Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №640/31233/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/31233/21 Суддя (судді) першої інстанції: Максименко Лілія Яковлівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР ПРОДАКТ" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР ПРОДАКТ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України, в якій просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.10.2021 №3205435/42526549, винесене Комісією Головного управління ДПС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реестрі податкових накладних, складену Товариством з обмеженою відповідальністю “СІЛЬВЕР ПРОДАКТ” податкову накладну №1 від 14.09.2021, днем її фактичного подання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Комісія ГУ ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН не висловила жодних зауважень щодо поданих позивачем до контролюючого органу документів та способу їх направлення. Вказує, що позивачем було описано в поясненнях та надано копії первинних документів щодо постачання/придбання товарів та робіт, договори, видаткові накладні, рахунки, митні декларації, тощо, про що буде зазначено нижче. Зазначає, що позивачем була подана скарга №42330801 від 12 жовтня 2021 року до Комісії ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних з додаванням копій підтверджуючих документів. Проте, рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісії ДПС України від 21 жовтня 2021 року №48162/42526549/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення №3205435/42526549 - без змін, з наступних підстав: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тол,у числі рахунки-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Позивач не погоджується з вище зазначеними рішеннями ГУ ДПС у м.Києві, оскільки вони є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а податкова накладна, щодо якої винесене рішення про відмову у реєстрації в ЄРПН, підлягає реєстрації ДПС України в Єдиному реєстрі податкових накладних. .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР ПРОДАКТ", продавець за договором та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛАС ТРЬОШ КИЇВ", покупець за договором було укладено Договір SР/2021-02 від 17 серпня 2021 року, предметом якого визначено, що продавець продає, а покупець купує скло, та інші товари згідно рахунку. Відповідно до п.3.1 Договору поставка та покупка Товару виконується партіями, по мірі необхідності, та в об`ємі, який сформовано в електронному вигляді на умовах поставки склад покупця.

Згідно умов Договору SР/2021-02 від 17 серпня 2021 року, ТОВ "СІЛЬВЕР ПРОДАКТ" було складено та направлено ТОВ "ГЛАС ТРЬОШ КИЇВ" рахунок на оплату №5 від 07 вересня 2021 року за товар - скло термічно поліроване, у листах, не оброблене, неармоване, завтошки більш як 3,5 мм, але не більш як 4,5 мм: прозоре флоаі скло, розміром 321*225см, товщиною 4мм-288листів, загальною вартістю 4 680 105,12 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 780 017,52 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1110006702 від 14 вересня 2021 року ТОВ "ГЛАС ТРЬОШ КИЇВ " оплатило вартість товару у повному розмірі 4 680 105,12 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 780 017,52 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою на дату 14.09.2021.

ТОВ "СІЛЬВЕР ПРОДАКТ" у зв`язку із отримання передоплати за рахунком на оплату №5 від 07 вересня 2021 року, виписало податкову накладну № 1 від 14.09.2021, яку направило через автоматизовану систему до ДПС України для проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом із тим, за допомогою програми електронного документообігу, надійшла Квитанція, згідно яких документ прийнято, реєстрація зупинена. Виявлені помилки: накладна відповідає вимогам п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову з реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання даних вимог, позивачем 30.09.2021 подано відповідачу 1 пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. Надано пояснення та копії документів на підтвердження здійснених господарської операції із контрагентом.

Рішенням Комісії ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.10.2021 №3205435/42526549 було відмовлено в реєстрації даної податкової накладної з мотивів ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентиризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт-послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. У розділі Додаткова інформація нічого не вказано.

Товариством оскаржено в адміністративному порядку вказане рішення шляхом подання скарги від 12.10.2021, проте рішенням за результатами розгляду скарги № 48162/42526549/2 від 21.10.2021 скаргу залишено без задоволення, а рішення від 05.10.2021 №3205435/42526549 88917 без змін.

Не погоджуючись із рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що підлягають сплаті на території України, порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, коло платників податків і зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження та обов`язки посадових осіб таких органів під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення вимог податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі — ПК України).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), передачі товарів на умовах товарного кредиту, а також передачі об`єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, що припадає на податковий період, у межах якого відбулася одна з подій, яка настала раніше, а саме: а) дата зарахування коштів від покупця або замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, які підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається з огляду на їх договірну вартість із урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, а також вартість матеріальних і нематеріальних активів, які передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включається вартість товарів/послуг, що постачаються, а також вартість матеріальних і нематеріальних активів, які передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, а також зареєструвати таку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, які надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України під час здійснення операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов`язаний у встановлені строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг належною та достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, і не потребують будь-якого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не підлягають наданню покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, звільненими від оподаткування, підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням для продавця факту прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, вважаються дата та час, зафіксовані у відповідній квитанції.

У разі якщо надіслані податкові накладні або розрахунки коригування складені з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у випадку зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронній формі у текстовому форматі про неприйняття таких документів в електронному вигляді або про зупинення їх реєстрації із зазначенням відповідних причин.

Помилки у реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті, крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД, які не перешкоджають ідентифікації здійсненої операції, її змісту, а саме товару чи послуги, що постачаються, відповідного періоду, сторін операції та суми податкових зобов`язань, не можуть бути підставою для неприйняття податкових накладних в електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю — платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не було надіслано квитанції про прийняття, неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має здійснюватися з дотриманням таких граничних строків:

для податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день календарного місяця включно, — до останнього дня включно календарного місяця, у якому вони були складені;

для податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день календарного місяця включно, — до 15 календарного дня включно календарного місяця, що настає за місяцем їх складення.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних є реєстром відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронній формі на підставі електронних документів, поданих платниками податку на додану вартість.

За змістом пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку та з підстав, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, яка набрала чинності 01.02.2020, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні й процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Реєстрі, а також права й обов`язки членів таких комісій контролюючих органів (далі — Порядок №1165).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є сукупністю заходів і методів, які застосовуються контролюючим органом з метою виявлення ознак наявності ризиків порушення вимог податкового законодавства за результатами автоматизованого аналізу податкової інформації, що міститься в інформаційних системах контролюючих органів.

Критерієм оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Реєстрі, є визначений показник автоматизованого моніторингу, який характеризує відповідний ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства означає ймовірність складення та подання податкової накладної та/або розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням вимог підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, відомості про яку зазначені у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування, та/або ймовірності ухилення платником податку на додану вартість від виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, який склав та/або подав для реєстрації в Реєстрі податкову накладну чи розрахунок коригування, що не відповідають жодній із ознак безумовної реєстрації, підлягає перевірці щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, визначеним у додатку 1, а також показникам, за якими встановлюється позитивна податкова історія платника податку, наведеним у додатку 2.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування, які не відповідають жодній із ознак безумовної реєстрації, також перевіряються на предмет відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій, визначеним у додатку 3.

У разі якщо за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної та/або розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім випадків, коли така податкова накладна та/або розрахунок коригування складені платником податку, який відповідає хоча б одному показнику позитивної податкової історії, реєстрація таких податкової накладної та/або розрахунку коригування зупиняється відповідно до пункту 7 Порядку №1165.

Згідно з пунктом 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня в автоматичному режимі надсилає платнику податку квитанцію в електронній формі у текстовому форматі про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням факту зупинення відповідної реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування зазначаються:

номер і дата складення податкової накладної та/або розрахунку коригування;

критерій або критерії ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі яких було зупинено реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування в Реєстрі, із зазначенням розрахованого показника за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

пропозиція щодо надання платником податку пояснень і копій документів, необхідних для вирішення питання про прийняття контролюючим органом рішення щодо реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Реєстрі або відмови у такій реєстрації.

Як убачається з отриманої позивачем квитанції, реєстрацію спірної податкової накладної було зупинено у зв`язку з її відповідністю пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Суд зазначає, що Критерії ризиковості здійснення операцій є додатком 3 до Порядку №1165.

Відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій таким критерієм є відсутність товару або послуги, зазначених у податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару або послуги, що на постійній основі постачається, за умови, що обсяг постачання товару або послуги, зазначений у податковій накладній чи розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, поданих для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку. Такий залишок визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України відповідного товару або послуги, крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, звільненими від оподаткування або такими, що оподатковуються за нульовою ставкою, та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару або послуги, зазначеного в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі. При цьому у такому залишку має переважати більше ніж на 50 відсотків група товарів (продукції), визначена ДПС та затверджена відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному вебсайті ДПС.

Водночас зазначена квитанція не містить відомостей про те, які саме документи необхідно надати контролюючому органу для прийняття рішення щодо реєстрації спірної податкової накладної.

Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, перелік документів, необхідних для розгляду комісією регіонального рівня питання про прийняття рішення щодо реєстрації або відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, може включати:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, разом із додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, що отримують продукцію в інтересах платника податку для здійснення відповідної операції;

первинні документи щодо постачання або придбання товарів/послуг, їх зберігання і транспортування, навантаження та розвантаження продукції, складські документи, зокрема інвентаризаційні описи, рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів, робіт чи послуг з урахуванням наявності відповідних типових форм і галузевої специфіки, а також накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи, що підтверджують відповідність продукції, зокрема декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності, якщо їх наявність передбачена договором та/або вимогами законодавства.

Згідно з пунктом 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Реєстрі у разі:

ненадання платником податку письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких було зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, які складені чи оформлені з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що рішення комісії Державної податкової служби України має містити чітко визначену підставу для відмови у реєстрації податкової накладної.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням комісії ГУ ДПС відмовлено у реєстрації спірної податкової накладної. Підставою для прийняття такого рішення зазначено ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, їх зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, зокрема інвентаризаційних описів, рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів, робіт чи послуг з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладних, а також розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Водночас у рішенні не підкреслено та не конкретизовано, які саме документи, на думку контролюючого органу, не були надані позивачем.

Більше того, у графі «Додаткова інформація» також не зазначено, які саме документи відсутні або є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Натомість позивач подав до контролюючого органу, а також до суду документи, які підтверджують реальність господарської операції, за результатами якої було складено спірну податкову накладну, а саме: договір №8Р/2021-02 від 17.08.2021, рахунок на оплату №5 від 07.09.2021, платіжне доручення №1110006702 від 14.09.2021 тощо.

Будь-яких належних і допустимих доказів на спростування зазначених обставин, а також на підтвердження власних доводів контролюючим органом до суду не надано.

Частинами першою та другою статті 6 КАС України передбачено, що під час вирішення справи суд керується принципом верховенства права. При цьому суд застосовує зазначений принцип із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї є складовою частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, обов`язковість якого для України підтверджена Верховною Радою України. Конвенцію ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, а чинності для України вона набула 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що під час розгляду справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, закріплений у частині другій статті 2 КАС України, передбачає, що таке рішення має ухвалюватися з урахуванням усіх обставин, які мають значення для його прийняття або для вчинення відповідної дії.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), заява №37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерело права, зазначив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії шляхом наведення належного обґрунтування ухвалених ним рішень.

Крім того, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та інших органів, які вирішують спори, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких такі рішення ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень має базуватися на оцінці всіх фактів і обставин, які мають значення для його прийняття. Як правило, значення мають ті обставини, які передбачені нормою права, що підлягає застосуванню. Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний урахувати всі такі обставини, тобто надати їм відповідну правову оцінку: прийняти їх до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин відповідні висновки повинні бути належним чином мотивовані, особливо тоді, коли ухвалюється рішення, несприятливе для особи.

Принцип обґрунтованості рішення покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок враховувати як ті обставини, необхідність урахування яких прямо передбачена законом, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. З цією метою суб`єкт владних повноважень повинен ретельно зібрати та дослідити матеріали, які мають доказове значення у справі, зокрема документи, пояснення осіб тощо.

Водночас суб`єкт владних повноважень повинен утримуватися від прийняття невмотивованих висновків, які ґрунтуються на припущеннях або неперевірених фактах, а не на конкретних встановлених обставинах. Так само є неприпустимим надання значення обставинам, які фактично не стосуються предмета справи. Рішення, яке є несприятливим для особи, обов`язково має бути мотивованим.

Разом із тим, приймаючи рішення або вчиняючи певну дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на бік будь-якої зі сторін та не повинен проявляти себе як заінтересована сторона у справі, керуючись будь-яким нелегітимним інтересом, тобто таким інтересом, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення дії або утримання від її вчинення вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто зі щирим наміром реалізувати надані йому владні повноваження, досягти визначених цілей і справедливих результатів, із дотриманням передбачених законом мети та завдань діяльності, передбачувано, без прагнення отримати персональну вигоду, привілеї чи переваги через прийняття відповідного рішення або вчинення певної дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх і допустимих доказах, отриманих із дотриманням вимог закону.

Водночас під час судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 1 під час прийняття оскаржуваних рішень зазначені вище принципи дотримані не були.

Суд зазначає, що саме по собі посилання на відсутність документів не може вважатися достатньою підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючий орган має зазначити конкретні об`єктивні обставини, які перешкоджають такій реєстрації з огляду на відсутність відповідних документів. При цьому контролюючий орган зобов`язаний надати оцінку тим документам, які фактично були подані платником податку.

У цій справі відповідачами не встановлено та не відображено у відповідному рішенні суттєвих недоліків поданих позивачем документів.

Крім того, зі змісту документів, долучених до матеріалів справи, а також документів, які подавалися контролюючому органу, можна було встановити підстави для складення та подання на реєстрацію спірної податкової накладної.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що всі сумніви та суперечності контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності мають перевірятися шляхом проведення перевірок такого платника податків за наявності передбачених ПК України підстав для їх проведення, а не шляхом блокування реєстрації податкової накладної.

Оцінивши наведені обставини, суд дійшов висновку, що рішення від 05.10.2021 №3205435/42526549 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд має право прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта або окремих його положень; про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання його вчинити певні дії; а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо такий спосіб не суперечить закону та забезпечує ефективний захист відповідних прав, свобод і інтересів.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких було зупинено, підлягає реєстрації у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання законної сили судовим рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, у разі надходження відповідного рішення до ДФС;

неприйняття та/або відсутність у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, передбачених пунктом 12 цього Порядку, крім абзацу десятого, або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений у такому судовому рішенні, або день набрання ним законної сили.

Отже, оскільки рішення комісії про відмову у реєстрації податкової накладної підлягає скасуванню, з урахуванням пунктів 19– 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 14.09.2021 датою її подання на реєстрацію.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну і фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, подані суб`єктом владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, а також докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, у зв`язку з чим підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О.Тереза

В.В.Файдюк