Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №200/6836/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року

м. Київ

справа №200/6836/25

адміністративне провадження № К/990/12988/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 200/6836/25

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі - ГУ ПФУ) до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Красногорівський вогнетривкий завод» про стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ ПФУ

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ГУ ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ПрАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за серпень 2020 та за період з листопада 2020 по червень 2025 включно в сумі 10549973,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ПФУ зазначило, що відповідач в порушення вимог статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1), не відшкодував витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за серпень 2020 та за період з листопада 2020 по червень 2025, на загальну суму 10549973,73 грн.

2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 23.09.2025 задовольнив позовні вимоги.

Стягнув з ПрАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» на користь ГУ ПФУ заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за серпень 2020, за період з листопада 2020 по червень 2025 включно в сумі 10549973,73 грн.

3. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 19.02.2026 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив ГУ ПФУ у задоволенні позовних вимог.

4. 23.03.2026 ГУ ПФУ звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 та залишити у силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2025.

5. Верховний Суд ухвалою від 27.04.2026 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6. 08.05.2026 від ПрАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. У справі, яка розглядається суди встановили, що ПрАТ «Красногорівський вогнетривкий завод», місцезнаходженням якого є: 85630, Донецька область, Мар`їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, буд. 4, зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в ГУ ПФУ як платник страхових внесків.

ПрАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» не відшкодувало фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за серпень 2020, за період з листопада 2020 по червень 2025 включно в сумі 10549973,73 грн, у зв`язку з чим ГУ ПФУ звернулось до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні та допустимі докази як правомірності нарахування відповідачу сум відшкодування фактичних витрат на виплату пільгових пенсій, так і факту направлення відповідачу відповідних розрахунків.

9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що відповідно до положень Інструкції № 21-1 обов`язок щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виникає лише за умови вручення платнику страхових внесків розрахунків таких витрат. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту надсилання відповідачу таких розрахунків, а долучені позивачем скріншоти з програми «Документообіг ПФУ» лише відображають внутрішній облік реєстрації документів та не підтверджують факту їх направлення відповідачу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга ГУ ПФУ мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував, що після початку повномасштабного вторгнення та припинення роботи відділень Акціонерного товариства (далі - АТ) «Укрпошта» на території місцезнаходження відповідача в пенсійного органу була відсутня об`єктивна можливість направляти розрахунки поштовим зв`язком, у зв`язку з чим вони надсилались відповідачу на електронну пошту. ГУ ПФУ наголошує на тому, що положення пункту 6.8 Інструкції № 21-1 щодо ненадсилання розрахунків підприємствам, які знаходяться на тимчасово окупованій території, не скасовують та не нівелюють встановлений законом обов`язок таких підприємств відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Крім того, позивач вказує на те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, послався на пункт 6.8 Інструкції № 21-1 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2024 № 7-1 «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» (далі - постанова №7-1), натомість вимога про відшкодування витрат охоплює також період до її прийняття (починаючи з 2020 року), у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції помилково застосував до правовідносин, що виникли в цій справі положення пункту 6.8 Інструкції №21-1 в редакції постанови №7-1.

11. У відзиві на касаційну скаргу позивача ПрАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, у зв`язку із чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ГУ ПФУ постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає таке.

13. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

15. Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

16. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом №1058-IV, Законом №1788-XII та Інструкцією № 21-1.

17. Пунктами «а»-«з» статті 13 Закону №1788-XII визначено категорії працівників, які на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи.

18. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

19. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ .

20. Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону № 1788-ХІІ та частин другої і третьої статті 114 Закону №1058-IV до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ та частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

21. Відповідно до пункту 1 статті 1 та абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР) для суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об`єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого Законом №1058-IV.

22. При цьому в силу пункту 1 частини першої статті 4 вище зазначеного Закону ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для вищезазначених платників збору встановлюється в розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

23. Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачений Інструкцією № 21-1, яка визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

24. Пунктом 2.1.1 зазначеної Інструкції визначено, що страхувальниками є роботодавці, зокрема, підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

25. Згідно з пунктом 6.1 розділу 6 Інструкції № 21-1 для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-IV:

особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону №1788-ХІІ та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

26. За змістом пункту 6.2 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

При цьому, стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону №1788-ХІІ, або із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених частинами другою і третьою статті 114 Закону №1058-IV, які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено.

27. Відповідно до пунктів 6.4, 6.5, 6.7 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

28. Отже, наведені норми законодавства свідчать про наявність у підприємств обов`язку відшкодовувати органам Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених колишнім працівникам таких підприємств відповідно до законодавства.

Водночас підставою для здійснення такого відшкодування є розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, складений органом Пенсійного фонду відповідно до вимог Інструкції № 21-1, який має бути направлений підприємству у встановленому цією Інструкцією порядку.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження позовних вимог позивачем надані копії розрахунків сум заборгованості витрат на виплату та доставку пенсій, відповідно до яких така заборгованість за серпень 2020, за період з листопада 2020 по червень 2025 включно становить 10549973,73 грн.

30. При цьому, стосовно надсилання зазначених розрахунків відповідачеві ГУ ПФУ вказало на те, що до лютого 2022 року такі розрахунки надсилались на адресу ПрАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» рекомендованими листами через відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» у місті Курахове Донецької області, однак поштові повідомлення з відміткою про отримання кореспонденції були втрачені, оскільки залишились у приміщенні ГУ ПФУ, розташованому у місті Курахове, яке на сьогоднішній день є тимчасово окупованим, у зв`язку з чим не можуть бути надані до суду.

З огляду на наведене, після початку повномасштабного вторгнення, у зв`язку з відсутністю можливості надіслати розрахунки фактичних витрат засобами поштового зв`язку, такі розрахунки направлялися на електронну пошту ПрАТ «Красногорівський вогнетривкий завод».

На підтвердження зазначених обставин ГУ ПФУ надало роздруківки супровідних листів про направлення розрахунків сум заборгованості витрат на виплату та доставку пенсій та скріншоти з Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України «Електронний документообіг», у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

31. Засади доказування в адміністративних справах визначені КАС України, відповідно до частин першої та другої статті 72 якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

32. Відповідно до частин першої та другої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

33. Згідно із статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

34. Відповідно до частин першої та другої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

35. Частинами першою, другою та четвертою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

36. Зважаючи на наведені вище положення процесуального закону щодо доказів та доказування в адміністративному судочинстві, а також на приписи Інструкції № 21-1 щодо обов`язку органу Пенсійного фонду сформувати та направити підприємству розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, колегія суддів зазначає, що відповідна сума витрат може бути стягнута з такого підприємства лише за умови встановлення факту направлення йому відповідного розрахунку.

37. Водночас надані позивачем роздруківки супровідних листів та скріншоти з Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України «Електронний документообіг» не свідчать не лише про вручення відповідачу відповідних розрахунків, але й не підтверджують самого факту їх направлення, оскільки відображають виключно реєстрацію відповідних документів у внутрішній системі документообігу органу Пенсійного фонду України та не містять жодних відомостей, які б підтверджували їх фактичне надсилання відповідачу засобами поштового чи електронного зв`язку.

38. Стосовно зміни правового регулювання порядку надсилання органами Пенсійного фонду України розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у зв`язку із запровадженням воєнного стану на всій території України колегія суддів зазначає таке.

39. Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яким, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан з 24.02.2022, який з того часу неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по сьогодні.

40. Місцезнаходженням ПрАТ «Красногорівський є: 85630, Донецька область, Мар`їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, буд. 4.

41. Наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік №376), відповідно до якого м. Красногорівка Мар`їнської міської територіальної громади Покровського району Донецької області належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 12.11.2024.

42. 03.05.2024 набрала чинності постанова №7-1, якою внесено зміни, зокрема до пункту 6.8 Інструкції № 21-1, яким в оновленій редакції визначено, що підприємствам та організаціям, які мають місцезнаходження на тимчасово окупованій території України, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, визначені в пункті 6.4 цієї глави, не надсилаються.

Відомості по особах, які набули пільговий стаж на таких підприємствах, організаціях, обліковуються в органах Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії та відображаються в окремій відомості згідно з додатком 8а (відомість про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, які не можуть бути відшкодовані у зв`язку з ліквідацією підприємств без правонаступників або перебуванням їх за межами України).

43. Отже, з 03.05.2024 пунктом 6.8 Інструкції № 21-1 прямо передбачено, що підприємствам та організаціям, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія України, органи Пенсійного фонду України не надсилають розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Таке правове регулювання зумовлене тим, що розташування підприємства на тимчасово окупованій території є об`єктивною обставиною, яка унеможливлює здійснення передбаченої Інструкцією № 21-1 взаємодії між органом Пенсійного фонду України та підприємством щодо направлення відповідних розрахунків і відшкодування таких витрат. Водночас наведені положення Інструкції № 21-1 не скасовують встановленого законом обов`язку підприємства відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, а лише запроваджують особливий порядок їх обліку до моменту деокупації відповідної території або зміни місцезнаходження підприємства. З цією метою такі суми не підлягають стягненню, а обліковуються органами Пенсійного фонду України в окремій відомості про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, які не можуть бути відшкодовані у зв`язку з перебуванням підприємства на тимчасово окупованій території України.

44. Підсумовуючи викладене, зважаючи на те, що ГУ ПФУ не надало належних і допустимих доказів на підтвердження факту направлення відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у порядку, визначеному Інструкцією № 21-1, а також враховуючи те, що частина позовних вимог стосується стягнення витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, за період, коли місцезнаходження відповідача було віднесено до тимчасово окупованої території України, у зв`язку з чим в силу приписів пункту 6.8 Інструкції № 21-1 такі витрати за вказаний період не можуть бути відшкодовані та, відповідно, не можуть бути предметом примусового стягнення до моменту деокупації такої території або зміни місцезнаходження підприємства, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов законних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи касаційної скарги не спростовують правильності таких висновків.

45. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі №200/6836/25 - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі №200/6836/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.І. Рибачук

судді А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій