Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №240/25897/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25897/25

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

17 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року (ухвалена в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до В.о. ректора Маріупольського державного університету Марени Тетяни Василівни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до В.о. ректора Маріупольського державного університету Марени Тетяни Василівни, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність В.о. ректора Маріупольського державного університету Марени Т.В. (проректора з науково-педагогічної роботи) щодо ненадання відповідей на заяву від 29 вересня 2025 року та звернення від 30 вересня 2025 року;

- зобов`язати В.о. ректора Маріупольського державного університету Марену Т.В. (проректора з науково-педагогічної роботи) надати відповіді на заяву від 29 вересня 2025 року та звернення від 30 вересня 2025 року в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що державні заклади вищої освіти не є суб`єктами владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства, а діяльність ректорів таких закладів не належить до публічної служби, у зв`язку з чим цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій, з урахуванням уточненої апеляційної скарги, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

09 березня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2022 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляду його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За змістом цієї норми, до суб`єктів владних повноважень належать не лише органи влади, а й інші суб`єкти (зокрема, державні навчальні заклади та їх керівники), якщо закон наділяє їх повноваженнями здійснювати владні управлінські функції стосовно невизначеного або визначеного кола осіб (наприклад, у відносинах щодо вступу, навчання, відрахування, атестації чи проходження конкурсу на науково-педагогічні посади).

Державні заклади вищої освіти, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України і які створені державою в особі уповноважених органів, виконують завдання держави у сфері освіти. Ректор державного закладу вищої освіти, діючи на підставі Закону України «Про вищу освіту», здійснює керівництво закладом та наділений владними повноваженнями приймати обов`язкові до виконання рішення, що безпосередньо впливають на права та обов`язки громадян (як здобувачів освіти, так і працівників).

Пунктом 5 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Колегія суддів наголошує, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть правовідносин та участь у них суб`єкта владних повноважень, який реалізує у цих відносинах владні управлінські функції стосовно іншого учасника.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що державні заклади вищої освіти не є суб`єктами владних повноважень, а діяльність їхніх керівників не пов`язана з публічною службою, не врахував сталу та послідовну практику Верховного Суду з цього питання.

Колегія суддів зазначає, що Державні заклади вищої освіти та їхні органи управління (ректори, вчені ради тощо), приймаючи рішення, які мають обов`язковий характер для здобувачів освіти або кандидатів на посади науково-педагогічних працівників, діють як суб`єкти владних повноважень на виконання делегованих державою повноважень у сфері надання освітніх послуг. Правовідносини, що виникають при реалізації таких повноважень, мають ознаки публічно-правових.

Колегія суддів наголошує, що оскільки державні вищі навчальні заклади наділені державою публічними функціями щодо забезпечення конституційного права громадян на освіту, будь-які спори, пов`язані з реалізацією цих функцій (включаючи зарахування, відрахування, атестацію здобувачів вищої освіти чи укладення контрактів на науково-педагогічні посади за конкурсом), є публічно-правовими та належать до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, варто звернути увагу, що ректор державного закладу вищої освіти при виконанні своїх статутних обов`язків та вимог Закону України "Про вищу освіту", реалізує владні управлінські функції, делеговані йому державою від Маріупольського державного університету.

Колегія суддів зазначає, що критеріями розмежування справ цивільної та адміністративної юрисдикції є як суб`єктний склад правовідносин, так і характер спірних матеріальних правовідносин.

Згідно з положеннями статті 19 Цивільного процесуального кодексу, в порядку цивільного судочинства розглядаються спори, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Водночас, аналізуючи характер спірних правовідносин у справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі не відноситься до жодного з перелічених приватноправових спорів

В даному випадку виступав як суб`єкт владних повноважень, реалізуючи делеговані державою управлінські функції у сфері вищої освіти.

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами КАС України, є помилковим та таким, що обмежує право позивача на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм матеріального чи процесуального права, призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного відхилення розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (або для вирішення питання про відкриття провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до В.о. ректора Маріупольського державного університету Марени Тетяни Василівни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.