Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №320/58683/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/58683/24 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.МІСТОБУД» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання дій протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «В.К.МІСТОБУД» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві , ДПС України в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №11800452/42044532 від 20 вересня 2024 року про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 01 серпня 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К. МІСТОБУД»;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову тнакладну №5 від 01 серпня 2024 року на суму 155 805 (сто п`ятдесят тисяч вісімсот п`ять) грн. 00к., в тому числі ПДВ 25 967 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн. 00к. в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою її фактичного подання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «В.К. ГРУП» (надалі – Замовник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «В.К.МІСТОБУД» (надалі –Позивач/платник податків/ Виконавець) укладено договір генерального підряду №1-11/19 (надалі – Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов`язався на свій власний ризик, власними силами та засобами, відповідно до проектної документації, діючих будівельних норм та правил, у встановлені терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором за плату здійснити будівельно – монтажні роботи на об`єкті за адресою: Будівництво адміністративно –офісної будівлі з житловими приміщенням з використанням енергозберігаючих технологій інституту з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на вул.: Академіка Булаховського, 2 у Святошинському районі м. Києва.

Керуючись умовами Договору, Замовником 01 серпня 2024 року було сплачено на користь Виконавця (Позивача) за роботи авансовий платіж у розмірі 155 805 (сто п`ятдесят тисяч вісімсот п`ять) грн. 00к., в тому числі ПДВ 25 967 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн. 00к, що підтверджується платіжною інструкцією №11624 про сплату.

01 серпня 2024 року Позивачем було подано до реєстрації податку накладну №5 від 01 серпня 2024 року на суму 155 805 (сто п`ятдесят тисяч вісімсот п`ять) грн. 00к., в тому числі ПДВ 25 967 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн. 50к.

Реєстрація відповідної податкової накладної була зупинена, що підтверджується квитанцією №9254309680 від 02 вересня 2024 року.

Як вбачається з квитанції, підставою зупинення реєстрації цієї податкової накладної стало: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі – Порядок), затверджений Кабінетом Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 01.08.2024 №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 41.00, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (Додаток №3). Додатково повідомляємо: показник "D"=,4447%, "Рпоточ"=0». Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив до контролюючого органу пояснення щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.

20 вересня 2024 Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення №11800452/42044532 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 01 вересня 2024 року у зв`язку із наданням платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства.

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України (далі – ПК України) у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється безперервний автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних та розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для прийняття рішення про зупинення їх реєстрації. При цьому критерії оцінки ступеня ризиків, які є підставою для такого зупинення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку на дату виникнення податкових зобов`язань зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи та забезпечити її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені законом.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів чи послуг платник податку – продавець зобов`язаний своєчасно скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю на його вимогу. Податкова накладна або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року, є достатньою підставою для формування податкового кредиту покупця та не потребують додаткового документального підтвердження.

Підтвердженням прийняття податкової накладної або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція, яка надсилається платнику податку в електронному вигляді протягом операційного дня. Саме дата та час, зафіксовані у такій квитанції, вважаються датою та часом подання відповідного документа до контролюючого органу. У випадку порушення вимог законодавства при складанні податкової накладної чи розрахунку коригування або у разі зупинення їх реєстрації платнику надсилається квитанція із зазначенням причин неприйняття або зупинення реєстрації. Така квитанція про зупинення реєстрації надсилається одночасно як продавцю, так і покупцю.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних є електронним реєстром відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, на підставі електронних документів, поданих платниками податку на додану вартість. Приписами пункту 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної або розрахунку коригування може бути зупинена виключно в порядку та з підстав, визначених Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації зазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також Порядок розгляду скарг на рішення про відмову в їх реєстрації.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг є сукупністю заходів та методів, що використовуються контролюючим органом для виявлення ризиків порушення податкового законодавства шляхом аналізу наявної податкової інформації. При цьому критерієм оцінки ступеня ризику є визначений показник автоматизованого моніторингу, який характеризує ризиковість відповідної господарської операції або діяльності платника податків.

Під ризиком порушення податкового законодавства Порядок №1165 розуміє ймовірність складання та подання для реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування з порушенням вимог податкового законодавства за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення відповідної господарської операції або ухилення платника податків від виконання свого податкового обов`язку.

Пунктом 5 Порядку №1165 визначено, що платник податку, який подав для реєстрації податкову накладну чи розрахунок коригування, які не відповідають ознакам безумовної реєстрації, підлягає перевірці на відповідність критеріям ризиковості платника податку та показникам позитивної податкової історії. Одночасно перевіряються й господарські операції, відображені у відповідних податкових накладних або розрахунках коригування, на предмет відповідності критеріям ризиковості здійснення операцій.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у випадку, якщо за результатами автоматизованого моніторингу встановлено відповідність господарської операції хоча б одному критерію ризиковості, реєстрація такої податкової накладної або розрахунку коригування підлягає зупиненню, за винятком випадків, коли платник відповідає хоча б одному показнику позитивної податкової історії.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування контролюючий орган зобов`язаний протягом операційного дня надіслати платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації, яка є підтвердженням такого зупинення. Зміст цієї квитанції визначений пунктом 11 Порядку №1165 та повинен містити номер і дату податкової накладної або розрахунку коригування, конкретний критерій ризиковості, який став підставою для зупинення реєстрації, із зазначенням відповідного показника, а також пропозицію щодо надання пояснень та документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації.

Як встановлено судом, відповідно до отриманих позивачем квитанцій реєстрацію спірної податкової накладної було зупинено з підстав відповідності платника податку пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, які є додатком 1 до Порядку №1165. Відповідно до зазначеного критерію ризиковості таким платником визнається особа, яку зареєстровано або перереєстровано на підставі недійсних, втрачених, загублених чи підроблених документів, про що наявна відповідна інформація в контролюючих органах.

Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що надіслані позивачу квитанції не містили конкретизації переліку документів, які контролюючий орган вважав необхідними для прийняття рішення щодо реєстрації спірної податкової накладної. Фактично платнику податку не було повідомлено, які саме документи необхідно подати для усунення сумнівів контролюючого органу та підтвердження реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, які можуть подаватися для вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування, є досить широким та може включати договори, довіреності, первинні документи щодо постачання, придбання, транспортування та зберігання товарів, розрахункові документи, банківські виписки, а також документи щодо підтвердження відповідності продукції. Саме тому контролюючий орган зобов`язаний чітко визначити, які саме документи він вважає необхідними у кожному конкретному випадку.

Згідно з пунктом 11 Порядку №520 рішення про відмову в реєстрації податкової накладної може бути прийняте лише у разі ненадання платником письмових пояснень, ненадання необхідних документів або подання документів, оформлених із порушенням законодавства.

Керуючись принципом правової визначеності, суд погоджується з доводами позивача про те, що рішення комісії контролюючого органу має містити чіткі, зрозумілі та конкретні підстави для відмови в реєстрації податкової накладної. Особа повинна мати можливість однозначно встановити, які саме обставини стали підставою для прийняття несприятливого для неї рішення та які дії необхідно вчинити для усунення відповідних недоліків.

Водночас колегія суддів зазначає, що підстави, які згодом були покладені контролюючим органом в основу рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, не випливали зі змісту квитанції про зупинення її реєстрації. За відсутності конкретизації переліку необхідних документів та належного обґрунтування підстав зупинення реєстрації платник податку був позбавлений можливості належним чином реалізувати своє право на подання документів та пояснень. За таких обставин рішення контролюючого органу не відповідає вимогам обґрунтованості, вмотивованості та правової визначеності, а тому не може вважатися правомірним.

Колегія суддів зазначає, що зупинення реєстрації спірної податкової накладної не було обумовлене ненаданням платником податків первинних документів. При цьому контролюючим органом під час направлення квитанції про зупинення реєстрації не було запропоновано позивачу надати будь-які конкретні первинні документи для підтвердження здійснення господарської операції. За таких обставин посилання відповідача-2 у відзиві на позовну заяву на ненадання позивачем первинних документів, а також наведення правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі №826/4721/15, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені висновки не стосуються правовідносин, що виникають під час процедури зупинення та подальшої реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що після отримання рішення про зупинення реєстрації податкової накладної позивач добросовісно скористався наданим йому правом та подав письмові пояснення разом із документами на підтвердження викладених у них обставин.

Водночас відповідачі не заперечували факту подання позивачем відповідних пояснень та документів. Разом з тим під час розгляду справи вони не навели жодних аргументів щодо того, яким саме чином подані позивачем документи та пояснення були оцінені і враховані під час прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів також погоджується з доводами позивача про те, що контролюючим органом не було визначено чіткого та вичерпного переліку документів, подання яких дало б можливість зареєструвати податкову накладну. Більше того, після отримання від позивача письмових пояснень та доданих до них документів відповідач-1 не надсилав жодних повідомлень чи запитів щодо недостатності наданих документів або необхідності подання додаткових доказів для прийняття відповідного рішення.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із критеріїв правомірності рішень суб`єкта владних повноважень є їх обґрунтованість. Такий принцип передбачає, що рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, які мають значення для його ухвалення. Обов`язок діяти обґрунтовано покладає на суб`єкта владних повноважень необхідність повного та всебічного дослідження всіх матеріалів, які можуть мати доказове значення для вирішення відповідного питання, зокрема документів, пояснень сторін та інших доказів.

При цьому суб`єкт владних повноважень не може покладати свої висновки на припущення або неперевірені факти. Рішення не повинні містити формальних або декларативних висновків без належного фактичного та правового обґрунтування. Так само неприпустимим є врахування обставин, які не мають жодного відношення до предмета спору. Будь-яке рішення, яке створює для особи несприятливі правові наслідки, повинно бути належним чином мотивованим.

Крім того, реалізація владних управлінських функцій вимагає від суб`єкта владних повноважень добросовісності у здійсненні своїх повноважень, що передбачає їх використання виключно з метою досягнення завдань, визначених законом, у спосіб, який забезпечує справедливий та передбачуваний результат. Висновки органу державної влади повинні ґрунтуватися виключно на належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах, отриманих у порядку, визначеному законом.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постанові від 02 липня 2019 року у справі №140/2160/18, у якій зазначено, що загальними вимогами до акта індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість та вмотивованість, що передбачає наведення контролюючим органом конкретних фактичних і правових підстав прийняття відповідного рішення, а також зрозумілих і переконливих мотивів його ухвалення.

Колегія суддів виходить з того, що відмова у реєстрації податкової накладної з мотивів недостатності поданих документів можлива лише за умови, якщо платнику податків попередньо було чітко визначено вичерпний перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію. Протилежний підхід створює передумови для свавільного застосування контролюючим органом своїх повноважень та суперечить принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 10 червня 2021 року у справі №822/1886/18. У зазначеній справі суд касаційної інстанції наголосив, що рішення комісії контролюючого органу повинно містити чіткі підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, а також конкретизацію того, які саме документи є недостатніми або складені з порушенням вимог законодавства. Верховний Суд звернув увагу, що відсутність такого обґрунтування свідчить про протиправність рішення контролюючого органу.

Як установлено судами попередніх інстанцій у зазначеній справі, контролюючий орган не навів конкретної інформації щодо причин та підстав прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, тоді як платником податків було надано всі необхідні документи на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Наведена правова позиція свідчить про те, що обов`язковою передумовою висунення вимоги щодо подання документів для реєстрації податкової накладної є чітке визначення контролюючим органом переліку таких документів, способу та порядку їх подання. Лише за дотримання цих умов вимога податкового органу може вважатися такою, що відповідає принципу правової визначеності.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідачів про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню через наявність у контролюючого органу дискреційних повноважень щодо здійснення формальної перевірки документів під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної. Відповідачами не доведено існування належних та достатніх правових підстав для реалізації таких повноважень у спірних правовідносинах, оскільки вони не визначили для платника податків ані конкретних вимог щодо документального підтвердження господарської операції, ані умов, порядку чи обсягу реалізації відповідних повноважень. За таких обставин відсутні підстави вважати дії відповідачів проявом належної реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна або розрахунок коригування, реєстрацію яких було зупинено, підлягає реєстрації у день настання однієї з таких подій: прийняття рішення про їх реєстрацію або набрання законної сили судовим рішенням про реєстрацію відповідної податкової накладної чи розрахунку коригування.

Аналогічні положення містяться у пунктах 19 та 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року, відповідно до яких податкова накладна, реєстрацію якої було зупинено, підлягає реєстрації, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про її реєстрацію. При цьому датою такої реєстрації є день, зазначений у судовому рішенні, або день набрання ним законної сили.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати спірну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання до контролюючого органу.

З урахуванням меж заявлених позовних вимог, установлених обставин справи, досліджених доказів та наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку спірним правовідносинам та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не містять належних аргументів, які б свідчили про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та зводяться фактично до незгоди апелянта із наданою судом оцінкою встановлених у справі обставин.

Підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, у зв`язку з чим підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О.Тереза

В.В.Файдюк