Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №580/3515/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3515/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення від 21.03.2025 № 231750000030 про відмову у зарахуванні довідки про заробітну плату під час перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії, із врахуванням заробітної плати, згідно довідки про заробітну плату № 176 від 14.05.2010, виданої ОАО "Мосзарубежстрой" за періоди з 1981-1986, з дати призначення пенсії (з 15.08.2018), з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що повивач звернувся через електронний кабінет до органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати згідно довідки про заробітну плату від 14.05.2010 №176, видану ОАО "Мосзарубежстрой" за періоди з 1981-1986. 21.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішенням від 21.03.2025 № 231750000030 протиправно відмовило, тому позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 21.03.2025 № 231750000030 про відмову у зарахуванні довідки про заробітну плату під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву від 16.03.2025 з доданими документами ОСОБА_1 із урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 призначена пенсія з 15.08.2018, на запит 26.12.2024 позивачу Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надано копію листа Цернтального державного архіву трудових відносин від 06.06.2018 №47824/1, 47824/2 та архівну довідку №47824/2 від 06.06.2018.

16.03.2025 повивач звернувся через електронний кабінет до органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати згідно довідки про заробітну плату від 14.05.2010 №176, видану ОАО "Мосзарубежстрой" за періоди з 1981-1986, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області за принципом екстериторіальності розглянута заява позивача та рішенням від 21.03.2025 № 231750000030 відмовлено у зарахуванні довідки про заробітну плату під час перерахунку пенсії.

Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що належить скасувати, тому звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України кожному громадянину гарантується право на соціальний захист, яке охоплює право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від особи обставин, а також у старості та в інших випадках, визначених законом. Частиною другою статті 46 Конституції України встановлено, що право на соціальний захист забезпечується системою загальнообов`язкового державного соціального страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також коштів державного бюджету та інших джерел соціального забезпечення.

Крім того, пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання спірних правовідносин у сфері пенсійного забезпечення здійснюється Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 вересня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), яким визначено принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховим стажем є період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, за який нею або за неї сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до законодавства, що діяло раніше, та/або протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) особи за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.

Разом із тим зазначеною нормою передбачено, що за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а також у разі, якщо страховий стаж, набутий після 01 липня 2000 року, становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії може бути врахована заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу поспіль до 30 червня 2000 року незалежно від наявності перерв у роботі.

Абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), оформлених відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент їх видачі, за умови підтвердження таких відомостей первинними документами у випадках, прямо передбачених законодавством.

Порядок підтвердження заробітної плати (доходу), яка враховується для обчислення пенсії, а також перелік документів, що подаються для її підтвердження, визначаються законодавством, яке регулює пенсійні правовідносини.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду України або в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Орган Пенсійного фонду України під час розгляду поданих документів має право вимагати від підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб, які подали відповідні документи, їх належного дооформлення у тримісячний строк із дня подання заяви або подання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії. У необхідних випадках орган Пенсійного фонду України також має право перевіряти обґрунтованість видачі поданих документів та достовірність відомостей, що в них містяться.

При цьому законодавець поклав саме на орган Пенсійного фонду України обов`язок забезпечити всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданої заяви і всіх документів, необхідних для вирішення питання про призначення чи перерахунок пенсії, а також надати належну оцінку кожному з поданих доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені положення Закону № 1058-IV свідчать про активну роль органу Пенсійного фонду під час здійснення пенсійного провадження. Зокрема, якщо у такого органу виникають сумніви щодо належності чи достовірності поданих документів, він не вправі обмежитися формальною відмовою у врахуванні відповідних відомостей, а повинен використати передбачені законом механізми для їх перевірки, витребування додаткових документів або уточнення необхідної інформації.

Такий підхід узгоджується із принципом офіційного з`ясування всіх обставин справи, який є одним із базових принципів діяльності суб`єктів владних повноважень під час реалізації ними управлінських функцій у сфері пенсійного забезпечення.

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо правильності оформлення довідки про заробітну плату чи відповідності наведених у ній відомостей первинним документам, саме орган Пенсійного фонду України повинен вжити всіх передбачених законом заходів для перевірки таких відомостей, а не перекладати негативні наслідки недоліків оформлення документів на особу, яка звернулася за реалізацією свого конституційного права на пенсійне забезпечення.

З аналізу наведених норм права колегія суддів дійшла висновку, що законодавством на орган Пенсійного фонду України покладено не лише повноваження щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви про призначення чи перерахунок пенсії, а й обов`язок забезпечити повне, всебічне та об`єктивне дослідження всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про реалізацію особою права на пенсійне забезпечення.

Отже, у разі якщо подані заявником документи, на думку пенсійного органу, містять неточності, не дають можливості однозначно встановити необхідні обставини або потребують додаткового підтвердження, такий орган не вправі обмежитися лише посиланням на недоліки оформлення відповідних документів чи відмовити у врахуванні зазначених у них відомостей без вчинення передбачених законом дій щодо їх перевірки.

Саме на територіальний орган Пенсійного фонду України покладено обов`язок витребувати додаткові документи, перевірити достовірність відомостей, зазначених у поданих документах, а також, у разі необхідності, звернутися до відповідних підприємств, установ, організацій або архівних установ для підтвердження наведених заявником відомостей.

Такий правовий підхід відповідає принципу належного урядування, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти активно, добросовісно та послідовно, забезпечуючи ефективну реалізацію особою її конституційних прав, а не створювати штучні перешкоди для їх здійснення шляхом формального застосування норм права.

Колегія суддів також враховує, що право особи на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України, а тому будь-яке рішення органу Пенсійного фонду України про відмову у врахуванні певних періодів роботи, заробітної плати чи інших відомостей повинно бути належним чином мотивованим, ґрунтуватися на повному дослідженні всіх доказів та прийматися лише після вичерпного використання передбачених законом механізмів перевірки поданих документів.

Натомість формальний підхід до розгляду заяви, який полягає лише у констатації недоліків поданих документів без вжиття заходів щодо їх перевірки або витребування додаткових доказів, не відповідає вимогам Закону № 1058-IV, принципам діяльності суб`єкта владних повноважень та критеріям правомірності рішень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин під час вирішення питання щодо врахування довідки про заробітну плату для обчислення пенсії орган Пенсійного фонду України був зобов`язаний здійснити перевірку наведених у ній відомостей, а за необхідності - витребувати додаткові документи чи відомості, а не покладати негативні наслідки відсутності окремих документів або сумнівів щодо їх оформлення виключно на позивача.

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід), отримана за період страхового стажу до 01 липня 2000 року, враховується при обчисленні пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), оформлених відповідно до вимог законодавства, за умови підтвердження відомостей, зазначених у довідці про заробітну плату, первинними документами.

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду України наділені правом вимагати від підприємств, установ та організацій документи, необхідні для перевірки відомостей, поданих особою для призначення чи перерахунку пенсії.

Як встановлено судом, рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачу прийнято за принципом екстериторіальності відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 359/35961.

Абзацом тринадцятим пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу Пенсійного фонду України, який формує атрибути сканованих документів із зазначенням часу їх створення та формує електронну пенсійну справу.

Водночас абзацом першим пункту 4.10 Порядку № 22-1 встановлено, що після призначення пенсії, поновлення її виплати або переведення особи з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації) чи фактичного місця проживання особи для здійснення подальшої виплати пенсії.

Колегія суддів звертає увагу, що порядок подання документів для призначення та перерахунку пенсії визначається Порядком № 22-1.

Так, відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може бути подана довідка про заробітну плату (дохід) за період до 30 червня 2000 року, складена за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку. Така довідка повинна містити посилання на первинні документи, на підставі яких її видано, а також інформацію про місце їх зберігання та адресу, за якою може бути проведена перевірка відповідності відомостей, зазначених у довідці, первинним документам.

Абзацами першим та другим пункту 2.10 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) видається підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану і виплачену заробітну плату.

При цьому у випадках, коли архівна установа не має можливості видати довідку за встановленою формою із розшифруванням виплачених сум за видами заробітку, така установа вправі видати довідку, яка відповідає документам, що зберігаються в архівному фонді, навіть без дотримання встановленої форми.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 під час прийняття документів орган Пенсійного фонду України перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність зазначених у ній відомостей документам, що посвідчують особу та підтверджують стаж роботи, перевіряє зміст і належне оформлення поданих документів, а також здійснює перевірку їх копій, фіксує та засвідчує виявлені розбіжності.

Крім того, зазначеною нормою передбачено право органу Пенсійного фонду України вимагати від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб дооформлення прийнятих документів або подання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви, а також перевіряти обґрунтованість видачі таких документів та достовірність наведених у них відомостей.

Таким чином, із наведених положень законодавства вбачається, що саме на орган Пенсійного фонду України покладено обов`язок здійснити повний, всебічний та об`єктивний розгляд поданих особою документів, а у разі виникнення сумнівів щодо їх змісту чи належного оформлення - використати передбачені законом механізми для витребування додаткових документів та перевірки достовірності наведених у них відомостей. Саме лише посилання на недоліки оформлення довідки без використання таких повноважень не може вважатися достатньою підставою для відмови у врахуванні відповідних відомостей при вирішенні питання про перерахунок пенсії.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи відповідають іншим критеріям правомірності, встановленим зазначеною нормою.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а, суд пов`язаний предметом та межами заявлених позовних вимог.

Разом із тим Верховний Суд у постановах від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а та від 10.10.2019 у справі № 234/4585/17 дійшов висновку, що обов`язок щодо належного оформлення документів, пов`язаних із трудовою діяльністю працівника, покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Відтак недоліки оформлення відповідних документів самі по собі не можуть покладатися в основу рішення про відмову у реалізації особою права на пенсійне забезпечення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 420/14943/21 (адміністративне провадження № К/990/8225/23) сформулював правовий висновок, відповідно до якого рішення суб`єкта владних повноважень є обґрунтованим лише за умови, якщо воно містить логічно викладені мотиви його прийняття, ґрунтується на конкретних нормах права, містить належну правову оцінку встановлених фактичних обставин та поданих заявником документів, а зроблені висновки відповідають фактичним обставинам справи і не містять немотивованих тверджень.

Колегія суддів враховує також принцип належного урядування, відповідно до якого суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти послідовно, добросовісно та в спосіб, який забезпечує ефективну реалізацію прав особи. При цьому можливість виправлення органами влади власних помилок не звільняє їх від обов`язку приймати рішення на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення конкретної справи.

Посилання апелянта на те, що неподання позивачем належних первинних документів саме по собі виключало можливість врахування довідки про заробітну плату, колегія суддів відхиляє. Закон №1058-IV та Порядок №22-1 покладають на орган Пенсійного фонду не лише повноваження щодо оцінки поданих документів, а й обов`язок вжити заходів для перевірки відомостей, витребування додаткових документів та уточнення інформації. Лише після здійснення таких дій відповідач вправі приймати мотивоване рішення щодо можливості або неможливості врахування відповідної довідки.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та наявні у ній докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 21.03.2025 № 231750000030 не відповідає наведеним критеріям обґрунтованості.

Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач, відмовляючи позивачу у врахуванні довідки про заробітну плату під час вирішення питання про перерахунок пенсії, не здійснив належної оцінки поданих документів, не скористався наданими йому законом повноваженнями щодо витребування додаткових документів або перевірки достовірності наведених у довідці відомостей та фактично обмежився формальним посиланням на їх невідповідність.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення прийнято передчасно, без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про перерахунок пенсії, а тому воно не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України та є протиправним.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Пенсійного фонду прийнято без повного дослідження всіх обставин, без використання наданих законом повноважень щодо перевірки поданих документів та без належного мотивування причин їх неврахування, що свідчить про його невідповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О.Тереза

В.В.Файдюк