Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №520/22810/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 р. Справа № 520/22810/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 30.10.25 у справі № 520/22810/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі за текстом також - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті №084402 від 08.07.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу та стягнення з автомобільного перевізника ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті №084402 від 08.07.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у загальному розмірі 1695,68 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, поданим відповідачем, не взяв до уваги висновки та інформацію (відомості), викладені в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, який є обґрунтованим та відповідає приписам чинного законодавства. Просить урахувати, що відповідач у повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідачем подані додаткові пояснення у справі, за змістом яких відповідач просить урахувати висновки Другого апеляційного адміністративного апеляційного суду у справі № 520/29482/25.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що на підставі направлення на перевірку Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №ОНР 000205 від 29.05.2025, 03.06.2025 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на а/д М-29 «Харків Красноград-Перещепине-Дніпро», 159 км + 159 м (а.с.62).

Посадовими особами відповідача був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

На момент проведення перевірки установлено відсутність індивідуальної контрольної книги водія або копії графіку змінності водія, у зв`язку із чим державними інспекторами складено акт №ОАР 006915 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.06.2025, зі змістом якого водій був ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився (а.с.63).

За вказане порушення Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №084402 від 08.07.2025 за порушення статті 48 та відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн (а.с.5-6).

Вважаючи постанову №084402 від 08.07.2025 протиправною, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи, що на час проведення перевірки перевезення належного позивачу вантажу здійснювалось іншою особою і позивач не був перевізником у розумінні ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, у його діях відсутній склад правопорушення, що підтверджується матеріалами справи, дійшов висновку, що за встановлених обставин справи і правових норм, які регулюють спірні правовідносини сторін, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що неповідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення унеможливило встановлення контролюючим органом усіх обставин, які мали значення для прийняття рішення, та є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022779 від 19.12.2023.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятою – двадцятою статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі – суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Як передбачено статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, зокрема, але не виключно, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до абзацу третього 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Водночас Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб повністю неможливо визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону №2344-III, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Отже, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Водночас, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

Отже, Верховний Суд констатував, що положення статті 60 Закону № 2344-III застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.

Судом установлено, що посадовими особами відповідача був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

Факт права власності позивача на вказаний транспортний засіб підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.30) та не заперечується сторонами.

Під час проведення перевірки водієм, ОСОБА_2 , було надано товарно-транспортну накладну на перевезення вантажу від 02.06.2025 за №36949/1, за змістом якої автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), водієм - ОСОБА_2 , відправником - ТОВ "САН ТЕХ РАЙ" (ЄДРПОУ 35901580), вантажоодержувачем - ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) (а.с.65).

Позивач не заперечує факт того, що транспортний засіб зареєстрований на нього, однак указує, що ним було видано довіреність на користування та експлуатацію належного на праві власності автомобіля RENAULT MASTER своїм родичам: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що підтверджується довіреністю від 05.02.2023 (а.с. 22-26).

У підтвердження того, що ОСОБА_2 (водій) є працівником ФОП ОСОБА_3 позивачем надано до суду Наказ (розпорядження) №06-ОК від 16.10.2024 про прийняття на роботу ОСОБА_2 з 17.10.2024 (а.с.29).

Відповідно до пояснень позивача у позовній заяві судом установлено, що 28.09.2019 ОСОБА_1 розпочав підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 17-18).

Видами економічної діяльності позивача, зокрема, але не виключно, були: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с. 20).

09.05.2023 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.19-20).

Отже, на час прийняття оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не мав статусу фізичної особи-підприємця та не здійснював господарську діяльність у сфері автомобільного транспорту з наданням послуг по перевезенню вантажу, а власний транспортний засіб передав ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Вказані позивачем обставини відповідачем не заперечено, належними доказами не спростовано.

Під час дослідження акту серії ОАР №006915 від 03.06.2025 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом судом установлено, що посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 було визначено водієм, ФОП ОСОБА_3 - автомобільним перевізником. Також зазначено, що вказаний транспортний засіб належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 .

Водночас, у постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №084402 від 08.07.2025 відповідач визначає ОСОБА_1 як автомобільного перевізника. Суд звертає увагу, що така постанова не містить даних про такого автомобільного перевізника як ФОП ОСОБА_3 , про яку було зазначено безпосередньо у акті серії ОАР №006915 від 03.06.2025 та товарно-транспортній накладній №38949/1 від 02.06.2025.

У товарно-транспортній накладній №38949/1 від 02.06.2025 позивач не зазначений як автомобільний перевізник, а інших доказів, які б підтверджували здійснення ним перевезення вантажу, відповідач не надав.

Отже, матеріали у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт містять суттєві розбіжності, що у спірних правовідносинах виключає можливість достовірно визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до відомостей, які зазначені в товарно-транспортній накладній №38949/1 від 02.06.2025, автомобільним перевізником указано ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , дані про яку відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому було вирішено викликати на розгляд справи про правопорушення автомобільного законодавства позивача - власника транспортного засобу, колегія суддів зазначає таке.

Повідомленням від 24.06.2025 за №56010/40/24-25 ОСОБА_1 викликано для розгляду справи на 08.07.2025 з 09:00 до 10:00 (а.с.11).

Указане повідомлення надіслане позивачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, конвертом та трекінгом з офіційного сайту "АТ Укрпошта" (а.с.12, 77).

Суд при дослідженні вказаного повідомлення установив, що таке не містить даних, що позивача як власника транспортного засобу було викликано на розгляд справи про правопорушення автомобільного законодавства, у зв`язку з неможливістю викликати автомобільного перевізника, яким, відповідно до товарно-транспортної накладної №38949/1 від 02.06.2025, є ФОП ОСОБА_3 .

Окрім того, відповідачем у позовній заяві зазначено, що у товарно-транспортній накладній ФОП ОСОБА_3 зазначено РНОКПП НОМЕР_4 , що позбавило можливості знайти таку особу, однак судом відповідно до даних товарно-транспортної накладної установлено, що РНОКПП ОСОБА_3 зазначено - НОМЕР_2 .

Водночас судом установлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець із реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_5 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.100, 101-105).

Тобто, ані товарно-транспортна накладна, а ні відзив на позовну заяву не містять вірного РНОКПП такого автомобільного перевізника як ОСОБА_3 .

Судом при здійсненні запиту до ЄДРПОУ за РНОКПП НОМЕР_4 та НОМЕР_2 установлено, що за такими РНОКПП відомості відсутні.

Водночас позивачем разом із відповіддю на відзив на позовну заяву надано до суду лист Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 06.02.2024 за №10053/38/24-24 від 06.02.2024, за змістом якого ФОП ОСОБА_3 викликано для розгляду іншої справи про порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", виявленого під час проведення рейдової перевірки, на підставі акту №АР042239 від 16.01.2024. Розгляд справи призначено на 20.02.2024 з 09:00 до 12:00 (а.с.106).

Указані обставини свідчать про обізнаність відповідача щодо ідентифікаційних даних (адреса, РНКОПП, тощо) автомобільного перевізника, зокрема, ОСОБА_3 , з огляду на що, суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не були надані докази тимчасової реєстрації транспортного засобу відповідно до п. 6.3 Інструкції №379, то колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постановах від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22 та від 07 грудня 2023 року у справі № 600/1407/22-а указав, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.

Разом з цим, оформлення такого тимчасового реєстраційного талону за встановлених фактичних обставин фактично виключило можливість твердження та притягнення позивача до зазначеної відповідальності.

Суд зазначає, що статус автомобільного перевізника визначається на підставі документів, які підтверджують укладення договору перевезення вантажу.

Відповідач не досліджував документи, на підставі яких надавалася послуга перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної №38949/1 від 02.06.2025 в контексті визначення особи, яка має правовий зв`язок із перевезенням вантажу та безпосередньо надавала відповідну послугу, а зосередив свою увагу лише на реєстраційних документах на транспортний засіб позивача та відомостях акта проведення перевірки щодо відсутності передбачених законодавством документів.

Суд не заперечує того, що під час під час здійснення уповноваженими особами Укртрансбезпеки контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Відповідну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20.

На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2023 року у справі №620/18215/21.

Отже, відповідач був зобов`язаний під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в органі Укртрансбезпеки встановити дійсного автомобільного перевізника, проте він цього не здійснив та, як наслідок, протиправно застосував відповідальність до власника транспортного засобу, не врахувавши дані про перевізника в ТТН, яка була надана під час проведення перевірки.

Під час розгляду справи відповідач не надав жодного доказу щодо того, що 03.06.2025 автомобільним перевізником був саме ОСОБА_1 та не спростував доводи позивача про безпідставність застосування до нього адміністративної відповідальності за встановлене порушення.

Крім того, слід звернути увагу на те, що посадові особи відповідача в акті перевірки від 03.06.2025 не вказали, на підставі яких документально підтверджених доказів ними було визначено автомобільним перевізником саме позивача, оскільки товарно-транспортна накладних таких даних не містить, та чи було їм надано під час перевірки документи, що засвідчують використання водієм транспортного засобу на договірних умовах.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2025 у справі №440/5385/24.

З огляду на наведене висновок відповідача про допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем як автомобільним перевізником не відповідає фактичним обставинам справи.

Ураховуючи те, що перевірку було проведено без належного з`ясування усіх складових виявленого порушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин у справі, а тому така є протиправною та підлягає скасуванню.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослідив усі аргументи сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 520/22810/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова