Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №380/12398/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12398/24 пров. № А/857/32811/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року з питань зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 380/12398/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії (суддя Клименко О.М.; час і місце постановлення ухвали - 26 травня 2026 року, м. Львів),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 380/12398/24 позов задоволено повністю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи в РФ з 01.01.1992 по 15.04.1996 та здійснити перерахунок пенсії з 30.11.2023 (з дати призначення) з урахуванням цього страхового стажу. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору.

13.05.2026 позивач подав до Львівського окружного адміністративного суду заяву від 13.05.2026 про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Заява мотивована тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 380/12398/24 в частині стягнення з відповідача судових витрат не виконане понад один рік та з огляду на лист-відповідь Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ ДКСУ у Львівській області) від 30.04.2026 виконання цього судового рішення у частині стягнення судових витрат відбудеться через понад 756 років. Отже, наявна об`єктивна неможливість виконання вказаного рішення суду у первісно визначений спосіб. Незміна способу виконання призведе до ситуації, коли судове рішення залишається декларативним, що суперечить принципу обов`язковості судових рішень.

З огляду на вказане, на підставі частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 380/12398/24 в частині стягнення судових витрат; стягнути з ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн безпосередньо з рахунку ГУ ПФУ у Львівській області з адміністративних витрат, а не за рахунок бюджетних асигнувань; видати новий виконавчий лист із зазначеним способом виконання.

В подальшому, 20.05.2026 позивач подав до Львівського окружного адміністративного суду письмове уточнення (пояснення) до заяви від 13.05.2026 про зміну способу і порядку виконання судового рішення, згідно з яким просить суд прохальну частину цієї заяви читати у такій редакції: змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 380/12398/24 в частині стягнення судових витрат; стягнути з ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника ГУ ПФУ у Львівській області; видати новий виконавчий лист із зазначеним способом виконання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду з питань зміни способу і порядку виконання рішення суду від 26.05.2026 у задоволенні заяви позивача від 13.05.2026 про зміну способу і порядку виконання рішення суду (з урахуванням уточненої письмової заяви від 20.05.2026) у справі № 380/12398/24 відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну і порядку виконання рішення суду задовольнити повністю, змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 в частині стягнення судових витрат, визначивши спосіб виконання шляхом безспірного списання коштів у розмірі 1211,20 грн з рахунків боржника ГУ ПФУ у Львівській області.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Суд першої інстанції підійшов до розгляду заяви формально та не врахував, що рішення суду про стягнення коштів не виконується вже більше року. Виконавчий лист перебуває на виконанні в органах ГУ ДКСУ у Львівській області в загальній черзі під № 251209 на 30.04.2026, що свідчить про те, що у розумні строки (або взагалі) рішення суду виконано не буде.

Крім того, ПФУ, як суб`єкт владних повноважень, є окремою юридичною особою та має передбачені бюджетом видатки на власне утримання, адміністрування, у т. ч. й на судові витрати (адміністративні асигнування). Списання судового збору має відбуватися саме з цих рахунків боржника, що жодним чином не порушує виплату пенсії іншим громадянам.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі у зв`язку із відсутністю правових підстав для зміни порядку чи способу виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, з урахуванням пункту 1 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 380/12398/24 позов задоволено повністю. Зокрема, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору.

З матеріалів справи видно, що 23.05.2025 позивач звернувся із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 № 380/12398/24 про стягнення із ГУ ПФУ у Львівській області 1211,20 грн до ГУ ДКСУ у Львівській області, де вказаний виконавчий лист на цей час перебуває на виконанні.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за результатами розгляду справи № 380/12398/24 суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору, у спосіб його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, на користь позивача, позов якого задоволено, як того імперативно вимагають положення частини першої статті 139 КАС України. Тобто, рішенням суду у справі № 380/12398/24 встановлено спосіб виконання судового рішення відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, а саме стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області (відповідача) на користь ОСОБА_1 (позивача) судового збору у розмірі 1211,20 грн. Водночас зміна способу і порядку виконання судового рішення в частині стягнення судових витрат у той спосіб, в який просить позивач, а саме шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника ГУ ПФУ у Львівській області, не передбачена КАС України та суперечитиме вимогам частини першої статті 139 цього Кодексу. У розглядуваній ситуації зміна способу та порядку виконання судового рішення у спосіб, не передбачений КАС України, не відповідатиме принципу законності та обґрунтованості судового рішення.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Приписами абзацу першого частини першої статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 03.08.2011 № 845 (зі змінами; далі - Порядок № 845), передбачено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (пункт 2 Порядку № 845).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

За приписами частин першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

З матеріалів справи видно, що за результатами розгляду справи № 380/12398/24 суд першої інстанції у рішенні від 26.0.2024 вирішив питання щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору, у спосіб його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, на користь позивача, позов якого задоволено, як того вимагають положення частини першої статті 139 КАС України. Рішенням суду у справі № 380/12398/24 встановлено правильний спосіб виконання судового рішення відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, а саме стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області (відповідача) на користь ОСОБА_1 (позивача) судового збору у розмірі 1211,20 грн. Виданий на виконання зазначеного судового рішення виконавчий лист Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 № 380/12398/24 про стягнення із ГУ ПФУ у Львівській області 1211,20 грн перебуває на виконанні у ГУ ДКСУ у Львівській області.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви (така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 800/203/17).

Позивач, звернувшись із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, просить визначити спосіб виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 в частині стягнення судових витрат шляхом безспірного списання коштів у розмірі 1211,20 грн з рахунків боржника ГУ ПФУ у Львівській області.

Водночас, фактичне, у повному обсязі виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у цій справі в частині стягнення судових витрат можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.

Стягнення з суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб (подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що зміна способу і порядку виконання судового рішення в частині стягнення судових витрат у той спосіб, в який просить позивач (шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника ГУ ПФУ у Львівській області) є зміною судового рішення по суті, не відповідає нормам статті 139 КАС України щодо порядку розподілу судових витрат, а також наведеним вище нормативно-правовим актам, які регулюють порядок виконання судових рішень про стягнення коштів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись статтями 139, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року з питань зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 380/12398/24 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Валюх

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор