Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №640/25347/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/25347/21 Суддя (судді) першої інстанції: Конишева Олена Василівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий центр» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий центр» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А

До суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Інноваційний-промисловий центр» з позовом до Державної служби експертного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови №92/21 від 27.08.2021 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про відсутність порушень Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02.2003 № 549-IV, адже послуги які були надані останнім стосуються товару, який не підлягає міжнародному експертному контролю.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.08.2021 постановою № 92/21 заступник голови Державної служби експортного контролю України наклав на позивача штраф у розмірі 291314,07 грн за порушення вимог законодавства в галузі державного експертного контролю.

Підставою для прийняття постанови № 92/21 став протокол від 16.08.2021 № 92/21 про порушення суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експертного контролю.

Вважаючи прийняту відповідачем постанову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади діяльності, пов`язаної зі здійсненням державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, виконання міжнародних зобов`язань держави у сфері нерозповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також запобігання використанню таких товарів у терористичних чи інших протиправних цілях, визначені Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02.2003 №549-IV (далі - Закон №549-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону №549-IV товарами подвійного використання є окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення та технологій, які не створювалися спеціально для військового використання, а також пов`язані з ними послуги (технічна допомога), що поряд із цивільним призначенням можуть застосовуватися у військових або терористичних цілях, а також для розроблення, виробництва чи використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів її доставки або ядерних вибухових пристроїв. До таких товарів, зокрема, можуть належати окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних і токсичних препаратів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

У цій же статті Закону №549-IV закріплено, що державний експортний контроль здійснюється з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки України та виконання державою міжнародних зобов`язань.

Основними принципами формування державної політики у сфері державного експортного контролю, серед іншого, є пріоритетність національних інтересів України, зокрема політичних, економічних і військових інтересів, захист яких є необхідною передумовою забезпечення національної безпеки держави.

Таким чином, міжнародні передачі товарів військового призначення та подвійного використання перебувають під посиленим державним контролем, оскільки відповідна сфера має особливе міжнародне та суспільне значення. Україна, будучи учасником міжнародного співробітництва у сфері запобігання незаконному розповсюдженню зброї та інших товарів військового і подвійного призначення, взяла на себе, зокрема, зобов`язання щодо створення дієвого механізму контролю за поставками такої продукції. Відтак суб`єкт господарювання, який здійснює діяльність у сфері експорту товарів військового призначення та подвійного використання, несе підвищений обсяг відповідальності за неухильне дотримання вимог законодавства, що регламентує відповідну діяльність.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 4 березня 2020 року у справі №826/27818/15.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу експортного контролю України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №159 (далі - Положення №159), Державна служба експортного контролю України (Держекспортконтроль) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного експортного контролю.

Згідно зі статтею 5 Закону №549-IV державний експортний контроль здійснюється шляхом застосування таких методів, як: ідентифікація товарів, що полягає у встановленні відповідності конкретних товарів, які є предметом міжнародних передач, найменуванню та опису товарів, включених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю; видача дозволів або висновків на здійснення міжнародних передач товарів чи проведення переговорів щодо таких передач; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів відповідно до вимог законодавства; а також застосування санкцій до суб`єктів господарювання, які порушили встановлений Законом №549-IV та іншими нормативно-правовими актами у сфері експортного контролю порядок здійснення міжнародних передач товарів.

Отже, саме Держекспортконтроль є органом, уповноваженим здійснювати державний експортний контроль, зокрема шляхом перевірки відповідності вимогам законодавства документів, на підставі яких здійснюються міжнародні передачі товарів, контролю за доставкою таких товарів кінцевим споживачам та їх використанням за заявленим призначенням. Крім того, у випадках, визначених законом, цей орган проводить розслідування щодо порушень суб`єктами міжнародних передач товарів вимог законодавства у сфері державного експортного контролю та за результатами таких розслідувань притягує винних осіб до відповідальності в межах наданих законом повноважень.

Статтею 8 Закону №549-IV встановлено, що порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону, інших законів України та актів Президента України з урахуванням конкретних груп товарів і видів міжнародних передач.

Згідно зі статтею 9 Закону №549-IV найменування та опис товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, включаються до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю (далі - списки).

Такі списки формуються за відповідними групами товарів центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, із залученням заінтересованих центральних органів виконавчої влади. До підготовки зазначених списків також можуть залучатися представники підприємств, наукових установ, організацій та їх об`єднань. Остаточне затвердження списків здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №549-IV у разі отримання центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний експортний контроль, а також розвідувальними органами України, що беруть участь у заходах експортного контролю, інформації про наміри або можливість використання будь-яких товарів, не включених до списків, у державах їх кінцевого призначення для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації чи розповсюдження зброї масового знищення або засобів її доставки, такі органи зобов`язані повідомити про це центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. У свою чергу, зазначений орган має право поширити на такі товари процедури державного експортного контролю.

Частиною першою статті 12 Закону №549-IV передбачено, що суб`єкти господарювання України та державні замовники у сфері оборони, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі посередницьку (брокерську) діяльність, пов`язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, підлягають попередній реєстрації як суб`єкти здійснення міжнародних передач товарів у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. Для цього такі суб`єкти подають до зазначеного органу відомості та документи, необхідні для проведення попередньої експертизи товарів. За результатами проведеної експертизи центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, здійснює ідентифікацію товарів, визначає умови здійснення їх міжнародних передач до конкретних держав залежно від категорії товарів, виду міжнародної передачі та інших обставин, після чого видає суб`єктам посвідчення про їх реєстрацію як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів разом із відповідними роз`ясненнями щодо особливостей здійснення таких передач.

Частинами першою та другою статті 11 Закону №549-IV встановлено, що експертиза у сфері державного експортного контролю здійснюється центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у цій сфері, з метою вирішення питання щодо можливості видачі відповідних дозволів, висновків або міжнародних імпортних сертифікатів, а також щодо можливості реєстрації суб`єктів господарювання та державних замовників у сфері оборони як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів або надання їм повноважень на здійснення експорту чи імпорту товарів військового призначення та товарів, що містять відомості, які становлять державну таємницю.

При проведенні такої експертизи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, уповноважений отримувати від центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, установ і організацій інформацію, що належить до їх компетенції, а також залучати зазначені органи, установи та організації до проведення експертизи. У випадках, визначених законодавством, до проведення експертизи можуть також залучатися розвідувальні органи України.

Відповідно до статті 23 Закону №549-IV центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також інші центральні органи виконавчої влади в межах наданих їм повноважень, з метою запобігання правопорушенням у сфері державного експортного контролю мають право проводити розслідування, пов`язані з порушенням вимог законодавства у цій сфері. До таких заходів, зокрема, належать перевірки доставки товарів кінцевим споживачам, перевірки відповідності їх фактичного використання заявленим цілям, а також перевірки відповідності законодавству документів, на підставі яких були здійснені міжнародні передачі товарів.

У разі встановлення порушень законодавства у сфері державного експортного контролю, передбачених статтею 24 Закону №549-IV, відповідні центральні органи виконавчої влади зобов`язані повідомити про такі порушення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.

Якщо наявна достатня інформація про намір вчинення або про вже вчинені встановленими чи невстановленими особами кримінальні правопорушення, предметом яких є товари, що підлягають державному експортному контролю, центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, зобов`язаний повідомити про це відповідні органи досудового розслідування.

Згідно зі статтею 24 Закону №549-IV до порушень законодавства у сфері державного експортного контролю, зокрема, належить здійснення міжнародних передач товарів без отримання у встановленому законодавством порядку відповідних дозволів, висновків або документів про гарантії, а також здійснення таких передач на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, одержаних шляхом подання підроблених документів або документів, що містять недостовірні відомості.

Крім того, статтею 25 Закону №549-IV визначено, що центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, застосовує до юридичних осіб - суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів штрафні санкції за порушення, передбачені статтею 24 зазначеного Закону.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що одним із ключових способів здійснення державного експортного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення або подвійного використання є проведення їх ідентифікації шляхом встановлення відповідності конкретних товарів найменуванню та опису товарів, включених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю. Водночас здійснення міжнародної передачі товарів, включених до таких списків, без отримання відповідного дозволу у встановленому законодавством порядку є порушенням вимог законодавства у сфері державного експортного контролю, за яке Держекспортконтроль має право застосувати до порушника штраф у передбаченому законом розмірі.

Такий правовий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі №640/22708/21.

Процедура розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства у сфері державного експортного контролю визначена Порядком, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16.12.2013 №1490, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.01.2014 за №101/24878 (далі - Наказ №1490).

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до статті 12 Закону №549-IV суб`єкти господарювання України та державні замовники у сфері оборони, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі провадити посередницьку (брокерську) діяльність, пов`язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, повинні пройти попередню реєстрацію як суб`єкти здійснення міжнародних передач товарів у центральному органі виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. З цією метою вони подають до зазначеного органу відомості та документи, необхідні для проведення попередньої експертизи товарів. За результатами проведеної експертизи Держекспортконтроль здійснює ідентифікацію товарів, визначає умови здійснення їх міжнародних передач до конкретних держав залежно від категорії товарів, виду міжнародної передачі та інших обставин, після чого видає відповідним суб`єктам посвідчення про їх реєстрацію як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів разом із роз`ясненнями щодо особливостей здійснення таких передач.

Крім цього, відповідно до пункту 2.2 Інструкції про реєстрацію в Держекспортконтролі суб`єктів підприємницької діяльності України як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів, затвердженої наказом Державної служби експортного контролю України від 27.04.2009 №31, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.07.2009 за №637/16653, за результатами попередньої експертизи Держекспортконтроль здійснює ідентифікацію товарів, визначає умови їх міжнародних передач та реєструє суб`єкта підприємницької діяльності України як суб`єкта здійснення міжнародних передач таких товарів.

У разі первинного звернення суб`єкта підприємницької діяльності України до Держекспортконтролю для проведення попередньої експертизи товарів або у випадку внесення змін, передбачених пунктом 2.4 зазначеної Інструкції, після завершення попередньої експертизи та проведення реєстрації такому суб`єкту видається Посвідчення про реєстрацію, форма якого наведена у додатку 2 до Інструкції, разом із відповідним роз`ясненням щодо умов здійснення міжнародних передач ідентифікованих товарів, яке є невід`ємною складовою цього Посвідчення.

У разі наступних звернень суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів протягом строку дії Посвідчення про реєстрацію для проведення попередньої експертизи товарів та реєстрації його як суб`єкта здійснення міжнародних передач відповідних товарів Держекспортконтроль за результатами проведеної експертизи реєструє такого суб`єкта щодо товарів, стосовно яких проводилася попередня експертиза, та надає йому роз`яснення про умови здійснення міжнародних передач цих товарів, яке оформлюється як додаток до чинного Посвідчення про реєстрацію.

За наслідками попередньої експертизи, проведеної Держекспортконтролем на підставі звернень позивача та поданих ним документів, позивача було зареєстровано як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів. У зв`язку з цим він отримав відповідні Посвідчення про реєстрацію від 04.07.2019 №1865/06/2020 та роз`яснення до нього від 09.07.2019 №Р-436/19, від 03.02.2020 №Р-51/20, строк дії якого визначено до 03.07.2020, а також Посвідчення про реєстрацію від 03.08.2020 №1865/12/2023 та роз`яснення до нього від 04.08.2020 №Р-390/20 і від 30.09.2020 №Р-479/20, строк дії якого встановлено до 02.08.2023.

Як убачається з матеріалів справи, між ПрАТ «Інноваційно-промисловий центр» як Продавцем та компанією «EXIMPORT PERU E.I.R.L.» (Перу) як Покупцем було укладено контракт від 24.01.2020 №24/01-2020, предметом якого було постачання Продавцем Покупцю товарів загальнопромислового призначення, авіаційного майна, а саме продукції нової або після капітального ремонту, у справному стані, призначеної для цивільного авіаційного транспорту.

Відповідно до гарантійного листа №2/2020 від 06.10.2020 компанія «EXIMPORT PERU E.I.R.L.» (Перу) взяла на себе гарантійне зобов`язання передати кінцевому споживачу - компанії «AIREX FINANCIAL GROUP S.A.» (Панама) - згідно з договором від 17.07.2020 №1/2020 продукцію загальнопромислового призначення, авіаційне майно, тобто продукцію нову або після капітального ремонту, у справному стані, для цивільного авіаційного транспорту.

Згідно з документом кінцевого споживача №1/2020 від 17.07.2020 компанія-імпортер «EXIMPORT PERU E.I.R.L.» (Перу), а також споживач-отримувач - компанія «AIREX FINANCIAL GROUP S.A.» (Панама) - відповідно до договору від 17.07.2020 №1/2020 мали отримати продукцію загальнопромислового призначення, авіаційне майно, тобто продукцію нову або після капітального ремонту, у справному стані, призначену для цивільного авіаційного транспорту.

Метою кінцевого використання товару визначено встановлення запасних частин на повітряне судно цивільної авіації Ан-32Б, заводський номер 2802, реєстраційний №ОВ-1868-Р.

Компанія «EXIMPORT PERU E.I.R.L.» (Перу) перерахувала Приватному акціонерному товариству «Інноваційно-промисловий центр» кошти у розмірі 7 952,090 доларів США, тобто сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят два долари США дев`яносто центів.

Відповідно до інвойсів, а саме рахунку-фактури №СФ/SF-000008 від 01.07.2020 та рахунку-фактури №СФ/SF-000009 від 17.07.2020, відповідні матеріали застосовуються у цивільній авіації; покупцем зазначено компанію «EXIMPORT PERU E.I.R.L.» (Перу), а одержувачем - компанію «AIREX FINANCIAL GROUP S.A.» (Панама). Зазначеними документами передбачалося постачання такого майна:

насос 435Ф - 1 шт. вартістю 1362 дол. США; насосна станція НС-14 - 1 шт. вартістю 1000 дол. США; прилад командний 1300ЕТ-1 - 3 шт. вартістю 1440 дол. США; турбохолодильник 3263 - 1 шт. вартістю 250 дол. США; фільтр генератора ФГ-1А - 1 шт. вартістю 140 дол. США; компас КИ-13К - 1 шт. вартістю 100 дол. США; коробка відсічі частоти КОЧ-1А - 1 шт. вартістю 200 дол. США; датчик тиску ИДТ-100 - 1 шт. вартістю 80 дол. США; датчик ИД-100М - 1 шт. вартістю 80 дол. США; апарат абонентський АА-3 /виробу СПУ-8/ - 1 шт. вартістю 80 дол. США; масломір МЗ-1886Т - 1 шт. вартістю 250 дол. США; термометр ТСТ-2 - 1 шт. вартістю 100 дол. США; клапан човниковий УГ128-1 - 2 шт. вартістю 300 дол. США; клапан човниковий УГ128-2 - 1 шт. вартістю 150 дол. США; автомат антиюзовий УА51А-1 - 1 шт. вартістю 380 дол. США; автомат антиюзовий УА51А-2 - 1 шт. вартістю 380 дол. США; диск нажимний КТ192А.040 - 2 шт. вартістю 310 дол. США; диск опорний КТ192А.050 - 1 шт. вартістю 250 дол. США; колесо передньої опори шасі К2105 - 1 шт. вартістю 600 дол. США; електромеханізм МВР-2В серії 2 - 1 шт. вартістю 250 дол. США; статичний перетворювач ПТ-200Ц - 1 шт. вартістю 280 дол. США; кран запірний 34-7603-1100 - 1 шт. вартістю 350 дол. США; демпфер 32.01.6800.240.000 - 12 шт. вартістю 480 дол. США; вогонь світлосигнальний /проблисковий маяк/ ОСС-61 - 1 шт. вартістю 68 дол. США; частина радіостанції Р-863, Блок №1 - 1 шт. вартістю 1500 дол. США; пульт управління 1248 серії 2 - 1 шт. вартістю 300 дол. США.

З метою виконання умов контракту та поставки передбаченого ним товару за межі України позивач у зоні митного контролю митного поста «Аеропорт Київ» Київської митниці Державної митної служби України відповідно до вантажно-митної декларації №UA100130/2021/545237 від 23.02.2021 розпочав процедуру митного оформлення товарів згідно з рахунками-фактурами від 01.07.2020 №СФ-000008 та від 06.07.2020 №СФ-000009 на загальну суму 10680 дол. США.

Згідно зі статтею 10 Митного кодексу України (далі - МК України) митним кордоном України є межі митної території України.

Відповідно до частини першої статті 9 МК України митну територію України становлять територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води та повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Статтею 4 МК України визначено, що зона митного контролю - це місце, встановлене митними органами у пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, у межах якого митні органи здійснюють митні формальності.

Водночас частиною третьою статті 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що пункт пропуску через державний кордон України є спеціально виділеною територією на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах або аеродромах із комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю, а також пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» експортом є продаж або передача на інших законних підставах товарів іноземним суб`єктам господарської чи іншої діяльності з вивезенням або без вивезення таких товарів за межі митного кордону України, включаючи реекспорт товарів, у тому числі фактичне відвантаження товарів з метою їх подальшої передачі або переміщення за межі України.

З урахуванням умов контракту від 21.01.2020 №24/01-2020 позивачем було здійснено фактичне відвантаження товарів з метою їх подальшої передачі за межі України іноземній компанії. Це підтверджується товарно-транспортною накладною №001567 від 23.02.2021 на перевезення ТОВ «КАРГО ЛОГІСТІК СЕРВІС Україна» товарів до митного поста, а також вантажно-митною декларацією №UA100130/2021/545237 від 23.02.2021.

За інформацією Служби безпеки України зазначені вище товари на момент попередження їх вивезення перебували у зоні митного контролю митного поста «Аеропорт Київ» Київської митниці Державної митної служби України, що свідчить про їх фактичне відвантаження з метою подальшої передачі або переміщення за межі України.

За цим фактом працівниками митного поста спільно зі співробітниками Служби безпеки України 23.02.2021 було складено відповідний акт про проведення огляду, переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу відповідно до вантажно-митної декларації №UA100130/2021/545237.

Згідно з висновком експертизи, проведеної Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України від 09.03.2021 №1420003302-0106, вищезазначені товари використовуються у військовій сфері у складі багатоцільових літаків та гелікоптерів військового призначення, зокрема Ан, Ту, Як, Мі, Іл, та за своїми ознаками відповідають опису товарів за позицією ML10 Списку товарів військового призначення, який є додатком до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1807 (далі - Порядок №1807).

За результатами попередньої експертизи Держекспортконтроль ідентифікував зазначені товари, за винятком масломіра МЗ-1886Т, як товари військового призначення, що відповідають опису товарів за позицією ML10 Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, який є додатком до постанови №1807. Експорт таких товарів здійснюється на підставі дозволу Держекспортконтролю, про що було зазначено у роз`ясненнях від 09.07.2019 №Р-436/19, від 03.02.2020 №Р-51/20, від 04.08.2020 №Р-390/20 та від 30.09.2020 №Р-479/20, які є невід`ємною частиною відповідних Посвідчень про реєстрацію, і про що позивач був обізнаний.

Разом із тим, з урахуванням висновків центрального органу виконавчої влади, зазначені товари належать до товарів військового призначення, які в установленому порядку допущені до цивільного використання.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1807 міжнародні передачі товарів, які за висновками відповідних органів виконавчої влади допущені до цивільного використання, здійснюються за правилами, встановленими для товарів подвійного використання.

Згідно з пунктом 3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 №86, міжнародна передача товарів подвійного використання може здійснюватися суб`єктом міжнародних передач товарів виключно за умови наявності відповідного дозволу або висновку Держекспортконтролю.

Отже, для здійснення міжнародної передачі зазначених товарів військового призначення, крім масломіра МЗ-1886Т, позивач мав отримати у Держекспортконтролі дозвіл на право експорту відповідних товарів.

Однак позивач, усупереч вимогам Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» (далі - Закон), не отримав у встановленому порядку дозвіл на експорт товарів військового призначення, допущених до цивільного використання. У зв`язку з цим у його діях наявні ознаки порушення, передбаченого абзацом другим статті 24 Закону, а саме здійснення міжнародних передач товарів без отримання у встановленому порядку дозволів, висновків або документів про гарантії.

З огляду на викладене, заступником Голови Держекспортконтролю, керуючись абзацом четвертим статті 25 та статтею 26 Закону, було прийнято оскаржувану постанову №92/21 від 27.08.2021, якою на позивача накладено штраф у розмірі 100 відсотків вартості товарів, що були об`єктом міжнародної передачі відповідно до вантажно-митної декларації №UA100130/2021/545237 від 23.02.2021, на суму 291 314,07 грн.

Щодо доводів позивача про те, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стали пояснення спеціаліста ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 не брав участі у прийнятті оскаржуваної постанови №92/21 від 27.08.2021 та не залучався до розгляду справи як спеціаліст.

Як убачається з долученого протоколу огляду місця події від 11.03.2021, складеного в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22021101110000037, спеціаліст ОСОБА_1 був залучений працівниками Служби безпеки України виключно для надання технічної допомоги з питань, що потребували спеціальних знань, з метою проведення відповідної слідчої дії.

Водночас підставою для прийняття оскаржуваної постанови №92/21 від 27.08.2021, як уже зазначалося, були результати експертизи у сфері державного експортного контролю, проведеної Держекспортконтролем за заявами позивача, відповідно до яких перелічені товари були ідентифіковані як товари військового призначення, а також матеріали, зібрані під час проведення розслідування, які підтверджують факт відвантаження товарів з метою їх подальшої передачі або переміщення за межі України без дозволу Держекспортконтролю.

Щодо посилань позивача на висновок №ЕК-06 від 02.02.2016 та висновок недержавної експертизи №227 від 15.02.2021, згідно з якими товари не підлягають державному експортному контролю, суд зазначає таке.

Зміст зазначених висновків свідчить, що товари, які в них зазначені, не відповідають найменуванню, опису та технічним параметрам товарів, що підлягають державному експортному контролю, наведеним у Єдиному списку товарів подвійного використання, який є додатком до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 №86. Водночас слід враховувати, що зазначений Порядок регулює виключно питання міжнародних передач товарів подвійного використання. При цьому дослідження щодо відповідності цих товарів Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України №1807, у межах вказаної експертизи не проводилося.

За змістом пункту 1.3 Інструкції про порядок надання юридичним особам повноважень на проведення недержавної експертизи товарів у галузі державного експортного контролю, затвердженої наказом Держекспортконтролю від 15.03.2006 №82 (далі - Інструкція), недержавну експертизу товарів, за винятком товарів військового призначення, можуть проводити юридичні особи України незалежно від форми власності, які відповідно до цієї Інструкції отримали повноваження на проведення такої експертизи. Отже, недержавна експертиза може проводитися лише щодо товарів подвійного використання.

Крім того, відповідно до абзацу сьомого пункту 7 Положення про порядок проведення експертизи в галузі державного експортного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 №767 (далі - Положення №767), висновок недержавної експертизи має рекомендаційний характер і може враховуватися органами виконавчої влади разом із висновками державної експертизи під час прийняття відповідних рішень.

Таким чином, висновок №227 від 15.02.2021, як і висновок експертизи щодо ідентифікації товару у сфері державного експортного контролю №ЕК-06 від 02.02.2016, не містять повного, всебічного та належного дослідження товару на предмет його належності до товарів військового призначення, а лише вказують на те, що відповідний товар не належить до товарів подвійного використання.

Крім цього, з огляду на рекомендаційний характер таких висновків, вони не можуть вважатися доказами, які безумовно підтверджують, що товар, який став предметом міжнародної передачі, підлягає або не підлягає державному експортному контролю. Відповідно до приписів статей 11 та 12 Закону саме Держекспортконтроль за результатами проведеної експертизи здійснює ідентифікацію товару та визначає умови здійснення його міжнародної передачі. Тобто питання щодо можливості здійснення міжнародної передачі товару без дозволу може бути вирішене лише за результатами експертизи, проведеної Держекспортконтролем.

Поряд із цим суд звертає увагу, що висновок №ЕК-06 від 02.02.2016 містить інформацію лише щодо трьох позицій товару, який став предметом міжнародної передачі. Також суд враховує, що дію Свідоцтва про отримання повноважень на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів у сфері державного експортного контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатехсервіс» №015-04/2022 від 02.04.2019 було скасовано Держекспортконтролем 09.02.2019 у зв`язку з порушенням пункту 3.2 Інструкції, яким передбачено неможливість проведення експертизи товарів військового призначення. Отже, на момент укладення контракту зазначене свідоцтво вже було скасоване.

Щодо тверджень позивача про те, що висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України від 09.03.2021 №1420003302-0106 (далі - Висновок СЛЕД), яким визначено належність товарів до військових, є неналежним, необ`єктивним і не може бути врахований як доказ, оскільки зазначена лабораторія є відомчою та не має ліцензії на проведення відповідних експертиз, суд зазначає таке.

Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі - СЛЕД Держмитслужби) є спеціалізованим територіальним органом Держмитслужби з питань експертизи, який функціонує у системі територіальних органів Державної митної служби.

Відповідно до пункту 3 Положення про Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.05.2013 №133, одним з основних завдань СЛЕД Держмитслужби є проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у податковій і митній сферах.

Отже, відповідна експертиза була проведена у порядку, передбаченому Митним кодексом України, на підставі Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України зі Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень, аналізів та експертиз, Нормативів взяття проб, зразків товарів для проведення дослідження, експертизи, форм акта про взяття проб, зразків товарів та висновку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 №1058, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.2016 за №1693/29823. Таким чином, експертиза була проведена правомірно та належним органом.

Водночас зазначений Висновок СЛЕД Держмитслужби не містить остаточної відповіді на питання про те, чи підлягає відповідний товар державному експортному контролю. У Висновку СЛЕД Держмитслужби використано формулювання про те, що товари «мають ознаки компонентів (складових частин), спеціально призначених для літальних апаратів, зазначених у позиції ML10 Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, що є додатком до Порядку №1807».

Крім того, у цьому Висновку СЛЕД Держмитслужби зазначено, що віднесення зразків товарів до певних товарних груп, позицій, категорій і підкатегорій згідно з УКТЗЕД, а також проведення експертизи у розумінні та для цілей, визначених статтею 11 Закону, не належить до компетенції та наявних повноважень СЛЕД Держмитслужби.

Отже, не вдаючись до окремого аналізу Висновку СЛЕД Держмитслужби щодо його належності, достовірності та допустимості, суд вважає за необхідне зазначити, що, за позицією відповідача, цей Висновок мав допоміжне значення та враховувався й оцінювався у сукупності з іншими доказами під час прийняття оскаржуваної постанови.

Щодо доводів позивача про безпідставність посилання Держекспортконтролю на листи-роз`яснення від 09.07.2019 №Р-436/19, від 03.02.2020 №Р-51/20, від 04.08.2020 №Р-390/20 та від 30.09.2020 №Р-479/20, які, на думку позивача, мають лише рекомендаційний відомчий характер і не ґрунтуються на належному юридичному та науковому підґрунті, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 9 Закону списки товарів, що підлягають державному експортному контролю, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Водночас стаття 11 Закону визначає, що експертиза у сфері державного експортного контролю проводиться центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у цій сфері, для вирішення питання про можливість видачі відповідних дозволів, висновків або міжнародних імпортних сертифікатів.

Таким чином, проведення експертизи у сфері державного експортного контролю належить до виключних повноважень Держекспортконтролю.

Одним із завдань такої експертизи є встановлення відповідності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, найменуванням і описам товарів, включених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Крім того, відповідно до статті 12 Закону суб`єкти господарювання України, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі провадити посередницьку (брокерську) діяльність, пов`язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, попередньо реєструються Держекспортконтролем як суб`єкти здійснення міжнародних передач товарів. Для цього такі суб`єкти подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, відомості та документи, необхідні для проведення попередньої експертизи товарів. За результатами такої експертизи Держекспортконтроль ідентифікує товари, визначає умови здійснення їх міжнародних передач до конкретних держав залежно від категорії товарів, видів міжнародних передач цих товарів та інших обставин, а також видає таким суб`єктам посвідчення про їх реєстрацію як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів разом із відповідними роз`ясненнями щодо особливостей здійснення таких передач.

Частиною п`ятою статті 12 Закону передбачено, що попередня ідентифікація товарів, а також вчинення необхідних заходів, пов`язаних з отриманням дозвільних документів на здійснення міжнародних передач таких товарів, є обов`язком суб`єкта господарювання, державного замовника з державного оборонного замовлення та суб`єктів, зазначених у частині третій статті 15 цього Закону.

Згідно з пунктом 8 Положення №767 державна і недержавна експертиза у сфері державного експортного контролю може бути попередньою, основною, повторною та додатковою. Попередня експертиза проводиться, зокрема, з метою визначення відповідності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, найменуванню та опису товарів, внесених до відповідних списків товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю.

Водночас пунктом 13 Положення №767 встановлено, що попередня експертиза у сфері державного експортного контролю є обов`язковою та проводиться Держекспортконтролем із залученням, у разі потреби, інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, а також юридичних осіб, уповноважених на це Держекспортконтролем.

Для проведення попередньої експертизи товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, суб`єкт звертається до Голови Держекспортконтролю з листом, у якому коротко викладає мету звернення, та додає до нього, зокрема, довідку щодо попередньої ідентифікації товарів, у якій визначається відповідність найменувань та описів конкретних товарів або груп товарів, зазначених у заяві, найменуванню та опису товарів, включених до списків товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю.

На виконання зазначеного положення позивач неодноразово звертався до Держекспортконтролю з метою проведення ідентифікації товарів та визначення умов здійснення їх міжнародних передач до конкретних держав.

Так, подаючи відомості та документи, необхідні для проведення попередньої експертизи товарів, позивач, усвідомлюючи відповідальність за надання завідомо неправдивої інформації, неодноразово самостійно ідентифікував наведені вище товари, які стали предметом міжнародної передачі, як товари військового призначення, що в установленому порядку допущені до цивільного використання (далі - ТВПДЦВ). Це відображено у довідках попередньої ідентифікації, які позивач сам подавав до Держекспортконтролю та на підставі яких отримував відповідні роз`яснення до посвідчення про реєстрацію суб`єкта здійснення міжнародних передач. При цьому такі роз`яснення є невід`ємною частиною посвідчення про реєстрацію суб`єкта здійснення міжнародних передач, оформлюються за результатами експертизи, проведеної Держекспортконтролем, та мають обов`язковий характер для суб`єктів здійснення міжнародних передач.

За наслідками попередньої експертизи Держекспортконтроль здійснює ідентифікацію товарів, визначає умови їх міжнародних передач до конкретних держав, реєструє відповідних суб`єктів та видає їм посвідчення про реєстрацію як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів разом із відповідними роз`ясненнями щодо особливостей здійснення таких передач.

Отже, надані позивачу роз`яснення щодо зазначених товарів були результатом проведеної попередньої експертизи та є актами індивідуальної дії, які встановлюють для суб`єкта певні обов`язки, тобто визначають належну модель поведінки. Позивач ці роз`яснення не оскаржував, а тому фактично погодився з визначеними у них умовами здійснення міжнародних передач.

Суд зазначає, що відповідно до заяви позивача на проведення попередньої експертизи товарів №04 від 01.07.2019, довідки позивача щодо попередньої ідентифікації товарів вих. №321/07-19 від 01.07.2019 та відповідних роз`яснень Держекспортконтролю №Р-436/19 від 09.07.2019 до ТВПДЦВ віднесено: КОЧ-1А - коробка відсічі частоти; АА-3 - апарат абонентський виробу СПУ-8; УА51А-1 - автомат антиюзовий; УА51А-2 - автомат антиюзовий; К2105 - колесо передньої опори шасі; МВР-2В серії 2 - електромеханізм; ПТ-200Ц - перетворювач; Блок №1 з комплекту виробу Р-863.

Згідно із заявою позивача на проведення попередньої експертизи товарів №6 від 16.09.2020, довідкою позивача щодо попередньої ідентифікації товарів вих. №141/09-20 від 16.09.2020 та відповідними роз`ясненнями Держекспортконтролю №Р-479/20 від 30.09.2020 до ТВПДЦВ віднесено: 3263 - турбохолодильник; КИ-13К - компас; КОЧ-1А - коробка відсічі частоти; ИДТ-100 - датчик тиску; ИД-100М - датчик; АА-3 - апарат абонентський виробу СПУ-8; УГ128-1 - клапан човниковий; УГ128-2 - клапан човниковий; УА51А-1 - автомат антиюзовий; УА51А-2 - автомат антиюзовий; КТ192А.040 - диск нажимний гальма КТ192А.010; КТ192А.050 - диск опорний гальма КТ192А.010; К2105 - колесо передньої опори шасі; МВР-2В серії 2 - електромеханізм; ПТ-200Ц - перетворювач; 34-7603-1100 - кран запірний; 32.01.6800.240.000 - демпфер; ОСС-61 - вогонь світлосигнальний, проблисковий маяк; Блок №1 з комплекту виробу Р-863.

Згідно із заявою позивача на проведення попередньої експертизи товарів №5 від 06.07.2020, довідкою позивача щодо попередньої ідентифікації товарів вих. №113/07-20 від 27.07.2020 та відповідними роз`ясненнями Держекспортконтролю №Р-390/20 від 04.08.2020 до ТВПДЦВ віднесено: 435Ф - насос; НС-14 - насосна станція; 1300ЕТ-1 - прилад командний; ФГ-1А - фільтр генератора; МЭ-1866Т - масломір; ТСТ-2 - термометр; 1248 серії 2 - пульт управління.

Згідно із заявою позивача на проведення попередньої експертизи товарів №01 від 21.01.2020, довідкою позивача щодо попередньої ідентифікації товарів вих. №10/01-20 від 21.01.2020 та відповідними роз`ясненнями Держекспортконтролю №Р-51/20 від 03.02.2020 до ТВПДЦВ віднесено: 3263 - турбохолодильник; КИ-13К - компас; ИДТ-100 - датчик тиску; ИД-100М - датчик; УГ128-1 - клапан човниковий; УГ128-2 - клапан човниковий; КТ192А.040 - диск гальма нажимний, застосування КТ192А.010; КТ192А.050 - диск гальма опорний, застосування КТ192А.010; 34-7603-1100 - кран запірний; 32.01.6800.240.000 - демпфер.

Отже, за результатами попередніх експертиз, проведених Держекспортконтролем на підставі звернень позивача та поданих ним документів, товари, які стали предметом міжнародної передачі, за винятком масломіра МЭ-1886Т, були ідентифіковані як товари військового призначення, що відповідають опису товарів за позицією ML10 Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, який є додатком до Порядку №1807.

З урахуванням висновків центрального органу виконавчої влади зазначені товари є товарами військового призначення, які в установленому порядку допущені до цивільного використання.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1807 міжнародні передачі товарів, які згідно з висновками відповідних органів виконавчої влади допущені до цивільного використання, здійснюються за правилами, встановленими для товарів подвійного використання.

Як уже зазначалося, відповідно до пункту 3 Порядку №86 міжнародна передача товарів подвійного використання може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів виключно за наявності відповідного дозволу або висновку Держекспортконтролю.

Таким чином, позивачу було достеменно відомо, що товар, який став предметом міжнародної передачі, є товаром військового призначення, допущеним у встановленому порядку до цивільного використання, а відтак підлягає державному експортному контролю. Крім того, позивачу були відомі умови, яких необхідно дотримуватися при здійсненні міжнародної передачі такого товару, а також те, що його експорт можливий лише за наявності відповідного дозволу Держекспортконтролю.

Разом із тим позивач проігнорував результати державної експертизи, проведеної Держекспортконтролем, хоча був зобов`язаний керуватися її висновками, та під час митного оформлення товарів послався на результати недержавної експертизи, які мають виключно рекомендаційний характер і самі по собі не можуть бути беззаперечною підставою для віднесення товару до відповідної категорії товарів, що підлягають державному експортному контролю.

При цьому слід зазначити, що допущення товару військового призначення до цивільного використання не змінює його правової природи як товару військового призначення, а лише визначає особливості процедури отримання дозволу Держекспортконтролю на здійснення його міжнародної передачі.

Стосовно посилань позивача на примітку №2 до додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1807, а саме на твердження про те, що товар «має загальнопромислове призначення і виготовлений за єдиними технічними вимогами», суд зазначає, що зазначений додаток не містить ані такого формулювання, ані відповідної примітки, у зв`язку з чим незрозуміло, на яке саме положення нормативного акта посилається позивач.

Щодо доводів позивача про те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, а також про те, що розгляд справи відбувся без його участі, суд зазначає таке.

З метою забезпечення участі керівника або уповноваженого представника позивача у розгляді справи Держекспортконтроль листом від 16.08.2021 №5329/34-21 запросив відповідних осіб прибути 27.08.2021 о 15:00 до приміщення Держекспортконтролю за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 19- 21, для участі у розгляді справи. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0407140241213 зазначене повідомлення було вручено представнику позивача 19.08.2021. При цьому будь-які клопотання від позивача до Держекспортконтролю не надходили.

Відповідно до пунктів 3.5, 5.1 та 5.2 Наказу №1490 справа підлягає розгляду за участю керівника або уповноваженого представника юридичної особи, яка притягається до відповідальності. Запрошення на розгляд справи надсилається за місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення не пізніше ніж за десять днів до дати її розгляду. У такому запрошенні обов`язково зазначаються дата, час і місце розгляду справи.

За відсутності керівника або уповноваженого представника юридичної особи справа може бути розглянута лише за умови наявності доказів своєчасного повідомлення такої особи про дату, час і місце розгляду справи, а також за відсутності клопотання про відкладення її розгляду.

Таким чином, розгляд справи було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Щодо тверджень позивача про те, що на подану ним скаргу на ім`я Голови Держекспортконтролю відповіді не було надано, суд зазначає таке.

08.09.2021 Держекспортконтроль отримав скаргу на постанову №92/21 від 27.08.2021, підписану адвокатом Борухом С.В., яка була зареєстрована за вхідним №3195-21 від 08.09.2021.

За результатами опрацювання зазначеної скарги Держекспортконтроль встановив, що вона оформлена з порушенням вимог Наказу №1490, оскільки підписана особою, яка не була належним чином уповноважена на її подання. Так, ордер на надання правової допомоги серії СК №742657 від 25.05.2021, копію якого було додано до скарги, підтверджував повноваження адвоката лише на представництво інтересів позивача у Печерському районному суді міста Києва та Київському апеляційному суді. За таких обставин подана скарга не підлягала розгляду. Відповідне повідомлення було направлено адвокату Боруху С.В. листом від 16.09.2021 №6138/34-21 поштовим відправленням №0407140325042.

Такий підхід узгоджується з вимогами пункту 7.3 Наказу №1490, відповідно до яких скарга повинна бути підписана керівником або уповноваженою особою юридичної особи та засвідчена печаткою такої юридичної особи. Скарга, оформлена з порушенням зазначених вимог, не приймається до розгляду, про що юридична особа письмово повідомляється.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Матеріалами справи підтверджено, що ще до здійснення спірної міжнародної передачі товарів позивач неодноразово звертався до Держекспортконтролю для проведення попередньої експертизи та ідентифікації товарів, за результатами якої отримав посвідчення про реєстрацію як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів та відповідні роз`яснення щодо умов їх експорту. У зазначених роз`ясненнях спірні товари, за винятком масломіра МЭ-1886Т, були ідентифіковані як товари військового призначення, допущені до цивільного використання, міжнародні передачі яких здійснюються виключно за наявності дозволу Держекспортконтролю.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені роз`яснення є результатом проведеної Держекспортконтролем попередньої експертизи, видані в межах наданих законом повноважень, встановлюють для суб`єкта господарювання умови здійснення міжнародних передач відповідних товарів та позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалися. Відтак саме ці висновки були обов`язковими для врахування позивачем під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому доводи апелянта про те, що спірні товари не підлягали державному експортному контролю, обґрунтовані виключно висновками недержавної експертизи, які, відповідно до вимог законодавства, мають рекомендаційний характер, стосуються лише товарів подвійного використання та не містять дослідження щодо належності спірних товарів до товарів військового призначення. Тому такі висновки не можуть спростовувати результати державної експертизи, проведеної Держекспортконтролем у межах його виключної компетенції.

Також колегія суддів враховує, що матеріалами справи підтверджено факт здійснення позивачем міжнародної передачі товарів шляхом їх фактичного відвантаження з метою подальшого переміщення за межі митної території України, тоді як дозвіл Держекспортконтролю на експорт відповідних товарів отриманий не був. Саме така поведінка утворює склад порушення, передбаченого статтею 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», та є достатньою підставою для застосування до позивача санкції, передбаченої статтею 25 цього Закону.

Посилання апелянта на неналежність висновку Спеціалізованої лабораторії Держмитслужби, пояснення спеціаліста, недоліки повідомлення про розгляд справи, а також інші порушення процедури були предметом дослідження суду першої інстанції та обґрунтовано відхилені. При цьому зазначені доводи не спростовують встановленого факту відсутності у позивача передбаченого законом дозволу на здійснення міжнародної передачі товарів, який є визначальним для правильного вирішення цього спору.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що Держекспортконтроль діяв у межах наданих йому законом повноважень, у спосіб та з підстав, визначених законодавством, а оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята правомірно та з дотриманням установленої процедури.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться переважно до власного тлумачення апелянтом норм законодавства та переоцінки досліджених судом доказів, однак не свідчать про неправильне встановлення фактичних обставин справи чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За наведених обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, у зв`язку з чим підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий центр» - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О.Тереза

В.В.Файдюк