Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №711/8158/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8158/25

Провадження 2/711/200/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

за участю представника позивача адвоката Могилей С.В.

представника відповідача адвоката Городок Я.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Могилей Сергій Володимирович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Могилей С.В. звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між нею, громадянкою України ОСОБА_3 , та громадянином Республіки Болгарія - ОСОБА_2 , було укладено шлюб, зареєстрований у місті Софія 02 район Красно Село, Республіка Болгарія, актовий запис № 0228, про що видано свідоцтво про шлюб № НОМЕР_1 від 07.07.2018. Після державної реєстрації шлюбу її дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » змінено на прізвище у шлюбі - « ОСОБА_5 ».

Від шлюбу з відповідачем мають двох спільних малолітніх дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на момент подання цієї позовної заяви мають громадянство Республіки Болгарія та України, постійно проживають разом з нею за адресою її зареєстрованого місця проживання в Україні та перебувають на її вихованні і утриманні, так як спільне життя з відповідачем не склалося. Указує, що відповідач з 2024 року, під час перебування з нею у шлюбі, систематично вчиняв по відношенню до неї домашнє насильство, яке мало прояв психологічного насильства і полягало у постійному знеціненні ролі дружини та матері (образи, приниження, створення залежності, критика), повне ігнорування (байдужість до потреб та почуттів, позбавлення власної волі, висловлення власної думки). Крім цього, така негативна поведінка відповідача супроводжувалася словесною агресією, що створювала атмосферу страху. У січні 2025 року, вона таємно звернулася за допомогою до Фундації «Асоціація Анімус» та пройшла курс психологічної підтримки, оскільки постійне проживання в атмосфері страху та психологічного насилля з боку чоловіка спричинило для неї емоційні переживання, страждання, наявність постійної тривожності за своє життя і здоров`я, а також психологічний стан їхніх дітей. У зв`язку із незмінністю поведінки відповідача, у липні 2025 року, вона разом з дітьми змушена була виїхати в Україну і залишитись тут проживати, так як подальше спільне проживання у шлюбі з відповідачем стало нестерпним та загрожувало життю і здоров`ю її та дітей. Таким чином, з 23 липня 2025 року шлюбні відносини між ними фактично припинені. Зазначає, що вони проживають окремо у різних країнах, спільного господарства не ведуть і вона не має наміру зберегти цей шлюб. Відповідач розірвати укладений шлюб не бажає, чим фактично примушує її і надалі перебувати у шлюбі з ним проти її волі, саме тому вона змушена звернутися до суду. Збереження цього шлюбу суперечить її інтересам та інтересам їхніх малолітніх дітей, а тому просить шлюб розірвати. Разом з тим, повідомляє суд, що відповідач участі у вихованні та утриманні їхніх малолітніх дітей не приймає, проживає окремо та ухиляється від покладеного на нього батьківського обов`язку. До того ж є працездатною особою, має можливість утримувати дітей, проте ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов`язків і порушує вимоги встановлені ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», де зазначено, що батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, тож просить суд визначити розмір аліментів на утримання двох малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення даного позову і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Наталія Миколаївна, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 711/8158/25 (провадження № 2/711/3644/25).

Ухвалою суду від 05.09.2025 відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників процесу.

Враховуючи, що відповідач є громадянином Республіка Болгарія, проживає на території Республіки Болгарія, за клопотанням сторони позивача ухвалою суду від 18.09.2025 вирішено звернутись до компетентного органу (суду) Республіки Болгарія з судовим дорученням про надання правової допомоги в рамках укладеного Договору між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах від 29.12.2005 та доручити компетентному суду Республіки Болгарія провести процесуальні дії у даній справі. До надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави провадження у справі було зупинено.

Між тим, 09.10.2025 до суду звернулась адвокат Городок Яна Володимирівна, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , із клопотанням про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву. У клопотанні зазначає, що відповідач дізнався лише після отримання повідомлення на електронну адресу від адресата: ІНФОРМАЦІЯ_6 Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Після звернення відповідача до адвоката Городок Я.В., адвокату за її клопотанням надано доступ до матеріалів справи № 711/8158/25 02 жовтня 2025 року. Саме з цієї дати сторона відповідача вперше отримала можливість ознайомитися зі змістом позовної заяви, додатками та ухвалою про відкриття провадження. Таким чином, вважає, що фактичний перебіг строку для подання відзиву на позовну заяву розпочався лише з 03 жовтня 2025 року й спливає 17 жовтня 2025 року. Однак, враховуючи обсяг наданих матеріалів, необхідність їх повного перекладу на болгарську мову, а також потребу у з`ясуванні обставин, викладених у позові, сторона відповідача вважає, що встановлений строк є недостатнім для належної підготовки повного, змістовного й мотивованого відзиву. На підставі викладеного, а також відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, просить надати додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву та всі додані документи. Зазначає також, що після отримання копії позовної заяви електронною поштою відповідач не мав можливості зрозуміти зміст пред`явлених до нього вимог, оскільки не володіє мовою провадження. Лише після залучення адвоката Городок Я. В., яка, ознайомившись із матеріалами справи, змушена була здійснити переклад позовної заяви та її змісту на англійську і болгарську мови в межах використання доступних підручних програм в мережі Інтернет - Google Перекладач, щоб відповідач отримав можливість частково усвідомити суть пред`явлених до нього вимог, аргументи позивача, а також обсяг доказової бази. Як вбачається з матеріалів справи, Позивачка заздалегідь здійснила належний переклад частини своїх документів з болгарської мови на українську, з їх апостилізацією та нотаріальним посвідченням, що свідчить про попередню ретельну підготовку до судового процесу. Така підготовка об`єктивно потребує значного часу. Водночас, відповідач опинився в нерівному становищі, оскільки лише після фактичного отримання доступу до матеріалів справи 02 жовтня 2025 року він дізнався про зміст позову та наявність великої кількості додатків, які також необхідно проаналізувати, визначити їх зміст та викласти свої доводи щодо них. Враховуючи, що строк, встановлений судом для подання відзиву, спливає 17 жовтня 2025 року, відповідач фізично позбавлений можливості належним чином підготувати та подати до суду обґрунтований відзив із доданими доказами у визначений строк, з урахуванням часу, необхідного для перекладу, легалізації документів, міжнародного поштового обміну та комунікації з адвокатом в Україні. Підсумовує, що відповідач є іноземцем, не володіє мовою судочинства, не має можливості особисто з`явитися до суду через проживання за кордоном та стикається з об`єктивними труднощами перекладу. Надання додаткового строку для подання відзиву є єдиним ефективним способом забезпечити дотримання принципів рівності сторін, змагальності та справедливості судового розгляду, що прямо відповідає завданням цивільного судочинства. Зазначає, що відповідач з об`єктивних причин змушений витратити значний час для збирання доказів за межами України, у тому числі шляхом звернення до офіційних органів влади Республіки Болгарія, отримання відповідних довідок, актів, свідоцтв та інших документів, їх подальшого легалізування (апостилізації), перекладу на українську мову, нотаріального посвідчення та скерування в Україну своєму представнику - адвокату Городок Яні Володимирівні. Після отримання таких документів представник Відповідача має здійснити їх офіційний переклад (у випадку, якщо такі надійдуть лише в оригінальних примірниках), належне процесуальне оформлення та підготовку повного і вмотивованого відзиву, що відповідатиме вимогам статті 178 ЦПК України. Ураховуючи зазначені об`єктивні етапи, а також необхідність узгодження правової позиції між відповідачем і його представником в Україні, пропонує продовжити строк подання відзиву до 03 лютого 2026 року.

Ухвалою суду від 10.10.2025 поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням указаного клопотання адвоката Городок Я.В.

Ухвалою суду від 30.10.2025 суд постановив звернутись до компетентного органу (суду) Республіки Болгарія з судовим дорученням про надання правової допомоги в рамках укладеного Договору між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах від 29.12.2005 та доручити компетентному суду Республіки Болгарія провести процесуальні дії у даній справі, а саме: вручити відповідачу ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , апартаменти № 16, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 05.09.2025 та судову повістку про виклик до суду. До надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави провадження у справі зупинено.

Судом 21.04.2026 отримані з Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріали указаного судового доручення.

Ухвалою суду від 22.04.2026 поновлено провадження у справі у зв`язку із надходженням до суду матеріалів.

Матеріали судового доручення (складені українською та болгарською мовами), які були повернуті до суду Київським міжрегіональнимо управлінням Міністерства юстиції, були прикріплені до матеріалів електронної судової справи у системі «Електронний суд».

У судовому засіданні 07.05.2026 представник відповідача адвокат Городок Я.В. у режимі відеоконференції наполягала на повторному направленні судового доручення компетентному суду Республіки Болгарія про вручення відповідачу ОСОБА_2 копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 05.09.2025 та судову повістку про виклик до суду. Повідомила, що відповідач не отримав документи, оскільки перебував у США. При цьому указуючи, що вона, як адвокат відповідача, повноваження якого договором про надання правничої допомоги не обмежуються, у системі «Електронний суд» ознайомилася з матеріалами, які були надіслані відповідачу та повернулись до суду неврученими.

Судом ухвалено про відкладення розгляду справи та надання часу відповідачу на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та рекомендовано адвокату повідомити відповідача щодо цього.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 07.07.2026, відмовлено у клопотанні представника відповідача адвоката Городок Я.В. про зупинення провадження для повторного звернення з міжнародним судовим дорученням до компетентного суду Республіки Болгарія.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Могилей С.В. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити на підставі доводів викладених у позовній заяві. При цьому додав, що позивачка не вбачає можливості зберегти шлюб. Збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивачки та їхнім дітям, тож строк на примирення не потрібен. Зауважив, що батько дітей їх не утримує та, навіть після зауваження позивача щодо участі в утриманні дітей, допомоги не надає. Водночас батько дітей повідомив позивачку, що у разі проживання дітей та позивача з ним разом, то така допомога надаватись буде. Окремо звернув увагу, що діти є громадянами України. Повідомив, що у суді Республіка Болгарія перебуває на розгляді аналогічна справа за позовом ОСОБА_2 , яка була прийнята до розгляду після відкриття провадження у справі Придніпровським районним судом м. Черкаси. Вважає дії відповідача такими, що направлені на затягування процесу.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки. Виклик відповідача у судове засідання здійснювався шляхом надання компетентному суду Республіки Болгарія судового доручення про виконання окремих процесуальних дії щодо відповідача ОСОБА_2 про вручення останньому документів по справі, зокрема і виклику (повідомлення) про день судового засідання, матеріали якого 21.04.2026 повернулися до суду без вручення. Також судом направлялись повідомлення на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 та були доставлені йому, що свідчать довідки про доставку електронного листа.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Городок Я.В. заперечувала щодо продовження розгляду справи, оскільки вважає, що права відповідача порушені, він не отримав матеріали позовної заяви та не ознайомлений з ними. Думку щодо позовних вимог не висловила. Зауважила, що клієнт - відповідач ОСОБА_8 не повідомляв її, де він перебував під час намагання компетентного суду Республіки Болгарія вручити документи відповідачу на виконання судового доручення. При цьому зазначила, що вона представляє інтереси відповідача на підставі ордеру, повноваження її не обмежені. Вона постійно комунікує зі своїм клієнтом про хід розгляду справи. Наполягала на повторному направленні судового доручення про вручення документів відповідачу.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи судом упродовж розумного строку. Зазначена норма гарантує сторонам рівність процесуальних можливостей та право бути належним чином повідомленими про судовий розгляд, однак не покладає на державу обов`язку безмежно відкладати розгляд справи у випадку, коли учасник процесу, будучи обізнаним про існування судового провадження, не вчиняє належних дій для реалізації своїх процесуальних прав.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що особа, якій відомо про судове провадження, повинна проявляти належну сумлінність та добросовісність у захисті своїх прав, а право на справедливий суд не може тлумачитися як право на безпідставне затягування судового розгляду.

Судом зазначається, що згідно із ч. 2 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Положення Цивільного процесуального кодексу України передбачають необхідність вручення відповідачу позовної заяви із доданими до неї документами, надання можливості відповідачу подати відзив на позов, докази по справі, скористатись іншими процесуальними правами, визначеними законом.

Відповідно до ст. 498 ЦПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Згідно ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Так, 21.05.2004 між Україною та Республікою Болгарія було укладено Договір про правову допомогу в цивільних справах, який ратифіковано Законом України № 2911-IV від 22.09.2005, який набув чинності 29.12.2005.

Статтею 9 указаного договору визначено обсяг правової допомоги, договірні сторони надають одна одній правову допомогу шляхом здійснення окремих процесуальних дій, зокрема складання, направлення та вручення документів, проведення експертиз, допиту сторін, свідків, експертів та інших учасників процесу, а також виконання рішень органів юстиції.

Матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи судом була дотримана процедура повідомлення відповідача про розгляд даної справи, з огляду на означені положення законодавства, шляхом направлення судового доручення про вручення документів відповідачу ОСОБА_2 згідно ухвали суду від 30.10.2025.

Крім того, згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Жодних клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції від відповідача не надходило.

Водночас згідно ордеру серії АІ № 201238 від 29.08.2025 ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої допомоги № 238 від 25.09.2025 уповноважив адвоката Городок Я.В. представляти його інтереси у Придніпровському районному суді м. Черкаси. При цьому у ордері зазначається, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються, про що у судовому засіданні підтверджено адвокатом.

Представник відповідача брала участь у судових засіданнях, була обізнана про предмет спору, зміст позовних вимог та перебіг розгляду справи.

Суд звертав увагу представника відповідача на необхідність повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість реалізації ним процесуальних прав, однак будь-яких доказів неможливості такого повідомлення чи втрати зв`язку з відповідачем суду не подано.

Судом встановлено, що правом подання відзиву на позовну заяву ані відповідач, ані його представник адвокат Городок Я.В. не скористались.

Разом з тим, відповідач, укладаючи договір на надання правової допомоги з адвокатом Городок Я.В., не скористався правом звернення за правовою допомогою у Республіці Болгарія задля захисту своїх прав, у тому числі отримання документів судового доручення, у разі його відсутності, при цьому достеменно будучи обізнаним про існування судової справи у Придніпровському районному суді міста Черкаси від адвоката Городок Я.В., що може свідчити про свідоме ухилення відповідачем від отримання кореспонденції та не забезпечення можливості її отримання.

У заяві від 27.10.2025 адвокатом ОСОБА_2 Городок Я.В. указується актуальна адреса відповідача у справі - на англійській мові: АДРЕСА_4 на українській мові: АДРЕСА_2 .

Дана адреса зазначалась судом в ухвалі від 30.10.2025 щодо звернення до компетентного суду Республіка Болгарія з судовим дорученням.

Відомостей щодо іншого місця перебування чи проживання суду надано не було. Будь-яких документів, що підтверджують зміну місця проживання чи тимчасове перебування за межами Болгарії, відповідачем не надано.

Клопотання представника відповідача про повторне направлення міжнародного судового доручення залишено судом буз задоволення. Більш того, матеріали справи не містить інформації щодо того, що відповідач повернувся до місця свого проживання в Болгарії чи повідомив іншу адресу для вручення. Адвокатом Городок Я.В. такої інформації суду також не надано.

Таким чином установлено, що судом для належного повідомлення відповідача було вжито всіх передбачених законом та міжнародним договором заходів.

Крім направлення міжнародного судового доручення, суд надсилав процесуальні документи на електронну адресу відповідача, а також забезпечив їх переклад болгарською мовою та розміщення в підсистемі «Електронний суд».

Суд також враховує, що предметом спору є розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей, які проживають разом із матір`ю та знаходяться на її утриманні.

Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів.

Відкладення розгляду справи на невизначений строк виключно у зв`язку з повторним направленням міжнародного доручення за відсутності будь-яких відомостей про можливість його виконання суперечило б принципу розумного строку розгляду справи та не відповідало б найкращим інтересам дітей.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що відповідачу була забезпечена реальна можливість взяти участь у справі, реалізувати право на захист через свого представника, подати відзив, пояснення, докази чи заперечення. Нереалізація відповідачем своїх процесуальних прав є наслідком його власної поведінки та не може бути підставою для необмеженого відкладення розгляду справи.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), як джерело права, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосовування практики Європейського суду з прав людини», а саме, що поведінка сторони у справі повинна бути сумлінна та сторона зобов`язана вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового процесу, реагувати на затримки та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами (рішення ЄСПЛ Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain); відповідач у справі був представлений кваліфікованим юристом - адвокатом, яка має свідоцтво державного зразка, отже порушення прав відповідача не відбулось (рішення ЄСПЛ Hermi v. Italy.

Таким чином, на думку суду указана справа може бути розглянута за участі представника позивача та представника відповідача, на підставі наявних у справі матеріалів та письмових доказів.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 07.07.2018 між сторонами укладений та зареєстрований шлюб місті Софія 02 район Красно Село, Республіка Болгарія, актовий запис № 0228, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 від 07.07.2018, перекладеного українською з болгарської мови (а.с.8).

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_2 від 13.12.2018, та доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно копії свідоцтва про народження № НОМЕР_3 від 12.04.2023, тож відповідно сторони є їхніми батьками. Малолітні діти проживають з матір`ю за місцем її реєстрації в Україні - АДРЕСА_3 .

На теперішній час сім`я фактично розпалася, подружнє життя між сторонами не склалося. Шлюб між ними носить формальний характер. Розірвання шлюбу відповідатиме дійсній волі та особистим інтересам позивача та інтересам дітей.

На момент розгляду справи перешкоди для розірвання шлюбу, визначені ст.110 СК України, судом не встановлені.

Майнового спору з приводу розподілу спільного майна між сторонами на даний час немає.

Відповідно до ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Разом з тим, суд вважає недоцільним надавати сторонам строк для примирення, при цьому також зважаючи на заперечення представника позивача.

Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Суд звертає увагу на те, що при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23.06.2005 N 2709-IV (2709-15) «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначені підстави визначення підсудності справ судам України. Зокрема, суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні (п. 4 ч. 1).

Таким чином, при розгляді даної справи застосуванню підлягає законодавство України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені Сімейним Кодексом України.

За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст.58 Закону України «Про Міжнародне приватне право України» шлюб між громадянином України та іноземцем або шлюб між громадянином України та особою без громадянства, - що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, - є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України стосовно підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, - також є дійсними в Україні.

Згідно ст.63 Закону України «Про Міжнародне приватне право України» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Процедура легалізації в Україні свідоцтва про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, або рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом МЗС України №113 від 04.06.2002.

Відповідно до Наказом МЗС України №113 від 04.06.2002 (в ред. від 18.11.2003 №140/5) «Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні», документи, видані компетентними органами іноземних держав, що засвідчують акти цивільного стану, вчинені за межами України за законами іноземних держав, - визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана ВР України.

Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки перебування її у шлюбі з відповідачем не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення, а за таких обставин позовні вимоги щодо розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Крім того, у позовній заяві зазначається, що діти позивача та відповідача перебувають на утриманні позивача. Проживання дітей з одним із батьків не звільняє обох батьків від права спілкування з дітьми, піклуватись про них та матеріально забезпечувати.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Частиною першою статті 12 вказаного Закону визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, - держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аліменти - це обов`язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім`ї інших, які потребують цього.

За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За приписами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

За положеннями ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Стороною відповідача не надано суду жодних підтверджень щодо неможливості ним утримувати неповнолітніх дітей.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком матері і батька.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей: віком від 06 до 18 років з 01.01.2026 у розмірі 3512,00 грн., тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно стягнути аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Згідно з ч.1 ст.191СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Крім того, суд враховує те, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, зокрема, щодо утримання дитини, мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Судом враховуються також ті обставини, що діти мешкають разом з позивачкою та перебувають на повному її утриманні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання дітей у повному обсязі.

Як на думку суду, таке рішення є справедливим і таким, що постановлене виключно в інтересах неповнолітніх (малолітніх) дітей.

Відповідно до положень п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 110, 111, 112,180,182,184 СК України, ст. ст. 263, 265, 354, 355,430 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Могилей Сергій Володимирович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.

Шлюб, укладений між громадянкою України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) та громадянином Республіки Болгарія - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5, Паспорт громадянина Республіки Болгарія N? НОМЕР_5 , виданий МВР Софія від 01.06.2018, Ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) зареєстрований у місті Софія 02 район Красно Село, Республіка Болгарія, актовий запис N?0228 - розірвати.

Стягнути з громадянина Республіки Болгарія - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5, Паспорт громадянина Республіки Болгарія N? НОМЕР_5 , виданий МВР Софія від 01.06.2018, Ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) на користь громадянки України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання двох малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження НОМЕР_7 від 13.12.2018) та доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження НОМЕР_8 від 12.04.2023) в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред?явлення даного позову - 03.09.2025 і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення буде виготовлений 14.07.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька