Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №560/5139/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5139/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

17 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2026 року позивач, - Головне управління ДПС у Хмельницькій області, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 3983,18 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу в сумі 3983 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят три) грн 18 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за відповідачем рахується податковий борг в сумі 3983,18 грн (основний платіж) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, на підставі податкових повідомлень - рішень форми "Ф": №0751310-2412-2225-UA68040470000053519 від 21.12.2023 в сумі 1082,25 грн, дата нарахування - 03.12.2024, яке надіслане відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуте на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання"; №0751301-2412-2225-UA68040470000053519 від 21.12.2023 в сумі 999,00 грн, дата нарахування - 03.12.2024, яке надіслане відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуте на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання"; №0751289-2412-2225-UA68040470000053519 від 21.12.2023 в сумі 786,38 грн, дата нарахування - 03.12.2024, яке надіслане відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуте на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання"; №0140606-2412-2225-UA68040470000053519 від 12.04.2024 в сумі 1115,55 грн, яке надіслане відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуте на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Зазначена заборгованість підтверджується також розрахунком суми позовних вимог, зворотним боком інтегрованої картки платника податків, інформацією про наявність / відсутність заборгованості з ЄСВ / податкового боргу у платника по Україні в цілому.

Оскільки податковий борг відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач надіслав відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 11.02.2025 №0002384-1303-2201, яка надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Податкова вимога та податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржені.

Враховуючи викладене, грошове зобов`язання у сумі 3983,18 грн набуло статусу податкового боргу.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем заборгованість в добровільному порядку не сплачена, суд першої інстанції вважав, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими і належать до задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. п. 95.1 - 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписи абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначають, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому, за правилами п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 42.2 та абзацом 2 пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналізуючи викладені вище положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що податкова вимога, яка направлена відповідачу на податкову адресу та була повернута контролюючому органу у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, вручена відповідачу належним чином.

Аналогічна висновки щодо належності вручення рішень податкових органів викладені Верховним Судом у постанові від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Єдиного державного реєстру судових рішень та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 не оскаржувала податкові повідомлення- рішення форми "Ф": №0751310-2412-2225-UA68040470000053519 від 21.12.2023 в сумі 1082,25 грн, дата нарахування - 03.12.2024; №0751301-2412-2225-UA68040470000053519 від 21.12.2023 в сумі 999,00 грн, дата нарахування - 03.12.2024; №0751289-2412-2225-UA68040470000053519 від 21.12.2023 в сумі 786,38 грн, дата нарахування - 03.12.2024; №0140606-2412-2225-UA68040470000053519 від 12.04.2024 в сумі 1115,55 грн та податкову вимогу форми "Ф" від 11.02.2025 №0002384-1303-2201, яка надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що враховуючи викладене, грошове зобов`язання у сумі 3983,18 грн набуло статусу податкового боргу.

Крім того, підстави з яких виник податковий борг, не оскаржувались відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку у встановлений законодавством строк та спосіб, визначені в них суми грошового зобов`язання платником податків залишилися не сплаченими, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові зобов`язання набули статусу узгоджених.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки судами встановлено наявність у відповідача несплаченого податкового боргу у розмірі 3983,18 грн, що підтверджується матеріалами справи, тому наявні підстави для задоволення адміністративного позову.

Щодо доводів апелянта по суті податкових повідомлень-рішень, а саме в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, колегія суддів зазначає, що відповідачем ( ОСОБА_1 вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, не оскаржувались), а тому суд на даному етапі не надає оцінку правомірності вказаних ППР та ПВ.

Крім того, колегія суддів також, в межах вимог ст.242 КАС України, враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 28.02.2023 у справі №160/27532/21, відповідно до якої предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є встановлення обставин, які свідчать про наявність підстав для його примусового стягнення, зокрема наявності узгодженого грошового зобов`язання, факту його несплати та дотримання контролюючим органом встановленої законом процедури стягнення. При цьому правомірність визначення грошових зобов`язань не є предметом дослідження у такій справі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення не були оскаржені та не скасовані у встановленому законом порядку.

Отже, доводи апелянта в цій частині не знаходять свого підтвердження. Інших належних та допустимих доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.