Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №460/4590/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4590/26 пров. № А/857/28005/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Заверухи О.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/4590/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції – Недашківська К.М., час ухвалення - за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику ) сторін, місце ухвалення – м. Рівне, дата складання повного тексту- 27.04.2026),-

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України (далі Відповідач), в якому Позивачі просять суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 65 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16 серпня 2024 року №93/975, про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2023 №975: батьку, матері та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_3 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі

2 013 000 (Два мільйони тринадцять тисяч) грн. 00 коп, у рівних частках кожному;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити позивачам одноразову грошову допомогу, як членам сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_3 - сина, внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15000000 грн та здійснити виплату належних часток одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачами подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що необґрунтовано перешкоджає подальшому провадженню у справі через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що сам по собі факт перерахування коштів на його рахунок 29.28.2024 не може свідчити про те, що саме в цей день позивач дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Отримання коштів може бути помилковим або частиною іншого правочину, тому 29.08.2024 р. – не обов`язково дата, коли позивач дізналася про неправомірність дій (рішення).

Отримання грошових коштів є об`єктивним юридичним фактом, який підтверджує лише факт надходження коштів, але не свідчить автоматично про обізнаність про підстави такого перерахування, наявність відповідного рішення чи суть порушеного права. В даному випадку апелянт вважає, що сам лише банківський переказ не розкриває причинно-наслідкового зв`язку, який свідчив би про його обізнаність про порушення права в момент отримання коштів, а тому відлік шестимісячного строку слід починати з дати отримання спірного рішення.

Крім цього, коли позивач зверталася з документами про призначення ОГД і їй в ІНФОРМАЦІЯ_2 не пояснювали якою саме постановою повинна виплачуватися ОДГ в роз мірі 15 млн. грн., чи по постанові Кабінету Міністрів України № 975 чи по постанові Кабінету Міністрів № 168. Уповноважена особа ТЦК та СП надала їй зразок заяви і сказала писати заяву по постанові КМУ № 975, тому вона вважала, що саме по цій постанові повинного бути виплачено 15 млн. грн.

З урахуванням наведеного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ухвалою суду від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, в якій зазначає, що Комісією Міністерства оборони України прийнято рішення, оформлене протоколом від 16.08.2024 №93/975, яким Позивачам призначено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Зазначене рішення було реалізоване шляхом призначення та виплати позивачам одноразової грошової допомоги, яка була перерахована 31.08.2024, що підтверджується платіжними документами, наявними в матеріалах справи. Отримання позивачами грошових коштів є об`єктивним юридичним фактом, який свідчить про їх обізнаність або, щонайменше, обов`язок знати про існування відповідного рішення та наслідки. Саме з цього моменту розпочався перебіг шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, який сплив 28.02.2025. Водночас адміністративний позов подано у 2026 році, тобто з пропуском встановленого законом строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 15.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху; надано позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали.

24 квітня 2026 року Позивачі подали до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, в якій зазначили, що оскаржуване рішення вони отримали 24.09.2025, що підтверджується листом Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 24.09.2025. Після ознайомлення з листом Позивачі дізналися про порушення своїх прав та інтересів.

Суд першої інстанції позовну заяву залишив без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

Вказаний висновок обґрунтований тим, що позивачі зверталися до уповноваженого органу із заявами про призначення та виплату ОГД саме за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, а не за нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. Рішенням від 16.08.2024 №93/975, оформленим протоколом, Позивачам призначена ОГД: батьку, матері та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_3 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 2 013 000 (Два мільйони тринадцять тисяч) грн. 00 коп, у рівних частках кожному. При цьому, сума ОГД Позивачам у розмірі їх часток 1342000,00 грн сплачена їм 29.08.2024, що підтверджується Платіжною інструкцією від 29.08.2024 №2074. Отже, вже станом на таку дату Позивачам було достеменно відомо про суму (розмір) ОГД, яка їм фактично виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Таким чином, позивачам недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення їх прав, свобод та інтересів до моменту отримання листа Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 24.09.2025. Позивачі жодним чином не довели той факт, що вони не могли дізнатися про порушення своїх прав саме після отримання суми ОГД (29.08.2024), адже саме в цю дату вони були обізнані про розмір ОГД, а відтак, і про свої можливо порушені права.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Як уже зазначалось вище, відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів виходить з наступного.

Апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово вказував, що правозастосовна практика вимагає уникнення надмірного формалізму, який може призвести до обмеження доступу до правосуддя.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначав, що застосування строків не може бути суто механічним. Процесуальні норми повинні враховувати фактичні можливості особи для реалізації права на судовий захист.

Надмірний формалізм у застосуванні строків звернення до суду може розцінюватися, зокрема, як необґрунтоване обмеження права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це може свідчити про відхід від принципу верховенства права та порушення процесуальних гарантій, які забезпечують ефективний судовий контроль за діями суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відсутність відповідних документів у позивача, фактично перешкоджала розумінню порушеного права, позбавляла можливості сформувати правову позицію, навести предмет та підстави позову та обґрунтувати позовні вимоги щодо їх оскарження.

Апеляційний суд погоджується із доводами апелянтів про те, що сам по собі факт перерахування коштів на рахунок 29.28.2024 не може свідчити про те, що саме в цей день позивач дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Отримання коштів може бути помилковим або частиною іншого правочину, тому 29.08.2024 р. – не обов`язково дата, коли позивач дізналася про неправомірність дій (рішення).

Крім цього, отримання грошових коштів є об`єктивним юридичним фактом, який підтверджує лише факт надходження коштів, але не свідчить автоматично про обізнаність про підстави такого перерахування, наявність відповідного рішення чи суть порушеного права, а банківський переказ не розкриває причинно-наслідкового зв`язку, який свідчив би про його обізнаність про порушення права в момент отримання коштів.

Судом також не з`ясовано чи після смерті солдата ОСОБА_3 командування військової частини НОМЕР_1 чи відповідний РТЦК та СП повідомляли позивачів про які-небудь розслідування за фактом смерті, їх результати та прийняті у зв`язку з цим рішення.

Судом першої інстанції вказаним обставинам належна оцінка не надана та такі не були належим чином перевірені.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є передчасним.

Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/4590/26 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха