Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №420/4878/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4878/26

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А..

Дата ухвалення рішення: 27 квітня 2026 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 420/4878/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016– 2018 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 05.01.2026 р. індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 6188,89 грн із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що постановами Кабінету Міністрів України про індексацію пенсій передбачено проведення щорічного перерахунку пенсій відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, а також встановлення щомісячної доплати у випадках, коли розмір підвищення пенсії внаслідок такого перерахунку є меншим від визначеного відповідною постановою розміру.

Крім того, апелянт зазначає, що індексацію пенсії проведено відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV, Порядку №124 та постанов Кабінету Міністрів України, якими визначалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), у зв`язку з чим вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції помилковим.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що з 03.02.2019 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. При обчисленні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016– 2018 роки у розмірі 6188,89 грн.

Вважаючи, що має право на проведення індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнтів 1,11 (з 01.03.2020), 1,11 (з 01.03.2021), 1,14 (з 01.03.2022), 1,197 (з 01.03.2023), 1,0796 (з 01.03.2024) та 1,115 (з 01.03.2025), представник позивача 05.01.2026 року звернувся до відповідача із заявою про проведення відповідного перерахунку пенсії.

Листом від 02.02.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 з 01.03.2022 проведено перерахунок пенсій шляхом застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 (для показника середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки - 6186,32 грн). Крім того, пунктом 4 зазначеної постанови передбачено встановлення з 01.03.2022 щомісячної доплати у розмірі 135 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону за зверненнями, що надійшли до 31.12.2021 включно, які не підвищуються згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124. Оскільки пенсію ОСОБА_1 призначено з 03.02.2019 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016– 2018 роки у розмірі 6188,89 грн, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для застосування під час перерахунку пенсії з 01.03.2022 коефіцієнта 1,14.

Також у зазначеному листі відповідач повідомив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 з 01.03.2023 пенсію позивача перераховано при страховому стажі 45 років 10 місяців та середньомісячній заробітній платі 20250,24 грн (проіндексованій із застосуванням коефіцієнта 1,197), унаслідок чого її розмір становив 9430,99 грн, з яких 9281,29 грн - розмір пенсії за віком, 149,70 грн - доплата за 10 років понаднормативного страхового стажу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 з 01.03.2024 проведено черговий перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,0796. За результатами такого перерахунку пенсію ОСОБА_1 визначено при страховому стажі 48 років та середньомісячній заробітній платі 21862,16 грн (проіндексованій із застосуванням коефіцієнта 1,0796), а її розмір становив 10688,45 грн, з яких 10493,84 грн - пенсія за віком, 194,61 грн - доплата за 13 років понаднормативного страхового стажу.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 01.03.2025 проведено черговий перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115. За результатами такого перерахунку пенсію позивача обчислено при страховому стажі 48 років та середньомісячній заробітній платі 21862,16 грн (проіндексованій із застосуванням коефіцієнта 1,115), унаслідок чого її розмір становив 10688,45 грн, з яких 10493,84 грн — пенсія за віком, 194,61 грн — доплата за 13 років понаднормативного страхового стажу.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що під час проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV збільшенню підлягає саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був застосований при призначенні пенсії конкретній особі. Суд дійшов висновку, що положення пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 зазначеного Закону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, у частині визначення показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року не відповідають вимогам Закону № 1058-IV, який має вищу юридичну силу, а тому під час вирішення спору підлягають застосуванню саме положення закону. З огляду на це суд першої інстанції визнав протиправними дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016– 2018 роки та зобов`язав відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зазначене конституційне право гарантується державою та реалізується, зокрема, шляхом встановлення законодавчого механізму призначення, перерахунку та індексації пенсій.

Водночас згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, реалізовуючи повноваження щодо призначення та перерахунку пенсій, органи Пенсійного фонду України зобов`язані керуватися насамперед вимогами закону, а прийняті на його виконання підзаконні нормативно-правові акти можуть застосовуватися лише в межах та у спосіб, що не суперечать закону.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV), Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII, а також Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі – Порядок №124).

Преамбулою Закону №1058-IV визначено, що цей Закон встановлює принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій, а зміна умов і норм пенсійного забезпечення здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV з метою забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався під час обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнта збільшення, визначеного відповідно до закону.

Аналіз наведених положень свідчить, що законодавець безпосередньо визначив як об`єкт щорічної індексації пенсій, так і спосіб її проведення. Об`єктом такого перерахунку є показник середньої заробітної плати (доходу), який був врахований при призначенні конкретної пенсії, тоді як індексація здійснюється шляхом застосування до цього показника відповідного коефіцієнта збільшення.

Таким чином, норма частини другої статті 42 Закону №1058-IV є імперативною та не передбачає можливості зміни визначеного законом об`єкта індексації або встановлення іншого механізму проведення такого перерахунку підзаконними нормативно-правовими актами.

Водночас Законом України від 15 лютого 2022 року №2040-ІХ внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до яких індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, розрахованого відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, законодавець, делегувавши Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення порядку проведення індексації пенсій, не змінив правової природи такого перерахунку та не наділив Уряд повноваженнями визначати інший об`єкт індексації чи встановлювати правила, які суперечать вимогам Закону №1058-IV.

На виконання вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 цього Закону (далі – Порядок №124).

Порядок №124 визначає механізм реалізації передбаченого законом щорічного перерахунку пенсій та порядок застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), визначеного Кабінетом Міністрів України.

Водночас Порядок №124 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання Закону №1058-IV, а тому його положення підлягають застосуванню лише в межах повноважень, визначених законом, і не можуть змінювати, доповнювати чи звужувати законодавчо встановлений механізм проведення індексації пенсій.

Такий висновок узгоджується з вимогами частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або міжнародному договору суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Аналогічний правовий підхід неодноразово висловлений Верховним Судом, який зазначив, що суди не повинні застосовувати положення підзаконних нормативно-правових актів у тій частині, у якій вони суперечать закону, незалежно від того, чи були такі акти предметом окремого судового оскарження. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19.

Таким чином, при вирішенні цього спору визначальне значення мають приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV, тоді як положення Порядку №124 підлягають застосуванню лише остільки, оскільки вони не суперечать зазначеній нормі закону.

Оцінюючи встановлені у справі обставини крізь призму наведеного правового регулювання, колегія суддів виходить із такого.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, при призначенні позивачу пенсії за віком відповідачем для її обчислення було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016– 2018 роки у розмірі 6188,89 грн.

Саме цей показник був покладений в основу визначення розміру пенсії позивача, а відтак відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV є тим показником, який підлягає щорічному збільшенню під час проведення індексації пенсії.

Разом з тим відповідач, здійснюючи щорічні перерахунки пенсії позивача, виходив із положень Порядку №124 та щорічних постанов Кабінету Міністрів України, вважаючи, що їх застосування саме по собі свідчить про дотримання вимог законодавства.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Зміст частини другої статті 42 Закону №1058-IV не надає органу Пенсійного фонду України права на власний розсуд визначати показник середньої заробітної плати (доходу), який підлягає збільшенню під час проведення індексації.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач був зобов`язаний здійснювати індексацію пенсії позивача шляхом послідовного застосування встановлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення саме до показника середньої заробітної плати (доходу), використаного при призначенні пенсії, а не застосовувати інший порядок визначення такого показника.

Посилання апелянта на те, що відповідач діяв відповідно до Порядку №124 та щорічних постанов Кабінету Міністрів України, колегія суддів відхиляє, оскільки саме по собі дотримання положень підзаконного нормативно-правового акта не може свідчити про правомірність дій суб`єкта владних повноважень, якщо такі дії не відповідають вимогам закону, який має вищу юридичну силу.

Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції й доводи апеляційної скарги щодо встановлення щомісячної доплати у випадках, коли розмір підвищення пенсії є меншим визначеної суми. Така доплата має характер додаткової державної соціальної гарантії, спрямованої на забезпечення мінімального розміру підвищення пенсії, однак не замінює проведення індексації відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV та не звільняє орган Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити перерахунок пенсії у спосіб, визначений законом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при проведенні індексації пенсії позивача не дотримався вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Так, у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у справі №160/15379/24, від 20 лютого 2025 року у справі №560/12058/24, від 28 липня 2025 року у справі №420/18490/24, а також у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого під час проведення щорічної індексації пенсії збільшенню підлягає саме показник середньої заробітної плати (доходу), який був врахований при обчисленні конкретної пенсії, тоді як повноваження Кабінету Міністрів України обмежуються визначенням коефіцієнта такого збільшення та порядку його застосування.

Із наведених постанов Верховного Суду вбачається, що підзаконні нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише в тій частині, у якій вони не суперечать Закону №1058-IV та не змінюють визначений ним механізм проведення індексації пенсій.

Колегія суддів враховує наведені висновки Верховного Суду відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та не вбачає підстав для відступу від них, оскільки фактичні обставини цієї справи та характер спірних правовідносин є подібними до тих, що були предметом розгляду Верховного Суду.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV та фактично зводяться до незгоди апелянта з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою встановлених обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не містять обставин чи правових аргументів, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, а тому не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не підлягає задоволенню, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук