Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №320/17854/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/17854/25 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄРДПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) у нарахуванні та виплаті з 01.05.2024 доплати до пенсії передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та зниженні з 01.12.2019 року основного розміру пенсії з 90% до 70% розміру грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄРДПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) починаючи з 01.12.2019 виходячи з основного її розміру - 90% відповідних сум грошового забезпечення при вислузі 32 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄРДПОУ 42098368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 )з 01.05.2024 щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, виконуючи судові рішення у справах № 640/5159/21 та № 320/30479/24, не встановило позивачу щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», а також безпідставно зменшило основний розмір його пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення. На звернення позивача щодо усунення зазначених порушень відповідач відмовив у здійсненні відповідних нарахувань і виплат, у зв`язку з чим позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві як військовий пенсіонер з червня 1998 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі № 640/5159/21 визнано протиправними дії Відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача з 90% до 70% при перерахунку з 01.05.2018 року та зобов`язано здійснити перерахунок і виплату пенсії виходячи з 90% грошового забезпечення. На виконання зазначеного рішення з квітня 2024 року позивачу виплачувалася пенсія у розмірі 90% грошового забезпечення.

Надалі, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі № 320/30479/24 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2019 року на підставі довідки Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України № 49/9089 від 12.03.2024.

Виконуючи це рішення, відповідач повторно зменшив основний розмір пенсії позивача з 90% до 70%, чим фактично не виконав рішення суду у справі № 640/5159/21.

Крім того, відповідач припинив виплату позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

15.02.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням 90% грошового забезпечення та поновлення щомісячної доплати за постановою № 713. Листом від 20.03.2025 року відповідач відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на відсутність у судовому рішенні № 320/30479/24 зобов`язань щодо виплати пенсії у розмірі 90%, а також на перегляд підстав надання доплати, передбаченої постановою № 713.

Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо повторного зменшення розміру пенсії та відмови у поновленні щомісячної доплати протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, правові засади, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які, зокрема, проходили військову службу, визначаються Законом №2262-ХІІ. Зазначеним Законом держава гарантує особам, які мають право на пенсійне забезпечення, належний рівень пенсії шляхом установлення пенсійних виплат у розмірі, не нижчому за визначений законом прожитковий мінімум, проведення перерахунку раніше призначених пенсій у зв`язку з підвищенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, а також реалізації на державному рівні заходів, спрямованих на забезпечення їхнього соціального захисту.

Порядок проведення перерахунку раніше призначених пенсій урегульовано статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Відповідно до частин першої та другої цієї статті перерахунок пенсій, раніше призначених військовослужбовцям, іншим особам, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, а також членам їхніх сімей, у зв`язку з введенням у дію цього Закону здійснюється на підставі документів, наявних у пенсійній справі, та додаткових документів, поданих пенсіонерами на час проведення відповідного перерахунку. У разі якщо пенсіонер у подальшому надасть додаткові документи, що підтверджують його право на наступне підвищення пенсії, така пенсія підлягає перерахунку відповідно до норм цього Закону. Водночас перерахунок здійснюється за минулий період, однак не більше ніж за дванадцять місяців із дня подання додаткових документів та не раніше дня введення в дію цього Закону.

Усі пенсії, призначені відповідно до цього Закону, підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Якщо внаслідок проведення перерахунку, передбаченого цією нормою, розмір пенсії військовослужбовця, звільненого зі служби, або іншої особи, яка має право на пенсію відповідно до цього Закону, виявиться нижчим за розмір раніше призначеної пенсії, зберігається попередній розмір пенсійної виплати, що прямо передбачено частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ.

З метою поступового усунення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським і деяким іншим категоріям осіб, а також до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів, спрямованих на врегулювання питань пенсійного забезпечення військовослужбовців та окремих інших осіб, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №713.

Пунктом 1 зазначеної Постанови встановлено, що з 01 липня 2021 року особам, яким пенсію призначено до 01 березня 2018 року відповідно до Закону №2262-ХІІ, за винятком військовослужбовців строкової служби, до розміру їхніх пенсій, визначеного відповідно до статей 13, 21 і 36 цього Закону станом на 01 березня 2018 року, встановлюється щомісячна доплата у сумі 2000,00 грн. Така доплата підлягає врахуванню під час наступних підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ.

Особам, яким пенсію було призначено або поновлено після 01 березня 2018 року та розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ, за винятком військовослужбовців строкової служби, виходячи з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, також установлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим пункту 1 Постанови №713.

Водночас у разі, якщо пенсія особам, зазначеним в абзацах першому та другому цього пункту, після 01 березня 2018 року переглядалася або перераховувалася, щомісячна доплата, передбачена цими абзацами, не виплачується. Виняток становлять випадки, коли внаслідок такого перегляду або перерахунку розмір пенсії збільшився менш ніж на 2000,00 грн. Якщо сума підвищення пенсії за результатами її перегляду чи перерахунку не досягла 2000,00 грн, щомісячна доплата, визначена абзацом першим цього пункту, установлюється в розмірі, якого не вистачає до зазначеної суми.

Передбачена пунктом 1 Постанови №713 щомісячна доплата встановлюється починаючи з 01 липня 2021 року в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Відповідно до змісту пояснювальної записки до проєкту Постанови №713 метою її прийняття було визначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року, які виникли та зберігалися після проведення перерахунку пенсійних виплат.

Отже, внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеного нормативно-правового акта з 01 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, яким пенсії були призначені відповідно до положень Закону №2262-ХІІ до 01 березня 2018 року, встановлено щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн. Разом із тим виплата такої доплати не здійснюється у випадку, якщо пенсія осіб, указаних в абзацах першому та другому пункту 1 Постанови №713, після 01 березня 2018 року була переглянута або перерахована, за винятком установлених цією Постановою випадків.

Системний аналіз наведених правових норм у взаємозв`язку з метою, задля досягнення якої Урядом було прийнято Постанову №713, дає підстави для висновку, що перерахунок пенсії, проведення якого відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн до пенсій, визначених згідно зі статтями 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ, повинен бути зумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців чи інших осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, на підставі нормативно-правового акта, прийнятого компетентним органом.

Саме за таких умов досягається мета, яка стала підставою для прийняття Постанови №713, а саме поступове зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, установлених на законних підставах.

Натомість перерахунок пенсії, здійснений на виконання судового рішення з метою відновлення порушеного права особи на отримання пенсії у належному розмірі, право на яку виникло до 01 березня 2018 року, не може вважатися перерахунком, проведеним у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення або інших показників, які впливають на основний розмір пенсії.

Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2022 року у справі №420/2473/22, яку суд відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує під час вирішення цієї справи.

Оскільки у спірних правовідносинах перерахунок пенсії позивача, здійснений відповідачем на виконання судового рішення у справі №320/30479/24 з метою відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у належному розмірі, право на яку виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії, проведеним у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників, що визначають основний розмір пенсії, позивач зберігає право на отримання щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713. Вказана доплата повинна виплачуватися з метою досягнення цілей, для яких була прийнята Постанова №713, а саме поетапного усунення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Постановою №713, є протиправними.

Відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, пенсія за вислугу років призначається у визначених законом розмірах.

Так, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також іншим особам, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону та мають вислугу двадцять років і більше (пункт «а» статті 12), пенсія призначається у розмірі 50 відсотків відповідних сум грошового забезпечення за вислугу двадцять років, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - у розмірі 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, визначених статтею 43 Закону. За кожний повний рік вислуги понад двадцять років пенсія збільшується на три відсотки відповідних сум грошового забезпечення.

Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і мають страховий стаж двадцять п`ять років і більше, з яких не менше дванадцяти календарних років і шести місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт «б» статті 12), пенсія призначається у розмірі 50 відсотків відповідних сум грошового забезпечення за наявності двадцятип`ятирічного страхового стажу із збільшенням на один відсоток відповідних сум грошового забезпечення за кожний повний рік страхового стажу понад двадцять п`ять років.

Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей», пенсія за вислугу двадцять років призначається у розмірі 50 відсотків відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням на три відсотки за кожний повний рік вислуги понад двадцять років, але не більше 65 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, визначених статтею 43 Закону.

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, визначених статтею 43 Закону, а для осіб, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесені до категорії 1, - 100 відсотків, а для осіб, віднесених до категорії 2, - 95 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08 липня 2011 року, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ були внесені зміни, відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений згідно із зазначеною статтею, не міг перевищувати 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а для осіб, віднесених до першої та другої категорій постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно 100 та 95 відсотків.

Отже, починаючи з 01 березня 2014 року, положення частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення були змінені.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» №1166-VII від 27 березня 2014 року, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, відповідно до яких число « 80» було замінено числом « 70», що, на думку відповідача, свідчить про необхідність здійснення перерахунку пенсії позивача виходячи із 70 відсотків грошового забезпечення.

Оцінивши наведені положення законодавства у їх системному взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що приписи статті 13 Закону №2262-ХІІ, які визначають максимальний розмір пенсії у відсотках від грошового забезпечення, застосовуються виключно до правовідносин, пов`язаних із призначенням пенсії після набрання чинності відповідними змінами, тобто після 01 квітня 2014 року, та не поширюються на правовідносини щодо перерахунку вже призначеної пенсії.

При цьому питання перерахунку пенсії регулюються спеціальними нормами Закону №2262-ХІІ, які визначають умови та підстави здійснення саме перерахунку пенсійних виплат.

Незважаючи на це, відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача, застосував норми, що регулюють порядок призначення пенсії, а не її перерахунку, чим неправильно застосував норми матеріального права.

Вирішуючи питання щодо застосування положень Закону №2262-ХІІ у часі, суд також враховує таке.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та громадянина, гарантовані Конституцією України, не є вичерпними, гарантуються державою та не можуть бути скасовані.

Крім того, Конституція України встановлює, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту чи обсягу вже існуючих прав і свобод людини та громадянина.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо реалізації права на соціальний захист, відповідно до якої Конституція України виокремлює окремі категорії громадян, які потребують додаткових державних гарантій соціального захисту. До таких осіб належать, зокрема, громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України проходять службу у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет, територіальну цілісність, економічну та інформаційну безпеку України, а саме військовослужбовці Збройних Сил України, працівники Служби безпеки України, органів внутрішніх справ, прокуратури, органів охорони державного кордону, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань та інших правоохоронних органів, про що зазначено у рішеннях Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002.

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України наголосив, що необхідність надання додаткових гарантій соціального захисту зазначеним категоріям громадян як під час проходження служби, так і після її завершення обумовлена особливим характером такої служби, яка пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної підготовки, фізичних, моральних та інших якостей особи. Саме тому держава повинна забезпечити цим особам підвищений рівень соціального захисту шляхом реалізації комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на гарантування їхнього належного матеріального забезпечення як під час проходження служби, так і після її завершення.

Таким чином, із наведених правових позицій Конституційного Суду України вбачається, що зміст та обсяг уже набутого права на соціальний захист осіб, які проходили службу у військових формуваннях та правоохоронних органах, не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування наведених норм права викладена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі №21-420а13.

Додатково суд зазначає, що поняття «призначення пенсії» та «перерахунок пенсії» є різними за своїм правовим змістом, правовою природою та процедурою реалізації. Відповідно встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення стосується виключно процедури призначення пенсії та не поширюється на правовідносини щодо перерахунку вже призначеної пенсії.

Отже, під час проведення перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб підлягає застосуванню відсоткове значення грошового забезпечення, яке діяло на момент призначення пенсії.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17).

Крім того, у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №Пз/9901/58/18 (№240/5401/18) Верховний Суд зазначив, що при здійсненні перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України №103 відсутні правові підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, оскільки зазначена норма регулює виключно питання призначення пенсії. Таким чином, при проведенні перерахунку змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, тоді як відсоткове значення основного розміру пенсії, визначене при її первинному призначенні з урахуванням вислуги років особи, залишається незмінним.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2019 року залишено без змін.

Згідно з частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, визначеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд зобов`язаний враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у відповідному рішенні.

Отже, вирішуючи цей спір, суд враховує правові висновки Верховного Суду, сформульовані у зразковій справі №240/5401/18.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач безпідставно та протиправно зменшив при проведенні перерахунку основний розмір пенсії позивача з 90 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, оскільки на момент призначення пенсії її розмір було визначено виходячи із 90 відсотків грошового забезпечення, а не 70.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за відновленням якого він звернувся до суду, належним способом захисту є покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсії, починаючи з 01.12.2019, виходячи з її основного розміру - 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення при вислузі 32 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 01.05.2024 щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», у розмірі 2000,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки саме такий спосіб захисту забезпечує повне та ефективне поновлення порушених прав позивача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О.Тереза

В.В.Файдюк