Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №755/11541/21 — Київський апеляційний суд

справа № 755/11541/21головуючий у суді І інстанції Катющенко В.П.

провадження № 22-ц/824/9724/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Надточий К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Катющенко В.П., у м. Києві, про відмову у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у справі за поданням Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українизвернувся до суду із поданням у якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта для виїзду за кордон, громадянку України ОСОБА_3 до виконання зобов`язань про способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подання обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ), знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/11541/21 виданого 16 травня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_3 , за наступним графіком: кожної середи з 17:00 години до 20:00 години та кожної суботи з 11:00 години до 20:00 години за місцем реєстрації дитини: АДРЕСА_1 ; у період перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межами території Україні, встановити спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами електронного зв`язку: telegram, viber, whatsapp, на аккаунт за номером телефону: НОМЕР_1 , в зручний для дитини і батька час кожної середи у проміжку часу з 17:00 години до 20:00 години (за Київським часом (Україна)) та кожної суботи в проміжку часу з 11:00 години до 20:00 години (за Київським часом (Україна)). 17 травня 2024 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 22 травня 2024 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою, визначеною виконавчим документом, а саме місцем реєстрації дитини: АДРЕСА_1 та встановлено, що боржниця за вказаною адресою відсутня. Того ж дня, державним виконавцем у присутності стягувана здійснено телефонний дзвінок до боржниці, що прямо передбачено виконавчим документом. Боржниця відповіла та повідомила, що мешкає за кордоном, від виконання рішення не відмовляється, проте повідомила, що дитина у школі, що підтверджується заявою, зареєстрованою за вх. 8751 від 23 травня 2024 року. 17 вересня 2025 року державним виконавцем створено групу у месенджері «Telegram» з метою здійснення контролю та перевірки виконання рішення суду. 29 вересня 2025 року, 01листопада 2025 року, 17 грудня 2025 року, 27 грудня 2025 року у створеній групі стягувач направив повідомлення щодо виконання рішення суду засобами електронного зв`язку. Відповіді від боржниці не надходило. Стягувач звернувся з відповідною заявою, що рішення боржницею не виконується. Враховуючи зазначене, наявний факт не виконання рішення суду, було складено акт державного виконавця. Державним виконавцем, зі свого боку, вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішення суду, однак, у зв`язку зі свідомим невиконанням боржником своїх обов`язків, які вона має змогу виконати, та зобов`язань, покладених на неї, рішення суду досі залишається невиконаним.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року у задоволенні подання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подання державного виконавця.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що зібрані в ході виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва відомості свідчать про ухилення боржника від виконання судового рішення, в т.ч. і в спосіб, який був визначений державним виконавцем. Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач з дитиною виїхали за межі України на постійне місце проживання. Пояснення представника відповідача, надані документи про роботу в Португалії, тимчасовий статус про право на перебування в Португалії свідчать про тимчасовий характер перебування відповідача за межами України. Відповідно, можливість повернення дитини та боржника в Україну під час судового розгляду спростована не була. Більш того, за тимчасової відсутності боржника та дитини в Україні обмеження боржника у праві виїзду за кордон є досить дієвим заходом впливу, здатним змусити боржника почати виконувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва, у зв`язку з збереженням зв`язку з Україною та періодичних відвідин боржником України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та постановив законну та обґрунтовану ухвалу, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта для виїзду за кордон, громадянки України ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що заходи впливу, які запропоновані державним виконавцем не є спроможними, оскільки боржниця вже перебуває за кордоном, а тому обмеження її у праві виїзду за кордон, тобто з території України, не забезпечить реальне виконання рішення суду.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 травня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 755/11541/21 відповідно до якого суд вирішив:

«Визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_3 , за наступним графіком:

кожної середи з 17:00 години до 20:00 години та кожної суботи з 11:00 години до 20:00 години за місцем реєстрації дитини: АДРЕСА_1 ;

у період перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межами території Україні, встановити спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами електронного зв`язку: telegram, viber, whatsapp, на аккаунт за номером телефону: НОМЕР_1 , в зручний для дитини і батька час кожної середи у проміжку часу з 17:00 години до 20:00 години (за Київським часом (Україна)) та кожної суботи в проміжку часу з 11:00 години до 20:00 години (за Київським часом (Україна))».

17 травня 2024 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельником К.М., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, а також - постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Актом державного виконавця від 22 травня 2024 року встановлено, що виходом за адресою, визначеною виконавчим документом, а саме місцем реєстрації дитини: АДРЕСА_2 , встановлено, що боржник відсутній. Зателефонувавши за номером телефону, зазначеному у виконавчому документі, боржниця відповіла та повідомила, що мешкає за кордоном, від виконання не відмовляється проте повідомила, що дитина в школі, і що надасть до Відділу підтверджуючі документи. За Київським часом дитина закінчує навчання о 19:00 год.

Цього ж дня, боржник ОСОБА_3 звернулася із заявою до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ), у якому повідомила, що дитина ОСОБА_4 відвідує школу з понеділка по п`ятницю з 08:30 до 17:00 (за лісабонським часом) та щосуботи з 09:30 до 17:30 (за лісабонським часом), про що долучила відповідні докази з перекладом на українську мову з португальської.

26 червня 2024 року стягувачем подана заява до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про те, що 05 червня 2024 року рішення боржником не виконувалось.

28 червня 2024 року стягувачем подана заява до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про те, що 26 червня 2024 року рішення боржником не виконувалось.

11 липня 2024 року стягувачем подана заява до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про те, що 06 липня 2024 року рішення боржником не виконувалось.

11 липня 2024 року стягувачем подана заява до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про те, що 10 липня 2024 року рішення боржником не виконувалось.

Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельника К.М. від 11 липня 2024 року, за невиконання рішення на боржника накладено штраф.

17 липня 2024 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельником К.М. складено акт про те, що у присутності державного виконавця, за адресою: м. Київ вул. Є. Сверстюка, 15, каб. 18, під час телефонного дзвінка, а саме за допомогою viber по відеозв`язку відбулось спілкування між дитиною та стягувачем без присутності матері.

21 серпня 2024 року стягувачем подана заява до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), у якій повідомлено, що боржник не виконує часто судове рішення та просить накласти штраф, надіслати справу на поліцію, поставити заборону на виїзд.

23 серпня 2024 року стягувачем подана заява до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про те, що боржник не виконує 21 серпня 2024 року рішення суду. Приходить на особистість, не дозволяє спілкуватися з дитиною. Просить поставити штраф та заборону на виїзд.

23 вересня 2024 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельником К.М. складено акт про те, що згідно повідомлення стягувача за вх. 14151 від 21.08.2024, вх. 14436 від 23.08.2024, вх. 14437 від 23.08.2024 рішення боржником не виконувалось, зокрема 17 серпня 2024 року та 21 серпня 2024 року.

Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельника К.М. від 23 вересня 2024 року, за повторне невиконання рішення на боржника накладено штраф.

11 листопада 2024 року Дніпровським УП ГУНП України в м. Києві внесено відомості до ЄРДР за ознаками вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/11541/21 від 17 березня 2025 року відмовлено у задоволенні подання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

06 серпня 2025 року заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Мельником К.М. складено акт про те, що з метою перевірки виконання рішення суду, а саме спілкування з дитиною засобами електронного зв`язку, оскільки дитина перебуває за межами України встановлено, що стягувачем у присутності державного виконавця неодноразово здійснено спроби зв`язатися з боржником, починаючи з 17:00 до 17:20 год., однак відповіді на дзвінок не було про що складено акт державного виконавця.

07 серпня 2025 року заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Мельником К.М. на електронні адреси сторін виконавчого провадження направлено вимогу державного виконавця наступного змісту: «Сторонам виконавчого провадження встановити спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами електронного зв`язку: telegram, viber, whatsapp, на аккаунт за номером телефону: НОМЕР_1 , в зручний для дитини і батька час в суботу 09.08.2025 року в проміжку часу з 11:00 години до 20:00 години (за Київським часом (Україна)).

11 серпня 2025 року на адресу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло пояснення від боржниці з якого вбачається, що рішення виконано, спілкування 09 серпня 2025 року відбулось.

13 серпня 2025 року заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Мельником К.М. на електронні адреси сторін виконавчого провадження направлено вимогу державного виконавця аналогічного змісту.

19 серпня 2025 року на електронні адреси сторін виконавчого провадження заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Мельником К.М. направлено вимогу щодо виконання рішення суду з подальшим повідомлення державного виконавця.

20 серпня 2025 року на адресу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло пояснення від боржниці з якого вбачається, що рішення виконано, спілкування 13 серпня 2025 відбулось.

20 серпня 2025 року заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві КМУ МЮУ Мельником К.М. складено акт про те, що 13 серпня 2025 року на електронні адреси сторін виконавчого провадження направлено вимогу, якою зобов`язано стягувача і боржника дотримуватися встановленого рішенням суду графіку та забезпечення спілкування батька з дитиною.

20 серпня 2025 року боржницею направлено заяву до Відділу, якою повідомлено, що рішення виконано, спілкування відбулось. На підтвердження викладеного, надано знімки екрану.

25 серпня 2025 року на адресу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло пояснення від боржниці з якого вбачається, що рішення виконано, спілкування 20 серпня 2025 року відбулось.

25 серпня 2025 року заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві КМУ МЮУ Мельником К.М. складено акт про те, що 19 серпня 2025 року на електронні пошти сторін виконавчого провадження направлено вимогу щодо виконання рішення суду з подальшим повідомленням державного виконавця.

25 серпня 2025 року до відділу надійшов лист від боржниці, яким остання повідомляє про виконання рішення та на підтвердження надано скріншоти з «Viber».

27 серпня 2025 року на електронні адреси сторін виконавчого провадження заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Мельником К.М. направлено вимогу щодо виконання рішення суду з подальшим повідомлення державного виконавця.

30 вересня 2025 року стягувачем подана заява до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), у якій повідомлено, що боржник не виконує судове рішення та просить накласти штраф, надіслати справу на суд, поставити заборону на виїзд.

30 вересня 2025 року заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві КМУ МЮУ Мельником К.М. складено акт, про те, що 29 вересня 2025 року у створеному телеграм-каналі для контролю виконання рішення засобами електронного зв`язку. Відповіді від боржниці надано не було.

03 листопада 2025 року заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві КМУ МЮУ Мельником К.М. складено акт, про те, що 01 листопада 2025 року в телеграм каналі, створеному для контролю виконання рішення суду № 755/11541/21, стягувачем надіслано смс щодо виконання рішення суду засобами електронного зв`язку. Відповіді від боржниці та інших звернень не було.

05 листопада 2025 року стягувачем подана заява до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), у якій повідомлено, що боржник не виконує судове рішення та просить накласти штраф, надіслати справу в суд, щоб суд заборонив їй виїзд за кордон.

17 грудня 2025 року заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві КМУ МЮУ Мельником К.М. складено акт, про те, що 17 грудня 2025 року в телеграм каналі, створеному з метою перевірки виконання рішення суду засобами електронного зв`язку, встановлено, що стягувач повідомив свій намір, передбачений виконавчим документом у вигляді спілкування з дитиною, на що жодної відповіді чи звернення від боржниці не надходило.

18 грудня 2025 року стягувачем подана заява до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), у якій повідомлено, що боржник не виконує судове рішення та просить накласти штраф, надіслати справу до суду для обмеження її виїзду за кордон.

27 грудня 2025 року заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві КМУ МЮУ Мельником К.М. складено акт, про те, що 27 грудня 2025 року в телеграм-каналі, що створений з метою перевірки виконання рішення, встановлено, що стягувач написав про можливість виконання рішення у вигляді спілкування з дитиною засобами електронного зв`язку, на що боржниця повідомила, що зараз є така можливість, однак з відео вбачається, що слухавку не беруть, у відповідь тиша.

06 січня 2026 року стягувачем подана заява до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), у якій повідомлено, що боржник не виконує судове рішення та просить накласти штраф, надіслати справу до суду для обмеження її виїзду за кордон.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за не виконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII) у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно роз`яснень, наданих Верховним Судом України у листі від 01.02.13 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», у сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: 1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше. Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.»

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_3 дійсно ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_3 з дитиною виїхали за межі України на постійне місце проживання, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Судом встановлено, що починаючи з 24 лютого 2022 року РФ здійснює військову агресію проти України, у зв`язку з цим боржник ОСОБА_3 разом з донькою ОСОБА_5 покинули територію України, про що 22 травня 2024 року повідомила ДВС.

22 травня 2024 року ОСОБА_3 надіслала до Дніпровського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) заяву, яку зареєстровано 23 травня 2024 року за вх. № 8751, в якій повідомила про те, що донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує денну школу з понеділка по п`ятницю з 8 год 30 хв. до 17 год. 00 хв. (за лісабонським часом) та щосуботи з 9 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. (за лісабонським часом), про що долучила відповідні докази з перекладом на українську мову з португальської.

19 вересня 2024 року боржником - ОСОБА_3 було направлено до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (зареєстровано 25.09.2024 року вх. № 15904), в якій просила державного виконавця змінити спосіб участі батька у спілкуванні з донькою у період перебування за межами території України засобами електронного зв`язку: whatsapp або telegram акаунт за номером телефону: НОМЕР_2 (особистий номер доньки) у зв`язку з початком нового 2024 -2025 навчального року і врахувати різницю в часі між Києвом (+ 2 год.) та Лісабоном , що унеможливлює її бути поруч з донькою. Жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною вона не чинить.

Відповідно до довідки з місця проживання Районної ради Бенфіки від 06 вересня 2024 року № 2068/24, що засвідчує місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до наданої інформації з Об`єднання шкіл де Сау Бруно, від 06.11.2023 року, учениця ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахована до навчального закладу на 2023/2024 навчальний рік до 4-ВЛ класу, 1 цикл Базової освіти.

Згідно довідки Українського освітньо-культурного центру «Родина» від 06 листопада 2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2023/2024 роках навчається в 5 класі Державного ліцею «Міжнародна українська школа» (м. Київ, Україна) та культурно-освітнього центру «Родина» (м. Лісабон, Португалія) та відвідує уроки в освітньому центрі «Родина» щосуботи з 9:30 до 17:30 год.

Вказані обставити були встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року.

Згідно частин 4, 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, беззаперечно стверджувати, що боржник ОСОБА_3 разом з донькою не перебувають за кордоном не можна.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено статтею 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини, з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя (постанови Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, від 24 травня 2023 року у справі № 127/9377/21, від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21, постанова Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19).

У постанові Верховного суду від 26 червня 2024 року у справі №619/3051/17, зазначено, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає визначення найкращих інтересів дитини та передбачає, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити її здоров`ю та розвитку. З урахуванням введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

З огляду на те, що в Україні введений воєнний стан, а мати з дитиною з 2022 року перебувають на території Португальської Республіки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання ВДВС.

В аспекті дотримання принципу обов`язковості виконання судового рішення колегія суддів звертає увагу на те, що Верховним Судом вже наголошувалося, що за змістом статті 435 ЦПК України та статті 33

Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин,

що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець

з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (постанова Верховного Суду

від 27 травня 2024 року у справі № 619/3051/17, провадження № 61-3419 св 24).

Суд може за позовом батька усунити перешкоди у контакті з дитиною. Водночас слід враховувати, що усунення певних об`єктивних обставин, викликаних діями держави-агресора, може бути на певному етапі ускладненим або навіть неможливим.

Виконання судових рішень у справах про піклування про дитину може бути ускладнено у зв`язку з періодами зростання дитини, розвитком кола її інтересів, необхідністю переїзду в іншу місцевість, а у період воєнного стану також безпековими факторами, наслідками бойових дій, отже зміна істотних обставин може потребувати зміни порядку (застосування інших способів) реалізації прав батьків щодо малолітньої дитини.

Дана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 619/3051/17.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст. 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника коли державним виконавцем виконані вже всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження вказаного конституційного права громадянина.

В поданні державним виконавцем не обґрунтовано, в чому саме, є крайня необхідність, в розумінні ст. 2 «Свобода пересування» Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосування обмеження виїзду боржника за кордон та яким чином зазначений захід сприятиме виконанню рішення, з огляду на ту обставину, що боржник з дитиною вже перебувають за межами України.

Подання державного виконавця повинно відповідати вимогам, що визначені листом Міністерства юстиції України від 06 червня 2008 року № 25-32/507 «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконанні зобов`язання, покладених на них рішеннями судів», а саме: ухилення боржника від виконання своїх обов`язків повинно бути обґрунтовано та проведено достатньо заходів примусового виконання рішень передбачених Законом України «Про виконавче провадження» у повній мірі з додаванням копій документів виконавчого провадження.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Виходячи з вищевикладеного та наявних матеріалів справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності факту умисного ухилення боржника від виконання покладених на неї виконавчим документом зобов`язань.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 в межах виконання виконавчого листа № 755/11541/21.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення та не дають вважати наявними підстави до скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.