Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №420/13171/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13171/26

Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління освіти, культури молоді, туризму та спорту Бериславської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2026 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати незаконним та скасувати наказ Управління освіти, культури молоді, туризму та спорту Бериславської міської ради від 10.02.2026 № 27-ос «Про накладення дисциплінарного стягнення (догана) на директора Бериславського інклюзивно-ресурсного центру БМР ОСОБА_1 »;

- стягнути з Управління освіти, культури молоді, туризму та спорту Бериславської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління освіти, культури молоді туризму та спорту Бериславської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу - залишено без руху. Встановлено строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надання: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

В ухвалі зазначено, що позивачкою пропущений місячний строк звернення до суду із даним позовом.

15 травня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивачки надійшла заява про поновлення процесуального строку, яка зареєстрована судом 18.05.2026 року, в якій позивачка просила визнати поважними причини пропуску строку на подання позовної заяви про визнання незаконним та скасувати наказ Управління освіти, культури, молоді, туризму та спорту Бериславської міської ради від 10.02.2026 № 27-ос «Про накладення дисциплінарного стягнення (догана) на директора Бериславського інклюзивно-ресурсного центру БМР ОСОБА_1 ; поновити строк на подання позовної заяви про визнання незаконним та скасувати наказ Управління освіти, культури, молоді, туризму та спорту Бериславська міська рада від 10.02.2026 №27-ос «Про накладення дисциплінарного стягнення (догана) на директора Бериславського інклюзивно- ресурсного центру БМР ОСОБА_1 ».

Зазначену заяву обґрунтовано тим, що позивачем здійснювались досудові заходи вирішення спору, а саме надавалися обґрунтовані звернення до відповідача щодо скасування наказу. Тільки 23 лютого 2026 року була надана відповідь, по суті якої відповідач не прийняв рішення для самостійного скасування зазначеного наказу. Позивач не має юридичної освіти чи спеціальних знань в галузі права, що значно ускладнило процес підготовки позовної заяви. Позивач дотримувався строку, який визначений статтею 233 КЗпП «Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів», яка регламентує право працівника звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Вказано, що будучи звичайним громадянином без досвіду в судових справах, позивач змушений був самостійно вивчати норми чинного законодавства України, зокрема Кодексу адміністративного судочинства України та Кодексу Законів України про працю, а також аналізувати велику кількість судової практики, включаючи постанови Верховного Суду та інших інстанцій, аби належним чином сформулювати вимоги та обґрунтування позовної заяви. Крім того, вказано, що дії відповідача під час процедури накладання дисциплінарного стягнення (у виді догани), значно вплинули на стан здоров`я позивачки. 12 лютого 2026 року позивачка звернулась до лікаря на консультацію, у зв`язку підвищенням тривожності, постійний головний біль та підвищення тиску. У зв`язку з тим, що вказана справа має значне значення для позивача, оскільки наказ про накладання дисциплінарного стягнення (догана) є незаконним та підлягає скасуванню, вона змушена просити суд поновити строк для подання позовної заяви про незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення та його скасування.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління освіти, культури молоді, туризму та спорту Бериславської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу - повернуто позивачеві.

В ухвалі зазначено, що підстави поновлення строку звернення до суду, які вказані позивачкою у заяві, є неповажними.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивачка надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Апелянтка зазначає, що повернення апеляційної скарги з підстав не усунення недоліків позовної заяви, яка залишалась без руху (п.1 ч. 4 ст. 169 КАС) є помилковим, оскільки на виконання ухвали суду першої інстанції від 12 травня 2026 року про залишення позовної заяви без руху та надання їй строку для усунення недоліків, нею у встановлений в ухвалі термін направлено до суду першої інстанції заяву про поновлення строку, та викладено позицію, відповідно до якої скаржниця вважала, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми КЗпП України, а саме ст. 233 відповідно до якої працівник може звернутись до суду з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк.

Крім цього, скаржниця вказує, що працює на посаді директора Бериславського інклюзивно-ресурстного центру Бериславської міської ради є педагогічним працівником а тому вважає, що суд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що позивачка є державним службовцем і що до цих правовідносин слід застосовувати Закон України «Про державну службу».

Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у спорах щодо державної служби застосовуються виключно строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України та профільним Законом "Про державну службу", а не строки КЗпП України.

Суд першої інстанції зазначив, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України) і цей строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Суд вказав, що позивач є державним службовцем і мала бути обізнана з Законом "Про державну службу", ст. 78 якого передбачено, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення оскаржується протягом 10 днів після одержання державним службовцем копії наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Далі суд першої інстанції зазначив, що положення КЗпП України діють в частині відносин, які не врегульовані спеціальним законом.

Оскільки наказом Управління освіти, культури, молоді, туризму та спорту Бериславської міської ради від 10.02.2026 № 27-ос на позивачку накладено дисциплінарне стягнення (догана) і цей наказ було направлено позивачці на електронну пошту, а до суду позивачка звернулася лише 07.05.2026 року, суд першої інстанції вважав, що позивачка пропустила строк звернення до суду.

Застосувавши п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України (позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк) суд першої інстанції повернув апеляційну скаргу.

Колегія суддів, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 169 КАС України).

Отже, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно із пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст.123 цього Кодексу.

Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз наведених норм вказує на чітку послідовність дій суду під час з`ясування поважності причин пропуску строку звернення до суду до відкриття провадження у справі. При цьому, принциповим моментом в такому порядку є забезпечення можливості позивачу належним чином обґрунтувати причини пропуску строку, передбаченого ст.122 КАС України. Для цього законодавцем передбачено обов`язкове винесення судом ухвали про залишення позову без руху і надання можливості вказати відповідні підстави для поновлення строку.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 року позовна заява залишалась без руху у зв`язку з пропуском строку звернення та встановлено строк, для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з наступного дня після отримання копії ухвали шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з наданням відповідних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку.

15 травня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, відповідно до якої просила поновити строк на подання позовної заяви. В обґрунтування заяви, зазначила, що при подачі позовної заяви дотримувалась строків визначених КЗпП України, які регламентують право працівника звернутися з позовною заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 виконала вимоги ухвали Одеського окружного адміністративного суду, а тому повернення позовної заяви з підстав пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України є помилковим.

Крім цього, слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити підстави та предмет позову для правильного визначення того, які саме права позивач вважає порушеними і за захистом яких звертається та час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, можуть бути її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З матеріалів справи вбачається, про предметом спору у цій справі є оскарження наказу Управління освіти, культури, молоді, туризму та спорту Бериславської міської ради від 10.02.2026 № 27-ос «Про накладення дисциплінарного стягнення (догана) на директора Бериславського інклюзивно-ресурсного центру БМР ОСОБА_1 .

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» керівник (директор, завідувач, начальник) інклюзивно-ресурсного центру відносить до посад педагогічного працівника.

З огляду на зазначене, колегія суддів зауважує, що посада апелянтки не належить до посад державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування. Директор ІРЦ є педагогічним працівником і обіймає посаду керівника комунального закладу а тому їхні трудові відносини регулюються Кодексом законів про працю України та спеціальним законодавством, таким як Закон України «Про освіту» та Положення про інклюзивно-ресурсний центр.

Колегія суддів наголошує, що перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Позивач не заперечує, що оскаржуваний наказ № 27-ос вона отримала на електронну адресу 10.02.2026 року.

При цьому апелянтка зазначає, що вчиняла досудові заходи вирішення спору та 23 лютого 2026 року отримала від відповідача відповідь на своє звернення.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Оскільки колегією суддів встановлено, що про порушення свого права апелянтка дізналась 10 лютого 2026 року, то останнім днем звернення до суду для захисту своїх прав є 10 травня 2026 року.

З позовної заяви вбачається, що така заява подана через систему Електронний суд 06.05.2026 року, тобто в межах строку, що визначено ст. 233 КЗпП України.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції вважає правильними доводи скаржника щодо порушення її правна доступ до правосуддя.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у рішенні від 4.12.95 у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Колегія суддів наголошує, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям, а тому повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

За встановлених обставин, враховуючи норми КАС України, а також практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суддя суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилково висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький