Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №140/15787/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокуСправа №140/15787/25 пров. №А/857/19727/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року (суддя Стецик Н.В., м.Луцьк), -

ВСТАНОВИВ:

У груні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168), збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкої травми, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 11.04.2024 по 25.04.2024, з 25.04.2024 по 24.07.2024 та з 24.07.2024 по 13.09.2024;

зобов`язати в/ч нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену Постановою №168, збільшену до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за періоди з 11.04.2024 по 25.04.2024, з 25.04.2024 по 24.07.2024 та з 24.07.2024 по 13.09.2024.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії в/ч щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні після тяжкої травми, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 11.04.2024 по 25.04.2024, з 25.04.2024 по 24.07.2024 та з 24.07.2024 по 13.09.2024. Зобов`язано в/ч нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, збільшену до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за періоди з 11.04.2024 по 25.04.2024, з 25.04.2024 по 24.07.2024 та з 24.07.2024 по 13.09.2024.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні більше чотирьох місяців безперервного лікування можливі виключно за наявності висновку військово-лікарської комісії про потребу у такому лікуванні понад граничні терміни перебування на лікуванні. Також, зазначає, що позивачем не надано відповідачу жодного документарного підтвердження щодо наявності висновку ВЛК про потребу в довготривалому лікуванні за спірний період з 11.04.2024 по 13.09.2024.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії в/ч щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за періоди з 11.04.2024 по 25.04.2024, з 25.04.2024 по 24.07.2024 та з 24.07.2024 по 13.09.2024.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач з 10.06.2022 по 15.12.2024 проходив військову службу у в/ч.

Наказом командира в/ч (по строковій службі) від 15.12.2024 №356 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу в/ч з 15.12.2024.

Довідкою в/ч від 19.10.2023 №2585/1789 підтверджено, що позивач з 11.05.2023 по 03.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область.

Відповідно до відомостей з довідки в/ч про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.12.2023 №48424/1789 (далі – Довідка) позивач 02.09.2023 під час виконання обов`язків військової служби отримав травму: «відкритий двухкістковий перелом нижньої третини великогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням фрагментів. Закритий перелом нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням фрагментів», що підтверджується обстеженням під час госпіталізації у ЛШД №5 м. Запоріжжя. За обставин: 02.09.2023 о 12:30 під час проведення технічного обслуговування бойової машини танка Т-72 згідно своїх функціональних обов`язків в лісосмузі північніше с. Червона Криниця Пологівського району Запорізької області. При переміщенні на танку перечепився за буксировочний трос та впав з бойової машини з висоти близько 1 метр 40 сантиметрів. В результаті отримав травму. ОСОБА_1 не вчиняв дій що містять ознаки кримінального, або адміністративного правопорушення, не перебував в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин, не вчиняв дій, пов`язаних із навмисним заподіянням шкоди своєму здоров`ю.

02.09.2023 позивача було евакуйовано до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, де він перебував на стаціонарному лікуванні до 05.09.2023 з діагнозом: відкритий перелом нижньої третини великогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням фрагментів. Закритий перелом нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням фрагментів, що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №14385

З 05.09.2023 по 07.09.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради з діагнозом: перелом дистального відділу великогомілкової кістки з переломом малогомілкової кістки, відкритий перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки та інше, що підтверджено копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №18281.

З 08.09.2023 по 20.09.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільська обласна клінічна лікарня» з діагнозом: перелом дистального відділу великогомілкової кістки з переломом малогомілкової кістки, відкритий перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки та інше.

З 20.09.2023 по 17.10.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві «Волинська обласна клінічна лікарня» (далі – КП) з діагнозом: стан після механічної травми, відкритому перелому медіальної кісточки великогомілкової кістки та нижньої третини малогомілкової кістки з пошкодженням дистального тібіо-фібулярного синдесмозу та підвивихом стопи дозовні та інше.

З 17.10.2023 по 31.10.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві «Луцька центральна районна лікарня» з діагнозом: стан після механічної травми, відкритому перелому медіальної кісточки великогомілкової кістки та нижньої третини малогомілкової кістки з пошкодження, що підтверджено копією виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №5568.

З 31.10.2023 по 15.11.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП з діагнозом: стан після механічної травми, відкритому перелому медіальної кісточки великогомілкової кістки та нижньої третини малогомілкової кістки з пошкодженням дистального тібіо-фібулярного синдесмозу та підвивихом стопи дозовні та інше.

З 15.11.2023 по 05.12.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Іваничівська багатопрофільна лікарня» з діагнозом: стан після механічної травми, відкритому перелому медіальної кісточки великогомілкової кістки та нижньої третини малогомілкової кістки з пошкодженням дистального тібіо-фібулярного синдесмозу та підвивихом стопи дозовні та інше.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 05.12.2023 №37/1 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , рішення медичної (військово-лікарської) комісії встановлено діагноз: стан після механічної травми (02.09.2023) відкритому перелому медіальної кісточки великогомілкової кістки та нижньої третини малогомілкової кістки з пошкодженням дистального тібіо-фібулярного синдесмозу та підвивихом стопи дозовні та інше. Травма, так, пов`язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми відсутня). Тяжкість отриманої травми - тяжка. Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.

З 24.01.2024 по 04.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві «Володимирське територіальне медичне об`єднання» (далі – КП-1) з діагнозом: зростаючий уламковий перелом лівої малогомілкової кістки. Стан після МОС, післятравматичний остеомієліт кісток лівої в/гомілостопа.

З 04.03.2024 по 15.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП з діагнозом: стан після ПХО ран, ЗР МОС АЗФ лівого гомілковостопного суглоба, демонтажу АЗФ, ВР МОС малогомілкової кістки пластикою та гвинтами та фіксація позиційним гвинтом тібіо-фібулярного синдемозу та інше.

З 15.03.2024 по 27.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП-1 з діагнозом: хронічний посттравматичний остеомієліт дистального метаепіфізу лівої великогомілкової кістки з наявністю секверстів у великогомілковій кістці та септичним некрозом таранної кістки та інше.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 27.03.2024 №421 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , рішення медичної (військово-лікарської) комісії встановлено діагноз: хронічний посттравматичний остеомієліт дистального метаепіфізу лівої великогомілкової кістки з наявністю секверстів у великогомілковій кістці та септичним некрозом таранної кістки, підгостра стадія, норична форма з приводу відкритого двох кісточкового перелому лівої гомілки від 02.09.2023. Травма, так, пов`язана з захистом Батьківщини. Тяжкість отриманої травми - тяжка. Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.

З 25.04.2024 по 24.07.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП з діагнозом: наслідки відкритого перелому дистального метаіпіфізу лівої великогомілкової кістки та нижньої третини малогомілкової кістки з пошкодженням дистального тібіо-фібулярного синдесмозу та підвивихом стопи дозовні, операції та інше.

З 24.07.2024 по 13.09.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП-1 з діагнозом: наслідки відкритого перелому, дистального метаіпіфіза лівої великогомілкової кістки та нижньої третини малогомілкової кістки з пошкодженням дистального тібіо-фібулярного синдесмозу, операції та інше.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу №685 позаштатної ВЛК при КП «Володимирське ТМО» проведено медичний огляд ОСОБА_1 , діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Наслідки відкритого перелому дистального метаепіфіза лівої великогомілкової кістки та нижньої третини малогомілкової кістки з пошкодженням дистального тібіо-фібулярного синдесмоза, операцій: хірургічної обробки ран лівого гомілковостопного суглоба, закритої репозиції, металоостеосинтезу апартом зовнішньої фіксації лівого гомілковостопного суглоба (02.09.2023), відкритої репозиції, металоостеосинтезу малогомілкової кістки (10.10.2023), відкритої репозиції, металоостеосинтезу медіальної кісточки лівої гомілки (02.11.2023), розвитку гострого остеомієліту, секвестректомії медіальної кісточки лівої великогомілкової кістки (09.01.2024), у вигляді хронічного посттравматичного рецидивуючого остеомієліту нижньої третини лівої великогомілкової кістки, норицева форма, підгостра стадія з секвестрами у великогомілковій кістці та септичним некрозом суглобової поверхні надп`яткової кістки лівого гомілковостопного суглоба із значним порушенням функції лівої нижньої кінцівки. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (Довідка). Тяжкість травми: Тяжка (згідно наказу МОЗ №370 від 04.07.2007). Гіпертонічна хвороба І стадії, ступінь 2, серцево-судинний ризик помірний. Остеохондроз, деформуючий спондилоартроз поперекового відділу хребта, вертеброгенна радикулопатія LS-S1, рецидивуюча люмбоішіалгія з больовим синдромом та м`язево-тонічними розладами, зміцнілий шкірний рубець поперекового відділу хребта після дискектомії L2-L3, L4-LS (2017) з незначним порушенням статико-кінетичної функції хребта. Ожиріння І ступеня, аліментарного генезу. Захворювання НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.. На підставі статей: 61-а, 78-а, 46в графи ІІ Розкладу хвороб, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.02.2025 №23/25/443/В позивачу встановлено 2 групу інвалідності. Як причина інвалідності зазначено: поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я одержані під час захисту Батьківщини.

02.01.2025 позивач звернувся до командира в/ч у якій вказав, що з травня 2024 по 13.09.2024 він не отримував грошове забезпечення, передбачене Постановою №168. Просив нарахувати та виплатити йому недоотримане грошове забезпечення збільшене до 100000 грн за періоди стаціонарного лікування з травня 2024 по 13.09.2024.

28.10.2025 відповідач листом №17891/1/10620 в/ч повідомив, що позивачу за період з 02.09.2023 по 10.04.2024 виплачено додаткову грошову винагороду у зв`язку з хворобою, безперервним перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою згідно з висновком військово-лікарської комісії. На підставі наказу командира в/ч від 05.11.2024 №315, відповідно до абзацу третього п. 9 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям збройних сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) (далі – Порядок №260), з 11.04.2024 призупинено таку виплату у зв`язку з безперервним перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах понад чотири місяці, в тому числі перебування у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою. Відповідно до пункту 13 розділу 1 Порядку №260 позивачу із 14.09.2024 відновлено виплату грошового забезпечення як такому, який був виписаний із медичного закладу і приступив до виконання обов`язків військової служби.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової грошової винагороди в період проходження ним лікування, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частиною одинадцятою статті 10-1 Закону №2011 в редакції, чинній на час отримання позивачем поранення, у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби. Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою не надається.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 06.09.2023 № 3379-IX, який набрав чинності з 05.10.2023, абзац перший пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ викладено в такій редакції:

« 11. Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд».

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, якою передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановлено загальні умови щодо її виплати.

У пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Згідно з положеннями пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Приписами пункту 2-1 Постанови №168 передбачено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану регламентовано розділом XXXIV Порядку №260.

Пунктом 11 розділу ХХХІV Порядку № 260, визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 розділу ХХХІV Порядку № 260).

Згідно з пунктом 13 розділу ХХХІV Порядку № 260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 грн є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у тому числі за період лікування досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23. Суд касаційної інстанції вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також, Верховний Суд прийшов до висновку, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

У постанові від 19 березня 2026 року у справі №600/367/24 Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

З аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін.

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відсутні.

Постанова № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Матеріали справи свідчать, що під час проходження військової служби, 02.09.2023 під час виконання обов`язків військової служби отримав травму - відкритий двухкістковий перелом нижньої третини великогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням фрагментів. Закритий перелом нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням фрагментів, яка згідно Довідкою, пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби.

Згідно з довідками ВЛК від 05.12.2023 №37/1, від 27.03.2024 №421 отримана 02.09.2023 травма ОСОБА_1 є тяжкою та пов`язана з захистом Батьківщини.

Окрім того, Довідкою підтверджується, що обставини травми пов`язані з виконанням ним обов`язків військової служби, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин, не вчиняв дій, пов`язаних із навмисним заподіянням шкоди своєму здоров`ю.

З аналізу медичних документів (виписні епікризи, виписки) слідує, що діагнози, з якими позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди, є наслідками перенесеної травми 02.09.2023.

За наявними у матеріалах справи медичними документами позивач з 11.04.2024 по 13.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Таким чином, у вказаний період позивач проходив лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX статтю 9 Закону №2011-ХІІ доповнено пунктом 9 такого змісту:

«За військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону».

Наведені зміни врахували необхідність забезпечення військовослужбовців, які потребують тривалого лікування, грошовим забезпеченням, у тому числі додатковими його видами, протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні, включаючи період перебування на лікуванні в закордонних закладах охорони здоров`я, що усунуло відповідну правову невизначеність.

При цьому, слід зазначити, що положення Постанови № 168 не містять жодних обмежень щодо періоду та/або кількості днів перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних із тяжким пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 грн винагорода, а відтак доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сукупність наявних у матеріалах справи документів підтверджують право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за періоди з 11.04.2024 по 25.04.2024, з 25.04.2024 по 24.07.2024 та з 24.07.2024 по 13.09.2024.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич