Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №420/12396/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12396/25

Головуючий І інстанції: Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 11.09.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України та третьої особи - Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, а також 3-ї особи - ДП «Інфоресурс», в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти стосовно порушення ним черговості здобуття освіти, визначеної ст.10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що він 01.09.2024р. зарахований до Державного закладу «Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка» для здобуття вищої освіти за освітнім рівнем «Бакалавр», однак 22.04.2025р.позивач отримав довідку про те, поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», при тому що його найвищій освітній ступень - молодший бакалавр.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач 08.10.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2025р. та прийняти нове, яким його позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

18.11.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 30.06.2019р. закінчив Одеський фаховий коледж транспортних технологій за освітнім рівнем «молодший спеціаліст» та отримав відповідний диплом.

01.09.2019р. ОСОБА_1 був зарахований студентом І курсу «денної» форми здобуття вищої освіти освітнього ступеня «бакалавр» першого рівня вищої освіти Українського державного університету залізничного транспорту.

01.09.2020р. позивач був переведений на ІІ курс «заочної» форми здобуття вищої освіти.

У період з 24.11.2020р. по 23.05.2022р. позивачу надана «академічна відпустка» у зв`язку з призовом на «строкову» військову службу.

31.08.2022р. позивача відраховано з Українського державного університету залізничного транспорту - за невиконання вимог навчального плану та графіку навчального процесу, т.б. у зв`язку з не виходом з академічної відпустки.

01.09.2024р. позивач був зарахований до Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» на «денну» форму здобуття вищої освіти освітнього ступеня «бакалавр», де навчається і на даний час. Дата завершення навчання - 30.06.2028 року.

07.10.2024р. на ім`я позивача була сформована довідка №628441 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка в полі довідки «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», містить наступну інформацію: «Ні, порушує».

Отримавши таку довідку позивач не погодився з її змістом, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог і, відповідно, відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних та комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

У силу ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022р. строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами, який наразі триває).

У свою чергу, варто зазначити, що правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян стосовно здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII.

За п.1 ч.3 ст.23 цього Закону, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017р. №2145-VIII, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

З наведеного вище слідує, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560.

Додатком 5 до згаданого Порядку також було затверджено перелік документів, що подаються для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до підстав, зазначених у ст.23 Закону №3543-XII.

Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти, які навчаються за денною чи дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону №2145-VIIІ, та докторантів і осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

Додатком 9 до Порядку №560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Таким чином, документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону №2145-VIIІ, є саме довідка про здобувача освіти, яка сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

З матеріалів справи слідує, що на ім`я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 22.04.2025р. №628441, у графі якої «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIIІ» зазначено «Ні, порушує».

Відповідно, спірним у справі є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної у ч.2 ст.10 Закону №2145-VIIІ у контексті застосування п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII, а відтак, правомірність формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

У цьому контексті, слід зазначити, що суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає вже названий вище Закон №2145-VIII.

Частиною 2 ст.10 цього Закону передбачено, зокрема, наступні рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Згідно з ч.2 ст.16 Закону №2145-VIII, фахова передвища освіта здобувається на основі повної або ж базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється із одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Як передбачено у ч.2 ст.17 Закону №2145-VIII, вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

У ст.40 Закону №2145-VII закріплено, що після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (окрім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

За визначенням, наведеним у п.23 ч.1 ст.1 Закону №2145-VIII, рівнем освіти є завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів та бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює і створює Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. №1556-VII.

Частинами 1-3,5 ст.5 Закону №1556-VII передбачено, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:

1) молодший бакалавр;

2) бакалавр;

3) магістр;

4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Молодший бакалавр - це освітній або ж освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС.

Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Бакалавром вважається освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС.

Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра або ж бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою.

Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС.

Освітньо-наукова програма магістра обов`язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти чи освітнього ступеня молодшого бакалавра, фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої у випадку, якщо ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти, становить 300-360 кредитів ЄКТС.

Для здобуття освітнього ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ж ветеринарного спрямування на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.6 Закону №1556-VII, атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової чи творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Водночас, атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої також можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

У свою чергу, невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, який містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів зазначає, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації.

Отже, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що, своєю чергою, має підтверджуватись відповідним документом про освіту.

Відповідно до п.3 розділу І «Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки» (затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 07.02.2024р. №134), відрахування зі складу здобувачів освіти це втрата особою статусу здобувача вищої освіти в порядку, визначеному цим Положенням, що має наслідком припинення прав та обов`язків здобувача вищої освіти.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що для встановлення послідовності здобуття освіти беруться до уваги факти раніше здобутого рівня освіти, що підтверджується документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, та теперішній рівень здобуття освіти, що є вищим за раніше здобутий і підтверджують здобутий рівень освіти.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 не завершував навчання за освітнім рівнем бакалавра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплом бакалавра, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу, оскільки він був відрахований із навчання.

Тобто, позивач не завершив навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр».

Вказані факти, у свою чергу, не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти у зв`язку із незавершеністю процесу здобуття освіти. Доказів про отримання ним освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» в інших навчальних закладах матеріали справи не містять, а з свого боку відповідач на такі обставини і не посилається.

На факт незавершеності здобуття позивачем вищої освіти безумовно вказують також відомості з Єдиної державної електронної бази з питань освіти (щодо позивача), згідно з якими, до цієї бази включено лише диплом молодшого спеціаліста від 30.06.2019р. серії Е19 №069964, як єдиного документа про освіту ОСОБА_1 .

Отже, позивач, який має повну загальну середню освіту, та з вересня 2024р. почав здобувати освітньо-професійний ступень «бакалавр» (а саме за спеціальністю « 052 Політологія»), не є особою, яка б вважалася такою, що порушує послідовність здобуття освіти, що визначена ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII.

Колегія суддів зазначає, що для встановлення факту дотримання послідовності здобуття освіти необхідно враховувати лише раніше здобуті рівні освіти, тобто фактично завершене навчання, яке підтверджено документом державного зразка - дипломом або ж свідоцтвом, а тому відсутність у позивача диплома «бакалавра», не перешкоджає позивачу поступати на навчання для отримання відповідного кваліфікаційного рівня «бакалавр». Не отримання позивачем диплому «бакалавра», свідчить про те, що він не пройшов весь необхідний навчальний курс, не виконав відповідну освітню програму за даним рівнем та не підтвердив свої знання і вміння.

У той же час, відповідач, з посиланням на відрахування позивача з Українського державного університету залізничного транспорту у 2022р., зазначив про те, що фактично після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня вищої освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти. Повторне його зарахування означає, що він повторно формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та наголошує на тому, що ключовим є розуміння терміну «здобутий», що означає фактично «вже завершений», у свою чергу «здобуває» вказує на процес, який триває. Законодавство України про освіту, зокрема, й Закон №2145-VIII чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням диплома. Законодавець однозначно використовує термін «здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, а незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначення у довідці від 22.04.2025р. №628441 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо позивача, що поточне здобуття освіти порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, є протиправним, що зумовлює задоволення позовних вимог у цій частині.

Визначаючись щодо належного способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.8 Закону №1556-VII, засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.

Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.

Статтею 74 Закону №2145-VIII передбачено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти.

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників.

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Так, адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про авторське право і суміжні права» та «Про публічні електронні реєстри».

Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до п.1 розділу І «Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти» (затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018р. за №620), його розроблено відповідно до вимог ст.74 Закону №2145-VIII з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Пунктом 5 розділу І Положення №620 вказано, що власником Єдиної державної електронної бази з питань освіти та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава.

Розпорядником Єдиної державної електронної бази з питань освіти є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - ДП «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника державної електронної бази.

Основні функції уповноважених суб`єктів у Єдиній державній електронній базі з питань освіти визначені розділом ІV Положення №620.

Розпорядник державної електронної бази, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування електронної бази; використовує інформацію, що міститься в електронній базі, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до бази іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в електронній базі інформації, визначеної пп.1, 2 п.8, абз.5-7 пп.1,4 п.9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Технічний адміністратор державної електронної бази забезпечує: функціонування електронної бази у порядку, визначеному розпорядником електронної бази; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення електронної бази, створення, модернізації., а також супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в базі; структурну систематизацію даних, що містяться в державній електронній базі, у відповідності до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію бази з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в електронній базі замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником електронної бази; оброблення в електронній базі інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в електронній базі інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником; виконання інших заходів із забезпечення функціонування електронної бази у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником бази.

З аналізу наведених норм слідує, що саме відповідач має повноваження щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про наявність або ж відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII щодо позивача.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів розділу ІV Положення №620, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що належним та ефективним способом захисту його порушеного права буде зобов`язання Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення позивачем черговості здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIIІ, а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державний електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIIІ» - вказати «Так, не порушує».

Таким чином, суд попередньої інстанції, розглянувши цю справу в межах заявлених позовних вимог, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, і доводи апеляційної скарги вказані висновки спростовують в повному обсязі.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 29.10.2025р. у справі №200/5372/24, від 25.11.2025р. у справі №160/34591/24 та від 03.03.2026р. у справі №340/7912/24.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарг, у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Також, ч.6 ст.139 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду справи, на користь позивача слід відшкодувати судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України, а саме: судовий збір за подання позовної заяви на суму 1211,20 грн. та апеляційної скарги - 1816,80 грн. (всього - 3028 грн.).

Керуючись ст.ст.139,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, стосовно порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної ст.10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту»» зазначення: «Ні, порушує».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, стосовно не порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної ст.10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту»» зазначити: «Так, не порушує».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ: 38621185) судові витрати на сплату судового збору у загальній сумі - 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 17.07.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко