Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №620/9349/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9349/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови виплатити мені грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 20.04.1998 по 17.08.2002 на посаді (завідуючого навчальною частиною з педагогічним навантаженням в СПТУ № 35 та період роботи з 01.09.2010 по 31.08.2014 на посаді викладача відділення з підготовки молодших спеціалістів у відокремленому підрозділі Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на 19.12.2023 (день призначення пенсії за віком).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області із заявою про призначення пенсії, у якій просив виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, проте листом від 29.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області відмовив у виплаті грошової допомоги, оскільки на час досягнення пенсійного віку позивач не набув 35 років страхового стажу за вислугу років, призначити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні правові підстави. Позивач вважаючи відмову у виплаті грошової допомоги протиправною звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.02.2024 в частині призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2024 в частині призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, та прийняти вмотивоване рішення.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 21.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в якій також просив призначити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій (а.с. 54).

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та прийнято рішення про призначення пенсії за віком з 19.12.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як слідує з копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 01.03.2024 № 2400-2602-9/9251, позивачу не призначено одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на день досягнення віку позивач не працював на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 74).

06.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою щодо повідомлення про причини відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій (а.с. 68).

Однак, листом від 29.03.2024 № 4981-3663/Н-02/8-250/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 з 20.04.1998 по 17.08.2002 позивач працював завідуючим навчальною частиною з педагогічним навантаженням СПТУ № 35. Відповідно до довідки ДНЗ «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» від 15.01.2024 № 54/09 позивач працював на посаді завідуючого навчальної частини з 20.04.1998 по 31.08.2001. Посада завідуючого навчальної частини Переліком № 909 не передбачена. Відповідно до архівної довідки Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» від 22.01.2024 № 01-52/07 з 01.09.2010 по 31.08.2014 позивач працював на посаді викладача відділення з підготовки молодших спеціалістів. Ця установа освіти не передбачена Переліком № 909. Оскільки на час досягнення пенсійного віку позивач не набув 35 років страхового стажу за вислугу років, призначити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 немає можливості (а.с. 7).

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, яке охоплює право на забезпечення у випадках повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від особи причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) відповідно до цього Закону призначаються трудові пенсії, а саме: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у разі втрати годувальника та пенсія за вислугу років.

Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55-річного віку та за наявності спеціального стажу роботи за переліком, який затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому станом на 1 квітня 2015 року такий стаж повинен становити не менше 25 років, а після зазначеної дати - не менше: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року і надалі - не менше 30 років.

Разом із тим до досягнення віку, визначеного абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років також мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які до 1 січня 2016 року набули необхідної вислуги років на відповідних посадах у тривалості, передбаченій абзацами першим і другим цього пункту, а також особи 1971 року народження і старші, які мають вислугу років на зазначених посадах у розмірах, визначених абзацами другим - одинадцятим цього пункту, після досягнення ними відповідного віку.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають необхідний страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) саме на таких посадах та до цього часу не отримували будь-якого виду пенсії, під час призначення пенсії за віком виплачується грошова допомога, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, обчислених станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який надає право на отримання такої допомоги, а також механізм її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191), передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 зазначеного Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах та до моменту призначення пенсії не отримували будь-якого виду пенсії.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із сукупністю визначених законом умов, а саме: наявністю необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, виходом на пенсію саме з таких посад у закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також відсутністю факту отримання особою до призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заяви про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, повідомлення про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також заяви про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

При цьому заява про призначення чи перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на банківський рахунок і отримання її за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, повідомлення про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску, а також заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера можуть бути подані заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають їх оригіналам та є придатними для сприйняття змісту, тобто містять чітке зображення повного тексту документа і його реквізитів, через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) із застосуванням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за наявності технічної можливості щодо її формування і подання така заява формується засобами зазначеного Порталу відповідно до відомостей, визначених у додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

На період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після місяця його припинення або скасування особи, які у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації тимчасово проживають за межами України (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця, мають право надсилати заяву про призначення (поновлення) пенсії та необхідні для цього документи поштовим зв`язком.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 22-1 усі заяви, які подаються особами відповідно до вимог цього Порядку, підлягають реєстрації в електронному журналі звернень органу Пенсійного фонду України, уповноваженого призначати пенсію.

При цьому заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, повідомлення про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, приймаються органом, який призначає пенсію, лише за умови подання особою всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що під час приймання документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, ідентифікує заявника або його представника; надає інформацію щодо умов та порядку призначення чи перерахунку пенсії; реєструє заяву; перевіряє зміст і належне оформлення поданих документів, а також відповідність зазначених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію щодо факту роботи, навчання, служби, підприємницької діяльності та інших періодів діяльності до 01 січня 2004 року, які можуть бути зараховані до страхового стажу.

У разі необхідності такий працівник роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє особу про право на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону та/або про право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17- 19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно з пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії.

Крім того, працівник структурного підрозділу з`ясовує наявність у заявника особливого статусу, особливих заслуг, а також інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок чи доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або подання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи та накладає на створені електронні копії кваліфікований електронний підпис.

Також працівник надсилає запити щодо отримання необхідних відомостей із відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу про можливість подання заяв через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку отриманих і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру. Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.

При цьому особа у вибраний нею спосіб повідомляється про відсутність відомостей та/або наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах чи базах даних, а також про строки подання необхідних документів для призначення пенсії не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів із зазначенням часу їх створення, а також електронну пенсійну справу.

Відповідно до пунктів 4.3 та 4.7 Порядку № 22-1 рішення, прийняте за результатами розгляду заяви, підписується керівником органу, що призначає пенсію, або іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника такого органу про розподіл обов`язків, та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Право особи на отримання пенсії встановлюється органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Орган, який призначає пенсію, не пізніше десяти днів після ухвалення відповідного рішення видає або надсилає особі повідомлення про призначення пенсії, відмову в її призначенні, перерахунку чи переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин такої відмови та порядку її оскарження. У разі автоматичного призначення пенсії за віком без звернення особи у повідомленні про призначення пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст наведених норм свідчить про обов`язок територіального органу Пенсійного фонду України за результатами розгляду заяви особи, оформленої відповідно до вимог Порядку № 22-1, прийняти рішення по суті порушеного питання, а саме - про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за наслідками розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішення по суті заявленого питання прийнято не було.

За таких обставин, за відсутності правової оцінки територіального органу Пенсійного фонду України щодо наявності чи відсутності всіх умов, необхідних для призначення позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, зокрема щодо наявності необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість самостійного вирішення питання щодо наявності у позивача права на призначення такої грошової допомоги замість уповноваженого пенсійного органу.

Колегія суддів зазначає, що саме на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України покладено обов`язок здійснити повний, всебічний та об`єктивний розгляд поданих особою документів, надати їм належну правову оцінку та прийняти вмотивоване рішення. Невчинення таких дій свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що неналежне виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області покладених на нього повноважень щодо розгляду заяви позивача призвело до порушення його прав та інтересів.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 21.02.2024 в частині призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій та зобов`язання цього органу повторно розглянути зазначену заяву в указаній частині із прийняттям вмотивованого рішення.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги пред`явлені до неналежного відповідача.

Обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права відповідає змісту спірних правовідносин, вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення прав позивача, оскільки спрямований не на підміну дискреційних повноважень пенсійного органу, а на зобов`язання останнього виконати покладений на нього законом обов`язок щодо належного розгляду заяви та прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди апелянта з наданою судом правовою оцінкою встановлених обставин справи та не містять підстав, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, на підставі належних і допустимих доказів, повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та зводяться фактично до незгоди апелянта із наданою судом оцінкою встановлених у справі обставин.

Підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, у зв`язку з чим підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О.Тереза

В.В.Файдюк