Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №160/25031/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25031/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 р. (суддя Дєєв М.В.) в адміністративній справі №160/25031/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправними та скасувати накази Департаменту патрульної поліції № 524 від 15 серпня 2025 р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі службу в поліції та № 1367 о/с від 21 серпня 2025 р. про звільнення зі служби в поліції. ОСОБА_1 також просив суд поновити його на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції з 21 серпня 2025 р. і стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 серпня 2025 р. по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що про призначення службового розслідування він не був повідомлений, до дисциплінарної відповідальності його притягнуто за відсутності порушень службової дисципліни.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку загального позовного провадження, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що суд першої інстанції не досліджував докази і не надавав їм оцінку. Відповідачем при проведенні службового розслідування не були прийняті письмові пояснення позивача з відповідними доказами. 11 липня 2025 р. позивач мав поважну причину неприбуття на службу, про що він повідомив свого безпосереднього керівника. Акт службового розслідування не містить відображення усіх обставин, що свідчить про необ`єктивність службового розслідування.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване, вказуючи на те, що апеляційне провадження було відкрито за апеляційною скаргою позивача, поданою з пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутності причин, які є поважними. Щодо доводів апеляційної скарги позивача, відповідач наполягає на правомірності проведеного ним службового розслідування, встановлення обставини відсутності позивача на службі 11.07.2025 без поважних причин. Позивачу було забезпечено можливість реалізації свого права, передбаченого статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 21 квітня 2026 р.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. Наказом ДПП № 1367 о/с від 21.08.2025 позивача відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції. Підставою для звільнення позивача став наказ ДПП від 15.08.2025 № 524 «Про застосування до працівника УПП в Дніпропетровській області ДПП дисциплінарного стягнення», який було видано за результатами службового розслідування, проведеного на підставі наказу ДПП від 16.07.2025 № 2209 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії, відсторонення від виконання службових обов`язків та припинення виплати грошового забезпечення» за фактом порушення позивачем службової дисципліни. Службовим розслідуванням встановлено наявність в діях позивача повного складу дисциплінарного проступку, який полягає в порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту та виразився у свідомому та умисному невиході на службу без поважних причин 11.07.2025, що засвідчено відповідним актом від 11.07.2025 № 7059ВН/41/19-2025.

Вважаючи вказані накази відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних наказів.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник/позивач в апеляційній скарзі стверджує, що службове розслідування проведено відповідачем не об`єктивно. Позивач наполягає на тій обставині, що 11 липня 2025 р. він був відсутній на службі з поважних причин – за станом здоров`я, що було підтверджено медичним висновком про непрацездатність, створеним в цей день о 08 год. 25 хв. після звернення до сімейного лікаря.

Відповідач, у свою чергу, наполягає на тому, що службове розслідування за фактами відсутності позивача на службі проведено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства.

Здійснюючи перевірку доводів сторін та висновки суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337-УІІІ від 15 березня 2018 р., службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для призначення службового розслідування є, у тому числі, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Згідно матеріалів службового розслідування, 11.07.2025 о 08.47 год. позивач засобами електронного зв`язку повідомив ОСОБА_2 , як свого безпосереднього командира, про те, що він перебуває у лікарні. В цей же день, об 11.40 год. позивач направив ОСОБА_2 повідомлення про створений медичний висновок про його непрацездатність:1111-Е2ХТ-35А5-ВЕРН (а.с.106 звор.бік).

В подальшому, в цей же день, 11.07.2025, медичний висновок про непрацездатність:1111-Е2ХТ-35А5-ВЕРН був скасований. О 18.40 год. позивач отримав нове направлення до лікаря, і на наступний день, 12.07.2025 о 09.18 год. був створений новий медичний висновок про його непрацездатність:1111-4С3М-Р63В-М9РТ (а.с.107).

В ході службового розслідування встановлено, що позивач перебував на лікарняному в період з 12.07.2025 по 14.07.2025, з 15.07.2025 по 17.07.2025, з 26.07.2025 по 28.07.2025, з 29.07.2025 по 30.07.2025 (а.с.93).

За результатом проведеного службового розслідування визнано 11.07.2025 днем невиходу старшого лейтенанта ОСОБА_3 на службу без поважних причин (а.с.95). Ця подія кваліфікована відповідачем як дисциплінарний проступок, який виразився в порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, зміст якої визначений частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту.

За приписами пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до пунктів 1 та 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За визначенням, наведеним у частини 1 статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 цієї ж статті).

За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16 травня 2024 р. у справі № 420/2780/23, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Позивач не визнає обставину неявки його 11.07.2025 на службу порушенням службової дисципліни, посилаючись на наявність поважної причини – незадовільний стан свого здоров`я, що підтверджувалось медичним висновком про його непрацездатність:1111-Е2ХТ-35А5-ВЕРН.

Відповідач, у свою чергу, наполягає на тому, що скасування зазначеного медичного висновку є свідченням відсутності документів на підтвердження поважності причини невиходу позивача на службу 11.07.2025.

Не є спірним у справі, що 11.07.2025 о 08.25 год. був створений медичний висновок 1111-Е2ХТ-35А5-ВЕРН про непрацездатність позивача. Цей документ є підставою для звільнення позивача від служби з 11.07.2025. Про цю обставину позивач повідомив свого безпосереднього керівника.

Обставина подальшого скасування зазначеного медичного висновку не може, на переконання колегії суддів, бути підставою для визнання позивача порушником службової дисципліни, оскільки, по-перше, причини скасування медичного висновку не встановлені, в ході службового розслідування не з`ясовувались; по-друге, 12.07.2025 (на наступний день) позивач був все ж таки визнаний непрацездатним.

Колегія суддів вважає, що 11.07.2025 позивач мав законні сподівання на легітимність медичного висновку, як документа, який був виданий уповноваженою особою (лікарем) у спосіб, встановлений законом. Скасування медичного висновку, хоча і дає формальні підстави для твердження про відсутність документів на підтвердження поважності причини невиходу позивача на службу 11.07.2025, однак не утворює склад дисциплінарного проступку у зв`язку із недоведенням вини позивача у порушенні службової дисципліни. Направлення повідомлення про скасування медичного висновку на телефонний пристрій позивача (13.40 год) ще не означає про його автоматичну обізнаність із такою подією. Позивач стверджує, що про скасування медичного висновку 1111-Е2ХТ-35А5-ВЕРН йому стало відомо від лікаря після 18 години 11.07.2025, і ця обставина відповідачем не спростована. Не надано відповідачем і доказів оповіщення медичним закладом чи лікарем, який видав медичний висновок, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, де позивач проходив службу, про обставину скасування медичного висновку та про причини такого рішення.

Суд першої інстанції доводи позивача відхилив, обмежившись констатацією того, що «виявлене порушення докладно описано у висновку службового розслідування та належним чином підтверджено зібраними дисциплінарною комісією матеріалами». Мотивуючи відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції відтворив доводи, які були наведені відповідачем у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.61).

Однак, у висновку службового розслідування, який затверджений 29.07.2025, пояснення позивача від 22.07.2025 визнані як «проєкт своїх пояснень», наданих поза межами службового розслідування. Поряд із цим, текст цього пояснення позивача у повному обсязі відтворений у висновку службового розслідування (а.с.92), тому доводи відповідача про відмову позивача від надання пояснень колегія суддів відхиляє.

Колегія суддів додатково наголошує, що дисциплінарна комісія не з`ясовувала причини скасування медичного висновку від 11.07.2025 та час, з якого позивач був обізнаний про цю обставину. Відтак, безпідставним є покладення на позивача тягаря доведення дійсності медичного висновку 1111-Е2ХТ-35А5-ВЕРН.

Колегія суддів визнає слушними доводи скаржника/позивача про неповноту службового розслідування, оскільки відповідачем не встановлені обставини, які впливають на наявність вини та її ступінь. Відсутність вини взагалі виключає можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і застосування до нього найсуворішого виду стягнення – звільнення зі служби в поліції відбулось за результатом службового розслідування, висновки якого ґрунтуються на неповно встановлених обставинах та за недоведення вини позивача у невиході на службу 11.07.2025 без поважних причин. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що спірні накази не можуть вважатись правомірними, тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів керується наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. Цим Порядком передбачена виплата грошового забезпечення поліцейським за кожен календарний день.

Відповідно до п 6 Порядку № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Згідно наданої відповідачем довідки № 1154 від 08 вересня 2025 р., грошове забезпечення позивача за два місяці, що передують звільненню (червень 2025 р., липень 2025 р.), складає 174 118,49 грн. (а.с.88). Фактична кількість відпрацьованих днів – 60. Середньоденне грошове забезпечення позивача за червень, липень 2025 р. складає 2901,97 грн.. Кількість днів вимушеного прогулу (с 21.08.2025 по 17.07.2025) – 331 календарних дня. Розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 960 552,07 грн. (2901,97 грн. х 331 день), яке підлягає стягненню на користь позивача.

За приписами пунктів 2 та 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. У позовній заяві позивач просив суд застосувати такі процесуальні заходи.

За результатом перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу позивача, доводи якої знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, визначених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: через невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин у справі та неправильне застосування норм матеріального права. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольняється з мотивів, наведених у цій постанові.

Щодо заперечень відповідача на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач вказує на те, що апеляційне провадження було відкрито за апеляційною скаргою, поданою позивачем з порушенням строку на апеляційне оскарження. Відповідач вважає, що позивач зловживає процесуальними правами та вводить апеляційний суд в оману в частині обізнаності дати прийняття судом першої інстанції оскарженого рішення. Відповідач наполягає на постановлені судом окремої ухвали щодо дій адвоката Сидоренка Володимира Вікторовича та направлення її до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Колегія суддів зазначає, що перевірка апеляційної скарги на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється апеляційним судом у відповідності до процесуальних повноважень. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. строк на апеляційне провадження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 р. був поновлений за обставин, які повідомлені скаржником/позивачем та які були підтверджені відповідними доказами (додаткова угода від 03.11.2025 про розірвання договору про надання правничої допомоги). Доводи відповідача про зловживання позивачем своїми процесуальними правами та невиконання адвокатом Сидоренко В.В. професійних обов`язків не можна вважати обґрунтованими, оскільки право сторін договору на його розірвання за взаємною згодою законом не обмежено, як і право на укладення договору, в подальшому, між тими самими сторонами. Докази того, що зазначена додаткова угода є удаваним, фіктивним правочином – відсутні. Таким чином, наведені відповідачем доводи не є підставами для постановлення окремої ухвали.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 р. в адміністративній справі № 160/25031/25 – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції № 524 від 15.08.2025, яким до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0009964), інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Дніпропетровській області застосовано дисциплінарне стягнення.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції № 1367 о/с від 21.08.2025 в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0009964), інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Дніпропетровській області з 21 серпня 2025 р.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 960 552 (дев`ятсот шістдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 07 коп.

Допустити постанову суду до негайного виконання в частині поновлення на посаді та в частині стягнення грошового забезпечення за один місяць.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 17 липня 2026 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий