Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №638/21192/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/21192/25

Провадження № 2/638/3572/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 Шевченківський районний суд. м. Харкова, у складі:

головуючої судді: Штих Т. В.,

секретаря судового засідання: Харченко К. О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

27.10.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до співвідповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в якому просив суд:

-розірвати укладений на відстані договір на придбання товару «Автомобільний акумулятор Exide ЕК700 AGM 6-СТ 70Ah R+ 760А Start-Stop - Год випуску: 2025» згідно замовлення № 7042 від 30.08.2025 на сайті інтернет магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

-стягнути з Відповідача 1 - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на користь Позивача - ОСОБА_1 (АТ "СЕНС БАНК" номер рахунку: НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 5 804,40 грн. (п`ять тисяч вісімсот чотири грн. 00 коп.), що сплачені за товар: «Автомобільний акумулятор Exide ЕК700 AGM 6-СТ 70Ah R+ 760А Start-Stop - Год випуску: 2025»;

-стягнути з Відповідача 1 - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на користь Позивача - ОСОБА_1 (АТ "СЕНС БАНК" номер рахунку: НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) в якості 1/2 частини компенсації моральної (немайнової) шкоди;

-стягнути з Відповідача 2 - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на користь Позивача - ОСОБА_1 (АТ "СЕНС БАНК" номер рахунку: НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) в якості 1/2 частини компенсації моральної (немайнової) шкоди;

-стягнути з Відповідача 1 - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на користь Позивача - ОСОБА_1 (АТ "СЕНС БАНК" номер рахунку: НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) в якості 1/2 частини витрат Позивача пов`язаних з розглядом справи;

-стягнути з Відповідача 2 - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на користь Позивача - ОСОБА_1 (АТ "СЕНС БАНК" номер рахунку: НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) в якості 1/2 частини витрат Позивача пов`язаних з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 серпня 2025 року ОСОБА_1 (далі -Позивач) замовив у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі – Відповідач- 2) товар:

«Автомобільний акумулятор Exide ЕК700 AGM 6-СТ 70Ah R+ 760А Start-Stop - Год випуску: 2025» за ціною 5670 грн. (далі - товар). Замовлення товару відбулося в інтернет-магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою сайту: ІНФОРМАЦІЯ_2

04 вересня 2025 року у відділенні № 19 Нової пошти (м. Харків вул. Фонвізина,15) позивач отримав поштове відправлення ЕН № 59001446036307 (додаток до Позову) за замовленням № 7042 від 30.08.2025 та здійснив оплату 5804,40грн., що в свою чергу підтверджується Чеком переказу коштів від 04.09.2025 на суму 5804,40 грн., в тому числі із розрахунку: 5670,00 грн. - вартість товару, решта - комісія і почтові послуги.

Після відкриття вдома поштової упаковки та огляду замовленого товару та доданої супровідної документації, позивачем одразу встановлено невідповідність розрахункових, супровідних, гарантійних та експлуатаційних документів, у тому числі було з`ясовано, що придбаний товар має ознаки продукції неналежної якості.

Під час огляду товару позивачем з`ясовано наступне:

оплата (розрахунок) за товар було здійснено на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1), що в свою чергу підтверджується «Чеком переказу коштів від 04.09.2025» та «Квитанцією № 4085090537 від 04.09.2025»;

супровідні документи, що були разом з товаром складені неналежним чином: гарантійний талон був виданий від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - Відповідач -2), найменування (назва) товару не відповідала за змістом замовленню № 7042 від 30.08.2025;

керівництво з експлуатації і гарантійний талон складені разом (тобто в одному документі) та були підписані Відповідачем -2, але належали зовсім іншій юридичній особі - інтернет-магазину АКБ Центр (akbcenter.com.ua, ТОВ « АКБ ЦЕНТР »);

зміст гарантійного талону не відповідає вимогам і положенням ДСТУ ГОСТ 959:2006;

на товарі відсутнє маркування українською мовою, наявне маркування на товарі не відповідає чинним нормативним актам, в тому числі ДСТУ ГОСТ 959:2006 «Батареї акумуляторні свинцеві стартерні для автотракторної техніки. Загальні технічні умови» та загальнодержавним вимогам до складу, змісту, місця розташування, способу виконання та якості маркування тощо;

відсутні документи, що підтверджують якість товару (сертифікатів, посвідчень якості або інших документів, що підтверджують відповідність товару стандартам) та документи що підтверджують безпечність для життя, здоров`я, навколишнього природного середовища придбаного товару.

В супереч вимогам статті 12 Закону «Про захист прав споживачів» позивачу, як споживачу, взагалі не було надано належних документів, що засвідчують факт укладення договору та є підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків між продавцем і покупцем. Також продавцем не надано інформації про основні характеристики продукції, місце розташування і повну назву продавця, а також місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець. Супровідна документація (товарний чек і гарантійний талон) були видані від імені фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 , а кошти були перераховані на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 . Не було надано належного документу (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями тощо, що в свою чергу передбачено чинним законодавством.

З огляду на зазначене позивач звернувся спочатку до Відповідач- 2, потім до -Відповідач-1 із вимогою про розірвання договору на придбання товару «Автомобільний акумулятор Exide ЕК700 AGM 6-СТ 70Ah R+ 760А Start-Stop - рік випуску: 2025 та вимогою про повернення сплачених на користь далі - Відповідач 1 коштів. Однак, вимога позивача залишилась без задоволення.

У зв`язку з тим, що вимоги позивача залишені без задоволення, останнім на юридичну адресу Відповідача-1 та Відповідача-2, засобами поштового зв`язку, було направлено письмові повідомлення про розірвання договору на придбання товару та вимога повернути сплачені на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 гроші у сумі 5804,40 грн. без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення та забезпечити вжиття заходів для повернення товару. Однак відповіді позивач так і не отримав.

Таким чином, позивач просить суд стягнути на його користь з Відповідача 1 - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 неповернуту останніми сплачену суму грошових коштів за продукцію в загальній сумі 5804,40 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути на його користь в солідарному порядку з співвідповідачів грошові кошти у сумі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) в якості частини компенсації моральної (немайнової) шкоди та грошові кошти у сумі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) в якості частини витрат позивача пов`язаних з розглядом справи.

Представник відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Седун Дарина Володимирівна, подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувала проти задоволення позову, зазначила, що право вимоги розірвання договору купівлі- продажу товару виникає у споживача за умови виявлення саме істотного недоліку протягом гарантійного строку, який виник з вини виробника товару. При цьому, для віднесення виявленого недоліку до числа істотних, недолік обов`язково повинен: (1) роботи неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, (2) бути таким, що виник з вини виробника товару, (3) після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та має бути наділеним хоча б однією з ознак, передбачених підпунктами «а» - «в» п. 12 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» у сукупності. Жодна із вказаних ознак сама по собі не може свідчити про наявність істотного недоліку у товарі. Позивачем не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами істотний недолік спірного товару чи його фальсифікацію. Позивач очевидно позбавив відповідачів права на передачу у сертифікований сервісний центр чи на експертизу спірного товару для перевірки обставин щодо існування істотного недоліку.

Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій підтримав заявлені позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засідання в режимі відеоконференції підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засідання в режимі відеоконференції заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, шляхом визнання права.

Зважаючи, що придбання товару здійснювалося через вебсайт https://vsimakb.com.ua/ua/, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з визначеннями, які містяться в п. 8, 14 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» інтернет-магазин - це засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину. Реалізація товару дистанційним способом - укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-комунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв`язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів».

В свою чергу, за визначенням п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір, укладений продавцем із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку, є договором, укладеним на відстані.

Права споживача в разі укладення договору на відстані регулюються статтею 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість електронних комунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

В свою чергу, п. 1 ч. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Тобто системно аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд доходить висновку, що законом передбачено право споживача за договором купівлі-продажу, укладеним на відстані, на розірвання такого договору і відшкодування збитків у разі, коли надання неповної інформації про основні характеристики продукції спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей.

Із матеріалів справи судом встановлено, що кошти за товар були отримані ФОП ОСОБА_2 , тоді як паперовий товарний чек від 01.09.2025 року був виписаний іншим суб`єктом господарювання — ФОП ОСОБА_3 .

Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє введення споживача в оману щодо особи продавця, його реквізитів та правового статусу, а стаття 13 Закону України «Про електронну комерцію» — «Розрахунки у сфері електронної комерції» — зобов`язує продавця забезпечити проведення розрахунків відповідно до законодавства та надати покупцеві документ, що підтверджує отримання коштів саме тим суб`єктом, який є стороною договору.

Виходячи зі змісту Закону України «Про захист прав споживачів», а також визначення Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» терміну «розрахункові документи», товарний чек відноситься до розрахункових документів. В той же час, відповідачем ФОП ОСОБА_4 були порушені вимоги законодавства щодо оформлення розрахункових документів, зокрема вимоги пункту 2 розділу ІІ Положення № 13 про форму та зміст розрахункових документів. Закон встановлює обов`язковий перелік реквізитів, які має містити товарний чек: найменування суб`єкта господарювання, назва та адреса господарської одиниці, ідентифікаційні дані платника/неплатника ПДВ, назву товару, кількість, вартість, форму оплати, загальну суму, дату та час проведення операції, а також інші визначені обов`язкові елементи.

Отже, наданий Відповідачами товарний чек не відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З матеріалів справи вбачається, що позивач намагався зв`язатись з продавцем, з метою повернення товару, однак, жоден із засобів зв`язку не виявився активним, та позивачу не було надано відповіді.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання договору у повному обсязі.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч.1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3, 4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст.611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець вказує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема ст.4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.

Пункт 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Закон України «Про захист прав споживачів» не містить застережень про те, що моральна шкода споживачу відшкодовується лише у разі завдання шкоди його життю чи здоров`ю.

Подібні висновки висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц.

З огляду на обставини цієї справи, переживання позивача, пов`язані з придбанням даного товару, який не відповідав замовленню, має наслідком відшкодування моральної шкоди.

Також суд враховує ту обставину, що звернення позивача до відповідачів про поверненого товару, були проігноровані та кошти за товар не були повернуті.

Однак суд зазначає, що стягнення моральної шкоди не може бути засобом збагачення особи, до того ж розмір моральної шкоди повинен бути доведеним належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що протиправною поведінкою відповідачів були порушені права позивача та завдано йому у зв`язку з цим душевних страждань, однак вважає заявлену суму моральної шкоди завищеною.

Отже, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з Відповідача 1 - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на користь Позивача - ОСОБА_1 (АТ "СЕНС БАНК" номер рахунку: НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 1500,00 грн в якості частини компенсації моральної (немайнової) шкоди та стягнення з Відповідача 2 - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на користь Позивача - ОСОБА_1 (АТ "СЕНС БАНК" номер рахунку: НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 1500,00 грн в якості частини компенсації моральної (немайнової) шкоди.

Також позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2, 3 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст.137 ЦПК України).

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Під час судових дебатів представником позивача адвокатом Острицьким А.О. зроблена заява про надання до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір витрат 20 000 грн.

Під час судових дебатів представником відповідачів адвокатом Седун Д.В., зроблена заява про надання до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесення відповідачами витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір витрат 15 000 грн.

За таких обставин суд при ухвалення рішення по суті правового спору не вирішує питання розподілу судових витрат зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позивач, як споживач, звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд на підставі ст. 141 ЦПК України вбачає підстави для стягнення з відповідача в дохід держави судового збору.

Враховуючи, що позов було подано до суду через систему «Електронний суд», то судовий збір, що підлягає стягненню з Відповідача 1 - ОСОБА_2 становить 1703,94 грн (1064,96 грн за вимогу немайнового характеру щодо розірвання договору та 638,98 грн 60% задоволеної позовної вимоги про стягнення моральної шкоди) та з Відповідача 2 – ОСОБА_3 становить 638,98 грн (60% задоволеної позовної вимоги про стягнення моральної шкоди).

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 16 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 9, 12, 13, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів задовольнити частково.

Розірвати укладений на відстані договір на придбання товару «Автомобільний акумулятор Exide EK700 AGM 6-СТ 70Ah R+ 760A Start-Stop - Год випуску: 2025» згідно замовлення № 7042 від 30.08.2025 на сайті інтернет магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 5 804,40 грн. (п`ять тисяч вісімсот чотири грн. 00 коп.), що сплачені за товар: «Автомобільний акумулятор Exide EK700 AGM 6-СТ 70Ah R+ 760A Start-Stop - Год випуску: 2025».

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) товар: «Автомобільний акумулятор Exide EK700 AGM 6-СТ 70Ah R+ 760A Start-Stop - Год випуску: 2025».

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) в якості 1/2 частини компенсації моральної (немайнової) шкоди.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) в якості 1/2 частини компенсації моральної (немайнової) шкоди.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 1 703,94 грн (Тисячу сімсот три гривні дев`яносто чотири копійки).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 638,98 грн (Шістсот тридцять вісім гривень дев`яносто вісім копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 липня 2026 року.

Суддя Т. В. ШТИХ