Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №761/53395/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/53395/25 Головуючий 1-ї інстанції: Трубніков А.В.

Провадження №33/824/2624/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Пишковичем М.І., за участю: захисника - адвоката Боженка І.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скарги захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Боженка Ігоря Федоровичана постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керівника політичної партії «Українська народна партія», визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.212-21 КУпАП, та згідно з положеннями ст.36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп., на користь держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п?ять) грн. 60 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник Боженко І.Ф. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2026 року у справі N?761/53395/25. Закрити справу N?761/53395/25 на підставі пункту 1 частини першої ст.247 КУпАП.

Крім того, захисник Боженко І.Ф. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що 13.02.2026 року жодного судового рішення судом не приймалося та не оголошувалося. Оскаржувана постанова була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 04.03.2026 року.

Захисник також вказує, що відомості про його реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) не були внесені до додаткових даних про учасника справи N?761/53395/25, у зв`язку з чим йому не було надано доступу до матеріалів електронної справи.

У зв`язку з наведеним, оскаржувана постанова суду від 13.02.2026 року не надходила до особистого кабінету адвоката Боженка І.Ф. в системі «Електронний суд», що унеможливило своєчасне ознайомлення з нею та подання апеляційної скарги у встановлений законом строк. У зв`язку з вищевикладеним, апелянт просить, поновити пропущений строк з моменту проголошення постанови та рахувати скаргу вчасно поданою з моменту оприлюднення постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме з 04 березня 2026 року.

На обґрунтування своїх апеляційний вимог адвокат зазначає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, а справа №761/53395/25 підлягає закриттю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Боженко І.Ф. зазначає, що 21.01.2026 року ним через систему «Електронний суд» було подано заперечення на Протокол НАЗК від 04.12.2025 N? 50-33/1285 разом із численними додатками. Вказані заперечення разом із доданими документами містяться в системі «Електронний суд» та приєднані до матеріалів справи N? 761/53395/25.Разом з тим, суд першої інстанції жодному доводу, аргументу, факту чи письмовому доказу, викладеним у зазначених запереченнях, не надав правової оцінки, і вони не знайшли свого відображення в оскаржуваній постанові. Суд, на переконання апелянта, лише стисло переказав зміст Протоколу НАЗК та дійшов помилкових висновків щодо винуватості ОСОБА_1 , притягнувши його до адміністративної відповідальності за ст. 212-21 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 51 000 грн.

У скарзі також зазначено, що головними підставами невинуватості ОСОБА_1 , які не були належним чином оцінені судом, є такі.

Так, апелянт стверджує, що не може бути будь-яких юридичних доводів щодо наявності «спонсорства» з боку керівника Володимирецької районної організації партії ОСОБА_3 , оскільки повернення йому раніше внесених коштів у тотожній сумі 5 450,00 грн. відбулося пізніше, а отже такі кошти не можуть вважатися внеском. Зазначається, що фінансовий звіт політичної партії формується виключно на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, а первинні банківські документи є єдиною законною підставою для відображення відповідних господарських операцій у звітності. Витрати були здійснені ОСОБА_3 за власний рахунок без попереднього доручення роботодавця (організації партії), але в її майнових інтересах, при цьому норми податкового законодавства щодо авансових звітів у даному випадку не застосовуються, оскільки кошти під звіт не видавалися. У підсумку подання звіту щодо витрачених коштів в інтересах юридичної особи за таких обставин у пізніший період не може вважатися порушенням законодавства. Разом з тим, закон не встановлює конкретного строку подання звіту про такі витрати, а подання такого звіту у пізніший період не може вважатися порушенням законодавства.

Крім того, зазначається, що за відсутності первинних документів у звітному періоді у політичної партії об`єктивно відсутній як обов`язок, так і фактична можливість відображення відповідних господарських операцій у фінансовому звіті, а відтак відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КУпАП. НАЗК, долучивши до матеріалів справи Статут партії, не навело жодних підстав, за яких ОСОБА_1 має відповідати за дії ОСОБА_3 , навіть за умови, якщо б у діях останнього був склад правопорушення.

Зокрема, як зазначено у скарзі: не наведено підстав, які можуть випливати із договору поручительства; не наведено підстав для солідарної чи субсидіарної відповідальності; не наведено підстав матеріальної відповідальності у межах трудових правовідносин; не наведено підстав цивільно-правової відповідальності, яка б дозволяла покласти відповідальність на іншу особу. Адвокат вказує, що лише керівники місцевих організацій політичних партій, які мають статус юридичної особи, мають право підпису відповідних звітів. Керівник партії здійснює лише погодження звітів, що не є тотожним підпису, а чинне законодавство не передбачає такої юридичної дії як «погодження» у значенні виникнення відповідальності.

Детально викладаючи обставини справи, апелянт зазначає, що НАЗК дійшло помилкового висновку про те, що кошти, сплачені ОСОБА_3 як адміністративний збір у сумі 5 450,00 грн. (910,00 грн. та 4 540,00 грн.) за проведення у скорочені строки реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичної особи, є спонсорським внеском або фінансовим зобов`язанням, яке мало бути відображене у звіті партії за ІІ квартал 2025 року.

Апелянт посилається на те, що відповідно до висновку НАЗК N? 2605 від 23.09.2025 встановлено неповноту відомостей у звіті партії за ІІ квартал 2025 року, оскільки не відображено зазначені операції.

Водночас у скарзі зазначено, що: оплата адміністративного збору відбулася 20.05.2025; звіт про використання коштів N? 1 подано ОСОБА_4 01.07.2025; відшкодування коштів у сумі 5 450,00 грн. здійснено 20.09.2025. виконано фінансове зобов`язання. Таким чином, первинні документи з`явилися у III кварталі 2025 року, і саме в цьому періоді виникло та було

Апелянт зазначає, що станом на 30.06.2025 (кінець ІІ кварталу) відповідні зобов`язання не були відображені у бухгалтерському обліку, оскільки відсутні первинні документи, а відтак їх відображення у звіті за ІІ квартал суперечило б правилам бухгалтерського обліку та роз`ясненням НАЗК.

У скарзі також зазначено, що у ІІІ кварталі 2025 року відповідне зобов`язання було не лише відображене, але й повністю виконане, у зв`язку з чим відсутні підстави для відображення його як фінансового зобов`язання у звітності.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що Володимирецька районна організація партії (ЄДРПОУ 25798140) є окремою юридичною особою, яка діє через свого керівника ОСОБА_3 , тоді як ОСОБА_1 є керівником іншої юридичної особи - політичної партії (ЄДРПОУ 21710533), що, на думку апелянта, виключає можливість притягнення його до відповідальності за дії іншого суб`єкта.

Також у скарзі підкреслюється, що витрати були здійснені працівником за власний рахунок без попереднього доручення, закон не встановлює строку подання звіту про такі витрати, а норми щодо підзвітних сум не застосовуються.

Окремо зазначено, що притягнення до відповідальності за ст. 212-21 КУпАП можливе лише за наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення, а саме: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

На переконання апелянта, у даній справі відсутні суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення, оскільки не доведено особистої участі ОСОБА_1 у вчиненні будь-яких протиправних дій чи бездіяльності.

Апелянт наголошує, що відповідальність за ст. 212-21 КУпАП є персональною, НАЗК зобов`язане довести всі елементи складу правопорушення належними доказами, припущення є неприпустимими, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до відповідальності У зв`язку з викладеним у апеляційній скарзі зазначається, що Протокол НАЗК є необґрунтованим, незаконним та складеним при неповному з`ясуванні обставин справи, а постанова суду першої інстанції - незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, на електронну адресу Київського апеляційного суду 29 червня 2026 року, надійшли пояснення від керівника Департаменту формування доброчесності фінансів Національного агентства з питань запобігання корупції Ганни Чорнуцької , яка вказує що оскаржувана постанова є повністю законною, обґрунтованою та ухваленою з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

У поданих до суду письмових поясненнях Національне агентство з питань запобігання корупції зазначає, що під час перевірки відомостей, зазначених у звіті політичної партії за ІІ квартал 2025 року, встановлено неповноту інформації, яка полягає у невідображені відомостей про спонсорський внесок від третьої особи у вигляді оплати адміністративного збору та/або фінансового зобов`язання перед цією особою.

Як убачається з матеріалів перевірки, Володимирецькою районною організацією партії у ІІ кварталі 2025 року були проведені реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження юридичної особи. У реєстраційній справі містяться документи, відповідно до яких 20.05.2025 адміністративний збір за проведення державної реєстрації змін у скорочені строки у сумі 5 450 грн був сплачений керівником місцевої організації ОСОБА_3 , який також підписав звіт місцевої організації.

При цьому партія листами підтвердила факт здійснення ОСОБА_3 відповідних платежів та повідомила, що лише у ІІІ кварталі 2025 року ці кошти були відшкодовані йому шляхом оформлення відповідних бухгалтерських документів та виплати з рахунку місцевої організації. Водночас у звіті партії за ІІ квартал 2025 року такі відомості як про спонсорський внесок, так і про фінансові зобов`язання перед зазначеною особою відображені не були.

Разом з тим, НАЗК зазначило, що партією не надано жодних документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 65 від 19.01.2024, які б підтверджували неможливість отримання та відображення відповідної інформації у звіті у зв`язку з дією воєнного стану.

За висновком НАЗК, зазначені обставини свідчать про неповноту відомостей у звіті політичної партії за ІІ квартал 2025 року та порушення вимог частини одинадцятої статті 17 Закону України «Про політичні партії в Україні», у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення був складений правомірно.

Також НАЗК звернуло увагу, що суб`єктом адміністративної відповідальності за статтею 212-21 КУпАП є керівник політичної партії або уповноважена особа, яка підписала та подала звіт. У цьому випадку звіт за ІІ квартал 2025 року був підписаний кваліфікованим електронним підписом керівника партії ОСОБА_1 , який підтвердив достовірність відомостей, викладених у ньому. Законодавство покладає саме на керівника партії обов`язок забезпечити повноту та своєчасність подання такого звіту, а внутрішній розподіл повноважень між посадовими особами партії не звільняє його від відповідальності.

НАЗК приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив усі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини особи за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» та призначив адміністративне стягнення у межах санкції статті 212-21 КУпАП.

Заслухавши пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, пояснення Національного агентства з питань запобігання корупції, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

З метою реалізації права на апеляційне оскарження, ч. 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.

Постанова суду першої інстанції була постановлена 13 лютого 2026 року, проте, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова оприлюднена лише 04.03.2026 року. Доказів направлення копії оскаржуваної постанови захиснику Боженку І.Ф. матеріали справи не містять, зокрема відсутній супровідний лист про її направлення та розписка про отримання. Крім того, захисник зазначає, що через невнесення його реєстраційного номера облікової картки платника податків до відомостей про учасника справи постанова не була доставлена до його електронного кабінету в системі «Електронний суд». За таких обставин, незважаючи на участь захисника у судовому засіданні, у нього не було реальної можливості своєчасно ознайомитися з повним текстом постанови та підготувати мотивовану апеляційну скаргу.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та приходить до висновку про необхідність його поновлення. За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів направлення захиснику копії постанови та з метою забезпечення права особи на апеляційний перегляд судового рішення, апеляційний суд визнає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та вважає за необхідне поновити захиснику Боженку І.Ф. строк на апеляційне оскарження.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КУпАП, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованим та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом першої інстанції.

Диспозицією ст. 212-21 КУпАП встановлена відповідальність за порушення встановленого порядку або строків подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру або подання фінансового звіту, оформленого з порушенням встановлених вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 17 Закону України «Про політичні партії», політична партія щоквартально, не пізніше ніж на сороковий день після закінчення звітного кварталу, зобов`язана подати до Національного агентства з питань запобігання корупції звіт про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (у тому числі її місцевих організацій, які у встановленому порядку набули статусу юридичної особи) шляхом його заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КУпАП підтверджується зібраними матеріалами в їх сукупності, а саме: даними протоколу про адміністративні правопорушення №50-33/1285 від 04.12.2025 (а.с.3-9), даними копії Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (а.с.10-17), даними інформації про Звіт (а.с.18), даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, заяви щодо державної реєстрації юридичної особи - громадського формування, платіжної інструкції(а.с.19-25), даними листів ОСОБА_1 (а.с.31-33) , даними запитів ОСОБА_1 (а.с.34-35), даними висновку про результати перевірки Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру №2606 від 23.09.2025 (а.с.36-40), даними ухвали №1 ХХІ З`їзду Української Народної Партії (а.с.43), даними копії Статуту партії (а.с.45-53), іншими матеріалами у сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наведені докази свідчать про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.212-21 КУпАП є доведеною.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, неповне дослідження доказів, а також відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, виконуючи вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи, перевірив надані сторонами докази у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог частини одинадцятої статті 17 Закону України «Про політичні партії в Україні», що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КУпАП.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки запереченням, поданим 21 січня 2026 року через систему «Електронний суд», не є підставою для скасування постанови. Із її змісту вбачається, що суд дослідив матеріали справи у повному обсязі, оцінив наявні докази відповідно до вимог ст. 252 КУпАП та дійшов висновку про доведеність вини особи. Незгода сторони захисту з висновками суду не свідчить про те, що наведені нею доводи залишилися поза увагою суду.

Безпідставними є й твердження апелянта про відсутність спонсорського внеску або фінансового зобов`язання, оскільки кошти у сумі 5 450 грн були повернуті ОСОБА_3 лише у III кварталі 2025 року. Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, адміністративний збір за проведення державної реєстрації змін був сплачений ОСОБА_3 20 травня 2025 року, тобто у II кварталі 2025 року, тоді як відшкодування зазначених коштів місцевою організацією партії відбулося лише у III кварталі. Отже, станом на момент складання звіту за II квартал існували обставини, які підлягали відображенню у фінансовій звітності відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про політичні партії в Україні». Подальше відшкодування цих коштів не звільняло партію від обов`язку відобразити відповідні відомості у звіті за той звітний період, у якому вони виникли.

Не є слушними й доводи апеляційної скарги про те, що відсутність первинних бухгалтерських документів у II кварталі 2025 року виключала можливість відображення зазначених операцій у фінансовому звіті. Як убачається з матеріалів справи, політична партія не заперечувала факту здійснення ОСОБА_3 відповідних платежів, а навпаки підтвердила його у відповідях на запити НАЗК та повідомила про подальше відшкодування цих коштів. Крім того, Національним агентством встановлено, що жодних документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2024 року № 65, які б підтверджували неможливість отримання чи відображення відповідної інформації у звіті у зв`язку з дією воєнного стану, партією не надано. За таких обставин доводи про об`єктивну неможливість виконання вимог законодавства належними доказами не підтверджені.

Також апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що законодавством не встановлено строку подання працівником звіту про понесені ним витрати та що норми щодо підзвітних сум у даному випадку не застосовуються. Зазначені обставини не є предметом доказування у цій справі, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за несвоєчасне подання ОСОБА_3 звіту про використані кошти, а за подання до НАЗК фінансового звіту політичної партії, який не містив усіх відомостей, обов`язкових відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги про те, що Володимирецька районна організація партії є окремою юридичною особою, а тому ОСОБА_1 не може нести відповідальність за її дії. Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про політичні партії в Україні» звіт політичної партії повинен містити інформацію щодо майна, доходів, витрат та фінансових зобов`язань кожної місцевої організації політичної партії, яка набула статусу юридичної особи. Таким чином, саме керівник політичної партії забезпечує подання консолідованого звіту, який охоплює інформацію щодо всіх таких місцевих організацій, а тому їх окремий статус юридичної особи не звільняє керівника партії від виконання покладених на нього законом обов`язків.

Також спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не може відповідати за дії ОСОБА_3 , оскільки у даному випадку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за дії керівника місцевої організації, а за подання фінансового звіту політичної партії, який не містив повної та достовірної інформації щодо фінансових зобов`язань, передбаченої законом.

Необґрунтованими є й посилання апелянта на те, що керівник партії лише погоджує звіт, а тому не може бути суб`єктом адміністративної відповідальності. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено поясненнями НАЗК, звіт за II квартал 2025 року був підписаний кваліфікованим електронним підписом саме ОСОБА_1 , який як керівник політичної партії підтвердив достовірність відомостей, наведених у ньому. Закон покладає саме на керівника політичної партії або уповноважену ним особу обов`язок забезпечити повноту та достовірність поданої звітності, а внутрішній розподіл функцій між посадовими особами партії не звільняє його від відповідальності за порушення встановленого законом порядку подання такого звіту.

Апеляційний суд також не погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність суб`єкта та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на момент подання звіту був керівником політичної партії та особою, відповідальною за його підписання і подання до НАЗК, а відтак є спеціальним суб`єктом правопорушення, передбаченого статтею 212-21 КУпАП. Підписавши звіт, який не містив усіх відомостей, обов`язкових відповідно до закону, він не забезпечив виконання покладеного на нього обов`язку щодо повноти та достовірності фінансової звітності, що свідчить про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Не можуть бути прийняті до уваги й твердження апелянта про те, що НАЗК не довело обставин справи та ґрунтувало свої висновки на припущеннях. Як убачається з матеріалів справи, висновки Національного агентства зроблені на підставі сукупності належних і допустимих доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, звіту політичної партії, висновку про результати його перевірки, платіжних документів, документів реєстраційної справи, листів політичної партії, витягу з Єдиного державного реєстру, статуту партії та інших матеріалів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку відповідно до вимог закону.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до власного тлумачення апелянтом положень Закону України «Про політичні партії в Україні», незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та переоцінки встановлених ним фактичних обставин, однак не містять належних і допустимих доказів, які б спростовували правильність висновків суду чи свідчили про неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції фактичних обставин, не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права та ґрунтуються переважно на помилковому тлумаченні положень Закону України «Про політичні партії в Україні». Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини справи, правильно визначив суб`єкта адміністративної відповідальності, належним чином оцінив докази та дійшов законного й обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 212-21 КУпАП. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника - адвоката Боженка Ігоря Федоровича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, вказаний строк поновити.

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Боженка Ігоря Федоровича - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева