Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №340/770/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/770/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі №340/770/26 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0567647-2406-1104-UA35020030000022644 від 07.11.2025 р. про нарахування до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік у розмірі 23 902,15 грн;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0584930-2406-1104-UA35020030000022644 від 24.12.2025 р. про нарахування до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 22 555,55 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року в справі №340/770/26 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0567647-2406-1104-UA35020030000022644 від 07 листопада 2025 року, винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, яким ОСОБА_1 визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік у розмірі 23 902,15 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0584930-2406-1104-UA35020030000022644 від 24 грудня 2025 року, винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, яким ОСОБА_1 визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 22 555,55 грн.

21.04.2026 р. до суду надійшла заява представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задоволено повністю. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 579,86 грн (двадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять грн 86 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишено без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 в адміністративній справі №340/770/26 залишено без змін.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 в частині визначення суми стягнення судових витрат на правничу допомогу змінено, викладено абзац 1 резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 648,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55).»

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 в адміністративній справі №340/770/26 залишено без змін.

На адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява позивача про прийняття додаткової постанови, в якій він посилається на те, що під час розгляду в суді апеляційної інстанції позивач здійснив витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 13 143,44 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та дослідивши підстави для ухвалення додаткового судового рішення, викладені в заяві, вважає, що така підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 1, 7 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч.3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. 134 КАС України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 6, п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, із матеріалів справи вбачається, що про подання відповідних доказів у строки, визначені КАС України, позивачем було заявлено у відзиві на апеляційну скаргу відповідача.

Також позивач подав суду копії договору про надання професійної правничої допомоги від 09.02.2026 із Додатком № 1 «Перелік послуг за надання яких сторонами узгоджено фіксований розмір гонорару»; копію заявки № 1 від 09.02.2026 на надання професійної правничої допомоги на підставі договору від 09.02.2026; копію акта № 2 від 13.07.2026 про приймання професійної правничої допомоги на підставі договору від 09.02.2026; копію рахунку № 09022026-2 від 13.07.2026.

Дослідивши матеріали справи та обґрунтування заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката (яка була надана до суду апеляційної інстанції) з урахуванням поданих доказів, колегія суддів встановила, що зміст відзивів на апеляційні скарги за своїми доводами та міркуваннями та за своєю суттю збігаються з доводами та позицією позивача, висловленою у суді першої інстанції та відображеною у рішенні суду першої інстанції.

Водночас колегія суддів зазначає, що відзиви на апеляційні скарги, не містять нових обґрунтувань з посиланням на положення законодавства, судову практику, докази які не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

У наданих до суду апеляційної інстанції документах, які стосуються надання позивачу послуг на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, адвокатом також не відображено, які нові положення законодавства та / або судової практики та/ або нові докази ним вивчались з метою складання відзивів на апеляційні скарги відповідача.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що підготовка відзивів не потребувала додаткового аналізу чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль адвоката.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката за складання відзивів на апеляційні скарги в цьому випадку не може перевищувати 10 відсотків від загальної суми оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, яка становить 46 457,70 грн, що дорівнює 4 645,77 грн, а відтак заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі № 340/770/26 слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 134,139, 248, 252, 321, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі №340/770/26 - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу за результатами апеляційного розгляду справи №340/770/26.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 43995486) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 645,77 (чотири тисячі шістсот сорок п`ять гривень сімдесят сім копійок) гривень.

В решті заяви - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова