Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №320/51040/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/51040/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И Л А

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №13/1617/с від 01.04.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 рік, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію позивачу з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №13/1617/с від 01.04.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 рік у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких виплат без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 року по день проведення перерахунку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, де отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).

Позивач вказує, що на виконання судового рішення уповноваженим органом було оформлено та направлено до відповідача оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Водночас, за твердженням позивача, відповідач не здійснив відповідний перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки.

Також позивач висловлює незгоду з діями відповідача щодо застосування під час перерахунку пенсії обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами без урахування сум індексації, вважаючи такі дії протиправними.

На переконання позивача, невчинення відповідачем дій щодо належного перерахунку пенсії, а також застосування зазначеного обмеження призвели до порушення його права на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2024 №13/1617/с.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Київі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2024 №13/1617/с, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.02.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону №2262.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі №320/1921/24 адміністративний позов задоволено частково, зокрема зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача за нормами, чинними станом на 01.01.2023р., для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023р. основного розміру пенсії позивача .

З матеріалів справи вбачається, що на виконання даного рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 було виготовлено нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, яка була направлена до відповідача для здійснення перерахунку пенсії позивача, однак відповідач відмовився від вчинення таких дій, посилаючись на відсутність правових підстав для цього.

Також судом встановлено, що відповідачем з 01.03.2024 на виконання Постанови №185 "про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" здійснило перерахунок пенсії позивача, в складі якої нараховано індексацію за 2024 рік. Індексація в складі пенсії нараховувалася з 01.03.2024, при цьому, фактичну виплату пенсії обмежено максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, яке охоплює право на забезпечення у випадках повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від особи причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава забезпечує військовослужбовцям належний рівень матеріального, грошового та інших видів забезпечення в обсязі, який відповідає особливостям та умовам проходження військової служби, а також створює належні стимули для проходження служби та закріплення висококваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що до структури грошового забезпечення військовослужбовців належать:

посадовий оклад та оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема підвищення посадового окладу, різноманітні надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, а також премії;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому розмір грошового забезпечення визначається з урахуванням займаної посади, військового звання, тривалості проходження служби, її інтенсивності та умов, рівня кваліфікації військовослужбовця, наявності наукового ступеня та вченого звання. Крім того, відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону, та членам їх сімей обчислюються виходячи із сум грошового забезпечення. Під час такого обчислення враховуються відповідні посадові оклади, оклади за військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавки, доплати та підвищення, а також премії у розмірах, установлених законодавством, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Порядок такого обчислення визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлено, що у випадку, коли на момент призначення або виплати пенсії змінюється розмір хоча б одного із складових грошового забезпечення або для відповідних категорій осіб запроваджуються нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення, такі як надбавки, доплати, підвищення чи премії, у розмірах, визначених законодавством, пенсія має призначатися з урахуванням відповідних змін чи нововведень. Якщо ж пенсію вже було призначено, вона підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до положень статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, а також членам їх сімей у зв`язку із введенням у дію зазначеного Закону здійснюється на підставі документів, що містяться у пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на момент проведення перерахунку.

У разі подання пенсіонером додаткових документів, які підтверджують право на подальше підвищення пенсії, її перерахунок проводиться відповідно до норм Закону №2262-ХІІ. При цьому такий перерахунок здійснюється за минулий період, однак не більш як за дванадцять місяців до дня подання відповідних документів і не раніше дати введення в дію зазначеного Закону.

Усі пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, підлягають перерахунку у зв`язку зі збільшенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Якщо ж у результаті такого перерахунку розмір пенсії виявиться меншим за раніше призначений, за пенсіонером зберігається право на отримання пенсії у попередньому, більшому розмірі.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затвердив тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу (за винятком військовослужбовців строкової служби), а також осіб рядового та начальницького складу. Зазначена постанова набрала чинності 1 березня 2018 року.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №704 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, а також осіб рядового та начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим або спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, до яких належать підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди постійного характеру та премії, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 постанови №704 розмір посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, але не меншого ніж 50 відсотків мінімальної заробітної плати, установленої законом на ту саму дату, на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений додатками 1, 12, 13 та 14 до цієї постанови.

Приміткою 1 до додатка 1 постанови №704 передбачено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки обчислюються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 1 січня календарного року, але не менше ніж 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідну дату, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічні положення містяться також у примітках до додатків 12, 13 та 14 постанови №704, якими визначено, що як посадові оклади за розрядами тарифної сітки, так і оклади за військовим (спеціальним) званням розраховуються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, але не меншого ніж 50 відсотків мінімальної заробітної плати, на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, якою було внесено зміни до постанови №704. Зокрема, пункт 4 постанови №704 було викладено в новій редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом саме на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений додатками 1, 12, 13 та 14 до постанови №704.

Постанова №103 набрала чинності 24 лютого 2018 року.

Разом із тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, яка в подальшому була залишена без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови №704, визнано протиправним та скасовано.

У зв`язку із зазначеним позивач вважає, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 підлягає застосуванню попередня редакція пункту 4 постанови №704. Відповідно до цієї редакції розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями мають визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня кожного календарного року, але не меншого ніж 50 відсотків мінімальної заробітної плати, установленої законом на відповідну дату, на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому механізм та послідовність дій, які здійснюються під час проведення перерахунку пенсії, залишилися незмінними.

Так, пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45, встановлено, що на підставі відповідних списків уповноважені органи оформлюють довідки про розмір грошового забезпечення, яке підлягає врахуванню при перерахунку пенсії щодо кожної особи, зазначеної у списках, за формою, визначеною додатками 2 та 3 до цього Порядку, та протягом одного місяця подають такі довідки до головних управлінь Пенсійного фонду України.

Такі довідки видаються державним органом, з якого відповідна особа була звільнена зі служби, якщо інше не передбачено Порядком №45.

Відповідно до абзаців другого та четвертого пункту 2.6 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2014 року №937, на обласні військові комісаріати (ТЦК та СП) покладено обов`язки щодо оформлення та подання до органів пенсійного забезпечення документів для призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців, а також щодо визначення розміру грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, Порядку №45 та Порядку №3-1.

У випадку зміни розміру грошового забезпечення на день призначення пенсії особам, звільненим із військової служби, та членам їх сімей відповідний обласний військовий комісаріат (ТЦК та СП) складає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до норм, чинних на дату призначення пенсії за відповідною посадою.

Як уже зазначалося вище, відповідна довідка про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії позивача була оформлена та видана ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення і перерахунку пенсій згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється органами, які призначають пенсії, у порядку, визначеному статтею 63 Закону №2262-ХІІ. При цьому пенсіонери мають право подавати до органів, що призначають пенсії, додаткові документи, які підтверджують наявність підстав для підвищення розміру пенсії.

Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1, у разі виникнення підстав для перерахунку пенсій відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані протягом п`яти днів після прийняття відповідного нормативно-правового акта, яким змінюється хоча б один із видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку із запровадженням для таких категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема надбавок, доплат, підвищень чи премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, який призначає пенсії. У свою чергу органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після отримання такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, за формою згідно з додатком 5. Після отримання таких списків уповноважені структурні підрозділи вносять до них відомості про зміну розмірів грошового забезпечення, необхідні для перерахунку раніше призначених пенсій, та у п`ятиденний строк передають їх до відповідних органів, які призначають пенсії.

Аналогічні за своїм змістом положення щодо порядку перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у випадку зміни розміру їх грошового забезпечення передбачені пунктами 2 та 3 Порядку №45.

Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії проводиться станом на момент виникнення відповідного права та здійснюється у строки, визначені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ.

Згідно з частинами другою та третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, а також членам їх сімей, здійснюється з першого числа місяця, що настає після місяця, у якому виникли обставини, що зумовлюють зміну розміру пенсії. Якщо внаслідок цього пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різниця в пенсії за минулий період може бути виплачена йому не більш як за дванадцять місяців.

Водночас перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців чи інших осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із Законом №2262-ХІІ, або у зв`язку із запровадженням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема надбавок, доплат, підвищень та премій у розмірах, установлених законодавством, який не був проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, уповноважених видавати довідки для перерахунку пенсії, здійснюється з дати виникнення права на такий перерахунок без обмеження будь-яким строком.

Суд звертає увагу, що питання застосування зазначених нормативно-правових актів у подібних правовідносинах уже було предметом правової оцінки Верховного Суду. Так, у постанові від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки:

з 1 січня 2020 року положення пункту 4 постанови №704 у частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів, розрахованих відповідно до постанови №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, не узгоджується з правовими актами вищої юридичної сили, якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт було змінено на відповідний рік, у тому числі як розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати та грошового забезпечення працівників державних органів;

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, зокрема відповідно до Закону №1082-IX, у осіб із числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку №45, із зазначенням оновлених відомостей про розмір посадового окладу та окладу за військовим або спеціальним званням, які визначаються із застосуванням пункту 4 постанови №704 та з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у зв`язку з його збільшенням на такий рік;

обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, передбачене пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, не впливає на спірні правовідносини, оскільки розрахунковою величиною у цьому випадку є саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року. Мінімальна заробітна плата не використовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, а застосовується з іншою метою - для визначення мінімального розміру, який враховується як складова при встановленні посадових окладів та окладів за військовим або спеціальним званням.

Крім того, у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №500/8485/21 Верховний Суд зазначив, що грошове забезпечення військовослужбовців станом на 1 січня 2020 року має визначатися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з огляду на його збільшення на відповідний рік.

У постанові від 22 вересня 2022 року у справі №500/2392/21 Верховний Суд також дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 1 січня 2020 року, оформленої відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-ХІІ та з урахуванням положень постанови №704, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема надбавок, доплат, підвищень і премії, для перерахунку основного розміру пенсії з 1 лютого 2020 року, є протиправною.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує правові висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII також передбачено, що висновки щодо застосування норм права, сформульовані у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування відповідних норм права.

За таких обставин суд дійшов висновку, що, відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, відповідач діяв не у спосіб та не в межах вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії позивача з 1 лютого 2023 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2023 року.

При цьому ефективний захист порушеного права позивача потребує також задоволення похідної позовної вимоги шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 1 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням нової довідки про розмір грошового забезпечення.

Водночас суд не вбачає правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням 100 відсотків від суми грошового забезпечення, оскільки у цій справі відповідач загалом відмовив у проведенні перерахунку пенсії. Отже, спірна відмова була зумовлена не застосуванням певного відсоткового обмеження підвищення пенсії, а саме висновком відповідача про відсутність підстав для проведення такого перерахунку як такого.

Щодо правомірності застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсії позивача під час її нарахування та виплати суд зазначає таке.

Обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, було вперше запроваджено Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VІ), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до статті 2 Закону №3668-VІ максимальний розмір пенсії, за винятком пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду, або щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням усіх передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Вказане обмеження поширено, зокрема, і на пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Одночасно Законом №3668-VІ були внесені зміни до статті 43 Закону №2262-ХІІ, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням усіх доплат, надбавок, підвищень, індексації та інших складових пенсійної виплати не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом із тим Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ було визнано таким, що не відповідає Конституції України, а отже є неконституційним.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.

Обґрунтовуючи своє рішення, Конституційний Суд України виходив із того, що гарантії соціального захисту громадян України, які проходять службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, закріплені у частині п`ятій статті 17 Конституції України, мають безумовний характер та не можуть бути обмежені з мотивів економічної доцільності чи складної соціально-економічної ситуації. Конституційний Суд України наголосив, що встановлення максимального розміру пенсії особам, пенсійне забезпечення яких здійснюється на підставі Закону №2262-ХІІ, фактично звужує зміст та обсяг гарантованих Конституцією України соціальних прав цієї категорії осіб.

Таким чином, починаючи з 20 грудня 2016 року, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016, у Законі №2262-ХІІ відсутня норма, яка передбачала б обмеження пенсії максимальним розміром, а внесені до неї зміни фактично не можуть бути реалізовані.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі №343/870/17.

Суд звертає увагу, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та положення статті 2 Закону №3668-VІ в частині поширення її дії на пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, були прийняті одночасно, регулювали одні й ті самі правовідносини та фактично дублювали одне одного за змістом.

Водночас, незважаючи на те, що Конституційний Суд України визнав неконституційним положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, стаття 2 Закону №3668-VІ формально залишилася чинною та продовжувала містити аналогічне за змістом обмеження.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин існувала колізія між положеннями Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 та положеннями Закону №3668-VІ щодо можливості обмеження пенсії максимальним розміром.

Оскільки зазначені законодавчі акти по-різному регулюють однакові правовідносини у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців, суд дійшов висновку про наявність між ними очевидної суперечності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» наголосив, що відсутність у законодавстві необхідної чіткості та передбачуваності, яка допускає різне тлумачення правових норм, не відповідає вимозі «якості закону» та не забезпечує належного захисту особи від свавільного втручання держави у її майнові права. ЄСПЛ також зазначив, що у випадку неоднозначного або множинного тлумачення законодавства державні органи повинні застосовувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, за яким права і свободи людини є найвищою соціальною цінністю та визначають зміст діяльності держави. При цьому суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики ЄСПЛ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що у разі неоднозначного або множинного тлумачення правових норм вони повинні застосовуватися на користь особи.

Аналогічний підхід викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18, де наголошено, що за наявності правових прогалин або неоднозначності правового регулювання державні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для особи підхід.

За таких обставин суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не положення Закону №3668-VІ.

Отже, обмеження відповідачем розміру пенсії позивача максимальним розміром є протиправним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18, від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21, від 20 липня 2022 року у справі №340/2476/21 та від 25 липня 2022 року у справі №580/3451/21.

У зв`язку із цим суд вважає, що відповідач безпідставно застосував обмеження максимального розміру пенсії під час її перерахунку та виплати.

Крім того, відповідно до статті 64 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону №2040-IX від 15 лютого 2022 року, яка застосовується з 01 березня 2022 року, у випадку, якщо пенсії військовослужбовців у попередньому календарному році та до дати проведення індексації не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться відповідний перерахунок із застосуванням коефіцієнта збільшення, визначеного відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому сума індексації враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 з 01 березня 2024 року пенсії, призначені відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону №2262-ХІІ, підлягають підвищенню шляхом застосування коефіцієнта збільшення, установленого зазначеною постановою.

Пунктом 1 постанови №185 встановлено, що з 01 березня 2024 року індексація пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796.

При цьому підвищення пенсії здійснюється додатково до щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713, та враховується під час наступних перерахунків пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ.

Щодо положення підпункту 1 пункту 2 постанови №185 про здійснення індексації «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності підзаконного нормативно-правового акта закону або Конституції України застосуванню підлягає акт вищої юридичної сили.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а наголосила, що за наявності неоднозначного правового регулювання органи державної влади повинні застосовувати найбільш сприятливий для особи підхід.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що індексація пенсії позивача також повинна здійснюватися без застосування обмеження максимальним розміром пенсії, оскільки таке обмеження суперечить правовим висновкам Конституційного Суду України та Верховного Суду, а також порушує гарантоване законом право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах положення постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 в частині встановлення обмеження виплати індексації пенсії максимальним розміром пенсії не підлягають застосуванню, оскільки суперечать положенням Закону №2262-ХІІ з урахуванням правової позиції, викладеної у Рішенні Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016. Саме норми Закону №2262-ХІІ є спеціальними щодо спірних правовідносин та мають вищу юридичну силу порівняно з положеннями підзаконного нормативно-правового акта.

Крім того, територіальні органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати підстави чи умови для обмеження розміру пенсійних виплат у випадках, не передбачених законом. Відтак дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром ґрунтуються не на вимогах закону, а на власному тлумаченні підзаконного нормативного акта, що суперечить приписам частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на отримання індексації пенсії, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що індексація пенсії не може бути обмежена максимальним розміром пенсійної виплати.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу з 01 березня 2024 року пенсії з урахуванням індексації, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185, без застосування обмеження максимальним розміром пенсії.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії з 01 березня 2024 року з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №185, без обмеження її максимальним розміром.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713, а також з урахуванням сум індексації, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 та від 24 лютого 2023 року №168, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, зазначені вимоги вже були предметом судового розгляду у справі №320/5769/24. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року адміністративний позов у цій частині було задоволено, а вказане судове рішення набрало законної сили 02 червня 2025 року.

З огляду на те, що питання щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням щомісячної доплати, передбаченої постановою №713, а також індексації, встановленої постановами №118 та №168, уже вирішене судовим рішенням, яке набрало законної сили, повторний судовий розгляд тотожних вимог є неприпустимим.

Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення. Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, зводяться до власного тлумачення відповідачем норм законодавства та не містять належних правових підстав для висновку про незаконність або необґрунтованість оскаржуваного рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та зводяться фактично до незгоди апелянта із наданою судом оцінкою встановлених у справі обставин.

Підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, у зв`язку з чим підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О.Тереза

В.В.Файдюк