Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №420/18002/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18002/25

Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.

Дата і місце ухвалення: 20.03.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 420/18002/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо ненарахування пенсії з урахування усіх періодів, визначених в розділі «Відомості про періоди трудових відносин у страхувальників до 2004 (за даними оцифрованих документів) Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме: навчання у «Ждановский строительный техникум» в період з 01.09.1979 по 25.03.1983; проходження виробничої практики в БУ № 6 тресту «Ждановжилстрой» в період з 03.09.1981 по 09.10.1981; робота в БУ № 6 тресту «Ждановжилстрой» в період з 17.02.1984 по 15.05.1984; робота на Маріупольському заводі металоконструкцій в період з 01.06.1992 по 21.02.1994; військова служба, довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Добропілля) від 26.07.2024; робота в Маріупольському БУ-2 треста «Укрметалургремонт»/ВАТ «Азовметалургремонт» в період з 24.02.1994 по 30.04.1996 на підставі заяв позивача від 27.02.2024, 26.03.2024 та 28.05.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити пенсію позивачу з урахування усіх періодів, визначених в розділі «Відомості про періоди трудових відносин у страхувальників до 2004 (за даними оцифрованих документів) Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме: навчання у «Ждановский строительный техникум» в період з 01.09.1979 по 25.03.1983; проходження виробничої практики в БУ № 6 тресту «Ждановжилстрой» в період з 03.09.1981 по 09.10.1981; робота в БУ № 6 тресту «Ждановжилстрой» в період з 17.02.1984 по 15.05.1984; робота на Маріупольському заводі металоконструкцій в період з 01.06.1992 по 21.02.1994; військова служба, довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Добропілля) від 26.07.2024; робота в Маріупольському БУ-2 треста «Укрметалургремонт»/ВАТ «Азовметалургремонт» в період з 24.02.1994 по 30.04.1996 на підставі заяв позивача від 27.02.2024, 26.03.2024 та 28.05.2025.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування положень чинного законодавства, що, на думку апелянта, призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки неповно з`ясував фактичні обставини справи та не врахував особливостей правового регулювання призначення і перерахунку пенсій. Зокрема, апелянт вказує, що відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» днем звернення за призначенням або перерахунком пенсії є день подання особою заяви разом із усіма необхідними документами, а обов`язок щодо їх подання покладається саме на заявника. Органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно підтверджувати страховий стаж особи, а здійснюють перевірку та оцінку лише тих документів, які подані заявником.

Апелянт зазначає, що під час первинного звернення позивача із заявою про призначення пенсії 27.02.2024 останнім не було подано всіх необхідних документів для підтвердження спірних періодів страхового стажу, а надана сканкопія трудової книжки не містила повних відомостей щодо окремих записів, зокрема дат та номерів наказів, які є підставою їх внесення. У зв`язку з цим окремі періоди роботи не могли бути зараховані до страхового стажу при первинному призначенні пенсії, а сама пенсія була призначена на підставі документів, які на той момент містилися в пенсійній справі.

При цьому апелянт наголошує, що після подання позивачем додаткових документів відповідачем було своєчасно проведено відповідні перерахунки пенсії. Так, після звернення позивача 28.05.2024 до страхового стажу були зараховані періоди навчання з 01.09.1979 по 25.03.1983 та роботи з 01.06.1992 по 21.02.1994 і з 24.02.1994 по 30.04.1996, а після подання 27.07.2024 довідки про проходження військової служби та інших документів до страхового стажу додатково зараховано період військової служби з 20.05.1984 по 27.04.1986 та період роботи з 17.02.1984 по 15.05.1984. За результатами проведених перерахунків пенсію позивача обчислено із врахуванням страхового стажу 41 рік 7 місяців 23 дні та заробітної плати, визначеної відповідно до вимог чинного законодавства.

На думку апелянта, на момент розгляду справи та ухвалення судом першої інстанції рішення всі спірні періоди навчання, роботи та проходження військової служби вже були враховані при визначенні страхового стажу позивача, а тому фактично відсутній предмет спору щодо їх зарахування. За таких обставин висновок суду про наявність протиправної бездіяльності відповідача є необґрунтованим, а повторне покладення на орган Пенсійного фонду обов`язку здійснити дії, які вже були виконані, суперечить фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не навів конкретних норм матеріального права, які були порушені відповідачем, а його висновки не відповідають встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.02.2024 року ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі поданих документів позивачу з 29.01.2024 року призначено пенсію за віком з урахуванням страхового стажу 32 роки 3 місяці 1 день. При цьому до страхового стажу не було зараховано окремі періоди навчання, роботи та проходження військової служби у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для їх підтвердження, або неможливістю їх належної ідентифікації за поданими документами.

У подальшому позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії та подавав додаткові документи на підтвердження окремих періодів страхового стажу, зокрема 28.05.2024 року - диплом Ждановського будівельного технікуму та трудову книжку, а 27.07.2024 року - довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.07.2024 №01/3486 про проходження військової служби.

За результатами розгляду заяви від 28.05.2024 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.06.2024 №155250027248 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.06.2024 року, яким до страхового стажу зараховано період навчання з 01.09.1979 по 25.03.1983 та періоди роботи з 01.06.1992 по 21.02.1994 і з 24.02.1994 по 30.04.1996.

Після подання довідки про проходження військової служби на підставі заяви від 27.07.2024 року з 01.08.2024 року проведено ще один перерахунок пенсії, яким до страхового стажу додатково зараховано період військової служби з 20.05.1984 по 27.04.1986 та період роботи з 17.02.1984 по 15.05.1984. Після проведення зазначених перерахунків страховий стаж позивача склав 41 рік 7 місяців 23 дні.

Вважаючи, що під час призначення пенсії та проведення її подальших перерахунків відповідач безпідставно не врахував усі періоди його навчання, роботи та проходження військової служби, унаслідок чого він недоотримав належні пенсійні виплати, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що під час призначення позивачу пенсії за віком та проведення її подальших перерахунків відповідачем не було враховано окремі періоди навчання, виробничої практики, роботи та проходження військової служби позивача, які в подальшому були зараховані до його страхового стажу та відображені у розділі «Відомості про періоди трудових відносин у страхувальників до 2004 року (за даними оцифрованих документів)» Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що первинне неврахування зазначених періодів під час первинного призначення пенсії призвело до недоотримання позивачем пенсійних виплат за період із січня по серпень 2024 року, а тому наявні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування пенсії з урахуванням усіх зазначених періодів та покладення на нього обов`язку здійснити відповідне нарахування і виплату пенсії.

При цьому суд послався на положення статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пунктів 4.2 та 4.7 Порядку №22-1, а також врахував довідку форми РС-право про страховий стаж та довідку про доходи № 6575555515702567 від 14.08.2024.

Колегія суддів не погоджується з мотивами рішення суду першої інстанції, хоча вважає правильним його висновок про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі – Порядок №22-1).

Відповідно до частин першої та третьої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення пенсії подається разом із необхідними документами. У разі якщо до заяви додано не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про документи, які необхідно подати додатково. Якщо такі документи подані не пізніше трьох місяців з дня повідомлення про необхідність їх подання, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 під час прийняття заяви орган, що призначає пенсію, перевіряє правильність її оформлення, відповідність викладених у ній відомостей даним паспорта та поданим документам, перевіряє зміст і належне оформлення поданих документів та, у разі необхідності, повідомляє заявника про документи, які необхідно подати додатково або оформити належним чином.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на орган, який призначає пенсію, покладено не лише повноваження щодо перевірки поданих документів та оцінки їх достатності для призначення пенсії, а й обов`язок належним чином повідомити заявника про необхідність подання додаткових документів, забезпечивши тим самим реалізацію його права на призначення пенсії відповідно до вимог Закону №1058-IV.

Як установлено судом апеляційної інстанції, після подання позивачем заяви про призначення пенсії окремі періоди його навчання, роботи та проходження військової служби не були зараховані до страхового стажу при призначенні пенсії.

Разом із тим матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідач виконав вимоги частини третьої статті 44 Закону №1058-IV та пункту 4.2 Порядку №22-1. Зокрема, відповідач не надав письмового повідомлення про необхідність подання додаткових документів, доказів його направлення чи вручення позивачу, а також не довів, що повідомив позивача про конкретні документи, необхідні для підтвердження спірних періодів страхового стажу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. Однак відповідач не надав суду належних доказів виконання вимог частини третьої статті 44 Закону №1058-IV та пункту 4.2 Порядку №22-1.

Разом із тим матеріалами справи підтверджується, що позивач був змушений самостійно звертатися до органу Пенсійного фонду України із повторними заявами та подавати додаткові документи, за результатами розгляду поданих позивачем документів відповідач зарахував до страхового стажу усі спірні періоди навчання, роботи та проходження військової служби, унаслідок чого страховий стаж позивача було збільшено до 41 року 7 місяців 23 днів.

Колегія суддів виходить із того, що невиконання відповідачем вимог частини третьої статті 44 Закону №1058-IV та пункту 4.2 Порядку №22-1 позбавило позивача можливості реалізувати право на подання додаткових документів у тримісячний строк із збереженням дати первинного звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин негативні наслідки несвоєчасного підтвердження страхового стажу не можуть бути покладені на позивача.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців із дня досягнення особою пенсійного віку. Оскільки позивач звернувся із заявою 27 лютого 2024 року, а пенсію йому призначено з 29 січня 2024 року, саме з цієї дати підлягає здійсненню перерахунок пенсії з урахуванням усіх підтверджених періодів страхового стажу.

З огляду на викладене ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 29 січня 2024 року та виплатити суми пенсії, недоотримані внаслідок її обчислення без урахування всіх підтверджених періодів страхового стажу, з урахуванням раніше проведених виплат.

Доводи апеляційної скарги про те, що після подання позивачем додаткових документів відповідачем проведено відповідні перерахунки пенсії та враховано всі спірні періоди страхового стажу, не спростовують встановленого судом факту невиконання відповідачем обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV та пунктом 4.2 Порядку №22-1, а тому не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, однак вважає, що суд неповно застосував норми матеріального права, оскільки не надав належної правової оцінки порушенню відповідачем вимог частини третьої статті 44 Закону №1058-IV та пункту 4.2 Порядку №22-1, а також не визначив правові наслідки встановленого порушення для визначення дати, з якої підлягає здійсненню перерахунок пенсії.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 та статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції має право змінити рішення суду першої інстанції, якщо його ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є правильним по суті вирішення спору та відповідає встановленим обставинам справи, однак його мотивувальна частина не містить належної правової оцінки встановлених обставин і правильного застосування норм матеріального права. Зазначене відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 та статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної та резолютивної частин у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 19, 77, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №420/18002/25 змінити, виклавши мотивувальну та резолютивну частини в редакції цієї постанови.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка полягала у невиконанні вимог частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, щодо неповідомлення ОСОБА_1 про необхідність подання додаткових документів для підтвердження страхового стажу під час розгляду заяви про призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 29 січня 2024 року, зарахувавши до його страхового стажу такі періоди: навчання у Ждановському будівельному технікумі з 01 вересня 1979 року по 25 березня 1983 року; проходження виробничої практики у БУ № 6 тресту «Ждановжилстрой» з 03 вересня 1981 року по 09 жовтня 1981 року; роботи у БУ № 6 тресту «Ждановжилстрой» з 17 лютого 1984 року по 15 травня 1984 року; роботи на Маріупольському заводі металоконструкцій з 01 червня 1992 року по 21 лютого 1994 року; проходження військової служби з 20 травня 1984 року по 27 квітня 1986 року; роботи у Маріупольському БУ-2 тресту «Укрметалургремонт» (ВАТ «Азовметалургремонт») з 24 лютого 1994 року по 30 квітня 1996 року, та виплатити суми пенсії, недоотримані внаслідок проведення її перерахунку без урахування зазначених періодів страхового стажу, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку лише з підстав та у строки, визначені статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук