Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №522/24902/25-Е — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/24902/25-Е

Перша інстанція суддя Чорнуха Ю.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому заявлено вимоги Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серії 2КІ № 0000649364 від 01 квітня 2025 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2026 року задоволено адміністративний позов.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивача у межах спірних правовідносин правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за наслідком виявлення факту вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому, апелянт зазначає, що ним належним чином доведено правомірність оскаржуваної постанови та не порушено процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

В свою чергу, позивачем та третьою особою подано відзиви на отриману апеляційну скаргу, у яких зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2025 року головним спеціалістом – інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Сидоренком Олександром Олександровичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2 КІ № 0000649364 про застосування адміністративного стягнення до ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

У постанові зазначені суть та обставини вчинення адміністративного правопорушення: транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, номерний знак НОМЕР_1 , 01 квітня 2025 року о 11 год. 54 хв. на бульв. Марії Приймаченко, 6-А в м. Києві зупинено в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушено вимоги дорожнього знаку 3.34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Технічний засіб, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення: АРМ Інспектора.

Не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваної постанови, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до абз. 39 п. 1.10 ПДР, дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Відповідно до пп. «б» п. 2.3 розділу 2 ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 3.34 глави 3 розділу 33 ПДР, до заборонних знаків відноситься знак «Зупинку заборонено», який передбачає заборону зупинки і стоянки транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

При цьому, згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою – третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З іншого боку, згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є постанова Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серії 2КІ № 0000649364 від 01 квітня 2025 року.

Зазначеною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В даному випадку, суб`єктом владних повноважень встановлено, що позивачем здійснено зупинку транспортного засобу у зоні дії заборонного знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зроблено висновок про те, що суб`єктом владних повноважень не доведено факту перебування автомобіля позивача саме в межах дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що на виконання обов`язку доведення правомірності своїх рішень, суб`єктом владних повноважень надано до суду першої інстанції матеріали фотофіксації вчиненого позивачем порушення, на яких зафіксовано автомобіль позивача та місце його зупинки.

З іншого боку, колегія суддів зазначає, що згідно з імперативними положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 29 листопада 2019 року, у справі № 818/154/16, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази».

Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, за наявності у нього переконання у необхідності з`ясування факту встановлення відповідного знаку, не вжито всіх заходів для належного розгляду справи, з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин справи, оскільки суд мав не лише можливість, а й обов`язок витребувати усі необхідні йому докази для розгляду даної справи, зокрема схему розміщення дорожніх знаків.

В свою чергу, оцінюючи зібрані у матеріалах справи докази та додатково надані на стадії апеляційного розгляду справи докази (схему розміщення дорожніх знаків), досліджені на виконання принципу офіційного з`ясування обставин справи, колегія суддів вважає, що суб`єктом владних повноважень доведено факт паркування автомобіля позивача у зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено», а як наслідок вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З іншого боку, колегія суддів критично відноситься до доводів позовної заяви про те, що водій не мав обґрунтованої можливості передбачити наявність дорожніх знаків, встановлених зі сторони заїзду з бульв. Міхновського Миколи на вул. Німанську, оскільки такі твердження ґрунтуються виключно на його суб`єктивному сприйнятті дорожньої обстановки та не спростовують обов`язку кожного водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою і неухильно виконувати вимоги дорожніх знаків та Правил дорожнього руху України.

Крім того, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що згідно відображеної на матеріалах фотофіксації геолокації місця вчинення спірного правопорушення, останнім є вулиця Німанська, тоді як зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що правопорушення вчинено на бульварі Марії Приймаченко, 6-А.

В даному випадку, судом першої інстанції не враховано, що будівля, поруч з якою зафіксовано зупинку транспортного засобу позивача має адресу: бульвар Марії Приймаченко, 6-А, тоді як ділянка автомобільної дороги де стояв автомобіль є вулицею Німанською (проміжок між бульваром Миколи Міхновського і бульваром Марії Приймаченко).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду даної справи не спростовано висновків суб`єкта владних повноважень про вчинення позивачем спірного порушення.

З іншого боку, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що відповідачем та третьою особою не оскаржено висновків суду першої інстанції про те, що саме позивач, як власник автомобіля на момент вчинення спірного правопорушення, є суб`єктом вчинення такого правопорушення.

Між тим, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, колегія суддів вважає за доцільне скасувати оскаржуване рішення та прийняти у справі нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги у даній справі.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Задовольнити апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2026 року, прийнявши у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді С.В. Дегтярьова А.В. Крусян