Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №465/2576/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/2576/26 т тГоловуючий у 1 інстанції: Коліщук З.М.

Провадження № 33/811/1009/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Лелів Наталії Юріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2026 року,

встановив:

цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян /становить 17 000 грн/ в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 16.03.2025 о 23 год 40 хв у м. Львові на вул. Трускавеька, 2Б, керував автомобілем Skoda Octavia д. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з допомогою приладу Alcotest Drager 6820, результат 2,4 проміле, тест № 2094, чим порушив п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову змінити в частині накладення стягнення, призначивши йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає, щиро розкаюється у вчиненому та просить суворо не карати, вважає, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік є надто суворим та не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення.

Зауважує, що він є учасником бойових дій та ветераном війни, працює водієм тролейбуса і ця робота є єдиним джерелом його доходу. Після звільнення з лав ЗСУ внаслідок поранення, потребує коштів на медичні препарати для відновлення організму після отриманих травм.

Крім того, просить врахувати, що вчинені ним дії не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам, тяжких наслідків від правопорушення не настало.

Заслухавши виступ захисника адвоката Лелів Н.Ю., пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримання доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, що в апеляційній скарзі не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги про необхідність зміни оскаржуваної постанови в частині накладеного адміністративного стягнення шляхом призначення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, санкція частини першої статті 130 КУпАП є імперативною та передбачає застосування до особи одночасно двох видів адміністративного стягнення: основного – у виді штрафу та додаткового – у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Отже, призначення особі лише штрафу без застосування додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами фактично означало б зміну санкції, встановленої законодавцем, що виходить за межі повноважень суду.

За таких обставин суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, вірно застосував норми матеріального права, а тому підстав для зміни постанови апеляційний суд не вбачає.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук