Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №620/11787/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/11787/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) від 18.09.2025, яке полягає у відмові здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) здійснити йому перерахунок пенсії з 10.09.2025 відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 18.09.2025, яке полягає у відмові здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 10.09.2025 відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 2023 року.

Після призначення позивачу пенсії він продовжував працювати.

За заявою позивачки від 15.08.2025 йому було здійснено перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 42 Закону № 1058-ІV та зараховано страховий стаж по 31.07.2025.

10.09.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про проведення перерахунку його пенсії згідно із частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-ІV, яку було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Чернігівській області та прийнято рішення від 18.09.2025 про відмову в перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 42 Закону № 1058-ІV з мотивів того, що право на перерахунок відповідно до заяви від 10.09.2025 відсутнє у зв`язку з тим, що не минуло два роки після попереднього перерахунку' (призначення) пенсії і не набуто 24 місяці стажу.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 18.09.2025, яке полягає у відмові здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV, він звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій, а також надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України, які формуються зі страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших передбачених законом джерел, визначаються Законом №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування призначаються такі види пенсійних виплат: пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, призначеної в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі визначається з урахуванням таких сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років для чоловіків і понад 30 років для жінок пенсія за віком підлягає збільшенню на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. При цьому наявний у особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Частиною першою статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата, дохід за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а також у разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії додатково враховується заробітна плата, дохід за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року незалежно від наявності перерв.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховим стажем є період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Обчислення страхового стажу здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження - на підставі документів та у порядку, визначеному законодавством, чинним до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії здійснюється з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після її призначення або попереднього перерахунку незалежно від перерв у роботі. Такий перерахунок проводиться із заробітної плати, доходу, з яких було обчислено пенсію.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії може бути проведений із заробітної плати за періоди страхового стажу, визначені частиною першою статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати, доходу, який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку пенсії.

У разі якщо після призначення або перерахунку пенсії застрахована особа має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після її призначення або попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення чи попереднього перерахунку пенсії, та заробітної плати, з якої пенсію було призначено або попередньо перераховано.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув страховий стаж, достатній для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від часу, що минув після її призначення або попереднього перерахунку, з урахуванням заробітної плати, з якої пенсію було призначено або попередньо перераховано.

Органи Пенсійного фонду України щороку з 01 квітня без додаткового звернення особи здійснюють перерахунок пенсій тим особам, які станом на 01 березня року, в якому проводиться такий перерахунок, набули право на його проведення відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV, на найбільш вигідних для них умовах. Порядок проведення такого перерахунку визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Обчислення страхового стажу, який надає право на перерахунок пенсії відповідно до зазначеної статті, здійснюється не раніше дня, наступного за днем, по який було обчислено страховий стаж під час призначення пенсії або її попереднього перерахунку.

Зазначені законодавчі положення деталізовані у Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 18.05.2018 №10-1 (далі - Порядок №10-1).

Пунктом 3 Порядку №10-1 передбачено, що перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення або попереднього перерахунку пенсії продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення або попереднього перерахунку пенсії незалежно від перерв у роботі. У такому випадку перерахунок здійснюється із заробітної плати, доходу, з яких пенсію було призначено або попередньо перераховано, або із заробітної плати за періоди страхового стажу, визначені частиною першою статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати, доходу, який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку пенсії.

Також відповідно до пункту 3 Порядку №10-1 перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення або попереднього перерахунку пенсії продовжував працювати та має менш як 24 місяці страхового стажу. У такому разі перерахунок здійснюється не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням пенсії або її попереднім перерахунком.

При цьому перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення або попереднього перерахунку пенсії, та із заробітної плати, доходу, з яких пенсію було призначено або попередньо перераховано.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV мають особи, які після призначення пенсії продовжували працювати, за умови набуття ними не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії або її попереднього перерахунку.

За бажанням пенсіонера такий перерахунок може бути проведений із заробітної плати за періоди страхового стажу, визначені частиною першою статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати, доходу, який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку пенсії.

Як установлено судом, позивачу було здійснено перерахунок пенсії за віком, призначеної у 2023 році відповідно до статті 42 Закону №1058-IV, на підставі його заяви від 15.08.2025 із зарахуванням страхового стажу по 31.07.2025.

При цьому колегія суддів зазначає, що заява позивача від 10.09.2025 була подана до територіального органу Пенсійного фонду України з метою реалізації його волевиявлення щодо проведення перерахунку пенсії із заробітної плати за період страхового стажу, набутого після призначення пенсії за віком та зарахованого на підставі його заяви від 15.08.2025 за правилами статті 42 Закону №1058-IV у зв`язку з набуттям після призначення пенсії не менш як 24 місяців страхового стажу.

Отже, на переконання колегії суддів, така заява не є зверненням про повторний перерахунок пенсії у зв`язку з набуттям додаткового страхового стажу, проведення якого законодавством обмежено строком - не раніше ніж через два роки після призначення або попереднього перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу після її призначення чи попереднього перерахунку.

Натомість подана позивачем заява є продовженням реалізації його права на перерахунок пенсії із заробітної плати за період страхового стажу, набутого після призначення пенсії за віком та зарахованого за його заявою від 15.08.2025 відповідно до статті 42 Закону №1058-IV у зв`язку з набуттям ним після призначення пенсії не менш як 24 місяців страхового стажу.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у перерахунку пенсії позивача з підстав відсутності у нього права на такий перерахунок за заявою від 10.09.2025, з огляду на те, що не минуло два роки після попереднього перерахунку чи призначення пенсії та не набуто 24 місяці страхового стажу, не відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статтею 2 КАС України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язальної частини позовних вимог колегія суддів зазначає таке.

Положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення, перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1, передбачено можливість застосування екстериторіального принципу призначення та перерахунку пенсій.

Так, відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів із зазначенням часу їх створення та електронну пенсійну справу.

Цим же пунктом передбачено, що під час приймання документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, надає інформацію щодо умов і порядку призначення або перерахунку пенсії; уточнює відомості про факт роботи, навчання, служби, підприємницької діяльності та про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, які можуть бути зараховані до страхового стажу; у разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV та/або про право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Також працівник відповідного структурного підрозділу повідомляє особу про необхідність дооформлення документів або подання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюються із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за проведення відповідних операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію, або іншою посадовою особою, визначеною наказом керівника такого органу щодо розподілу обов`язків, та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після надходження відповідної заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії встановлюється органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після ухвалення рішення видає або надсилає особі повідомлення про призначення пенсії, відмову в її призначенні, перерахунку чи переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку її оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично, тобто без звернення особи, у повідомленні про призначення пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані цією Конвенцією, було порушено, право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні наявність ефективних правових засобів для реалізації прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, у який спосіб вони закріплені у правовій системі відповідної держави.

Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 також наголосив, що засіб юридичного захисту, передбачений статтею 13 Конвенції, має бути ефективним як за законом, так і на практиці, а його використання не повинно ускладнюватися діями чи бездіяльністю органів влади відповідної держави.

Право на захист є суб`єктивним правом особи, тобто визначеним видом і мірою її можливої та дозволеної поведінки, спрямованої на захист своїх прав. Таке право випливає з положень статті 55 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин, а також за наявності неврегульованих питань.

Порушення права може полягати, зокрема, у необґрунтованій забороні його реалізації, створенні перешкод у його реалізації або істотному обмеженні можливостей для його здійснення.

Таким чином, ефективний засіб юридичного захисту у розумінні статті 13 Конвенції має забезпечувати реальне поновлення порушеного права та досягнення особою належного правового результату.

Колегія суддів звертає увагу, що чинне національне законодавство не містить правових норм, які б окремо врегульовували питання призначення пенсії або переведення особи з одного виду пенсії на інший у межах різних законів.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи виключно за позовною заявою, поданою у порядку, визначеному цим Кодексом, та в межах заявлених позовних вимог. Водночас суд має право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, а також інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як установлено судом, позивач виявив бажання на проведення перерахунку пенсії із заробітної плати за періоди страхового стажу, визначені частиною першою статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати, доходу, який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку пенсії.

З метою реалізації зазначеного права позивач звернувся з відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації. Вказана заява була розглянута за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, і саме цим органом було прийнято оскаржуване рішення про відмову в перерахунку пенсії.

За таких обставин дії зобов`язального характеру щодо прийняття рішення про перерахунок пенсії позивача відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, який був визначений за принципом екстериторіальності та відмовив у здійсненні відповідного перерахунку, тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Отже, враховуючи встановлену протиправність оскаржуваного рішення, з метою належного захисту порушеного права позивача та його ефективного відновлення, а також керуючись повноваженнями, визначеними частиною другою статті 245 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу перерахунок пенсії з 10.09.2025 відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV у разі його доцільності.

Водночас, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не приймало рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії, заявлені до цього відповідача позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О.Тереза

В.В.Файдюк