Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №440/13031/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: С.С. Бойко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 р. Справа № 440/13031/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі № 440/13031/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 "

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 . звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в якій просив:

- визнати протиправними дії Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо відмови у зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, періоди проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 22 грудня 2008 року по 16 серпня 2013 року, з 23 березня 2020 року по 30 квітня 2021 року та з 08 грудня 2021 року по 23 вересня 2022 року;

- зобов`язати Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, періоди проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 22 грудня 2008 року по 16 серпня 2013 року, з 23 березня 2020 року по 30 квітня 2021 року та з 08 грудня 2021 року по 23 вересня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем вчинено, на думку позивача, протиправні дії щодо відмови у зарахуванні до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, періодів служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 22 грудня 2008 року по 16 серпня 2013 року, з 23 березня 2020 року по 30 квітня 2021 року та з 08 грудня 2021 року по 23 вересня 2022 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 22 грудня 2008 року по 16 серпня 2013 року, з 23 березня 2020 року по 30 квітня 2021 року та з 08 грудня 2021 року по 23 вересня 2022 року.

Зобов`язано Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " зарахувати до стажу служби у поліції період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 22 грудня 2008 року по 16 серпня 2013 року, з 23 березня 2020 року по 30 квітня 2021 року та з 08 грудня 2021 року по 23 вересня 2022 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його до апеляційного суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначив, що в даних спірних правовідносинах, що склалися, неможливо застосування аналогії закону - норм пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580, у зв`язку із подібністю служби в Державній кримінально виконавчій службі до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки відповідно до частини шостої статті 7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. Разом з тим, за приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наголосив, що частиною 2 статті 78 Закону № 580 закріплено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи в тих органах, які надають право зараховувати поліцейським до стажу роботи в поліції, проте служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби у цьому переліку відсутня, тому відповідь ДПОП «ОШБ «Лють» носить такий характер. Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року по справі № 520/2067/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.

Зазначив, що ототожнення позивачем обох видів служби виходячи лише із характеру окремих виконуваних обов`язків, є на думку відповідача помилковим, та суперечить положенням статті 78 Закону України №580-VIII, який є спеціальним, та у якому прямо передбачено та чітко окреслено ті види служби, які враховуються до стажу служби поліцейських в цілях встановлення і виплати надбавки за роботу в органах поліції та під час розрахунку тривалості додаткової відпустки. В даних відносинах діє на правовий принцип "lex specialis derogat generalі" (спеціальний закон скасовує дію загального закону).

Позивач, не погодившись із доводами апеляційної скарги подав відзив, відповідно до змісту якого, вказав, що чинним на час проходження позивачем служби в органах кримінально-виконавчої служби та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Просив апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на Рішення Полтавського орудного адміністративного суду від 12 травня 2026р. про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 у справі №440/13031/25 - без змін.

Відповідач подав відповідь на відзив, у якому наголосив, що частина друга статті 78 Закону № 580 містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах і установах, служба у яких зараховується до стажу служби в поліції. У вказаному переліку відсутня служба в органах Державної кримінально виконавчої служби, а ототожнення позивачем обох видів служби виходячи лише із характеру окремих виконуваних обов`язків, є на думку відповідача помилковим, та суперечить положенням статті 78 Закону України №580-VIII, який є спеціальним, та у якому прямо передбачено та чітко окреслено ті види служби, які враховуються до стажу служби поліцейських в цілях встановлення і виплати надбавки за роботу в органах поліції та під час розрахунку тривалості додаткової відпустки. В даних відносинах діє на правовий принцип "lex specialis derogat generalі" (спеціальний закон скасовує дію загального закону).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 наказом №162 о/с від 22 грудня 2008 року призначений на посаду молодшого інспектора відділу охорони Надержинщинської виправної колонії № 65.

Наказом № 102 о/с від 03 жовтня 2011 року сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора-техніка з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони відділу інженерно-технічних засобів охорони, відділу звязку та інформатизації Наержинщинської виправної колонії № 65.

Відповідно до наказу № 100 о/с від 31 липня 2012 року, ОСОБА_1 , старшого сержанта внутрішньої служби призначено молодшим інспектором відділу охорони Надержинщинської виправної колонії Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області №65.

Відповідно до наказу № 37 о/с від 21 березня 2013 року, ОСОБА_1 , старшого сержанта внутрішньої служби призначено молодшим інспектором відділу охорони Надержинщинської виправної колонії № 65.

Відповідно до Наказу № 110 о/с від 16 серпня 2013 року, ОСОБА_1 , старшого сержанта внутрішньої служби звільнено у запас за п.63 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Станом на 16.08.2013 року вислуга років ОСОБА_1 становила 04 роки 07 місяців 24 дні, у пільговому обчисленні 06 років 02 місяці 12 днів.

Відповідно до Наказу №34/ОС-20 від 23 березня 2020 року ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу охорони державної установи «Надержинщинська виправна колонія №65» зараховано на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України на посаду начальницького складу відповідно до ч.3 ст.14, ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ст. 47 Закону України «Про національну поліцію»

Відповідно до наказу № 50/ОС-21 від 27 квітня 2021 року прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про національну поліцію» за п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) звільнено. Вислуга років на день звільнення складає 10 років, 02 місяців, 18 днів, у пільговому обчисленні 12 років, 1 місяць 18 днів.

Відповідно до Наказу №147/ОС-21 від 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 , призначено на посаду молодшого інспектора відділу охорони державної установи «Надержинщинська виправна колонія № 65» відповідно до ч.3 ст.14, ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ст. 47 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до Наказу № 122/ОС-22 від 23 вересня 2022р. лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про національну поліцію» за п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) звільнено. Вислуга років на день звільнення складає 10 років, 11 місяців, 23 днів, у пільговому обчисленні 13 років, 2 місяці 8 днів.

01.07.2023 року ОСОБА_1 було прийнято на службу до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі наказу від 30.06.2023р. №549о/с №47о/с, що підтверджується відомостями трудової книжки.

09 травня 2025 року представником позивача до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було направлено адвокатський запит 77/25 з метою отримання відомостей про періоди трудової діяльності/проходження служби ОСОБА_1 , які не враховані Національною поліцією України до стажу служби в поліції ОСОБА_1 .

Листом № 6693 2025 від 16.05.2025 (74847) Департаментом поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повідомлено, що періоди проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 22 грудня 2008 року по 16 серпня 2013 року, з 23 березня 2020 року по 30 квітня 2021 року та з 08 грудня 2021 року по 23 вересня 2022 року до стажу служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки ОСОБА_1 не зараховано.

29 липня 2025року ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " було подано заяву щодо зарахування вислуги років у період проходження служби в Державній пенітенціарній службі України.

Листом від 22.08.2025року №11644-2025 Департаментом поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " повідомлено, що підстав щодо перерахунку стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" немає.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби, під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України “Про міліцію” та відповідні норми Закону України “Про Національну поліцію”, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон України № 580-VIII).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 59 Закону України № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 78 Закону України № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Так, частиною 2 статті 78 Закону України № 580-VIII, передбачено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

При цьому, відповідно до приписів ч. 3 ст. 78 Закону України № 580-VIII під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

При цьому, ч. 5 ст. 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі Закон України № 2713-IV) передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV.

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Крім того, ч. 1 ст. 6 Закону України № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновку про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

При цьому, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Положеннями п.п. 3-6 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.

Законом України від 23.12.2015 № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей», який набрав чинності 29.12.2015, п. 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 580-VIII доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Аналізуючи вказані вище норми законодавства, а саме ч. 2 ст. 78 Закону України № 580-VIII, п. 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, ч. 5 ст. 23 Закону України № 2713-IV Верховний Суд зазначив, що на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби, під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України "Про Національну поліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Таким чином, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, на переконання колегії суддів, має такий же правовий статус і повинна в силу п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України № 580-VIII зараховуватись до стажу служби в поліції.

Аналогічний правовий висновок, викладено в постановах Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20, та від 01.08.2023 у справі № 240/30024/21, від 06.02.2025 у справі №140/856/24.

Посилання апелянта на те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону України № 580-VІІІ, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, є безпідставним, оскільки чинним на час проходження позивачем служби в органах поліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Колегія суддів зазначає про помилковість твердження відповідача про те, що правові позиції Верховного Суду у справах № 520/903/19 та у справі № 520/2067/19 є релевантними до спірних правовідносин у цій справі, оскільки у справах № 520/903/19 та № 520/2067/19 - питання правомірності незарахування особі до стажу роботи служби в поліції навчання у цивільному навчальному закладі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 22 грудня 2008 року по 16 серпня 2013 року, з 23 березня 2020 року по 30 квітня 2021 року та з 08 грудня 2021 року по 23 вересня 2022 року.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі № 440/13031/25 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді І.М. Ральченко К.В. Мінаєва