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Крім цього, враховуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII.

Однак, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/8674/23 від 26.06.2024, яке набрало законної сили, 08.08.2024 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до стажу період її роботи з 22.12.1989 до 01.11.1993 на посаді секретаря виконкому Яблуницької сільської ради та у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.12.1989 до 01.11.1993 на посаді секретаря виконкому Яблуницької сільської ради та виплатити їй визначену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

На виконання цього рішення суду відповідач нараховану грошову допомогу та заборгованість за виплатою пенсії включено 12.08.2024 до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою за номером 730952 (а. с. 82).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, 22.08.2024 на виконання вищевказаного рішення, здійснило перерахунок пенсії позивачки із зарахуванням відповідного періоду роботи до страхового стажу та нарахувало грошову допомогу, що підтверджується протоколом про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 22.08.2024 (а.с. 12).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 10.09.2024 видано виконавчий лист № 300/8674/23.

Крім цього, позивач зазначає, що на виконання рішення суду проведено відповідний перерахунок пенсії позивачки та нараховано їй визначену судовим рішенням грошову допомогу, однак виплата такої грошової допомоги не могла бути здійснена, оскільки відсутні кошти за відповідною бюджетною програмою. До цього повідомлення долучено протокол про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в якому містяться відомості щодо нарахування позивачці відповідної грошової допомоги та долучено довідку, якою додатково підтверджено здійснення зарахування стажу роботи позивачки до її страхового стажу та нарахування грошової допомоги.

Також в цій довідці зазначено, що нараховану доплату за період з 01.06.2023 по 31.08.2024 в сумі 400,20 грн перераховано на рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» у вересні 2024 (а. с. 8-14).

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/8674/23 від 26.06.2024, яке набрало законної сили, 08.08.2024 позивачем здійснено нарахування спірних сум, натомість пенсійний орган покликається на те, що погашення вказаної заборгованості буде здійснено за відповідного фінансового забезпечення, зокрема, в межах бюджетних призначень, виділених на цю мету.

Оцінюючи не виплату грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на їх виплату, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Згідно з пунктами 1, 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2), Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

Пунктом 3 Положення № 28-2 визначено, що основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до пункту 4 Положення № 28-2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Аналіз наведених вище норм, надає суду апеляційної інстнції підстави для висновку, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що правові підстави для накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області згідно від 03.06.2025 ВП № 77020756, у розглядуваних спірних правовідносинах, відсутні, оскільки виплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення відповідача є неможливою, а накладення штрафу, у розглядуваному випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таким чином, апеляційна скарга Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 300/4161/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

С. М. Кузьмич